24 січня 2017 року м. Київ К/800/32932/16
Суддя Вищого адміністративного суду України Шипуліна Т.М., розглянувши матеріали касаційної скарги Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 у справі №803/707/16(876/5359/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про скасування наказу, перевіривши дотримання ст.ст.20, 210, 211, 212 КАС України та її відповідність вимогам ст.213 КАС України,
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньтабак" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про скасування наказу - задоволено.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області 28.11.2016 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.12.2016 вказану касаційну скаргу залишено без руху у зв'язку з недотриманням скаржником вимог частини п'ятої статті 213 цього Кодексу, зокрема, до касаційної скарги не було додано документу про сплату судового збору, а також на підставі частини четвертої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на те, що наведені у заяві про поновлення строку касаційного оскарження підстави визнані судом неповажними, оскільки належних доказів щодо неможливості для звернення до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою у визначений частиною другою статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України строк суду не надано, та надано відповідачу строк на усунення недоліків - протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху. При цьому було зазначено, що на підтвердження поважності пропуску процесуального строку слід надати докази, що унеможливили своєчасне вчинення процесуальної дії зі звернення до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою у строк визначений законом.
На виконання вимог ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.12.2016 скаржником направлено до суду касаційної інстанції клопотання про поновлення строку касаційного оскарження, а також клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке мотивовано відсутністю відповідних бюджетних асигнувань з Державного бюджету України, що позбавляє податковий орган можливості виконати вимоги положень частини п'ятої статті 213 Кодексу адміністративного судочинства України щодо сплати судового збору.
Розглянувши вищевказане клопотання Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про відстрочення сплати судового збору, суддя-доповідач дійшов висновку, що у його задоволенні слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 88 Кодексу адміністративного судочинства України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи наведене та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок Державного бюджету України, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору, суддя-доповідач вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з Державного бюджету України та відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб'єктами владних повноважень, не є підставою для відстрочення такої сплати.
Згідно частини третьої статті 214 та частини шостої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга повертається особі, що її подала якщо цією особою не усунуто недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Оскільки Луцькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області не виконано вимоги ухвали Вищого адміністративного суду України від 02.12.2016, зокрема, документу про сплату судового збору не надано, касаційна скарга підлягає поверненню.
Відповідно до частини шостої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом з дотриманням строків на касаційне оскарження судових рішень.
Керуючись ст. 213, ч. 3 ст. 214, ч. 3 ст. 108 Кодексу адміністративного судочинства України,-
1. Відмовити в задоволенні клопотання Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 у справі №803/707/16(876/5359/16).
2. Касаційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 23.06.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 у справі №803/707/16(876/5359/16) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області про скасування наказу - повернути.
3. Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.
Суддя Вищого адміністративного суду України Т.М. Шипуліна