Єдиний унікальний № 500/6790/16-к
Провадження № 1-кп/500/140/17
Іменем України
26 січня 2017 року м. Ізмаїл
Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області
у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_3 ,
захисник ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_5 ,
розглянувши в місті Ізмаїлі Одеської області у відкритому підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за №12016160150002552, на підставі угоди про визнання винуватості за обвинуваченням
ОСОБА_5 , що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сміла Черкаської області, із середньо-спеціальною освітою, громадянина України, працюючого за наймом, такого, що перебуває у фактичних шлюбних відносинах, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
раніше судимого:
21.02.2012 р. Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 1 ст.309, ст. 75 КК України до 2 років обмеження волі з випробуванням строком на 1 рік;
03.09.2013 р. Смілянським міськрайонним судом Черкаської області за ч. 2 ст.185, ст. ст. 71, 72 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, звільненого 29.01.2014 р. за відбуттям строку покарання,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,
встановив:
24 серпня 2016 року, ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне придбання, виготовлення, перевезення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, діючи повторно, знаходячись між с. Кислиці та с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області, незаконно придбав шляхом збору суцвіття рослин коноплі, після чого виготовив шляхом перетирання руками наркотичний засіб - який згідно даним висновку судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 1102 від 21.09.2016 р. є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом, масою 5,86 г., який він перевозив на автомобілі марки ГАЗ-33021, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та таким чином зберігав його для особистого вживання без мети збуту до 24 серпня 2016 року, коли в період часу з 18:40 по 19:50 годину по вул. Комсомольській в с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області в ході огляду працівниками Ізмаїльського ВП ГУНП в Одеській області вказаний наркотичний засіб був виявлений та вилучений з правих пасажирських дверей зазначеного автомобіля.
Дії ОСОБА_5 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України за кваліфікуючими ознаками незаконного придбання, виготовлення, перевезення та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчиненого повторно.
У судовому засіданні ОСОБА_5 повністю визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого йому злочину, при цьому ОСОБА_5 пояснив, що 24.08.2016 р. він, пересуваючись на автомобілі між с. Кислиця та с. Стара Некрасівка Ізмаїльського району, при зупинці на узбіччі дороги з метою подальшого власного вживання зірвав листя коноплі, які поклав у дверцята автомобіля, на якому він пересувався в якості пасажира. Але він не встиг вжити вказану наркотичну речовину, оскільки в цей же день працівники поліції зупинили автомобіль та вилучили виготовленим ним наркотичний засіб.
26 грудня 2016 року між прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Одеської області ОСОБА_3 , з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_5 , з іншого, за участю захисника ОСОБА_4 , була укладена угода про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, та разом з обвинувальним актом направлена до суду.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або про відмову в затверджені угоди та про повернення кримінального провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468 - 475 цього Кодексу.
За умовами вказаної угоди від 26.12.2016 р. прокурор ОСОБА_3 та підозрюваний ОСОБА_5 дійшли згоди щодо істотних для даного кримінального провадження обставин, обов'язку обвинуваченого щодо беззастережного визнання винуватості, а також покарання, яке повинен понести ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 309 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки, а також сторонами узгоджено звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України строком на один рік з покладанням обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. В угоді передбачені наслідки її укладення та затвердження, встановлені ст. 473 КПК України, а також наслідки її невиконання.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
Ухвалюючи вирок, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , суд також погоджується з кваліфікацією його дій за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, який згідно ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості, санкцією ч. 2 ст. 309 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від двох до п'яти років.
При цьому судом встановлено, що ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені йому п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид та міру покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом. Судом також роз'яснено ОСОБА_5 те, що тривалість іспитового строку та обов'язки, які можуть бути покладені на нього, у зв'язку з його звільненням від відбування покарання з випробуванням, про що домовилися сторони угоди, згідно ч. 3 ст. 75 КК України визначається виключно судом, у зв'язку з чим визначені сторонами угоди тривалість іспитового строку та обов'язки, що мають бути покладені на ОСОБА_5 , судом не враховуються та іспитовий строк може бути більшим, а на нього можуть бути покладені і інші обов'язки, передбачені ст. 76 КК України. З цими положеннями законодавства ОСОБА_5 також погодився.
