Справа № 305/224/16-к
Провадження по справі 1-кп/305/32/17
про зміну запобіжного заходу
27.01.2017 року. Рахівський районний суд Закарпатської області в складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
з участю секретаря - ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_5
потерпілої ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 1-кп/305/32/17, внесеного в ЄРДР за № 4201507014000131, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,
У провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження №1-кп/305/32/17, внесене в ЄРДР за № 4201507014000131, про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
Ухвалою судді від 05.02.2016 року по вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, ухвалою суду 05.02.2016 року у кримінальному провадженні призначено судовий розгляд.
У судове засідання не з'явився свідок ОСОБА_7 , у зв'язку з чим виникла необхідність у відкладенні розгляду справи.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 подала клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м'який - домашній арешт в нічний час з 21 години до 07 години доби. Клопотання мотивувала тим, що на даний час відпала потреба у застосуванні запобіжного заходу тримання під вартою, оскільки ОСОБА_4 не має будь-якого наміру переховуватися від слідства та суду, має постійне місце проживання, є одруженим і має міцні соціальні зв'язки. ОСОБА_4 позбавлений можливості знищити, сховати або спотворювати будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як всі речові докази, які мають значення для кримінального провадження були вилучені органом досудового слідства. ОСОБА_4 не має потреби незаконно впливати на потерпілих, свідків, експерта, оскільки зазначені особи вже допитані, а сама потерпіла не має жодних претензій до обвинуваченого матеріального чи морального характеру. Також, ОСОБА_4 не має необхідності перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, не збирається вчиняти інших правопорушень. Крім того, обвинувачений є особою похилого віку та хворіє. Отже, доцільність запобіжного заходу тримання під вартою щодо ОСОБА_4 відпала, а альтернативний запобіжний захід у вигляді домашнього арешту здатен забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Прокурор Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури - ОСОБА_3 , в судовому засіданні подав клопотання про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу, обраного ухвалою суду та дію якого продовжено востаннє ухвалою суду до 31.01.2017 року, оскільки судове провадження не завершене, не допитаний останній свідок у даній справі, а ОСОБА_4 перебуваючи на волі матиме змогу впливати на нього шляхом умовляння, підкупу чи погроз з метою зміни наданих раніше ним показань. Також, ОСОБА_4 перебуваючи на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, зможе ухилитись від суду. Дані ризики підтверджують, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з ізоляцією від суспільства, не може забезпечити його належну процесуальну поведінку та перешкодити обвинуваченому ухилитися від суду. У зв'язку з наведеним просить продовжити строк тримання під вартою на два місяці.
Потерпіла, ОСОБА_6 клопотання прокурора про продовження обвинуваченому строку дії запобіжного заходу тримання під вартою підтримала. Просить таке задовольнити, вважає, що підстав для звільнення ОСОБА_4 немає.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов до наступного висновку.
Запобіжні заходи - це заходи забезпечення кримінального провадження, застосування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень. Ці обмеження стосуються свободи пересування та вільного вибору місця перебування. Система запобіжних заходів закріплена у ч.1 ст. 176 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 201 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу.
Згідно з вимогами ст. 331 КПК України під час судового розгляду, суд, за клопотанням сторони обвинувачення або захисту, має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Незалежно від наявності клопотань, суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта,..." чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, суд, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; його репутація; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
У відповідності до вимог ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється на засадах верховенства права з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що 10 грудня 2015 року ОСОБА_4 було затримано, та тоді ж обвинуваченому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ухвалою слідчого судді від 10 грудня 2015 року на термін з 10 грудня 2016 року по 07 лютого 2016 року. При призначенні судового розгляду та в ході проведення такого строк тримання під вартою продовжувався декілька разів, з остаточною дією ухвали до 29 січня 2017 року. На даний час, тобто 27 січня 2016 року, всупереч вимогам ст. 199 КПК України з приводу подачі клопотання не пізніше ніж за пять днів до закінчення дії попередньої ухвали, прокурор не звертався до суду з клопотанням, а таке ним подано в судовому засіданні.
Крім того, ОСОБА_4 всупереч вимогам ст. 197 КПК України щодо сукупного строку тримання під вартою не більше дванадцяти місяців у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів, утримується під вартою більше року.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ, викладена у п. 60 рішення від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України») після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому суду в разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити у судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК. Обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (п. 85 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).
Європейським судом 15.12.2016 року прийнято рішення «Ігнатов проти України» (заява № 40583/15), де констатував порушення ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (право на свободу та особисту недоторканість). Зокрема, Європейський суд зазначив про те, що під час процедури розгляду питання про продовження запобіжного заходу "суддя не вказав у чому полягають конкретні ризики щодо кожного обвинуваченого, а отже рішення було свавільним та не відповідає вимозі «законності»; впродовж всього періоду заявник тримався під вартою на підставі припущень щодо можливого тиску на свідків та перешкоджання слідству та суду. В той час як згідно ст. 5 Конвенції органи державної влади повинні надати реальні докази існування таких ризиків". Отже, визнаючи порушення п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод під час розгляду зазначеної справи Європейський суд вкотре повторив позицію щодо того, що відсутність мотивації в судовому рішенні щодо продовження тримання під вартою несумісне з принципом захисту від свавілля, що передбачається п.1 ст.5 Конвенції.
Отже, враховуючи обставини справи, а саме: клопотання про продовження строку тримання під вартою прокурором не подано у визначений ст.199 КПК України строк, підозрюваний утримується під вартою понад рік, в порушення вимог кримінального процесуального закону України та рекомендацій, зазначених в листах ВССУ від 4 квітня 2013 року № 511 550/0/4 13 та № 11640/0/4 13 від 15 жовтня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», реальних доказів того, що ОСОБА_4 буде впливати на свідків чи потерпілих суду не надано, більше того, потерпіла та свідки, за винятком одного, вже допитані судом, ОСОБА_4 є особою похилого віку, має постійне місце проживання, суд вважає, що клопотання захисту про зміну запобіжного заходу підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
У відповідності до ч.3 ст. 202 КПК України, у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий:
1) негайно доставляється до місця проживання і звільняється з-під варти, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло цілодобово;
2) негайно звільняється з-під варти та зобов'язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.
З врахуванням вищенаведеного суд приходить до висновку, що запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 слід змінити з тримання під вартою на домашній арешт строком на один місяць.
Керуючись ст.ст. 176-179, 201, 202, 205, 309, 372, 392 КПК України, суд -
Відмовити в задоволенні клопотання прокурора Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про продовження ОСОБА_4 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Клопотання захисника обвинуваченого - ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу задовольнити.
Змінити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт без застосування електронного засобу контролю за місцем його проживання в АДРЕСА_1 строком на один місяць, починаючи з 27 січня 2017 року року 27 лютого 2017 року, звільнивши його з-під варти негайно.
Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 такі обов'язки:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- не відлучатися із місця постійного проживання АДРЕСА_1 без дозволу суду.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що обов'язки покладаються на нього на строк до 27 лютого 2017 року. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України.
Роз'яснити обвинуваченому положення ч.5 ст. 181 КПК України, а саме: працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають оправо з'являтись в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати засоби контролю.
Ухвалу про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передати для виконання Рахівському районному відділенню національної поліції (м.Рахів) Тячівського РВ ГУНП в Закарпатській області.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора Рахівського відділу Тячівської місцевої прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя : ОСОБА_1
З оригіналом вірно:
Суддя Рахівського районного суду: ОСОБА_1