справа № 2-а-3539/08
18 грудня 2008 року 15 год. 45 хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд
під головуванням судді Боймиструка С.В.
за участю секретаря судового засідання Маньковського Д.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
Власової Т.С.
представника відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Рівне про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,
Позивач - ОСОБА_1, звернувшись з позовом до суду та уточнивши свої позовні вимоги просить зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Рівне здійснити перерахунок її пенсії із заробітної плати за період з 01 серпня 1991 року по 31 липня 1993 року з урахуванням заробітної плати в розмірі 8272 крб., виплаченої в липні 1993р., тобто із застосуванням індивідуального коефіцієнта 2,22180, зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Рівне виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії в сумі 7 779 грн. (сім тисяч сімсот сімдесят дев'ять гривень 60 коп.) з 01 січня по 31 грудня 2008 року та стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в м. Рівне на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1 700 гривень (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.).
В судовому засіданні позивач та її представники позовні вимоги підтримали в повному обсязі та пояснили, що з 1993 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», розмір якої обчислювався виходячи із заробітної плати за 24 місяці роботи перед зверненням за призначення пенсії, однак на момент її призначення позивач не знала, що у довідці про її заробітну плату від 12 серпня 1993 року за №95, виданій Військовою частиною А1446, у заробіток 1993 року не була включена заробітна плата за заміщення відсутнього працівника в сум 8272,25крб., яка була виплачена із запізненням, проте нарахована і включена до відомості за липень місяць 1993р., який брався у підрахунок для обчислення розміру пенсії. Також зауважили, що позивач протягом 10 років після призначення пенсії жодного разу не зверталась про перерахунок її пенсії із збільшенням заробітку, оскільки її заробіток був не значний, крім того вона більше не працювала за сумісництвом. Таким чином, станом на 01.01.2004 року страховий стаж позивача становив 49 років 5 днів (коефіцієнт стажу - 0,49000), а індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складав 2,21239 (із заробітку за 24 місяці роботи з 01.08.19991р. по 31.07.1993р.). В той час заробітна плата для обчислення пенсії становила 677,99 грн.(індивідуальний коефіцієнт 2,21239 множився на показник середньої заробітної плати по Україні за 2002 рік 306,45грн.).
Представники позивача зазначили, що при зверненні позивача до спеціаліста УПФУ м.Рівне (яка обслуговує дільницю відділення зв'язку №10) з питання можливості перерахунку пенсії, їй запропонували надати довідку з місця роботи про заробітну плату за період з 1989 року по 1996 рік включно. В кінці червня 2006 року ОСОБА_1 надала спеціалісту УПФУ м. Рівне довідку про заробіток для обчислення пенсії від 21 червня 2006 року за № 144. Спеціаліст повідомила, що позивачу перерахунок пенсії за 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000р. та за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000р. за даними персоніфікованого обліку невигідно проводити, оскільки значно зменшується індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, а тому необхідно і надалі залишити індивідуальний коефіцієнт 2,21239.
За таких обставин, її заява на перерахунок пенсії не підлягала реєстрації.
Крім того зазначили що в кінці травня 2007р. позивач була на особистому прийомі у спеціаліста УПФУ в м. Рівне з питання проведення перерахунку пенсії у зв'язку з добавленням стажу, а також знову просила здійснити перерахування пенсії із заробітку за тих же 24 місяці роботи перед зверненням за пенсією у 1993 році, але із врахуванням 8272 крб.
Однак, їй було відмовлено, посилаючись на пункт 37 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до повторного надання довідки із Військової частини А1446 про помісячний заробіток за період з 01 серпня 1991 року по 31 липня 1993 року.
15 червня 2007 року чоловік позивача - ОСОБА_2 заніс зазначену довідку тому ж спеціалісту УПФУ в м. Рівне, де йому запропонували написати від імені позивача заяву, у якій після слів «прошу зробити» підкреслити наступні слова: « перерахунок пенсії з більш високого заробітку; з додаванням трудового стажу» .
Однак при зверненні позивача до відповідача мова йшла лише про врахування до заробітної плати 8272 крб. за 1993 рік, а не про перерахунок пенсії із заробітної плати після призначення пенсії. Вказані дії відповідача вважають неправомірними та такими що не відповідають вимогам законодавства України чинного на момент їх вчинення. Просять позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з'явився та надав письмові заперечення в яких зазначив, що позивачу відповідно до поданої ним заяви з 01.06.2007 року на законних підставах проведено перерахунок пенсії відповідно до ст.ст. 40,42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Внаслідок проведеного перерахунку розмір пенсії за віком з 01.06.2007 року збільшився з 606,96 грн. до 660,11 грн. а тому дії відповідача є законними та правомірними. Також вказує на пропущенні позивачем річного строку звернення до суду. Просить в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення позивача та його представників , повно і всебічно дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем правомірність своїх дій не доведено.
