25 січня 2017 року № 876/9422/16
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України на постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14 листопада 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
встановив:
У жовтні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 об'єднаного управління ПФУ, в якому просила: 1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у видачі довідки про заробітну плату державного службовця і в проведенні перерахунку пенсії з 01.12.2015 р., яка оформлена листом від 01.09.2016 р. №247/П-02; 2) зобов'язати відповідача видати позивачу довідку про заробітну плату працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент звільнення з роботи і провести перерахунок та виплату позивачу пенсії з 01.12.2015 р. в розмірі 90% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу.
Відповідач позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовної заяви.
Постановою Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14.11.2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови ОСОБА_2 у видачі довідки про заробітну плату державного службовця і в проведенні перерахунку пенсії. Зобов'язано Володимир-Волинське об'єднане управління Пенсійного фонду України видати ОСОБА_2 довідку про заробітну плату працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент звільнення з роботи і провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 як державному службовцю, в розмірі 90 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу з 29.08.2016 року з урахуванням проведених виплат. В решті позовних вимог відмовлено.
З цією постановою суду першої інстанції від 14.11.2016 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що оскаржена постанова суду є необгрунтованою, такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог в апеляційній скарзі і додаткових пояснення відповідач зазначає, що на час звернення позивача до Управління із заявою про перерахунок пенсії внесено зміни в статтю 37-1 Закону України «Про державну службу», що регулює порядок і умови перерахунку пенсій державних службовців та фактично скасовано норми законодавства, які визначали право особи на перерахунок призначеної пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою та підстави для такого перерахунку. У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», був виключений пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», яким було визначено умови перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу». Також вказує апелянт на відсутність підстав для видачі позивачу довідки про заробітну плату для перерахунку пенсії.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 14.11.2016 року і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову як безпідставного.
Позивач апеляції не визнала, у суді апеляційної інстанції просить оскаржену постанову суду залишити в силі, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційної скарги, вважає, що дану апеляційну скаргу слід задоволити частково.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_2, перебуває на обліку в ОСОБА_1 об'єднаному управлінні ПФУ як одержувач пенсії за віком. 10.11.2010 р. позивачу призначено пенсію в розмірі 90 відсотків від заробітку.
29.08.2016 року позивач звернулась до відповідача з письмовою заявою про видачу довідки про складові заробітної плати для здійснення перерахунку раніше призначеної пенсії державного службовця у зв'язку з підвищенням заробітної плати державних службовців. Крім того, в даній заяві вказано про необхідність перерахунку раніше призначеної пенсії у випадку підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям (а.с. 22).
Відповідно до листа-відповіді ОСОБА_1 об'єднаного управління ПФУ від 01.09.2016 року № 247/П-02, позивачу відмовлено у видачі довідки про складові заробітної плати та у перерахунку пенсії, оскільки відповідно до розділу ІІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. № 213, з 01.06.2015 р. скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються відповідно до Закону України «Про державну службу» (№ 3723), а отже підстави для видачі довідки про заробітну плату та перерахунку пенсії відсутні. Також вказано, що у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889, скасовано, зокрема, статтю 37-1 Закону №3723. Крім того, постановою КМ України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», скасовано пункт 4 постанови КМ України від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії», яким було визначено механізм перерахунку пенсії (а.с. 6).
Суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Відповідно до частини другої статті 37 Закону України «Про державну службу» (далі - ОСОБА_3 № 3723-XII), в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.
Згідно з частиною четвертою статті 37 Закону № 3723-XII, в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
Відповідно до статті 37-1 Закону № 3723-XII, в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховується збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
З метою вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії Кабінет Міністрів України 31.05.2000 року прийняв постанову № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітної плати для обчислення пенсії», згідно з пунктами 4 та 5 якої, в редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії, у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16.01.2003 року № 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», за винятком працюючих, визначається на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики.
У подальшому, вказані правові норми зазнали змін як щодо права особи на отримання пенсії, так і щодо її розміру у відсотках до заробітку та порядку її призначення та перерахунку.
Так, з 01.01.2015 року стаття 37-1 Закону № 3723-XII була чинною в редакції Закону України від 28.12.2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України», згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 змін, що вносились до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів», яка набрала чинності 15.12.2015 року, у постанові Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітної плати для обчислення пенсії» пункт 4 виключено, абзац перший пункту 5 викладено в такій редакції: «Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».
