"25" січня 2017 р. м. Київ К/800/41630/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого Бухтіярової І.О.
суддів Веденяпіна О.А.
Приходько І.В.
при секретарі Бовкуні В.В.
за участю представників сторін:
позивача - Краюшкіна В.В.,
відповідача - Хітька В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2014
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2014
у справі № 820/4739/14
за позовом публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» (далі - позивач, ПАТ «Завод «Південкабель»)
до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - відповідач-1, СДПІ ОВП у м. Харкові)
та Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області (далі - відповідач-2, ГУ ДКС України у Харківській області)
про стягнення суми, -
ПАТ «Завод «Південкабель» звернулось до суду з позовом про стягнення з Держбюджету в особі Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь ПАТ «Завод «Південкабель» бюджетної заборгованості з відшкодування податку на додану вартість у сумі 3 503 320 грн. за жовтень 2013 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2014, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2014, позов задоволено: стягнуто з Держбюджету в особі Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь ПАТ «Завод «Південкабель» бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість у сумі 3 503 320 грн. за жовтень 2013 року.
В касаційній скарзі відповідач-1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Позивач в запереченнях на касаційну скаргу відповідача-1 просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Завод «Південкабель» пройшло встановлену процедуру державної реєстрації та зареєстроване виконавчим комітетом Харківської міської ради 19.10.1995. Перебуває на податковому обліку у відповідача-1 та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100332453 від 18.04.2011.
Актом документальної перевірки № 08/40-00-14/00214534 від 17.01.2014 СДПІ ОВП у м. Харкові підтверджено право позивача на отримання з держбюджету відшкодування ПДВ за жовтень 2013 року задекларованої та заявленої на відшкодування суми ПДВ у розмірі 3 503 320 грн.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач виконав всі необхідні дії, передбачені Податковим кодексом України (далі - ПК України), але станом на час розгляду справи податок на додану вартість не був відшкодований позивачеві у строк, встановлений законодавством.
Такі дії відповідачів суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали протиправними з огляду на наступне.
Відповідно до п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Згідно з п. п. 200.10, 200.11, 200.12, 200.13 ст. 200 зазначеного Кодексу протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних; за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки; контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету; на підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій, стягуючи з Державного бюджету України в особі Головного управління державної казначейської служби України у Харківській області на користь позивача спірну суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, допустили неправильне застосування норм матеріального права з огляду на те, що така вимога товариства не є правильним способом захисту прав платника податку на додану вартість.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема, в постановах від 20 квітня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів, а також від 07 червня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-німецького підприємства «Атем-Франк» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетного відшкодування, від 12 липня 2016 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АТ «Каргілл» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів, в розглядуваному випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача-1 до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.
У цих рішеннях Верховний Суд України зазначив, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39.
Цей Порядок не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.
Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.
Наведене в даному випадку вимагало від суду першої інстанції вирішення питання щодо необхідності виходу за межі позовних вимог, заявлених товариством, оскільки відповідна матеріально-правова вимога (про зобов'язання відповідача-1 подати органу казначейської служби висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету) позивачем не заявлялась.
Адже, зазначені у частині 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.
Згідно з ч. 2 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
За вказаних обставин, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді слід взяти до уваги вищезазначене та прийняти законне і обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права, надати належну правову оцінку обставинам у справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України, -
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів - задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 14.05.2014 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2014 - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ч. 6 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та оскарженню не підлягає.
Головуючий І.О. Бухтіярова
Судді О.А. Веденяпін
І.В. Приходько