Справа: № 826/13807/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В., Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.
Іменем України
24 січня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Твердохліб В.А.,
суддів Костюк Л.О., Троян Н.М.,
за участю секретаря Кондратенко Я.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві (без фіксування технічними засобами) апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства «Державний дорожній науково-дослідний інститут ім. М.П. Шульгіна» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про опис майна у податкову заставу та податкової вимоги,-
Державне підприємство «Державний дорожній науково-дослідний інститут ім. М.П. Шульгіна» (далі - Позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду м.Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві (далі - Відповідач) з урахуванням клопотання про збільшення розміру позовних вимог просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.06.2015 року №0003362205 та №0003372205, рішення про опис майна у податкову заставу від 28.08.2015 року №1775/26-58-23-01-23 та податкову вимогу від 28.08.2015 року №9307-23.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 серпня 2016 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Відповідно ч.6 ст.12 КАС України під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з»явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не визнана обов»язковою, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України вважає можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Згідно ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.12.2014 року.
За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що Позивачем порушено вимоги податкового законодавства, зокрема:
- пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.138.1, п.138.2., п.138.8 ст.138, пп.139.1.1 та пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 576 376,00 грн., в тому числі за періодами: 2012 рік в сумі 304 712,00 грн., 2013 рік в сумі 271 664,00 грн.;
- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся всього у сумі 576 169,00 грн., у тому числі: травень 2012 року у сумі 8250,00 грн.; червень 2012 року у сумі 4167,00 грн.; липень 2012 року у сумі 19767,00 грн.; серпень 2012 року у сумі 64786,00 грн.; вересень 2012 року у сумі 68972,00 грн.; жовтень 2012 року у сумі 32107,00 грн.; грудень 2012 року у сумі 92155,00 грн.; березень 2013 року у сумі 19609,00 грн.; квітень 2013 року у сумі 7334,00 грн.; травень 2013 року у сумі 6959,00 грн.; червень 2013 року у сумі 39151,00 грн.; липень 2013 року у сумі 88966,00 грн.; серпень 2013 року у сумі 981,00 грн.; вересень 2013 року у сумі 66239,00 грн.; жовтень 2013 року у сумі 35046,00 грн.; листопад 2013 року у сумі 10981,00 грн.; грудень 2013 року у сумі 10699,00 грн.
- пп.168.1.6, п.168.1, п.168.4 ст.168, пп. «а» п.176.2 ст.176 ПК України, внаслідок чого встановлено - несвоєчасну сплату податку на доходи фізичних осіб (у квітня 2014 року у сумі 55081,89);
- п.3 «Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку» від 24.12.2010 року №1020 та наказу від 21.01.2014 року №49.
За результатами перевірки податковим органом складено акт від 09.06.2015 року №3062/26-58-22-05-11/03450778, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 25.06.2015 року:
№0003362205, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальному розмірі 720 470,00 грн., з яких 576 376,00 грн. за основним платежем та 144 094,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
№0003372205, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 709899,00 грн., з яких 567 919,00 грн. за основним платежем та 141 980,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Крім того, податковим органом сформовано податкову вимогу від 28.08.2015 року №9307-23 та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 28.08.2015 року №1775/26-58-23-01-23, у зв'язку з наявним у Позивача узгодженого податкового боргу станом на 27.08.2015 року у розмірі 873 140,39 грн., з якого податок на прибуток приватних підприємств складає 93 656,47 грн. (пеня), а податок на додану вартість - 779 483,92 грн. (533 508,01 грн. - основний платіж, 141 980,00 грн. штрафні санкції, 103 995,91 грн. - пеня).
Пунктом 138.1 статті 138 ПК України ( у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
При цьому, витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України).
За приписами абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це контролюючому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до контролюючого органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення (підпункт 139.1.9 пункт 139.1 статті 139 ПК України).
Відповідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно пункту 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
У відповідності до абзацу 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Згідно абзацу 2 пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року № 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
З вищевказаних положень правових норм вбачається, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З урахуванням наведеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.02.2016 року у справі №К/800/18945/14, від 01.03.2016 року у справі №К/800/66709/14, від 24.02.2016 року у справі №К/800/5891/15 та від 03.03.2016 року у справі №К/800/21974/14.
