Справа № 2-а-380/08
03 листопада 2008 року 14 год. 00 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд
під головуванням судді Боймиструка С.В.
за участю секретаря судового засідання Короля О.В.
позивача Слободяна Л.О.
представника позивача ОСОБА_2
представників відповідача Михайлової Н.П.
Дюкарева А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання недійсним акту огляду та зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач - ОСОБА_1, від 1983 року до 1993 року працював пожежником. Під час служби в органах МВС та ліквідації наслідків на ЧАЕС отримав різного ступеня важкості хвороби, є постраждалим від Чорнобильської катастрофи та має посвідчення потерпілої особи першої категорії. Наявність у позивача багатьох хвороб підтверджуються відповідними медичними висновками, зокрема: довідкою окружної військово-лікарської комісії УМВС Хмельницького облвиконкому від 24 травня 1990 року за № 026, експертним заключенням Київської регіональної міжвідомчої експертної ради від 20 вересня 1990 року за №83, свідоцтвом про хворобу виданим окружною військово-лікарською комісією УМВС Хмельницької області від 30 квітня 1992 року за № 563 та результатами обстеження в УД НДІ реабілітації інвалідів м. Вінниця від 28 серпня 2006 року за № 2528, посильним листом на ЛТЕК від 27.07.2007 року, та Епікризом 707.
16 березня 1993 року позивача визнано інвалідом III групи. При черговому огляді 18 січня 1996 року йому встановлена II група інвалідності при 70% втрати працездатності до 1 лютого 2001 року. 18 січня 2001 року Хмельницькою обласною МСЕК його визнано інвалідом III групи та встановлено 60% втрати працездатності.
26 січня 2006 року відповідно до Акту огляду МСЕК за № 82 позивачу встановлено 60% втрати працездатності (40% по хронічному бронхіту, та 20% по гіпертонічній хворобі) та встановлена 3-тя група інвалідності.
З цим висновком МСЕК № 82 від 26.01.2006 року позивач не погодився та звернувся до МОЗ України з листом від 14.06.2006 року № 250/1 за роз'ясненнями, чому в нього виявлено хвороб на 100% втрати працездатності згідно критеріїв встановлення ступеня стійкої втрати працездатності у відсотках, а встановлено 60%, тільки по двох хворобах, на що йому було запропоновано пройти обстеження у Вінницькому УД НДІ. Він дав згоду та від 14 липня 2006 року до 28 липня 2006 року, перебував там на обстежені у експертному відділенні де в нього виявили ряд нових захворювань та підтвердили наявні.
За результатами його огляду в Рівненській спеціалізованій онкорадіологічній МСЕК, підстав для підвищення відсотків втрати працездатності не знайдено і йому була підтверджена 3 група інвалідності та 60% втрати професійної працездатності які він має довічно.
З цим Актом №1444 від 28 серпня 2007 року позивач також не погодився та просить визнати його недійсним та зобов'язати Рівненський обласний центр медико-соціальної експертизи провести медико-соціальну експертизу з метою встановлення ступеня втрати працездатності (станом на 28 серпня 2007 року) з урахуванням всіх виявлених в нього захворювань, яких за його підрахунками на 135% втрати працездатності .
Невірне визначення відстоків втрати працездатності має наслідком встановлення іншої групи інвалідності з чим незгідний позивач.
В судовому засіданні позивач та його представник неодноразово уточнили позовні вимоги, підтримали їх та просять задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача позов не визнали та просять в його задоволенні відмовити. Свою позицію мотивують тим, що ОСОБА_1 в січні 2006 року був оглянутий Хмельницького облМСЕК із встановленням 3-ої групи інвалідності і 60% втрати працездатності повязаної із захворюванням з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Правильність встановлення групи інвалідності і відсотків втрати працездатності підтверджені висновком Українського Державного НДІ реабілітації інвалідів у м.Вінниці в липні 2006 року.
За дорученням МОЗ України ОСОБА_1 був обстежений Рівненською спеціалізованою онкологічною МСЕК 27.08.2007 року, яка підтвердила правильність встановленої 3-ої групи інвалідності і 60 % втрати працездатності.
