23.01.2017 ЄУН 337/4994/16-а
Провадження №2-а/337/26/2017
23 січня 2017 року м. Запоріжжя
Хортицький районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Бредун Д.С., при секретарі Медвідь Г.С., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя про визнання дій протиправними та зобов'язання винити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя, в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй в призначенні пенсії за вислугу років у відповідності до ст.ст. 51,52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 24 листопада 2016 року у відповідності до ст.ст. 51,52 Закону України «Про пенсійне забезпечення», забезпечити її виплату та виплатити різницю між фактично отриманою та призначеною пенсією.
В обґрунтування позову зазначила, що з 12 листопада 1990 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Хортицькому районі м. Запоріжжя та отримує пенсію за віком, пизначену їй відповідно до Закону СРСР «Про державні пенсії». При цьому згідно вимог ст.ст. 51,52 вже Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 07 листопада 1990 року вона набула право на пенсію за вислугу року, оскільки вже на той час досягла 55-тирічного віку та мала пільгового стажу роботи в галузі освіти не менше 25 років, проте відповідач їй відмовив в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення».
В запереченнях на адміністративний позов представник Управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі місті Запоріжжі посилався на те, що відповідно до ст. 51 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» однією з основних вимог для призначення пенсії за вислугу років є її призначення до настання пенсійного віку, а позивачу вже виповнився 81 рік, у зв'язку з чим вона відповідно до вимог закону отримує пенсію саме за віком.
Відповідно до ч.4 ст. 1832 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку доказам у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
З 12 листопада 1990 року по досягненню ОСОБА_1 пенсійного віку, на той час 55 років, їй була призначена пенсія за віком відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії».
01 січня 1992 року набрав чинності Закон України «Про пенсійне забезпечення», яким передбачено спеціальний від пенсії - за вислугу років.
Так, відповідно до п. 8 ст. 52 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років окрім інших мають працівники освіти відповідно до пункту "е" статті 55.
Згідно п. «е» ст. 55 цього закону право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.
Отже, починаючи з 07 листопада 1990 року, досягнувши 55 років та маючи не менше 25 років пільгового стажу в галузі освіти, ОСОБА_1 набула право на передбачену п. а) ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсію за вислугу років, проте скористатися ним вирішила лише 24 листопада 2016 року, звернувшись до Пенсійного фонду України в Хортицькому районі місті Запоріжжі з відповідною заявою.
Листом відповідача від 08 грудня 2016 року №242/Д-9 ОСОБА_1 було повідомлено про те, що права на пенсію за вислугу років вона не має, оскільки їй після досягнення пенсійного віку 12.11.1990 р. була призначена пенсія за віком, яка виплачується згідно з вимогами чинного законодавства.
Проте, з таким висновком відповідача погодитись не можна, виходячи з наступного.
Згідно п. а) ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Згідно ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією
чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.
Як зазначає позивач у позові, і проти чого не надано заперечень відповідачем, після призначення ОСОБА_1 пенсії за віком вона продовжувала працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, отже реалізувати своє право на пенсію за вислугу років могла лише після залишення місця роботи в галузі освіти.
Відповідно до ст. 6 цього Закону особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.
За приписами ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
При цьому, згідно висловленої Верховним Судом України у постанові від 31 березня 2015 року (справа №21-612а14) правової позиції щодо застосування положень ч. 3 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка відповідно доч. 1 ст. 244-2 КАС України є обов'язковою для суду першої інстанції, - при переведенні з одного виду пенсії на інший показник середньої заробітної плати має бути незмінним лише в разі призначення кожного з видів пенсії відповідно до Закону України саме «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Однак ОСОБА_1 12 листопада 1990 року вперше було призначено пенсію за віком відповідно до вимог Закону СРСР «Про державні пенсії», а тепер вона просить призначити їй пенсію за вислугу років, передбачену Законом України «Про пенсійне забезпечення», який набрав чинності після призначення ОСОБА_1 пенсії за віком (01.01.1992р.) та який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення» за її відповідною заявою, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 5, 160, 163, 183-2 КАС України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі міста Запоріжжя щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років у відповідності до ст.ст. 51,52 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Хортицькому районі міста Запоріжжя призначити та виплачувати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН: НОМЕР_1, пенсію за вислугу років з 24 листопада 2016 року відповідно до ст.ст. 51,52 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням різниці, що була виплачена раніше.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя: Д.С. Бредун