Справа № 2- а -216/2009 рік
19 жовтня 2009 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області
в складі :
головуючого судді Приміч Г.І.
при секретарі Поліщук Л.І.
за участю:
позивача ОСОБА_1
розглянувши в судовому засіданні в м. Кривому Розі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області, третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, визнання дій противоправними, зобов'язання щодо нарахування та сплати підвищення до пенсії як дитині війни,-
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом 03.08.2009 року, уточнюючи свої вимоги, просив суд поновити йому пропущений процесуальний строк для звернення до суду за захистом порушених прав, визнати противоправними дії Управління пенсійного фонду України у Криворізькому районі Дніпропетровської області, щодо неправильного нарахування щомісячного підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, зобов'язати управління пенсійного фонду України у Криворізькому районі Дніпропетровської області нарахувати та сплатити йому недоплачену суму підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року - 703,87 грн., за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року - 1072,85 грн. на загальну суму 1776,72 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказував, що він народився 02.04.2009 року і відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни.
Згідно ст. 6 зазначеного Закону з 01.01.2006 року йому повинно виплачуватися щомісячно підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2007 році така допомога йому не виплачувалася взагалі, а у 2008 році виплачувалася в заниженому розмірі від 47 грн. до 49,8 грн. щомісячно.
Верховна Рада України ст. 71 п. 12 Закону України “Про державний бюджет України на 2007 рік” та ст. 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік” призупиняла дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” відповідно на 2007 та 2008 роки.
Конституційний Суд України своїми рішеннями № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп2008 від 22.05.2008 року відповідно, визнав положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік” та ст. 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік”, такими, що не відповідають Конституції України.
Оскільки розмір підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 % мінімальної пенсії за віком, а мінімальна пенсія за віком відповідно до ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та № 10-рп2008 від 22.05.2008 року, він вважає, що загальний розмір недоплаченого йому підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2005 року складає - 1776,72 грн., яку він і просив зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити на його користь.
В обґрунтування вимог про поновлення строку для звернення до суду з вказаним позовом ОСОБА_1 уточнюючи вказував, що являючись людиною похилого віку, про порушення свого права він дізнався лише після висвітлення вище вказаних подій через засоби масової інформації та обговорення в селі на початку 2009 року, відповідач як державний орган не повідомив його про право на доплату до пенсії, при цьому він вживала заходів щодо позасудового вирішення спору, тому вважав вказану причину пропуску строку на звернення до суду поважною та просив поновити йому строк для звернення до суду з вказаним позовом.
Представник управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі до суду не з'явився, відповідно до заяви начальника УПФ в Криворізькому районі ОСОБА_2, просили справу розглянути за відсутності їх представника, при цьому позовні вимоги не визнали та просили в позові відмовити з підстав вказаних в письмовому запереченні проти позову (а.с. 23).
В письмовому запереченні проти позову, наданому в попередніх судових засіданням, відповідач вказує, що дії Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі повністю відповідають вимогам закону, крім цього Управління Пенсійного фонду України у Криворізькому районі є не належним відповідачем по справі, а виплата підвищень до пенсії дітям війни не може провадитися у зв'язку з відсутністю у ПФУ коштів для проведення виплати таких підвищень.
В заперечення вимог про нарахування та виплату підвищення до пенсії в 2007 році та 2008 році вказували, що положення законів України про державні бюджети відповідно на 2007 та 2008 рік, які зупиняли дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дійсно були визнані неконституційними згідно з рішеннями Конституційного суду України відповідно від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року, але вважала, що оскільки зупинена редакція ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не відновлювалася, то і застосування її в 2007 та 2008 роках необґрунтовано. Стосовно підвищень до пенсії в 2008 році вказувала, що з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року підвищення до пенсії виплачувалося в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, тобто в розмірі надбавки учасникам війни, як того вимагала редакція ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, а з 22.05.2008 року виплата підвищення здійснювалася і продовжує здійснюватися відповідно до Постанови КМУ № 530 від 28.05.2008 року, яка була прийнята у зв'язку з визнанням неконституційними положень ст. 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року.
