26 січня 2017 року Справа № 876/8369/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Затолочного В.С., Матковської З.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську про визнання протиправними розрахунків, -
В серпні 2016 року позивач Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську, в якому просив визнати протиправними розрахунки по фактичних витратах на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», місячний розмір відшкодування в 2015 році, починаючи з 01.10.2015 складає за Списком № 1 - 67978,29 грн., за Списком № 2 - 30879,22 грн., сплата за попередні періоди станом на 01.10.2015 року складає за Списком № 1 - 3743,59 грн., за Списком № 2 - 897,46 грн., а всього проведене нарахування згідно даних розрахунків становить 103498,56 грн., що направлені супровідним листом № 1435/04 від 20.10.2015.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, його оскаржив позивач, який в поданій апеляційній скарзі, покликаючись на те, що оскаржувана постанова винесена з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, не ґрунтується на належних та допустимих доказах, крім того, суд допустив неповне з'ясування обставин, що мають значення по справі, в зв'язку з чим просить таку скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному розмірі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що нормами законодавства, зокрема Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» обов'язку відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не встановлено. Вказані витрати, на думку позивача, не є загальнообов'язковими платежами, а тому вимоги відповідача щодо їх сплати є неправомірними та не відповідають вимогам законодавства.
Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду були повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів, у відповідності до ч.1 п.2 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе розглядати справу у порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську повідомленням за № 1435/04 від 20.10.2015 року надіслано розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах, відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та повідомлено про необхідність щомісячно перераховувати до пенсійного фонду зазначену у повідомлені суму фактичних витрат на виплату та доставку, призначених на пільгових умовах.
Згідно вказаного повідомлення місячний розмір відшкодування, починаючи з 01.10.2015 складає за Списком №1 - 67978,29грн., за Списком №2 - 30879,22 грн., сплата за попередні періоди станом на 01.10.2015 згідно розрахунків, що надійшли з відділів призначення пенсій органів ПФУ по Списку № 1 -3743,59 грн., по Списку №2 -897,46 грн.
Принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків; стягнення заборгованості за цими внесками визначаються виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В силу дії норми ст.. 5 вказаного Закону його дію поширено на регулювання відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить.
Страхувальниками відповідно до цього Закону є: роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - підприємці та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - підприємців, які обрали особливий спосіб оподаткування (єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону ( ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Постановою Пенсійного фонду України за №21-1 від 19.12.2003 року, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та пункту 12 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року №121, затверджено Інструкцію про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України (далі - Інструкція).
Ця Інструкція визначає процедуру стягнення заборгованості зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі - страхові внески), сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій та інших платежів до бюджету Пенсійного фонду України, нарахування і сплати фінансових санкцій та пені, а також відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Пунктом 6 вказаної Інструкції встановлено обов'язок підприємств здійснювати відшкодування витрат Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
У відповідності до пункту 6.4, 6.5 вказаної Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Пункт 6.8. Інструкції встановлює, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Згідно п. 6.9 Інструкції, передбачено, що разі призначення пенсій на пільгових умовах особам, які мають необхідний стаж роботи не за місцем призначення цієї пенсії, орган Пенсійного фонду за місцем призначення пенсії надсилає повідомлення згідно з додатками, зазначеними у пункті 6.4 цієї Інструкції для зазначених підприємств у двох примірниках через орган Пенсійного фонду за місцезнаходженням цього підприємства. Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Отже, обов'язок визначення сум відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій покладено на органи пенсійного фонду, які також повідомляють про зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування. Відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, яка призначена із взаємним зарахуванням періодів роботи, відшкодовується тими підприємствами, на яких цей стаж було відпрацьовано. Підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного Фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період. Підприємство може зверталось до управління ПФ з метою узгодження таких витрат на відшкодування.
Відтак, відповідно до норм чинного законодавства, органи пенсійного фонду наділені повноваженнями надсилати підприємству розрахунки фактичних витрат на виплату до доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Управлінням Пенсійного фонду України у м. Івано-Франківську правомірно надіслано Приватному акціонерному товариству «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» листом від 20.10.2015 року № 1435/04 розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, а відтак такі дії відповідача відповідають та вчинені в межах та спосіб передбачений чинним законодавством.
Щодо посилань апелянта на те, що з моменту набрання чинності Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах до складу єдиного внеску не віднесено, обов'язку відшкодування вказаних витрат не встановлено, то колегія суддів такі відхиляє, виходячи з наступного. Відшкодування вказаних витрат регулюється та здійснюється відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, які на момент виникнення даних спірних правовідносин, є чинними, та не суперечить Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, а адміністративний позов задоволенню не підлягає.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський локомотиворемонтний завод» залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2016 року у справі № 809/1023/16 - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
суддя В.С. Затолочний
суддя З.М. Матковська