25 січня 2017 року м. Київ К/800/50001/13
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Бухтіярової І.О.,
суддів Веденяпіна О.А.,
Приходько І.В.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2011
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013
у справі № 2а/0470/9807/11
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ХайдельбергБетон Україна» (далі - позивач, ТОВ «ХайдельбергБетон Україна»)
до Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - відповідач, Криворізька центральна ОДПІ)
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082303 від 15.07.2011 Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби, правонаступником якої є Криворізька центральна ОДПІ.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013, позов задоволено: скасовано спірне податкове повідомлення-рішення, з мотивів протиправності його прийняття.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача просив залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.
Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено з підтвердженням матеріалів справи, що за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» декларацій з податку на додану вартість за січень-травень 2011 року, складено акт № 359/230/32311380 від 30.06.2011, в якому встановлено порушення п. 102.5 ст. 102 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення (рядок 24) на суму 1 131 286 грн.
На підставі результатів проведеної перевірки 15.07.2011 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000082303 про зменшення від'ємного значення податку на додану вартість у суму 1 131 286 грн.
Під час проведення перевірки податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-травень 2011 року було встановлено факт використання в рахунок погашення поточних зобов'язань з податку на додану вартість суми податкового кредиту з податку на додану вартість (від'ємного значення) (рядок 24), який був сформований за межами 1095 - денного строку, в результаті чого зменшено залишок від'ємного значення на суму 1 131 286 грн.
Згідно відомостей акту перевірки залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до податкового кредиту наступного податкового періоду, до декларацій ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» за січень-травень 2011 року залишок від'ємного значення становить за серпень 2007 року - 225 026 грн., жовтень 2007 року - 846 967 грн., квітень 2008 року - 11 189 грн., травень 2008 року - 4 230 грн., липень 2008 року - 21 грн., листопад 2008 року - 638 767 грн. та грудень 2008 року - 19 093 грн.
Згідно Додатку 3 «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» до декларації ТОВ «ХайдельбергБетон Україна» за січень-травень 2011 року підприємством не декларувалися суми, що підлягають бюджетному відшкодуванню.
В акті перевірки податковим органом не зазначено, що підприємство подало заяву про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування за січень-травень 2011 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що норми податкового законодавства не передбачають строку давності для включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення податку на додану вартість, що залишились після бюджетного відшкодування; податковим органом неправомірно застосовано строк давності в 1095 днів до порядку включення до складу податкового кредиту сум від'ємного значення податку на додану вартість, що залишились після бюджетного відшкодування, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення є протиправним.
Суд касаційної інстанції погоджується з таким висновком судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п. 200.2 ст. 200 ПК України).
Згідно з п. 200.3 ст. 200 зазначеного Кодексу при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п. 102.5 ст. 102 ПК України заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Тобто, застосування цієї норми (та встановленого в ній строку) можливе лише у тому випадку, коли платник має намір відшкодувати податок на додану вартість із бюджету, прийняв рішення про таке відшкодування та звернувся до податкового органу із заявою в установленому Кодексом порядку.
Проте, відображення позивачем у рядку 24 податкових декларацій з податку на додану вартість за січень-травень 2011 року залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, ще не означає прийняття платником податку рішення про реалізацію свого права на отримання бюджетного відшкодування.
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що жодних порушень у формуванні спірних сум від'ємного значення з податку на додану вартість відповідачем в ході перевірки позивача виявлено не було, в акті перевірки тверджень з приводу порушень позивачем формування податкового кредиту з податку на додану вартість або від'ємного значення з податку на додану вартість відповідачем не викладено. З наявних у матеріалах справи документів вбачається відсутність жодних заперечень податкового органу як в ході перевірки, так і в ході судового розгляду справи стосовно фактичної наявності у позивача спірної суми від'ємного значення з податку на додану вартість за спірні податкові періоди.
Зважаючи на те, що позивач не заявляв свого наміру на відшкодування податку на додану вартість із бюджету, відповідного рішення не приймав та не звертався до відповідача із необхідною заявою, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що відповідачем при проведенні перевірки безпідставно застосовані положення п. 102.5 ст. 102 ПК України, які визначають строки давності саме на подання заяви про бюджетне відшкодування цього податку, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що зменшення позивачу від'ємного значення сум податку на додану вартість через пропущення строків давності є помилковим.
Відповідно до ч. 3 ст. 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Касаційну скаргу Криворізької центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - відхилити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий І.О. Бухтіярова
Судді О.А. Веденяпін
І.В. Приходько