24 січня 2017 року м. Київ К/800/65677/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого-судді: Кобилянського М.Г.,
суддів: Головчук С.В., Заїки М.М.,
розглянувши в порядку попереднього розгляду адміністративну справу
за позовом фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в місті Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області (далі - управління ПФУ) про скасування вимог про сплату недоїмки
за касаційною скаргою управління ПФУ на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року,
У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, в якому просила: скасувати вимогу управління ПФУ про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 5 серпня 2013 року № Ф 01-26 1041 у розмірі 1194 грн 03 коп. та вимогу управління ПФУ про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 5 серпня 2013 року № Ф 01-26 1042 у розмірі 1698 грн 23 коп. (далі - спірні вимоги); винести окрему ухвалу щодо неправомірних дій органу державної влади, що тягнуть за собою втрати бюджету.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до пункту «а» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 5 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII), є ФОП і перебуває на спрощеній системі оподаткування, тому згідно з частиною четвертою статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) вона звільнена від сплати за себе єдиного внеску.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано спірні вимоги. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове - про відмову у задоволенні позову.
Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, визначених частиною другою статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.
Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи по суті встановили, що ОСОБА_1 зареєстрована як ФОП з 4 листопада 1999 року, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_1. З 1 січня 2012 року перебуває на спрощеній системі оподаткування (свідоцтво платника єдиного податку серії НОМЕР_2). Водночас ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням, виданим Пенсійним фондом України 28 травня 2008 року (серія НОМЕР_3), і отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1, призначену на підставі статті 13 Закону № 1788-XII. 5 серпня 2013 року управлінням ПФУ сформовано спірні вимоги.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є ФОП, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина четверта статті 4 Закону № 2464-VI).
Таким чином, за змістом цієї норми ФОП, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати єдиного внеску за себе за умови, якщо такі особи є пенсіонерами за віком (незалежно від того, досягли вони загального пенсійного віку чи така пенсія оформлена на пільгових умовах - зі зменшенням віку) та отримують відповідно до закону пенсію.
Згідно з абзацами першим і другим пункту 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються, зокрема, в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах.
Статтею 2 Закону № 1788-ХІІ визначено виключний перелік трудових пенсій, які призначаються за цим Законом (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років). Загальні умови призначення пенсій за віком визначені статтею 12 зазначеного Закону та частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV. Таке право виникало у чоловіків після досягнення 60 років та за наявності відповідного стажу. При цьому статтею 13 Закону № 1788-ХІІ, на підставі пункту «а» частини першої якої, як установили суди, позивач отримує пенсію, передбачена можливість призначення пенсії за віком на пільгових умовах - зі зменшенням віку, зазначеного у статті 12 цього Закону, та за наявності відповідного трудового стажу.
Враховуючи викладене, особи, яким пенсія за віком призначена відповідно до статті 13 Закону № 1788-ХІІ, не є платниками єдиного внеску за себе згідно з частиною четвертою статті 4 Закону № 2464-VI, так само як і особи, які є пенсіонерами за віком на загальних умовах, оскільки згадана норма не містить жодного винятку щодо пенсіонерів за віком.
Зазначена правова позиція була висловлена Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 15 квітня 2014 року (№№ 21-57а14, 21-70а14) та від 13 липня 2016 року (№ 21-440а14), які відповідно до приписів статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України є обов'язковими для всіх судів України.
За таких обставин висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо скасування спірних вимог управління ПФУ ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводами касаційної скарги висновки, викладені в судових рішеннях, не спростовуються, підстави для їх скасування відсутні.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити в задоволенні касаційної скарги.
Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в місті Костянтинівці та Костянтинівському районі Донецької області залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та строки, передбачені главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.
ГОЛОВУЮЧИЙ Кобилянський М.Г.
СУДДІ Головчук С.В.
Заїка М.М.