Зі змісту акту перевірки від 09.06.2015 року №3062/26-58-22-05-11/03450778 вбачається, що висновки про заниження Позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість Відповідачем зроблено з огляду на те, що операції між Позивачем та його контрагентами - ТОВ «Фаворит-Н», ТОВ «Глобалбуд» та ТОВ «Універсал. Сервіс» - не мають економічної суті (не є господарськими) та свідчать про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Таким чином, контролюючим органом наголошено на тому, що Позивачем отримано від вказаних контрагентів паперові носії за формою первинних документів, в яких наведені відомості, що не відповідають фактичним (реальним) обставинам справи, оскільки вони складені на підставі нереальності господарських операцій та, відповідно, не можуть бути підставою для відображення в бухгалтерському та податковому обліках.
З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та ТОВ «Фаворит-Н» укладено ряд господарських договорів, предметом яких є виконання робіт, а саме: від 02.09.2013 року №02/09-2013, від 22.07.2013 року №07/07/2013, від 22.07.2013 року №06/07-2013, від 22.07.2013 року №05/07-2013, від 17.06.2013 року №07/06-2013, від 17.06.2013 року №06/06-2013, від 17.06.2013 року №05/06-2013, від 22.04.2013 року №09/04-2013, від 22.04.2013 року №10/04-2013, 13.05.2013 року №03/05/2013, 19.04.2013 року №07/04-2013, 19.04.2013 року №06/04-2013, 19.04.2013 року №05/04-2013, від 02.01.2013 року №03/01-2013.
На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів та руху активів в процесі здійснення господарських операцій Позивачем надано копії договорів: від 02.09.2013 року №02/09-2013, від 22.07.2013 року №07/07/2013, від 22.07.2013 року №06/07-2013, від 22.07.2013 року №05/07-2013, від 17.06.2013 року №07/06-2013, від 17.06.2013 року №06/06-2013, від 17.06.2013 року №05/06-2013, від 22.04.2013 року №09/04-2013, від 22.04.2013 року №10/04-2013, 13.05.2013 року №03/05/2013, 19.04.2013 року №07/04-2013, 19.04.2013 року №06/04-2013, 19.04.2013 року №05/04-2013, від 02.01.2013 року №03/01-2013 та додатків до них; актів здавання-приймання робіт, податкових накладних; технічних звітів, виписки з банківського рахунку.
Фінансово-господарські відносини між Позивачем та ТОВ «Глобалбуд» за перевіряємий період підтверджуються договорами, а саме: від 01.11.2012 року №95/2012, 03.07.2012 року №47/2012, від 01.11.2012 року №94/2012, від 15.10.2012 року №83/2012, від 03.09.2012 року №79/2012, 03.09.2012 року №78/2012, від 01.06.2012 року №43/2012, від 11.06.2012 року №51/2012, від 20.07.2012 року №61/2012, від 04.06.2012 року №48/2012, 02.07.2012 року №55/2012, 09.07.2012 року №58/2012, предметом яких є виконання робіт.
На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів та руху активів в процесі здійснення господарських операцій Позивачем надано копії договорів: від 01.11.2012 року №95/2012, 03.07.2012 року №47/2012, від 01.11.2012 року №94/2012, від 15.10.2012 року №83/2012, від 03.09.2012 року №79/2012, 03.09.2012 року №78/2012, від 01.06.2012 року №43/2012, від 11.06.2012 року №51/2012, від 20.07.2012 року №61/2012, від 04.06.2012 року №48/2012, 02.07.2012 року №55/2012, 09.07.2012 року №58/2012 та додатків до них; актів здавання-приймання робіт, податкових накладних; технічних звітів, виписки з банківського рахунку.
Між Позивачем та ТОВ «Універсал. Сервіс» укладено господарські договори, зокрема: від 26.04.2012 року №66, від 30.05.2013 року №579, від 30.01.2013 року №469, від 20.06.2013 року №600, від 03.06.2013 року №590, від 19.04.2013 року №542, від 01.07.2013 року №618, від 01.07.2013 року №619, від 30.08.2013 року №646, від 19.04.2013 року №548, від 01.08.2012 року №165, від 15.08.2012 року №216, від 28.06.2012 року №138, від 31.10.2012 року №326, від 01.08.2012 року №169, від 28.06.2012 року №136, від 28.06.2012 року №137, від 03.05.2012 року №96, від 03.05.2012 року №94, від 30.11.2012 року №382, від 01.08.2012 року №167, від 01.08.2012 року №168.
