Справа: № 826/18832/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Мамчур Я.С
Іменем України
24 січня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Мамчура Я.С,
суддів: Желтобрюх І.Л., Файдюка В.В.,
при секретарі: Кривді В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до судді Вищого адміністративного суду України Головчук Світлани Володимирівни про зобов'язання вчинити дії, -
Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до судді Вищого адміністративного суду України Головчук Світлани Володимирівни, в якому просить зобов'язати відповідача відкрити касаційне провадження за скаргою позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року у відкритті провадження у адміністративній справі №826/18832/16 - відмовлено, на підставі п.1 ч. 1 ст. 109 КАС України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно зі ст.ст. 199 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження в даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_2 до судді Вищого адміністративного суду України Головчук Світлани Володимирівни не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки в межах спірних правовідносин відповідач виконував повноваження судді, пов'язані зі здійсненням правосуддя, а не владних управлінських функції відносно позивача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
У відповідності до п.1 ч.2 ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, такі як: 1)спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3)спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4)спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5)спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6)спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Отже, до адміністративного суду можуть бути оскаржені виключно рішення, дії та бездіяльність суб'єкта владних повноважень, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень, владних управлінських функцій, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності встановлено інший порядок судового провадження.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зідно постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №6 у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Також, колегія суддів важає за доцільне зазначити, що пунктом 4.2. рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2001 від 23.05.2001 року визначено, що відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. При здійсненні правосуддя судді незалежні і підкоряються лише закону (частина перша статті 129 Конституції України). Виключно законами України визначаються судоустрій і судочинство. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідним процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення питань підвідомчості судам спорів, порушення і відкриття справ, підготовки їх до розгляду, судовий розгляд справ у першій інстанції, в касаційному і наглядовому порядку та прийняття по них судових рішень належать до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 щодо зобов'язання судді Вищого адміністративного суду України Головчук С. В. відкрити касаційне провадження за скаргою позивача - не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Що стосується вимог ОСОБА_2 про роз'яснення судом до якого суду належить розгляд його позовної заяви, колегія суддів звертає увагу, що в силу норм ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. Натомість, як вбачається з матеріалів справи, позовна заява ОСОБА_2 не є юридичним спором, так як і не є кримінальним обвинуваченням, отже такий спір взагалі не підсудний суду.
Що стосується позовних вимог про стягнення моральної шкоди, колегія суддів також погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у їх задоволенні, оскільки в силу положень ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Виходячи з підстав вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 197, 199, 200, 205, 206, 211 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 грудня 2016 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий Я.С. Мамчур
Судді І.Л. Желтобрюх
В.В. Файдюк
Повний текст складено 27.01.2017 р.
Головуючий суддя Мамчур Я.С
Судді: Файдюк В.В.
Желтобрюх І.Л.