справа № 2-а- 4115/08
05 грудня 2008 року 16 год. 40 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Боймиструка С.В
за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В.
представника позивача Сенчина О.В.
представника відповідача Невідомського О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ІНКОМ» до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання частково нечинним податкового повідомлення-рішення та нечинним акту перевірки,
Позивач - Приватне підприємство «Інком», звернувшись з позовом до суду та уточнивши свої позовні вимоги просить визнати нечинним повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції № 00006150/3 від 30.07.2007 року в частині нарахування штрафу в розмірі 315 (триста п'ятнадцять) грн. 90 коп. та визнати нечинними акти камеральної перевірки №37/15-135/30896634 від 03.05.2006 року, № 69 від 02.10.2006 року та №6/15-135 від 09.02.2007 року.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що Кузнецовська ОДПІ згідно актів камеральних перевірок від 02.10.2006 року № 69 , від 09.02.2007 року №6/15-135, від 03.05.2006 року № 37/15-135/30896634 виявила порушення вимог п.п. 7.7.7 п.7.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами і доповненнями). Дана норма закону зобов'язує податковий орган надіслати платнику податку податкове повідомлення. Однак відповідач не виконав даної вимоги. Також вказує, що в актах не заперечуються суми ПДВ заявлені ПП «ІНКОМ» до відшкодування, а лише повідомляється, що не можна гасити борг, якого не існує, тобто не існує помилки в нарахуванні суми ПДВ ПП «ІНКОМ» до відшкодування. Отже, акт та дії Кузнецовської ОДПІ на основі нього не правомірні, а тому відповідачу потрібно було відобразити факт перевищення суми погашення боргу в довідці та надати її позивачу. Вказує, що прийняття не правочинних актів привело до неможливості ПП «Інком» використати існуюче бюджетне відшкодування для погашення боргу з ПДВ, що виник 26.02.2007 року. Вважає нарахування штрафу по ПДВ безпідставним та необґрунтованим. Просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивач не правильно трактує п.п 4.2.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» щодо обов'язку відповідача правильно нараховувати окремі податки та збори. Крім того, наголошує на пропущенні позивачем річного строку звернення до суду та вказує, що позивач вже звертався з аналогічним позовом до Рівненського окружного адміністративного суду, однак справа була залишена без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивача в судове засідання.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що представником відповідача правомірність своїх дій доказана повністю.
Згідно з поясненнями представника відповідача, що підтверджено матеріалами справи, 20.01.2006 року позивач подав відповідачеві уточнюючий розрахунок з податку на додану вартість за січень, травень 2005 року. У названих уточнюючих розрахунках позивач визначив зарахування суми від'ємного значення з ПДВ в рахунок погашення податкового боргу за січень в розмірі 11900 грн., за травень в розмірі 27259 грн. На час подання названих уточнюючих розрахунків (20.01.2006 року) наявний податковий борг було погашено в розмірі 26 126 грн., а відтак позивачем на обумовлену дату зайво було спрямовано від'ємне значення ПДВ на погашення неіснуючого податкового боргу в розмірі 1133,56грн.
03.03.2006 року позивач знову подав відповідачеві уточнюючий розрахунок з ПДВ за жовтень 2005 року в якому також визначив зарахування суми від'ємного значення з ПДВ в рахунок погашення податкового боргу за жовтень в розмірі 5095 грн. На дату подання вказаного уточнюючого розрахунку, згідно облікової картки з ПДВ у позивача був відсутній податковий борг на обумовлену суму.
А відтак, позивачем зайво було спрямовано на погашення неіснуючого податкового боргу (згідно уточнюючих розрахунків за січень, травень, жовтень 2005 року) суму від'ємного значення об'єкта ПДВ в сукупності в розмірі 18 128,56 грн. (а.с.17).
30.08.2006 року позивачем при подачі декларації по ПДВ сума зарахування у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 13 842 грн. являється більшою ніж сума боргу, який на момент подачі вказаної декларації становить 9 052,5 грн.
А відтак, позивачем зайво було спрямовано на погашення неіснуючого податкового боргу суму від'ємного значення об'єкта ПДВ в сукупності в розмірі 4 560,70 грн. (а.с.18).
16.11.2006 року позивачем подано уточнюючий розрахунок до декларації по ПДВ за вересень 2006 року в якому в р.8.3 відображено суму 3 400 грн., а саме збільшення суми від'ємного значення, зарахованого у зменшення суми з податкового боргу з ПДВ, який станом на 16.11.2006 рік складає 2 884,68 грн.
