Справа: № 826/1295/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.
Іменем України
25 січня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Саприкіної І.В.,
суддів: Карпушової О.В., Кучми А.Ю.,
при секретарі: Бродацькій І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, без фіксації судового процесу, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.01.2016 року № 0000351701.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2016 року позов задоволено.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві подали апеляційну скаргу про скасування незаконної, на їх думку, постанови суду першої інстанції та постановлення нової про відмову в задоволенні позову повністю. При цьому посилаються на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 24.10.2013 між ОСОБА_3 (дарувальник) та малолітньою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (обдаровувана) від імені та в інтересах якої діяла мати ОСОБА_4 було укладено договір дарування квартири АДРЕСА_1, яка складається з 3-х житлових кімнат загальною площею 79,00 кв.м., житловою площею 50,50 кв.м. та вартістю 799500,00 грн.
21.12.2015 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України було винесено наказ № 2453 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи ОСОБА_4, яка діяла від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2 з тривалістю перевірки в 5 робочих днів з 24.12.2015, та повідомлення від 21.12.2015 №14215/М/2659-1701, які 21.12.2012 за допомогою засобів поштового зв'язку були скеровані рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_4
В період з 24.12.2015 по 25.12.2015 ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві в приміщенні ДПІ без присутності ОСОБА_4 було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства з питань повноти та своєчасності сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб від доходів, отриманих у вигляді спадщини (дарунка) фізичною особою ОСОБА_2 від імені та в інтересах якої діяла ОСОБА_4 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 25.12.2015 № 2108/17-01/НОМЕР_2.
Перевіркою встановлено порушення позивачкою п. 99.2 ст. 99, п. 167.1 ст. 167, пп. 174.2.3 п. 174.2 ст. 174, п. 179.6 ст. 179 ПК України, а саме: фізичною особою ОСОБА_4, яка діяла від імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, подано податкову декларацію за 2013 рік від імені дитини - малолітньої ОСОБА_2, проте, не задекларовано дохід у сумі 799500,00 грн., отриманий унаслідок прийняття спадщини від нерезидента та не виконано грошові зобов'язання неповнолітньої особи - не зараховано і не сплачено у бюджет податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік у сумі 135685,60 грн.
Зазначені обставини слугували підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 15.01.2016 № 0000351701, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 169607,00 грн., у тому числі за основним платежем - 135685,60 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 33921,40 грн.
Вирішуючи питання щодо правомірності спірного рішення, судова колегія виходить з наступного.
В силу приписів пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.
Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.
Згідно з підпунктом 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.
В акті перевірки зазначено, що на адресу ОСОБА_4 було направлено лист-запрошення рекомендованим листом від 14.11.2014 року № 7775/М/26-59-17-03 стосовно надання документів та декларування доходів, отриманих у вигляді спадщини (дарунка) від фізичної особи - нерезидента, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення. Даний лист ОСОБА_4 отримала 27.11.2014 та на запрошення до податкового органу не з'явилася.
Статтею 79 ПК України встановлено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.
Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Таким чином, виключно виконання умов вказаної норми надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова, проте обов'язкове завчасне повідомлення про її проведення.
Верховний Суд України в постанові від 16.02.2016 №21-2749а15 виклала наступну правову позицію: «Право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду такої. Реалізація такого права за відсутності обов'язку у контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою».
Окрім того, незважаючи на проголошену п. 79.3 ст. 79 ПК необов'язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК.
Підсумовуючи наведене: аналізованими нормами ПК, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 79.2 статті 79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.».
Відповідно до статті 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених п.п. 1 і 2 ч. 1 ст. 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Наказ про проведення документальної позапланової та повідомлення про її проведення за допомогою засобів поштового зв'язку 21.12.2012 були скеровані рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу ОСОБА_4, однак отримані нею лише 30.12.2015, що підтверджується роздруківкою з офіційного веб-сайту УДППЗ «Укрпошта» стосовно відстеження пересилання поштових відправлень, зокрема, за штрихкодовим ідентифікатором: 0303112155298.
Наведене свідчить про недотримання апелянтом вимог п. 79.2 ст. 79 ПКУкраїни, що призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а тому податкове повідомлення-рішення від 15.01.2016 № 0000351701 підлягає скасуванню.
Разом з цим, в силу приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Таким чином, вказана правова норма визначає критерії для оцінювання дій та рішень суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, а тому суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, приймаючи будь-яке рішення та вчиняючи будь-які дії. А оскільки дотримання всіх критеріїв свідчить про якість та природу прийнятих рішень та вчинених дій, то недотримання хоча б одного з них тягне наслідком визнання їх протиправними та необґрунтованими.
Правовими положеннями ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приписи даної норми фактично встановлюють презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються. Тобто, повідомлені позивачем обставини справи про дії відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки останній не спростує їх.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності свої податкових повідомлень-рішень.
Наведене, в свою чергу, призвело до порушення необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів особи і цілями, на досягнення яких було спрямоване це рішення. Усунення вказаного порушення можливе лише шляхом відновлення порушеного права позивача шляхом задоволення позову.
За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 41, 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.10.2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Саприкіна І.В.
Судді: Кучма А.Ю.
Карпушова О.В.