25 січня 2017 р. Справа № 876/6958/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В.,Коваля Р.Й.
за участі секретаря судового засідання Федчук М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області про визнання незаконним рішення, -
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 22.08.2016р. в порядку п.1 ч.1 ст. 157 КАС України закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області про визнання незаконним рішення.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та передати на розгляд до суду першої інстанції.
Зокрема, зазначає, що обставини справи та характер правовідносин, що висвітлені у постанові Судових палат Верховного Суду України у цивільних та адміністративних справах від 17.02.2016р. у справі № 6-2873цс15, на яку посилався суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, відрізняються. А саме, ним оскаржується рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Львівської області, яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. При цьому колегія суддів зазначає наступне.
За змістом статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) під цивільною юрисдикцією розуміється компетенція загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
За загальним правилом у порядку цивільного судочинства загальні суди вирішують справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, зокрема спори, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (статті 3, 15 ЦПК).
Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до статті 2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС).
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення (частина друга статті 4 КАС).
Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.
Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб'єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу.
Згідно з частиною другою статті 59 Конституції України для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Статтею 2 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатура - недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об'єднання громадян віднесені до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.
Разом з тим, згідно з частиною п'ятою статті 50 Закону № 5076-VI кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури делеговані повноваження приймати рішення про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю.
Отже, відносини, що виникли між адвокатом ОСОБА_1 та та КДКА Львівської області з приводу застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді попередження, є публічно-правовими, а спір - адміністративно-правовим, який відповідно до статті 2 КАС є предметом розгляду адміністративних судів у порядку адміністративного судочинства.
Дана позиція знайшла своє відображення в Постанові Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 02.02.2016 р. № 825/1440/14.
Згідно із вимогами п.4 ст.204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.
Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст. 41, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу судді Львівського окружного адміністративного суду від 22 серпня 2016 року скасувати, а справу № 813/2555/15 направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк
Судді В.В. Гуляк
Р.Й. Коваль
Повний текст
виготовлено 27.01.2017 року.