А відтак, позивачем зайво було спрямовано на погашення неіснуючого податкового боргу суму від'ємного значення об'єкта ПДВ в сукупності в розмірі 515,32 грн. (а.с.19).
Відповідно до абз.3 пп.7.7.1, п.п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції що діяла станом на дату подання уточнюючих розрахунків) при від'ємному значенні суми ПДВ, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні періоди, а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Рішення про зарахування належної платнику податків суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів приймається самостійно платником податку про що відображається в декларації.
З наведеного слідує, що виключно до компетенції позивача відноситься вирішення питання щодо зарахування від'ємного значення ПДВ (за відсутності податкового боргу з цього податку) в рахунок податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.
Як вбачається з актів про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ відповідач надавав позивачеві роз'яснення щодо відсутності податкового боргу у позивача та стосовно можливості зарахування зайво спрямованої позивачем (згідно до названих уточнюючих розрахунків) суми від'ємного значення з ПДВ на погашення неіснуючого податкового боргу в вищезазначених розмірах, про що свідчить підписи керівника ПП «Інком» на вказаних актах.
Така позиція податкового органу відповідає приписам п. 5.11 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (затвердженому Наказом ДПА у редакції від 15.06.2005 року №213, зареєстрованому в Мін'юсті України 30.06.2005 року № 702/10982), в подальшому по тексту іменовано - Порядок) , який передбачає, що при від'ємному значенні суми ПДВ, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні звітні періоди, а решта суми зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно до пояснень представника відповідача, позивач не змінив напрямку відшкодування від'ємного значення сум ПДВ, зайво направленої ним в рахунок погашення податкового боргу, згідно поданих уточнюючих розрахунків, а відтак названі суми не зараховані позивачем до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Таким чином, позивач не направив вище обумовленого від'ємного значення з ПДВ в розмірі 18 128,56 грн., 4 560,70 грн. та 515,32 грн. на погашення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.
Стосовно посилань позивача, що при визначенні порядку відшкодування від'ємного значення сум ПДВ згідно поданих 20.01.2006 року уточнюючих розрахунків за січень, травень, жовтень 2005 року, жовтень 2006 року, вересень 2006 року повинен застосовуватись п. 7.7 ст.7 Закону «Про податок на додану вартість» в редакції, що діяв до 01.06.2005 року, то згідно п.п.4.4.3 п.4 вищеназваного Порядку у разі виправлення помилки, допущеної у податковій декларації (поданій за формою затвердженою наказом ДПА України № 166 від 30.05.1997 року (у редакції наказу ДПА від 30.09.2003року №466) уточнюючий розрахунок подається за формою визначеною в додатку № 3 названого порядку. Уточнюючий розрахунок наведений в названому додатку містить рядок 8, який передбачає порядок здійснення відшкодування суми вказаної в рядку 7.3 (сума заявлена до відшкодування з бюджету), а саме: зарахування у зменшення податкового боргу; до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
З названого слідує, що на дату подання позивачем уточнюючих розрахунків з ПДВ застосовувався порядок відшкодування суми від'ємного значення ПДВ визначений абз.3 пп.7.7.1, п.п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 обумовленого Закону в редакції, що діяла на дату подання уточнюючого розрахунку.
З матеріалів справи вбачається, що позивач подав вищевказані уточнюючий розрахунок за формою визначеною в додатку № 3 названого вище Порядку, а відтак йому був відомий порядок здійснення відшкодування суми заявленої до відшкодування з бюджету.
З актів камеральної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість № 32/15-135/30896634 від 03.05.2006 року, № 69 від 02.10.2006 року та № 6-15-135 (складених за формою згідно додатку № 2 обумовленого Порядку) вбачається, що наслідками названої камеральної перевірки позивачеві зменшено суму від'ємного значення з ПДВ у відповідних розмірах зарахованих позивачем у зменшення суми податкового неіснуючого боргу з ПДВ.
На підставі обумовлених актів перевірки відповідачем проведено по особовому рахунку позивача зменшення суми від'ємного значення з ПДВ в розмірі 18 128,56 грн., 4 560,70 грн. та 515,32 грн. зарахованої позивачем у зменшення суми неіснуючого податкового боргу з ПДВ.
Згідно переліку викладеному в Положенні про порядок подання та розгляду скарг платників податків державними податковими адміністраціями, яке затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 11 грудня 1996 року № 29 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 грудня 1996 року за № 723/1748, такий документ як акт не оскаржується.
