Справа: № 826/28179/15 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
24 січня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С.,
суддів: Желтобрюх І.Л., Файдюка В.В.,
при секретарі: Кривді В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст. 41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії,
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить: визнати протиправним та скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ «Дельта банк» Кадирова В.В в частині визнання нікчемним договору №013-21015-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 25.02.2015 року, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем та застосування до нього наслідків нікчемності правочину (договору), яке оформлене наказом №813 від 16.09.2015 року; визнати протиправними дії Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В. щодо не включення відомостей про ОСОБА_2 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок ФГВФО , згідно договору №013-21015-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 25.02.2015 року, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем; зобов'язати Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В. включити до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Дельта Банк» за рахунок ФГВФО, відомості про ОСОБА_2, за договором №013-21015-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 25.02.2015 року, що укладений між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем та подати до ФГВФО інформацію про ОСОБА_2, як вкладника, якому необхідно здійснити виплату відшкодування за договором №013-21015-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від Миколая» у доларах США від 25.02.2015 року у розмірі 123 556,00 грн. за рахунок ФГВФО.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року провадження у справі за вказаним адміністративним позовом закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Свої вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема апелянт вказує на те, що даний спір підлягає розгляду та вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
Згідно з ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставою для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Приймаючи рішення про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Також суд першої інстанції зазначив, що аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15 та від 15.06.2016 року у справі №826/20410/14.
Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Суб'єктом владних повноважень, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України, є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 3, ч. 1 ст. 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Основним завданням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, як особа, наділена спеціальними функціями щодо забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України.
Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду.
Згідно з ч. 3 ст. 34 вказаного Закону виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.10.2015 року №81 було призначено уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В.
Відтак, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадиров В.В. також є суб'єктом владних повноважень у розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України.
Суд встановив, що ОСОБА_2 просить суд зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вчинити дії, повноваження щодо здійснення яких на відповідачів були покладені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Таким чином, між сторонами даної справи виник публічно-правовий спір, у якому відповідачі здійснюють владні управлінські функції на основі Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Такий спір, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 КАС України є справою адміністративної юрисдикції.
Разом з тим, Верховний Суд України у постановах від 16 лютого 2016 року у справі № 826/2043/15 та від 15 червня 2016 року у справі № 826/20410/14 зазначив, що виходячи із системного аналізу ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ст. 1 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та враховуючи положення ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.
У відповідності до абз. 2 ч. 1 ст. 2442 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Колегія суддів вважає необхідним відступити від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у вказаних постановах.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про банки та банківську діяльність» цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків. Метою цього Закону є правове забезпечення стабільного розвитку і діяльності банків в Україні і створення належного конкурентного середовища на фінансовому ринку, забезпечення захисту законних інтересів вкладників і клієнтів банків, створення сприятливих умов для розвитку економіки України та підтримки вітчизняного товаровиробника.
Положеннями п. 6 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.
Господарським судам, згідно з п.п. 2, 7 ст. 12 ГПК України, підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
Проаналізувавши вказані норми права, колегія суддів приходить до висновку про те, що вони не визначають підвідомчість спору, що виник між сторонами даної справи, оскільки ліквідація ПАТ «Дельта Банк» була розпочата та здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Ліквідація зазначеної юридичної особи не пов'язана із визнанням її банкрутом у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Закони України «Про банки і банківську діяльність» та «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначають різні підстави та порядок припинення юридичних осіб, а також уповноважують різних суб'єктів на здійснення відповідної процедури.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» підставою для відкриття ліквідаційної процедури є постанова господарського суду про визнання боржника банкрутом. Банкрутом є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.
Натомість, відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснює Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у разі отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Згідно з ч. 6 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Перелік підстав для віднесення банку до категорії неплатоспроможних наведений у ст. 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Вказана норма права пов'язує віднесення банку до категорії неплатоспроможних із наявністю у його діяльності певних порушень, які не обов'язково полягають у неможливості виконати зобов'язання перед вкладниками та іншими кредиторами.
Таким чином, ліквідація банку здійснюється з інших підстав та за іншою процедурою, ніж визнання юридичної особи банкрутом господарським судом у порядку, встановленому Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Як раніше зазначалося, господарським судам підвідомчі справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником.
З огляду на те, що відносно ПАТ «Дельта Банк» не порушено та, відповідно до ч. 6 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», не могло бути порушено справу про банкрутство, колегія суддів приходить до висновку про те, що даний спір не належить до підвідомчості господарського суду.
За таких обставин колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції були відсутні підстави, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, для закриття провадження у справі.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в ухвалі від 29 вересня 2016 року, та є підставами для її скасування.
Враховуючи, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року про закриття провадження у справі - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року - скасувати.
Справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта банк» Кадирова В.В., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити дії - направити до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.С. Мамчур
Судді І.Л. Желтобрюх
В.В. Файдюк
Повний текст виготовлено 27.01.2017 р.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Файдюк В.В.
Желтобрюх І.Л.