Також в письмовому запереченні проти позовних вимог, відповідач вказує, що Закон України „Про соціальний захист дітей війни” не містить розміру мінімальної пенсії за віком, а термін „мінімальний розмір пенсії за віком” вказаний в ст. 28 Законі України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до дітей війни не застосовується, також вказує, що виплати підвищення до пенсії має здійснюватися за кошти державного бюджету, а не за кошти Пенсійного Фонду України, бюджет якого щорічно затверджується ВР України і в якому не передбачено проведення таких підвищень до пенсії. Крім цього, вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку звернення до суду з даним позовом.
Третя особа - Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, згідно їх заяви просили справу розглянути за їх відсутності (а.с.22).
Суд вислухавши пояснення позивача, розглянувши письмові заперечення проти позову відповідача, дослідивши письмові матеріали справи вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач народився 02.04.1936 року (а.с. 7), а тому відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, який набрав чинності 01.01.2006 року, є дитиною війни.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в УПФ України в Криворізькому районі Дніпропетровської області і з 02.04.1991 року йому призначена виплата пенсії за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням № бн від 22.04.1991 року (а.с. 8).
Відповідно до Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни забезпечується державна соціальна гарантія, під якою розуміється встановлений законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни. Відповідно до ст. 2 вказаного Закону державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збігалося з роками Другої світової війни, а також надання дітям війни соціальної підтримки.
Державна соціальна підтримка дітям війни встановлена ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Поняття “мінімальна пенсія за віком” передбачена ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, де вказано, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.
Доводи представника відповідача про те, що поняття “мінімальна пенсія за віком”, про яку йдеться в ст. 28 Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застосовується виключно для призначення пенсій, що призначаються відповідно до Закону “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” і не застосовується при визначенні розміру підвищення до пенсії дітям війни, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, суд вважає безпідставними. Положення ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для нарахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого поняття та розміру мінімальної пенсії за віком, а ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вказує на необхідність виплати підвищення виходячи саме з поняття мінімальної пенсії за віком. Крім цього, застосування розміру мінімальної пенсії за віком, який дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, при нарахуванні та виплаті підвищення до пенсії дітям війни, відповідає положенням ч.3 ст. 46 Конституції України.
Стосовно заперечень відповідача в частині того, що Управління Пенсійного фонду України Криворізького району не є належним відповідачем по справі, а також на те, що виплата таких підвищень до пенсії дітям війни не може провадитися у зв'язку з відсутністю у ПФУ коштів для проведення виплати таких підвищень, суд розцінює критично і вважає такі заперечення необґрунтованими, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”. Стаття 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії і мають вищу юридичну силу в державі, закріплює, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення “Про Пенсійний фонд України” і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року за № 1058-IV рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Надання «дітям війни» соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного Кодексу України відноситься до видатків Державного бюджету. Пенсійний фонд країни згідно ст..21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч.4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності відповідно до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевому фінансовому органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що обов'язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону “Про соціальний захист дітей війни” покладено на відповідні територіальні управління ПФУ за місцем проживання позивача, тобто на відповідача по справі.
Згідно ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач вказував на те, що порушення його прав мало місце з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, коли були прийняті відповідні рішення Конституційного Суду України, але про порушення свого права він дізналася лише на початку 2009 року з засобів масової інформації та коли вказане питання активно почало обговорюватися серед населення. Раніше дізнатися про порушення свого права вона не могла, бо вважав, що управління Пенсійного фонду в Криворізького районі вірно нараховує йому надбавки до пенсії, підстав сумніватися в діях працівників державного органу щодо нарахування надбавок не мав.
