Справа №278/1917/16-к
27 січня 2017 року м. Житомир
Колегія суддів Житомирського районного суду Житомирської області
в складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
потерпілої ОСОБА_10 ,
перекладача ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 187 Кримінального кодексу України (далі - КК) ,-
Судом розглядається наведене кримінальне провадження. 30.01.2017 спливає строк тримання під вартою обох обвинувачених.
Відповідно до частини 3 статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) незалежно від наявності відповідного клопотання суд зобов'язаний розглянути питання про доцільність продовження обвинуваченим строку тримання під вартою.
Прокурор просив продовжити обвинуваченим строк тримання під вартою, посилаючись на ризики, передбачені статтею 177 КПК, які виправдовують подальше ув'язнення останніх, а також на те, що інші запобіжні заходи не можуть бути достатньо ефективними. Наявність в обвинувачених судимостей за вчинення корисливих злочинів, знаходження в інших судах м. Житомира та м. Києва кримінальних проваджень стосовно і ОСОБА_7 , і ОСОБА_6 , перебування останнього у розшуку, ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченим злочину, їх ставлення до вчиненого викликає у прокурора об'єктивні побоювання продовження ними злочинної діяльності та створює ризик їх ухилення від явки до суду в разі звільнення з-під варти.
Потерпіла погодилася із позицією прокурора.
Сторона захисту, вказуючи на тривале перебування обвинувачених під вартою, просила змінити їм запобіжний захід на домашній арешт за останнім місцем проживання обвинувачених. Стверджувала, що прокурором у повній мірі не доведено існування ризиків для обґрунтування необхідності тримання обвинувачених під вартою; вказували на допит всіх свідків, потерпілої, що унеможливлює неправомірний тиск на них та просили звільнити їх з-під варти; запевнювали про готовність обвинувачених з'являтися до суду за кожним викликом. Обвинувачені зайняли аналогічну позицію.
Мета застосування запобіжного заходу у відповідності до статті 177 КПК полягає, у тому числі, у забезпеченні виконання обвинуваченими покладених на них процесуальних обов'язків, недопущенні вчинити інше кримінальне правопорушення, запобіганні спробам переховуватись від суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином тощо.
У відповідності до вимог статті 178 КПК суд ураховує наявність в обох обвинувачених попередніх судимостей; вчинення ними інкримінованого особливого тяжкого злочину майже одразу після відбуття ОСОБА_6 і ОСОБА_7 реального покарання за тяжкі злочини; розгляд Богунським районним судом м. Житомира кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , а Печерським районним судом м. Києва - стосовно ОСОБА_6 ; перебування останнього у розшуку; відсутність в обвинувачених постійного місця проживання та роботи;реєстрація та громадянство ОСОБА_7 в Російській Федерації, що у сукупності та логічному взаємозв'язку, на думку колегії суддів, беззаперечно вказує на реальність ризику можливого ухилення обвинувачених від суду, продовження ними злочинної діяльності в разі звільнення їх з-під варти та доводить актуальність подальшого їх ув'язнення.
Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів». У рішеннях ЄСПЛ від 11.04.2013 «Вєренцов проти України», від 10.02.2011 «Харченко проти України» також зазначено, що при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством. Характер конкретного суспільного інтересу, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до свободи обвинувачених. Адже суд відкидає доводи сторони захисту про відсутність доказів на обґрунтування ув'язнення обвинувачених.
Керуючись: статтями 176-178, 183, 331 КПК, колегія суддів, -
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Строк запобіжного заходу рахувати з 27.01.2017 до 27.03.2017.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: