Справа № 521/1335/17
Номер провадження 2/521/2504/17
"30" січня 2017 р. суддя Малиновського районного суду м. Одеси Лічман Л.Г., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні з виплатою грошової компенсації, визнання права власності на ? частку квартири-
26.01.2017 р. поштою до Малиновського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1, у якій він просив суд ухвалити рішення, яким припинити право власності ОСОБА_2 на ? частину квартири АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 (колишня вул. Гайдара) у м. Одесі, виплатити ОСОБА_2 з депозитного рахунку суду попередньо внесену вартість ? зазначеної квартири та визнати за позивачем право власності на ? частку у зазначеній квартирі, а також стягнути з відповідача на його користь судові витрати, посилаючись на наступне.
ОСОБА_1 на праві власності належить ? частини квартири АДРЕСА_2 та ОСОБА_3 (колишня вул. Гайдара) в м. Одесі.
Дана квартира складається з 2 житлових кімнат, загальною площею 47,2 кв.м., житловою площею 28,9 кв.м.
Власником іншої ? частини є ОСОБА_2
Рішенням апеляційного суду Одеської області від 13.05.2015 р. частково задоволено позовні вимоги колишнього власника належних позивачу ? частин квартири - ОСОБА_4, виділено в особисте користування ОСОБА_4 житлову кімнату у АДРЕСА_3, загальною площею 16,4 кв.м., інші житлові приміщення і приміщення загального користування зазначеної квартири залишено в спільному користуванні ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Як вказує позивач, зазначений порядок не вирішує проблему використання приміщень квартири, оскільки відповідач хоч і не проживає в квартирі, однак намагається зробити неможливим використання квартири позивачем, а тому єдиним способом захисту прав ОСОБА_1 він вбачає припинення права власності відповідача на належну ? частку із сплатою їй грошової компенсації в розмірі вартості зазначеного майна.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що заяву необхідно залишити без руху, виходячи з наступного.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позовна заява не містить номери засобу зв'язку позивача і відповідача, якщо такі відомі.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 119 ЦПК України позивачу необхідно зазначити ціну позову щодо вимог майнового характеру.
Згідно з ч. 5 ст. 119 ЦПК України до позовної заяви не додано документ, що підтверджує сплату судового збору.
У позовній заяві від 20.01.2017 р. позивач просить відстрочити сплату судового збору до проведення у справі судової будівельно-технічної експертизи.
Відповідно до п. 29 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відповідно до статті 8 Закону № 3674-VI та статті 82 ЦПК єдиною підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 10 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
На підставі зазначеного та керуючись ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», вважаю, що у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору необхідно відмовити, оскільки на підтвердження матеріального стану ОСОБА_1 не надано жодного документа, що унеможливлює відстрочення сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою сплаті підлягає судовий збір у розмірі - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, немайнового - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України про «Державний бюджет на 2017 рік» установлено у 2017 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 1600 гривень.
Відповідно ч. 2 ст. 80 ЦПК та ч. 2 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Згідно з п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 р. № 10 у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 3674-VI підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для позовних заяв зі спорів немайнового характеру, наприклад, зняття арешту з майна та визнання права власності на це майно. При цьому судовий збір може бути сплачений окремо за кожною вимогою або загальною сумою за всіма позовними вимогами.
Зважаючи на викладене, та приймаючи до уваги той факт, що позовні вимоги ОСОБА_1 містять вимоги майнового та немайнового характеру, суд приходить до висновку, що сума судового збору за позовні вимоги майнового характеру має складати 2500 грн. 00 коп., немайнового - 640 грн. 00 коп., а всього 3140 грн. 00 коп.
Отже, подана позовна заява не відповідає вимогам, встановленим законодавством.
Відповідно до ст. 121 ЦПК України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 119 і 120 цього Кодексу, сплатить суму судового збору позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для усунення зазначених недоліків.
Керуючись ст.ст. 119-121 ЦПК України, -
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення права на частку у спільному майні з виплатою грошової компенсації, визнання права власності на ? частку квартири, - залишити без руху.
Надати позивачу для усунення недоліків заяви строк - 5 (п'ять) днів з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вищевказаних вимог у встановлений суддею строк заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.