За наведених обставин позовні вимоги щодо визнання нечинними актів камеральної перевірки від 02.10.2006 року №69, від 09.02.2007 року №6/15-135 від 03.05.2006 року №32/15-135/30896634 не підлягають до задоволення, оскільки вони не підпадають під вищевказаний перелік та самі по собі ніяких правових наслідків для позивача не несуть.
Крім того, зазначені акти не є дією, бездіяльністю чи рішенням суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені відповідно до ст.. 2 КАС України.
Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі по тексту Закон №2181) податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
В ході судового розгляду справи судом встановлено фактичні обставини щодо визначення відповідачем позивачеві податкових зобов'язань зі сплати до бюджету позивачем коштів в розмірі 3159,0 грн. за несвоєчасну сплату яких до нього було застосовано оспорювань суму штрафу. Так, 03.03.2006 року позивачем подано уточнюючий розрахунок з безпідставно завищеною сумою відшкодування ПДВ на 3 159, 0 грн.
14 липня 2006 року відповідачем відносно позивача було винесено податкове повідомлення-рішення на вищевказану суму та надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення по терміну сплати 31.07.2006 року (а.с.22). Оскільки дану заборгованість було сплачено з порушенням граничного строку сплати, а саме 30.08.2006 року, тобто з затримкою на 30 днів то цілком правомірно до позивача було застосовано штраф в сумі 315,9 грн. і підстав для визнання повідомлення-рішення від 30 серпня 2007 року № 0000061650/3 в цій частині у суду не має.
Що ж до посилань позивача про необхідність зарахування податковим органом від'ємного значення з ПДВ в розмірі 5076,02 грн. зарахованої позивачем у зменшення суми неіснуючого податкового боргу з ПДВ (згідно уточнюючих розрахунків від 30.08.2006 року та від 16.11.2006 року) на погашення податкових зобов'язань наступних звітних періодів, то відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Як було зазначено вище, виключно до повноважень платника податків відноситься вирішення питання щодо зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів (шляхом зарахування від'ємного значення суми ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового періоду). Вказане рішення платником податку відображається в декларації ( абз.3 пп.7.7.1, п.п. 7.7.3 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
З наведеного слідує, що податковий орган вправі зарахувати належну позивачу суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів (шляхом зарахування від'ємного значення суми ПДВ до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) лише при умові прийняття позивачем рішення (відображеного в декларації з ПДВ) про зарахування зайво спрямованої ним суми на погашення податкового боргу в розмірі 5076,02 грн. до складу податкового кредиту наступного звітного періоду. Позивач же, в супереч обумовленому, не приймав такого рішення про зарахування зайво спрямованої ним суми на погашення податкового боргу до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.
Чинне податкове законодавство не передбачає можливості зарахування відповідачем при відсутності податкового боргу платника податків від'ємного значення суми ПДВ в рахунок майбутніх платежів.
А відтак, податковий орган не вправі вийти за межі наданих йому повноважень та самостійно змінити визначений позивачем напрямок відшкодування від'ємного значення з ПДВ в розмірі 5076,02 грн. шляхом направлення вказаної суми в рахунок погашення податкових платежів з ПДВ наступних звітних періодів.
Стосовно ж вимоги позивача про визнання не чинним податкового повідомлення- рішення №0000061650/3 від 30.08.2007року в частині зобов'язання сплатити штраф в розмірі 50% від суми податкового боргу з ПДВ, то судом встановлено, що згідно даних декларації недоїмка у позивача виникла внаслідок збільшення суми від'ємного значення з ПДВ.
Згідно п.п 5.3.1 ст. 5, абз. 4 п.п.17.1.7. п. 17.1 ст. 17 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. У разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення винесено відповідачем в межах повноважень визначених п.п 2.1.4 п. 2.1 ст. 2, п. 17.1, абз. 4 п.п.17.1.7. п. 17.1 ст.17 Закону № 2181 та п. 11 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
За обставин викладених вище, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 160-163, 254 КАС України, суд,
В задоволенні позову приватного підприємства «ІНКОМ» до Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Кузнецовської об'єднаної державної податкової інспекції № 00006150/3 від 30.07.2007 року в частині нарахування штрафу в розмірі 315 (триста п'ятнадцять) грн. 90 коп. та визнання нечинним акту камеральної перевірки від 02.10.2006 року №69, від 09.02.2007 року №6/15-135 від 03.05.2006 року №32/15-135/30896634 - відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: С.В. Боймиструк