Відтак, з 01.01.2015 року в Законі № 3723-XII, а з 15.12.2015 року в постанові Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року № 865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітної плати для обчислення пенсії» відсутні норми, які б регламентували умови та порядок перерахунку пенсій державним службовцям.
Окрім цього, з 01.05.2016 року набрав чинності новий ОСОБА_3 України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII (далі - ОСОБА_3 № 889-VIII), яким встановлено інші правила щодо пенсійного забезпечення державних службовців.
Зокрема, згідно із статтею 90 Закону № 889-VIII, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який не містить норм щодо перерахунку пенсій, аналогічних тим, що втратили чинність.
Крім цього, 01.04.2015 року набрав чинності ОСОБА_3 України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - ОСОБА_3 № 213-VIII), пунктом п'ятим Прикінцевих положень якого передбачено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 3723-XII.
ОСОБА_3 № 213-VIII чинний, а до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, прийнято не було, то, відповідно, з вказаної дати скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, зокрема, відповідно до Закону № 3723-XII.
Вирішуючи питання застосування вказаних вище норм права у часі, суд зазначає, що правовідносини щодо перерахунку пенсій регулюються нормами права, чинними на момент виникнення права на такий перерахунок.
Позивач вважає, що право на перерахунок пенсії виникло в неї з 01.12.2015 року у зв'язку із підвищенням заробітної плати згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів».
Враховуючи те, що на момент коли, як вважає позивач, в неї виникло право на перерахунок пенсії в законодавстві були відсутні норми, які б регламентували умови та порядок проведення такого перерахунку, у відповідача не було правових підстав для здійснення її перерахунку.
Таким чином, оскільки невидача позивачу довідку про заробітну плату працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент звільнення з роботи і не проведення перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2015 р. в розмірі 90% заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу, визначені у статті 37-1 Закону № 3723-XII, зумовлені не протиправними діями відповідача ОСОБА_1 об'єднаного управління ПФУ Волинської області, а прийняттям законодавцем нових правових норм, які не містять норм щодо перерахунку пенсій, аналогічних тим, що втратили чинність, то відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача.
Також слід зазначити, що Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються і на питання допустимості зменшення соціальних витрат, про що зазначено в рішенні цього суду від 12.10.2004 року у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії».
Конституційний Суд України в рішенні від 25.01.2012 р. № 3-рп/2012 зазначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування кожному достатнього життєвого рівня. Конституційний Суд України виходив із того, що додержання конституційних принципів соціальної і правової держави, верховенства права, обумовлює здійснення законодавчого регулювання суспільних відносин на засадах справедливості та розмірності з урахуванням обов'язку держави забезпечувати гідні умови життя кожному громадянину України. Отже, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість її фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України.
Як видно з матеріалів справи, судом першої інстанції, в порушення вищевказаних норм права, прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог, за відсутності підстав для такого, а отже оскаржене рішення суду підлягає скасування як незаконне.
Крім того, суд апеляційної інстанції враховує ту обставину, що позивачем частково пропущено встановлений ст. 99 КАС шестимісячний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
З цього приводу суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач звернулася із розглядуваним позовом до суду 03.10.2016 року та не навела поважних причин пропуску строку звернення до суду із вимогами про перерахунок пенсії за період із 01.12.2015 року по 02.04.2016 року. Тому, пропуск шестимісячного строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду позовних вимог за період з 01.12.2015 року по 02.04.2016 року включно.
З врахуванням наведеного вище, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції від 14.11.2016 року слід скасувати та прийняти нову постанову про залишення без розгляду частини позовних вимог та відмови в задоволенні решта позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 203, 205, 207, 254 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України - задоволити частково.
Постанову Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 14 листопада 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання протиправними дій ОСОБА_1 об'єднаного управління Пенсійного фонду України щодо відмови в проведенні перерахунку пенсії та зобов'язання провести перерахунок і виплату пенсії за період з 01 грудня 2015 року по 02 квітня 2016 року включно - залишити без розгляду.
У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_2 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Р.Й. Коваль
ОСОБА_4
Повний текст постанови виготовлено 27.01.2017 року.