Заслухавши учасників процесу , повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає , що позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, а представниками відповідача правомірність своїх дій доказана.
Відповідно до Акту Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної медико-соціальної експертизи №1444 від 28 серпня 2007 року по результатах огляду ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, мешканця АДРЕСА_1, йому встановлено 3-тю групу інвалідності і 60 % втрати працездатності повязаної з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с. 6; оригінал на аркуші пенсійної справи 127-130).
Призначена судово-медична експертиза в даній справі для перевірки висновків Акту Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної медико-соціальної експертизи №1444 від 28 серпня 2007 року не відбулась. Як було повідомлено суд Рівненським облбюро СМЕ, за відсутності у них такої компетенції.
Від проведення експертизи в іншій установі МСЕ, зокрема в Українському Державному НДІ реабілітації інвалідів у м.Вінниці позивач відмовився.
За таких обставин суд розглядає справу на підставі наявних в ній доказів.
Згаданим оскаржуваним Актом №1444 підтверджено висновок з Акту огляду Хмельницької облМСЕК за № 82 від 26 січня 2006 року, яким позивачу встановлено 60% втрати працездатності (40% по хронічному бронхіту, та 20% по гіпертонічній хворобі) та встановлена 3-тя група інвалідності, який на даний час не скасовано і він є чинним.
Розрахунки втрати працездатності (105-135%) проведені позивачем, який немає спеціальних знань саме в цій в області медицини, в позові та в уточненнях до нього перевищують 100%, що протирічить реально можливому, а тому їх суд до уваги не бере , оскільки вони вказують на не вірне, просте арифметичне сумування відсотків втрати працездатності по кожному наявному в нього захворюванню зазначеному в Інструкції «Про встановлення групи інвалідності» затвердженої наказом МОЗ України № 183 від 7 квітня 2004 року та в Критеріях встановлення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відстоках… затверджених наказом МОЗ України № 238 від 5 серпня 1998 року.
В листі з МОЗ України № 16.04.5/625-С від 10 травня 2007 року підписаному заступником начальника відділу МСЕ позивачу, з посилання на вищезазначені накази МОЗ, було роз'яснено, що всі інші захворювання, про які йдеться мова у його зверненнях, з помірно вираженими проявами , не дають права, як для встановлення групи інвалідності так і відсотків втрати працедатності .
Відповідно висновку Українського Державного НДІ реабілітації інвалідів у м.Вінниці від 28 серпня 2006 року ( оригінал а.с. 79-80 в пенсійній справі) підтверджено рішення від 26 січня 2006 року, яким позивачу встановлено 60% втрати працездатності та встановлена 3-тя група інвалідності. Думка комісії інституту-підстав для підвищення втрати відсотків працездатності немає. Цей висновок винесений не зацікавленою установою, є компетентним, чинним, та не оскарженим, а тому суд його приймає до уваги.
Визначені група інвалідності і відсотки втрати працездатності Актами Хмельницької облМСЕК та Рівненської спецонкорадіологічної МСЕ повністю узгоджуються з висновком Українського Державного НДІ реабілітації інвалідів у м.Вінниці від 28 серпня 2006 року, що вказує на послідовність, однозначність застосування нормативно-правових актів різними складами експертних лікарських комісій.
Ця обставина вказує на вірність висновків викладених в оскаржуваному акті, а тому підстав для задоволення позову немає.
Керуючись ст.160-163 КАС України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо:
визнання недійсним Акту Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної медико-соціальної експертизи №1444 від 28 серпня 2007 року по результатах огляду ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, мешканця АДРЕСА_1 ;
зобов'язання Рівненського обласного центру медико-соціальної експертизи провести медико-соціальну експертизу з метою встановлення ступеня втрати працездатності ОСОБА_1 (станом на 28 серпня 2007 року) з урахуванням всіх виявлених в нього захворювань - відмовити, за безпідставністю позовних вимог.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: підпис С.В.Боймиструк