На підтвердження виконання умов вищезазначених договорів та руху активів в процесі здійснення господарських операцій Позивачем надано копії договорів: від 26.04.2012 року №66, від 30.05.2013 року №579, від 30.01.2013 року №469, від 20.06.2013 року №600, від 03.06.2013 року №590, від 19.04.2013 року №542, від 01.07.2013 року №618, від 01.07.2013 року №619, від 30.08.2013 року №646, від 19.04.2013 року №548, від 01.08.2012 року №165, від 15.08.2012 року №216, від 28.06.2012 року №138, від 31.10.2012 року №326, від 01.08.2012 року №169, від 28.06.2012 року №136, від 28.06.2012 року №137, від 03.05.2012 року №96, від 03.05.2012 року №94, від 30.11.2012 року №382, від 01.08.2012 року №167, від 01.08.2012 року №168 та додатків до них; актів надання послуг, податкових накладних; звітів, виписки з банківського рахунку.
Між тим, контролюючим органом в обґрунтування правомірності висновків про заниження Позивачем розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток за перевіряємий період вказано про акт державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у місті Києві від 12.12.2013 року №815/26-54-22-03-07/38119444 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Універсал. Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Мегафудз», ТОВ «ТКС ПОЛ», ПП «Буковина Сонячна» та ПАТ «Миронівський Хлібопродукт».
У висновках вказаного акту зазначено про невстановлення факту реального здійснення господарських операцій ТОВ «Універсал. Сервіс» з постачальниками - ТОВ «Мегафудз», ТОВ «ТКС ПОЛ», ПП «Буковина Сонячна».
Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 14 травні 2014 року у справі №904/2656/14 ТОВ «Фаворит-Н» визнано банкрутом, а постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 10 липня 2013 року у справі №904/4923/13 банкрутом визнано ТОВ «Глобалбуд», тобто банкрутство вказаних товариств мало місце вже після здійснення фінансово-господарських операцій з Позивачем.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що обставини, встановлені в актах перевірок та звірок контрагентів, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних правочинів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 17.02.2015 у справі №К/800/55977/14.
При цьому, чинне законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань.
А відтак, за умови невстановлення компетентним органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій Позивача та його постачальників для одержання Позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 07.04.2014 у справі №К/800/36098/13.
Отже, взаємовідносини між Позивачем та ТОВ «Фаворит-Н», ТОВ «Глобалбуд», ТОВ «Універсал. Сервіс» та наявні, в матеріалах адміністративної справи, первинні документи свідчать про те, що контролюючим органом не надано належних доказів щодо наявності дефектності господарської діяльності контрагентів за перевіряємий період.
Всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу в спірних правовідносинах базуються на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток; під час перевірки Позивача контролюючим органом не перевірявся рух активів у процесі здійснення господарських операцій між Позивачем та його контрагентами.
Крім того, Відповідачем не надано доказів порушення фіскальних інтересів держави внаслідок таких взаємовідносин.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивач при здійсненні фінансово-господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Фаворит-Н», ТОВ «Глобалбуд», ТОВ «Універсал. Сервіс» - діяв як добросовісний платник, при цьому, іншого з матеріалів справи не вбачається, а Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, протилежного не доведено; а відповідно позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 25.06.2015 року №0003362205 та №0003372205 протиправними та такими, що підлягають скасуванню є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування рішення про опис майна у податкову заставу від 28.08.2015 року №1775/26-58-23-01-23 та податкову вимогу від 28.08.2015 року №9307-23 колегія суддів зазначає наступне.
За приписами п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У відповідності до положень п.89.1 ст.89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг (пункт 89.3 статті 89 ПК України).
Відповідачем сформована оскаржувана податкова вимога на підставі наявної у Позивача узгодженої податкової заборгованості з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість, з урахуванням чого також прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 28.08.2015 року №1775/26-58-23-01-23.
З урахуванням вищенаведеного та з наявних у матеріалах справи доказів, винесення Відповідачем вказаних рішень пов'язано з наявною у Позивача податковою заборгованістю, яка сформована на підставі податкових повідомлень-рішень від 25.06.2015 року №0003362205 та №0003372205, щодо яких колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про визнання їх протиправними та скасування.
Отже, враховуючи похідний характер податкової вимоги від 28.08.2015 року №9307-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 28.08.2015 року №1775/26-58-23-01-23 від нарахування контролюючим органом за податковими повідомленнями-рішеннями податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на прибуток, колегія суддів вважає, що слід визнати протиправними та скасувати вказані податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.
Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим та законним, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Згідно п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст. 201, 202 КАС України.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, оскаржуване судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 41, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м.Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 29 серпня 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді Костюк Л.О.
Троян Н.М.
Ухвала складена в повному обсязі 27 січня 2017 року.
Головуючий суддя Твердохліб В.А.
Судді: Троян Н.М.
Костюк Л.О.