Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
місто Київ
23 січня 2017 року 08:10 справа №826/128/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до1. Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ожги Євгенія Вікторовича 2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
третя особаПублічне акціонерне товариство "УКРГАЗПРОМБАНК"
провизнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1.) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ожги Євгенія Вікторовича (далі по тексту - відповідач 1, Уповноважена особа, Ожга Є.В.) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі по тексту - відповідач 2, Фонд), за участю третьої особи - Публічного акціонерного товариства "УКРГАЗПРОМБАНК" (далі по тексту - третя особа, ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК"), в якому просить: 1) визнати поважними причини пропуску позивачем строку на пред'явлення вимог кредитора четвертої черги до відповідача 1 на суму невиплачених коштів за вкладом по договору банківського вкладу "Максимальний прибуток" від 12 січня 2015 року №F-USD-10887 в розмірі 38 826,68 грн.; 2) визнати протиправною бездіяльність відповідача 1 щодо не включення позивача до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК"; 3) зобов'язати відповідача 1 визнати позивача кредитором ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" на загальну суму 38 826,68 грн. та внести дану суму до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" четвертої черги; 4) зобов'язати відповідача 2 затвердити зміни до акцептованого реєстру кредиторів щодо внесення кредиторських вимог позивача у розмірі 38 826,68 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 січня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/128/16, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні 15 серпня 2016 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представники відповідача 1 та третьої особи проти позову заперечили; представник відповідача 2 до суду не прибув, у зв'язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Між ОСОБА_1 (вкладник) та ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" (банк) укладено договір банківського вкладу (депозиту) від 12 січня 2015 року №F-USD-10887, відповідно до якого, позивачем внесено 14 000,00 доларів США на депозитний рахунок останнього, строком на 1 місяць із виплатою 9% річних до 12 лютого 2015 року.
Відповідно до заяв про видач готівки, у період з 12 лютого 2015 року по 03 березня 2015, позивачу було виплачено 3 100,00 доларів США, а 13 листопада 2015 року позивачем отримано 50 доларів США.
Відтак, невиплачена позивачу суму за договором банківського вкладу (депозиту) від 12 січня 2015 року №F-USD-10887 складає 10 850,00 доларів США.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 07 квітня 2015 року №217 "Про віднесення ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" до категорії неплатоспроможних" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 07 квітня 2015 року прийнято рішення №70 про запровадження з 08 квітня 2015 тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК".
В подальшому, виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 06 липня 2015 року №128 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" до 07 серпня 2015 року включно та продовження повноважень уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ожгу Є.В. до 07 серпня 2015 року включно.
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 14 вересня 2015 року №602 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 14 вересня 2015 року №168, "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".
Згідно з даним рішенням розпочато процедуру ліквідації ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" з 15 вересня 2015 року до 14 вересня 2017 року, призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", визначені статтями 37, 38, 48, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ожгі Є.В. строком на 2 роки з 15 вересня 2015 року до 14 вересня 2017 року включно.
13 листопада 2015 року позивач звернувся до відповідача 1 із заявою про визнання кредитором, у якій просив включити його до реєстру кредиторів ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", однак станом на день звернення до суду з даним позовом, відповіді на звернення ОСОБА_1 останнім не отримано.
Позивач вважає протиправним не включення його до реєстру кредиторів з огляду на поважність пропущення строку звернення до відповідача 1 із відповідною заявою, що підтверджується належними доказами.
Відповідач 1 в письмовому запереченні проти позову вказав на правомірність дій щодо не включення позивача до реєстру кредиторів з огляду на пропущення строку звернення із кредиторськими вимогами.
Відповідач 2 та третя особа письмових заперечень проти позову та пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не надали.
Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Суд встановив, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 14 вересня 2015 року №602 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ УКРГАЗПРОМБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 вересня 2015 року №168 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ожгу Є.В. до 14 вересня 2017 року включно.
Інформацію про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" опубліковано в газеті "Голос України" 19 вересня 2015 року №174 (6178).
Відповідно до частин другої та четвертої статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд здійснює опублікування відомостей про ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду в семиденний строк з дати прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку розміщує оголошення, що містить відомості про ліквідацію банку відповідно до частини третьої цієї статті, в усіх приміщеннях банку, в яких здійснюється обслуговування клієнтів.
Частина п'ята статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.
З наведених норм Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" випливає, що до реєстру акцептованих вимог кредиторів підлягають включенню документально підтверджені вимоги до банку, заявлені у межах 30-денного строку, визначеного у статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Судом встановлено, що заява ОСОБА_1 про визнання кредиторських вимог від 13 листопада 2015 року подана після закінчення 30-денного строку після опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, встановленого частиною п'ятою статті 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
ОСОБА_1 в обґрунтування пропущення 30 денного строку на подання відповідної заяви зазначив, що у період з 12 жовтня 2015 року по 12 листопада 2015 року перебував на амбулаторному лікуванні, що підтверджується довідкою ТОВ "Клініка імені Гальченко В.В." від 12 листопада 2015 року №291.
