24 січня 2017 р. Справа № 876/8849/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Гудима Л.Я.,
суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кудєрової О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2016 року у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області до Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області про визнання дій щодо стягнення грошових коштів з рахунків протиправними та поворот виконання рішення,
В березні 2016 року позивач - управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області (правонаступник - Ужгородське об»єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області) звернулося в суд з позовом до управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області, в якому просило визнати неправомірними дії Головного управління юстиції у Закарпатські області щодо стягнення грошових коштів з рахунків, які належать управлінню та про поворот виконання рішення.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилалося на те, що жодних порушень з боку управління допущено не було, оскільки постанова суду управлінням виконана, сума нарахована, її виплата може бути здійснена тільки через органи Казначейства. Вважає, що державні виконавці позбавлені можливості проводити будь - яке списання коштів за виконавчими документами, згідно з якими боржниками є державні органи, тому стягувачам необхідно подавати такі документи безпосередньо до органів Казначейства. Вказує на те, що згідно ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області щодо списання коштів з рахунку управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області.
Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області оскаржило її в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з»ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв»язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апелянта у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що на виконання виконавчого листа №712/23559/12, виданого 25.04.2013 року Ужгородським міськрайонним судом про зобов»язання боржника управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров»ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування, позивачем проведено нарахування відповідних коштів ОСОБА_1 та частково виплачено суму грошових коштів ,про що було повідомлено органи ДВС листами № 12167/07 від 09.08.2013 року та № 9406/08 від 04.08.2014 року, копії яких приєднані до матеріалів справи.
27.01.2015 року УПФУ виставлено платіжну вимогу №4-795/15 на суму 1 550,22 грн. та 30.01.2015 року платіжну вимогу №4-795/15 на суму 55 188,95 грн., що підтверджується листом Закарпатського обласного управління ПАТ «Державний ощадний банк України», копія якого долучена до матеріалів справи.
Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів правомірності дій щодо списання коштів з рахунку УПФУ, що розміщений в Закарпатському обласному управлінні ПАТ Державний ощадний банк України на загальну суму 56 739,17 грн. на підставі платіжних вимог №4-795/15 від 27.01.2015 року та №4-795/15 від 30.01.2015 року.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх вірними, такими що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов»язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачених Конституцією України та іншими Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов»язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган.
Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Згідно із п.п. 1 п. 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 №8-2 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.05.2002 року №442/6730, чинного на час виникнення спірних відносин), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.
Відповідно до п.п. 4 п. 2.1 та п.п. 2 п. 2.2 Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду - ч. 1 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин).
Механізм виконання такого рішення визначається Порядком затвердженим постановою Кабінету Міністрів України увід 03.08.2011 року №845.
Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства з попереднім інформуванням Мінфіну та у порядку черговості надходження виконавчих документів.
Тобто, обов»язок щодо забезпечення коштів по виплаті пенсій за судовими рішеннями покладено на органи Казначейства. Органи Пенсійного фонду України здійснюють виплату пенсій лише в межах видатків, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
З врахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що невиконання управлінням ПФУ судового рішення в терміни визначені виконавчою службою в частині виплати грошових коштів за відсутності фінансового забезпечення не може вважатись невиконання судового рішення без поважних причин.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постановах від 30 червня та 3 листопада 2015 року (справи №№ 21-1044а15, 21-5099а15 відповідно).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що стягнення коштів з рахунку управління Пенсійного Фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, що розміщений в Закарпатському обласному управлінні ПАТ Державний ощадний банк України на загальну суму 56 739,17 грн. на підставі платіжних вимог №4-795/15 від 27.01.2015 року та №4-795/15 від 30.01.2015 року є необґрунтованим.
Щодо вимоги позивача про поворот виконання рішення, то суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні такої, з огляду на наступне.
Статтею 265 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) встановлено порядок та підстави вирішення питання про поворот виконання судового рішення, визначено спосіб і порядок здійснення повороту виконання.
Слід зазначити, що особливі умови щодо повороту виконання рішення встановлені тільки для тих виплат, які визначені у ст. 266 КАС і лише за умови повідомлення особою завідомо неправдивих відомостей або подання підроблених документів.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 265 КАС, питання про поворот виконання судового рішення вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши судове рішення (визнавши його не чинним або таким, що втратило законну силу), він закриває провадження у справі, залишає позовну заяву без розгляду або відмовляє у задоволенні адміністративного позову чи задовольняє позовні вимоги у меншому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС, у випадках, встановлених ч.1 цієї статті, суд, ухвалюючи нове судове рішення, повинен зобов»язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим судовим рішенням або визначити інший спосіб і порядок здійснення повороту виконання.
Частиною 3 цієї статті визначено, якщо питання про поворот виконання судового рішення не було вирішене судом апеляційної чи касаційної інстанції, заява відповідача про поворот виконання розглядається адміністративним судом, у якому знаходиться справа. Заяву про поворот виконання може бути подано протягом одного року з дня виникнення підстав для повороту виконання.
З аналізу наведених положень вбачається, що із заявою про поворот виконання судового рішення має право звернутися відповідач у разі, якщо судом апеляційної чи касаційної інстанції, зокрема закрито провадження у справі.
Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Судом першої інстанції вірно встановлено з чим погоджується колегія суддів, що предметом спору у даній є визнання протиправними дій відповідача, а не стягнення коштів на корить позивача.
Вказане не відповідає механізму регулювання таких правовідносин згідно норми ст. 265 КАС України, а відтак відсутні підстави для повороту виконання рішення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Також з матеріалів справи видно, що апелянтом зайво сплачено суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 514,61 грн., оскільки ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 про залишення апеляційної скарги без руху зобов»язано сплатити судовий збір в розмірі 80,39 грн., однак ним фактично сплачено 1 595 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.11.2015 року №2364.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового; збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв»язку з повторним неприбуттям позивача або за його клопотанням); закриття провадження у справі.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апелянту слід повернути зайво сплачену суму судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 514 грн. 61 коп.
Керуючись статтями 98, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2016 року у справі №308/3138/15-а без змін.
Повернути Управлінню державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області (код ЄДРПОУ - 34888449) суму судового збору згідно платіжного доручення №2364 від 11 листопада 2016 року у розмірі 1 514 (одна тисяча п»ятсот чотирнадцять) гривень 61 коп. на р/р 35215063018457, МФО 820172, ЄДРПОУ 34888449, отримувач - Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя : Л.Я. Гудим
Судді: О.М. Довгополов
В.В. Святецький
Повний текст ухвали виготовлено та підписано 26.01.2017 року.