У судовому засіданні суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Також судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам КПК України і КК України, інтересам суспільства, узгоджене сторонами покарання відповідає загальним правилам призначення покарань, передбаченим КК, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Так, при перевірці умов угоди на відповідність вимогам КК України та інтересам суспільства суд враховує те, що ОСОБА_5 повністю визнав свою вину у вчиненні злочину, щиро розкаявся в його вчиненні, активно сприяв його розкриттю, а також те, що у нього відсутні обставини, що обтяжують його покарання. За місцем проживання ОСОБА_5 характеризується позитивно, в його сім'ї виховуються двоє неповнолітніх дітей.
Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженої ним та прокурором міри та виду покарання. Характер взятих обвинуваченим ОСОБА_5 на себе за угодою зобов'язань свідчить про можливість їх виконання.
Підстав для відмови в затвердженні угоди, судом не встановлено.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_3 , з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_5 , з іншого, і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання, а також звільнення від його відбування на підставі ст. 75 КК України, з покладанням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Разом з цим, на підставі ч. 3 ст. 75 КК України суд не враховує визначені сторонами угоди тривалість іспитового строку та обов'язки, що покладаються на ОСОБА_5 . Це було роз'яснено ОСОБА_5 , з чим останній погодився та наполіг на затвердженні угоди. Зазначення в угоді терміну іспитового строку та конкретних обов'язків, що покладаються на ОСОБА_5 , на думку суду, не є підставою для відмови у затверджені угоди.
Ці висновки суду збігаються з роз'ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, що викладені у абз. 7 п. 12 його постанови від 11.12.2015 р. №13 «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», згідно яким тривалість іспитового строку та обов'язки, які покладаються на особу, яку звільнено від відбування покарання з випробуванням згідно з ч. 3 ст. 75 КК визначаються виключно судом. У зв'язку з цим визначені сторонами угоди тривалість іспитового строку та обов'язки, що покладаються на особу, яка звільняється від відбування покарання з випробуванням, не враховуються судом, про що зазначається в мотивувальній частині судового рішення, та не є підставою для відмови у затверджені угоди.
Таким чином, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи ОСОБА_5 та обставин, що пом'якшують його покарання, суд в силу ч. 3 ст. 75 КК визначає йому тривалість іспитового строку терміном на два роки, а також обов'язки, що передбачені ч. 1 ст. 76 КК. Також з урахуванням вказаних обставин, вчиненого ОСОБА_5 злочину за ч. 2 ст. 309 КК та наявних медичних документів про те, що ОСОБА_5 страждає на психічні та поведінкові розлади внаслідок постійного вживання канабісу, синдром залежності, та про те, що ОСОБА_5 потребує лікування, протипоказань до лікування немає, а, за показаннями ОСОБА_5 , незважаючи на те, що злочин було вчинено ще 24.08.2016 р., але він досі не приступив до лікування, то суд вважає за необхідне та за достатнє для виправлення ОСОБА_5 також в силу ч. 3 ст. 75, ч. 2 ст.76 КК покласти на нього ще й обов'язок, передбачений п. 5 ч. 2 ст. 76 КК, а саме пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин.
В силу ч. 4 ст. 174 КПК України з набранням вироком законної сили слід скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.08.2016 р. арешт, та перелічене в ній майно в силу п. 3 ч. 9 ст. 100 КПК України слід знищити, як майно, що було предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з незаконним обігом.
Суд також вважає за необхідне в силу ст. 124 КПК України стягнути з обвинуваченого ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів № 1102 від 21.09.2016 р. в розмірі 1 980,90 грн.
Керуючись ст. ст. 369 - 371, 373, 374, 475 КПК України, суд -
ухвалив:
Затвердити угоду про визнання винуватості від 26 грудня 2016 року, укладену між прокурором ОСОБА_3 , з одного боку, та підозрюваним ОСОБА_5 , з іншого, за участю захисника ОСОБА_4 .
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді позбавлення волі на строк два роки.
Згідно досягнутої узгодженості на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробуванням, та встановити йому іспитовий строк тривалістю два роки.
В силу ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки, що передбачені ч.1, п. 5 ч. 2 ст. 76 КК України, а саме:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи та навчання;
- пройти курс лікування від розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин.
Іспитовий строк ОСОБА_5 обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 26 січня 2017 року.
З набранням вироком законної сили скасувати накладений на підставі ухвали слідчого судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.08.2016 р. арешт та перелічене в ній майно, а саме: паперовий згорток з речовиною рослинного походження з листям та суцвіттям наркотичного засобу роду коноплі - канабісу, - знищити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення судової експертизи в сумі 1 980,90 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят гривень 90 коп.).
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення Апеляційним судом Одеської області.
Ізмаїльського міськрайонного суду ОСОБА_1