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом лише 03.08.2009 року, але враховуючи те, що позивач є людиною похилого віку, при цьому дізнавшись про порушення свого права звертався до відповідача з заявою про відновлення прав, бажаючи врегулювати спір в позасудовому порядку, приймаючи до уваги особливий статус позивача, який являється дитиною війни, тобто особою яка пройшла важким життєвим шляхом, адже її дитинство збіглося з роками Другої світової війни, у зв'язку з чим законом і було встановлено підвищення до пенсії, яке є предметом спору, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк для звернення до суду з вказаним позовом.
Згідно п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року № 489-V, який набрав чинності 01.01.2007 року дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” зупинено на 2007 рік з урахуванням ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Статтею 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” передбачено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року визнані такими, що є неконституційними положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, а саме: п. 12 ст. 71, якими зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з урахуванням положень ст. 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки положення п. 12 ст. 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року були визнані неконституційними та втратили свою чинність 09.07.2007 року, то вимоги позивача про нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30% за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року підлягають повному задоволенню з наступних підстав.
Оскільки судом встановлено, що мінімальна пенсія за віком дорівнює розміру прожиткового мінімуму, то враховуючи положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489-V яким встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.04.2007 року по 30.09.2007 рік становить 406 грн., з 01.10.2007 року по 31.12.2007 рік - 411 грн., а також приймаючи до уваги, що розмір надбавки, встановлений Законом України “Про соціальний захист дітей війни” становить 30 % від мінімальної пенсії за віком, суд приходить до висновку, що позивачу за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року необхідно було нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії за віком в розмірі 703,87 грн. (90,37 грн. + 243,60 грн. + 369,90 грн.):
за 23 дні з 09.07.2007 року по 31.07.2007 рік - 90,37 грн. = ((406 грн. х 30%\100%) х 23 дні)/ 31 день (кількість днів в місяці липні 2007 року);
за серпень - вересень 2007 року - 243,60 грн. = (406 грн. х 30 %) х 2 місяці (серпень-вересень)
за жовтень - грудень 2007 року - 369,90 грн. = (411 грн. х 30 %) х 3 місяці (жовтень - грудень)
Оскільки за вказаний період відповідач жодного підвищення до пенсії позивача не сплачував (а.с. 9-11,18), тому суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу вказану суму.
Законом України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” стаття 6 Закону України викладена у наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Вказані зміни набули чинності з 01.01.2008 року.
Рішенням Конституційного Суду України за № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року зміни, внесені підпунктом 1 пункту 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року за № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
У зв'язку з визнанням неконституційними положень 41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, автоматично вступає в дію редакція Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, яка діяла, до внесення вказаних змін, тобто редакція яка передбачала підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Оскільки рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 прийнято 22.05.2008 року, а дія розділу ІІ Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” триває до 31.12.2008 року, як закріплено в прикінцевих положеннях цього закону, суд прийшов до висновку, що відповідач повинен здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу за період з 22 травня 2008 року по 31.12.2008 року, але з врахування різниці, яка була виплачена за цей період.
Посилання представника відповідача на те, що, хоча Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 Закон України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” в частині зміни редакції ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” визнаний неконституційним, разом з тим, п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії виплачується підвищення у розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 01 липня - 48,20 грн., з 01 жовтня - 49,80 грн. суд вважає необґрунтованими і не може прийняти до уваги з наступних підстав.
Юридична сила нормативно-правового акту - це внутрішня властивість нормативно-правового акта, обумовлена юридичним статусом і місцем органу, що його прийняв, у системі державних органів і залежить також від компетенції органу, якою він наділяється державою за законом.
Ієрархію нормативно-правових актів України очолює Конституція України, норми якої мають вищу юридичну силу і є нормами прямої дії, потім - закони, і лише за ними підзаконні нормативно-правові актами якими є, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України. У випадку суперечності норм нормативно-правових актів, суд застосовує норми того нормативно-правового акту, який має вищу юридичну силу.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач при нарахуванні надбавки до пенсії позивача за період з 22.05.2008 року 31.12.2008 року включно, повинен був керуватися нормами закону, а саме Законом України «Про соціальний захист дітей війни», який має вищу юридичну силу у порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих громадян” № 530 від 28.05.2008 року, крім цього вказана постанова обмежує право позивача в порівняні з законом України „Про соціальний захист дітей війни”, адже закріплює менший розмір підвищення до пенсії.
