Справа: № 826/28154/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
25 січня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,
при секретарі: Бродацькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2016 року по справі за його позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта банк» Кадирова Владислава Володимировича, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про:
визнання протиправним та скасування рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., якими договір № 014-21015-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 25.02.2015 вважається нікчемним та/або визнано нікчемним та/або до нього вирішено застосувати наслідки нікчемності договорів (правочинів), в тому числі визнання протиправним та скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. в частині визнання нікчемним вище вказаного договору та застосування до нього наслідків нікчемності правочину (договору), яке оформлене наказом № 813 від 16.09.2015 (в тому числі додатки до нього);
визнання протиправними дій Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» щодо не включення відомостей про ОСОБА_2 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно згаданого договору;
зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» включити до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відомості про ОСОБА_2 за вказаним вище договором та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування банківського вкладу (депозиту) у доларах США за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2016 року провадження по даній справі закрито в зв'язку з неналежністю розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.
Не погоджуючись з вищезазначеною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, ухвалу суду з направленням справи до того ж суду для продовження розгляду. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неправомірність, незаконність та необ'єктивність оскаржуваного рішення, порушення судом норм процесуального права.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Також суд першої інстанції зазначив, що аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15.06.2016 року у справі №826/20410/14.
Судова колегія не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на такі обставини:
Відповідно до п. 1 ст. 3 КАС України, справа адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Адміністративний позов - це звернення до адміністративного суду про захист прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах (п. 6 ст. 3 КАС України).
Суб'єктом владних повноважень, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як особа, наділена спеціальними функціями щодо забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду.
Згідно з ч. 3 ст. 34 вказаного Закону виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» Кадирова В.В., відтак уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб також є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України.
Аналіз змісту позовних вимог свідчить, що позивач просить суд зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії, повноваження щодо здійснення яких на відповідачів були покладені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Таким чином, між сторонами даної справи виник публічно-правовий спір, у якому відповідачі здійснюють владні управлінські функції на основі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Такий спір, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є справою адміністративної юрисдикції.
Разом з тим, Верховний Суд України у постановах від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 та від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14 зазначив, що виходячи із системного аналізу ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 1 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та враховуючи положення ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 2442 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Колегія суддів вважає необхідним відступити від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у вказаних постановах.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про банки та банківську діяльність» цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.
Положеннями п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Господарським судам, згідно з п.п. 2, 7 ст. 12 ГПК України, підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Проаналізувавши вказані норми права колегія суддів приходить до висновку про те, що вони не визначають підвідомчість спору, що виник між сторонами даної справи, оскільки ліквідація ПАТ «Банк Форум» була розпочата та здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Ліквідація зазначеної юридичної особи не пов'язана із визнанням її банкрутом у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Закони України «Про банки і банківську діяльність» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначають різні підстави та порядок припинення юридичних осіб, а також уповноважують різних суб'єктів на здійснення відповідної процедури.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підставою для відкриття ліквідаційної процедури є постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом. Банкрутом є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.
Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у разі отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Згідно з ч. 6 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Перелік підстав для віднесення банку до категорії неплатоспроможних наведений у ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вказана норма права пов'язує віднесення банку до категорії неплатоспроможних із наявністю у його діяльності певних порушень, які не обов'язково полягають у неможливості виконати зобов'язання перед вкладниками та іншими кредиторами.
Таким чином, ліквідація банку здійснюється з інших підстав та за іншою процедурою, ніж визнання юридичної особи банкрутом господарським судом у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Як раніше зазначалося, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
З огляду на те, що відносно ПАТ «Дельта Банк» не порушено та, відповідно до ч. 6 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», не могло бути порушено справу про банкрутство, колегія суддів приходить до висновку про те, що даний спір не належить до підвідомчості господарського суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, для закриття провадження у справі.
Таким чином, оскільки позивач оскаржує саме дії та рішення суб'єкта владних повноважень щодо здійснення ним владних управлінських функцій, то підстав для закриття провадження по даній справі апеляційною інстанцією не вбачається.
Згідно зі ст. 199 КАС України за наслідками апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Таким чином, колегія суддів приходить до однозначного висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції про закриття провадження - скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись, ст.ст. 41, 195, 196, 199, 205, 206 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.09.2016 року - скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню по справі.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Кучма А.Ю.
Карпушова О.В.