З матеріалів справи вбачається, що з 05.08.1993 р. ОСОБА_1 призначена пенсія за віком відповідно до ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення». При призначенні пенсії трудовий стаж зараховано по 27.08.1993 р. ( в тому числі період роботи з 1991 р. по 1996р.) і він становив 38 років 9 місяців 7 днів. Відповідно до ст. 65 вищевказаного закону заробітна плата обчислена за 24 останніх місяці роботи перед зверненням за призначенням пенсії з 01.08.1991 р. по 31.07.1993 р. До заробітної плати для обчислення пенсії також було включено заробіток із роботи за сумісництвом згідно з поданими довідками: від 04.08.1993 р. - за період роботи з 01.11.1991 р. по 28.02.1993 р.; від 17 08.1993 р - за період роботи з 01.04.1993 р. по 31.07.1993 р.; від 04.08.1993 р. -за період роботи з 01.05.1993 р. по 31.07.1993 р.
Станом на 01.01.2004 року страховий стаж позивача становить 49 років 5 днів. Коефіцієнт стажу - 0,49000. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати складав 2,21239 (із заробітку за 24 місяці роботи з 01.08.1991 року по 31.07.1993року). Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 20.11.2003 р. № 1783 для перерахунку пенсії з 01.01.2004 року відповідно до ст. 43 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» застосований показник середньої заробітної плати по Україні за 2002 рік - 306 грн. 45 коп. Тоді заробітна плата для обчислення пенсії становила 677,99 грн.
Однак при нарахуванні та здійсненні перерахунку пенсії позивачу не враховано у заробіток 1993 року заробітну плата за заміщення відсутнього працівника в сумі 8272,25 крб. яка була виплачена із запізненням, проте нарахована і включена до відомості за липень місяць 1993р., який брався у підрахунок для обчислення розміру пенсії (а.с.54,58,144).
Саме з вищевказаного приводу позивач неодноразово зверталась до відповідача.
Відповідно до ст.44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально .
Відповідно до п.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (далі Порядок), заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання (реєстрації), а при необхідності - його законним представником (батьки або опікун (піклувальник) за місцем проживання (реєстрації) представника, затвердженого постановою Пенсійного фонду від 25.11.2005 року №22-1.
Відповідно до п.5 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Крім того, згідно з Пунктом 37 Порядку передбачено, що орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, відстрочку часу її призначення, перерахунок та відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 4); з аяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, при наявності в особи всіх необхідних документів ; заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію. Особі або посадовій особі органом, що призначає пенсію, видається розписка із зазначенням дати приймання заяви, а також переліку одержаних і відсутніх документів, які необхідно подати в трьохмісячний термін з дня прийняття заяви.
Відповідно до п.38 Порядку, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви й подання про призначення пенсії, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; здійснює попередню правову експертизу змісту і належного оформлення представлених документів; перевіряє правильність копій відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розходження.
За наведених обставин відповідачем при прийнятті заяви від чоловіка позивача - ОСОБА_2 не є правомірним оскільки у нього не було довіреності, посвідченої нотаріально та ніяких документів ним додано не було та відповідачем і не вимагалось .
Пунктом 39 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення, перерахунку , документами, орган, що призначає пенсію розглядає надані документи та приймає рішення щодо перерахунку пенсії, а згідно пункту 43 цього Порядку не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про перерахунок пенсії або зазначає причини відмови та порядок оскарження.
Відповідно до п.43 Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.
Із листа прокуратури м. Рівне від 06.05.2008р. за № 302з-08 вбачається, що рішення про проведення перерахунку пенсії прийнято 19.11.2007р ., а доплата пенсії була проведена лише у грудні 2007 року (а.с.68), що грубо порушує вимоги Порядку.
Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 1 700 гривень, то вони теж підлягають до задоволення, оскільки відповідно до ст.56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями органів державної влади, їх посадових або службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції, або випливає з її положень.
Згідно з п.3 вказаної вище Постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
В даному випадку має місце тривалий характер душевних страждань позивачки, завданих протиправністю дій відповідача, які посилюються у зв'язку з тим, що протягом такого тривалого часу суб'єктом владних повноважень УПФУ в м. Рівне так і не розглянуто належним чином її скарг та не вирішено питання про проведення перерахунку пенсії відповідно до законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується поясненнями позивача і її представників дані порушення призвели до: погіршення стану здоров'я, що підтверджується медичними документами (а.с.74-77); втрати душевного спокою; зміни в способі життя (постійні пошуки захисту своїх прав: звертання зі скаргами до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне, до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, до Пенсійного фонду України, Міністерства праці і соціальної політики України та до прокуратури м. Рівне, а в кінцевому результаті до суду) (а.с.61-70); почутті безпомічності, сором, приниження, відчай, яких вона зазнала внаслідок явного ігнорування її як письмових так і усних звернень; порушенні стану душевної рівноваги, спокою.
За наведених обставин, позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами та підлягають до задоволення в заявлених розмірах.
Крім того слід зазначити, що в ідповідно до ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення", суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.
Керуючись статтями 160-163 КАС України, суд,-
Позов задовольнити.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Рівне здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із заробітної плати за період з 01 серпня 1991 року по 31 липня 1993 року з урахуванням заробітної плати в розмірі 8272 крб., виплаченої в липні 1993р., тобто із застосуванням індивідуального коефіцієнта 2,22180.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в м. Рівне виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії в сумі 7 779 грн. (сім тисяч сімсот сімдесят дев'ять гривень 60 коп.) з 01 січня по 31 грудня 2008 року.
Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в м. Рівне на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1 700 гривень (одна тисяча сімсот гривень 00 коп.).
Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати в сумі 79 грн. 75 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив постанову. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий:
С.В. Боймиструк