Справа: № 826/14572/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Грибан І.О.
Іменем України
26 січня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючий-суддя Грибан І.О.
судді Беспалов О.О., Парінов А.Б.
за участі :
секретар с/з Кузик М.А.
розглянув в судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 29.08.2016 про відкриття виконавчого провадження № 52052742,
Позивач звернувся в суд з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови від 29.08.2016 про відкриття виконавчого провадження №52052742.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалене рішення та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Сторони в судове засідання не з'явилися . Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін. Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що постановою старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 29.08.2016 ВП №52052742 відкрито виконавче провадження з примусового виконання вимоги № 231201 виданої ДПІ у Шевченківський р-ну м. Києва про стягнення боргу у сумі 213246,66 грн., боржником за яким є ОСОБА_3.
Вважаючи зазначену постанову державного виконавця протиправною, позивач звернувся з позовом в суд.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконавче провадження» (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Згідно ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:
- назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;
- дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;
- повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;
- резолютивна частина рішення;
- дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;
- строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Статтею 19 вищенаведеного Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.
Відповідно до ч.1 ст.25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Статтею 26 Закону України «Про виконавче провадження» визначено підстави відмови у відкритті виконавчого провадження.
Так, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:
- пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання;
- неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;
- якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;
- пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;
- якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;
- невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;
- якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;
- наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.
З системного аналізу зазначених правових норм вбачається, що, у разі надходження до державної виконавчої служби виконавчого документа, державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом та має всі необхідні реквізити, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження мають бути законодавчо визначені.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 19.01.2016 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві на підставі акту перевірки № 23/12-01/НОМЕР_1 від 19.01.2016 винесено фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 вимогу №Ф-231201 щодо сплати суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 213246,66 грн. Зазначена вимога була отримана позивачем 25.01.2016
За наслідками оскарження позивачем зазначеної вимоги в судовому порядку, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.03.2016 та ухвалено нову якою у задоволенні позову ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу, податкової вимоги, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкового повідомлення - рішення, визнання протиправними дій відмовлено.
В подальшому, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві направлено до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві для виконання вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-231201 від 19.01.2016.
Відповідно до положень статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
За правилами ч. 5 ст. 25 вказаного Закону вимога органу доходів і зборів про сплату недоїмки або рішення суду щодо стягнення суми недоїмки виконується державною виконавчою службою в порядку, встановленому законом.
Пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженої наказом Міністерства фінансів України № 449 від 20.04.2015 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 встановлено, що фіскальні органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки) в таких випадках, зокрема, якщо дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску фіскальними органами. У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску. Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень. Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк. Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.
Відповідно до пункту 5 вказаного розділу протягом десяти календарних днів з дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені. У разі незгоди з розрахунком фіскального органу суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з фіскальним органом шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з фіскальним органом, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену в результаті оскарження суму боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення фіскального органу або суду), фіскальний орган протягом десяти робочих днів надсилає в порядку, встановленому Законом, до органу державної виконавчої служби вимогу про сплату боргу (недоїмки)
Апелянт вказує на те, що виконавче провадження було відкрито відповідачем за рішенням, а саме - вимогою про сплату боргу (недоїмки), яке не набрало законної (юридичної) сили, оскільки дата виконавчого документа та дата набрання законної сили, що зазначені державним виконавцем, співпадають.
З матеріалів справи вбачається, що у вимозі про сплату недоїмки, з виконання якої винесена оскаржувана постанова про відкриття виконавчого провадження датою прийняття рішення зазначено: 19.01.2016, та зазначено, що остання набрала законної сили - 23.08.2016.
Разом з тим, в постанові старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження ВП № 25052742 від 29.08.2016 зазначено, що виконавче провадження відкрито з виконання вимоги № 231201 виданій 23.08.2016.
Тобто, в данному випадку має місце помилка допущена державним виконавцем у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Натомість, виконавчий документ (вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-231201 від 19.01.2016) оформлений належним чином, строк звернення цього виконавчого документу до виконання не сплинув, а отже у відповідача були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження.
Також, колегія суддів звертає увагу, що в Законі України «Про виконавче провадження» не міститься прямої вказівки щодо обов'язку державного виконавця при відкритті виконавчого провадження перевіряти правильність вказаної інформації щодо дати набрання законної сили рішенням, оскільки забезпечення відповідності цих відомостей законодавством покладено на податковий орган, в той час як державний виконавець перевіряє повноту зазначених відомостей у відповідному виконавчому документу.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що статтею 83 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні державним виконавцем, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про законність оскаржуваної постанови.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують .
На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. 160, 195, 196, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий-суддя І.О.Грибан
Суддя О.О.Беспалов
Суддя А.Б.Парінов
Повний текст виготовлено - 26.01.2017.
Головуючий суддя Грибан І.О.
Судді: Беспалов О.О.
Парінов А.Б.