Разом з тим, суд не приймає до уваги такі доводи позивача, у зв'язку із тим, що Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачає можливості поновлення чи продовження строку для звернення із кредиторськими вимогами незалежно від причин поважності пропущення такого строку.
Крім того, на думку суду, перебування позивача на амбулаторному лікуванні не позбавляло можливості звернутись до відповідача 1 з відповідною заявою особисто, засобами поштового зв'язку та/або через уповноваженого представника, оскільки гарантована сума відшкодування за вкладами ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК" за рахунок Фонду у розмірі 200 000,00 грн. отримана позивачем особисто 21 жовтня 2015 року.
Таким чином, поведінка Уповноваженої особи щодо не акцептування кредиторських вимог позивача відхилення кредиторських узгоджується із нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
При цьому посилання позивача на право суду визнавати поважним строк звернення із кредиторськими вимогами є помилковими, тому що строк для пред'явлення кредиторських вимог, встановлений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є процесуальним строком у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а визнання причин пропуску строку на подання кредиторських вимог поважними не передбачено Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та знаходиться поза компетенцією адміністративного суду.
Виходячи з наведеного вище, позовні вимоги ОСОБА_1 до Уповноваженої особи та Фонду про зобов'язання включити його до реєстру акцептованих вимог кредиторів ПАТ "УКРГАЗПРОМБАНК", визнати кредитором банку та затвердити відповідні зміни до акцептованого реєстру кредиторів нормативно та документально не підтверджуються.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Окремо суд вважає за необхідне висловитись щодо підсудності даного спору адміністративному суду.
Суду відома позиція Верховного суду України, викладена у постановах від 16 лютого 2016 року у справі №826/2043/15 та від 15 червня 2016 року у справі №826/20410/14, згідно з якою на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів, а спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.
Відповідно до частини першої статті 2442 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Поряд із цим, зазначена правова норма одночасно передбачає, що суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Висновки Верховного Суду України зводяться до того, що юрисдикція адміністративних судів не поширюється на правовідносини, які врегульовані нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а тому спори, які виникають на стадії ліквідації банку, належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Проте, на думку суду, застосування норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у контексті спірних правовідносин є помилковим, виходячи з такого.
Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури; неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.
Пункт 2 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що справи про банкрутство підвідомчі господарським судам.
З наведеного слідує, що Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" регулюються відносини щодо відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, які вирішуються в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України.
Разом з цим, частиною третьою статті 2 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.
Суд звертає увагу, на те, що спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним Законом, що визначає правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.
Частина восьма статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що дія Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на банки не поширюється.
У свою чергу норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають особливу процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку, відмінну від порядку ліквідації банкрута, яка здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства згідно із Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а саме: виведення неплатоспроможного банку з ринку здійснюється на підставі відповідної постанови Правління Національного банку України за правилами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що не передбачає порушення справи про банкрутство в господарському суді.
Суд також зауважує, що за суб'єктним складом відповідачів та характером виконуваних ними функцій дана справа є публічно-правовим спором.
Так, згідно з частиною першою статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
За змістом пункту 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до визначення пункту 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, спір набуває ознак публічно-правового за наявності серед суб'єктів спору публічного органу чи посадової особи, які виконують владні управлінські функції.
За визначенням статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.
Частина перша статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлює, що основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Згідно з частиною другою статті 4 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює зокрема такі функції: здійснює заходи щодо організації виплат відшкодувань за вкладами в разі прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; здійснює регулювання участі банків у системі гарантування вкладів фізичних осіб; здійснює процедуру виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків.
Відповідно до положень частин першої-третьої статті 34 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду уповноважену особу Фонду (кілька уповноважених осіб Фонду), якій Фонд делегує всі або частину своїх повноважень тимчасового адміністратора. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Усі або частина повноважень Фонду, визначені цим Законом, можуть бути делеговані одній або кільком уповноваженим особам Фонду. У разі делегування повноважень кільком уповноваженим особам Фонд зазначає обсяг повноважень кожної з них. Здійснення повноважень органів управління банку може бути делеговано тільки одній уповноваженій особі.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що Фонд та уповноважена особа Фонду виконують управлінські владні функції, визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у тому числі по виконанню дій із забезпечення виведення банку з ринку та організації виплат відшкодувань за вкладами.
Зазначене кореспондується із позицією, викладеною у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року №8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів", а саме у пункті 25 зазначеної постанови Пленум Вищого адміністративного суду України вказав наступне: "Відповідно до частин першої та другої статті 3 Закону України від 23 лютого 2012 року №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права.
Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України".
Крім того, з урахуванням наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що спірні правовідносини виникли між вкладником та Фондом і його Уповноваженою особою як наслідок запровадження процедури ліквідації банку, а не у межах процедури банкрутства, та без участі банку, як боржника
Отже, суд приходить до висновку, що даний спір з приводу виконання відповідачами функцій з організації відшкодування кредиторських вимог за вкладами є публічно-правовим та має розглядатись за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Кузьменко