Відповідно до Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність з 01.04.2008 року по 30.06.2008 року становить 481 грн., з 01.07.2008 року по 30.09.2008 року - 482,00 грн., з 01.10.2008 року по 31.12.2008 року 498,00 грн., то виходячи з 30 % розміру підвищення до пенсії, за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року включно, позивачу повинно нараховуватися та сплачуватися підвищення до пенсії за віком в розмірі 715,23 грн., з врахуванням виплаченого підвищення (а.с.11):
Підвищення до пенсії позивача за 10 днів з 22.05.2008 року по 31.05.2008 рік при розмірі прожиткового мінімуму 481 грн. становить: ((481 грн. х 30%\100%) х 10 дні)/ 31 день = 46,55 грн.
Відповідач за травень 2008 року сплатив позивачу надбавку в розмірі 48,10 грн., що в перерахунку за 10 днів складає 15,52 грн. (48,10 грн. х 10 днів \31 день)
Різниця, яка підлягала сплаті за період з 22.05.2008 року по 31.05.2008 року: 46,55 грн. - 15,52грн. = 31,03 грн.
Підвищення до пенсії позивача за червень 2008 року, яка підлягає нарахуванню та сплаті становить 96,20 грн.: (481 грн. х 30%\100%) - 48,10грн. = 96,20 грн.
Підвищення до пенсії позивача за липень, серпень, вересень 2008 року, яка підлягає нарахуванню та сплаті становить 289,20 грн.: (482 грн. х 30%\100%) - 48,20 грн. = 96,40 грн. х 3 місяці = 289,20 грн.
Підвищення до пенсії позивача за жовтень, листопад, грудень 2008 року, яка підлягає нарахуванню та сплаті становить 298,80 грн.: (498 грн. х 30%\100%) -49,80грн. = 99,60 грн. х 3 місяці = 298,80 грн.
Оскільки за вказаний період відповідач сплачував частково підвищення до пенсії, тому суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в цій частині частково.
Отже, загальний розмір підвищення, який підлягає нарахуванню та сплаті за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням сплаченого відповідачем підвищення, становить: 31,03 грн. + 289,20 грн. + 298,80 грн. + 96,20 грн = 715,23 грн. які і підлягають нарахуванню та виплаті позивачу.
Згідно до ст. 71 ч.1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі в судовому засіданні не довів правомірність своїх дій щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, тому суд вважає за необхідне дії управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області за зазначений період визнати противоправними.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 46, 152 Конституції України, ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року за № 2195 - IV, ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року, Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік” за № 3235-IV від 20.12.2005 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19.12.2006 року за № 489-V, Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року за № 107-VI, Рішенням Конституційного Суду України за № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, Рішенням Конституційного Суду України за № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Постановою Кабінету Міністрів України “Деякі питання соціального захисту окремих громадян” № 530 від 28.05.2008 року та керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 18, 69, 70, 158-163 КАС України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області, третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації Дніпропетровської області про поновлення пропущеного строку на звернення до суду, визнання дій противоправними та зобов'язання щодо нарахування та сплати підвищення до пенсії як дитині війни - задовольнити частково.
Строк на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, пропущений ОСОБА_1 - поновити.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та несплати підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року - протиправними.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області нарахувати та сплатити ОСОБА_1 підвищення до пенсії за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 703 (сімсот три) гривні 87 коп. , та за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в сумі 715 (сімсот п'ятнадцять) гривень 23 коп.
В задоволенні решти вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Криворізький районний суд Дніпропетровської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дати виготовлення повного тексту постанови і подання після цього апеляційної скарги протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 21.10.2009 року.
Головуючий суддя: