Справа № 2-а-11968/08/1770
«24» липня 2009 року м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Юрчука М.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії, як дитині війни за період 2006 - 2008 років в сумі 3891,90 грн., зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі про зобов'язання здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії, як дитині війни за період 2006 - 2008 років в сумі 3891,90 грн., зобов'язання вчинити певні дії.
До початку судового розгляду справи позивач подав письмову заяву, відповідно до якої справу просить розглядати без його участі.
Відповідач подав заперечення на адміністративний позов, позовні вимоги заперечує. Просить відмовити повністю у зв'язку з отриманням позивачем підвищення до пенсії як член сім'ї загиблого військовослужбовця. Справу просить розглядати без участі представника в порядку письмового провадження.
За таких обставин суд вважає, що справа може бути розглянута без участі сторін на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши подані сторонами письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Суд виходив з такого.
В розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
П. 1 ст. 10 Закону України визначає коло осіб, на яких поширюється чинність Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту". Такими, зокрема, є: сім'ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.
Отже, позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є одночасно членом сім'ї загиблого військовослужбовця та дитиною війни, що підтверджується відповідними відмітками в пенсійному посвідченні НОМЕР_1 про наявність статусів члена сім'ї загиблого військовослужбовця та дитини війни.
Відповідно до п. 2 Розділу 4 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» особам, які мають право на пільги відповідно до Закону «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", пільги надаються за їх вибором згідно з одним із зазначених законів N 3551-XII від 22.10.1993 року.
Як вбачається з наданої відповідачем довідки № 2815 від 14.07.2009 р., позивачу до пенсії призначено підвищення члену сім'ї загиблого військовослужбовця.
Оскільки позивачем самостійно було обрано підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», то в Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі не було підстав для нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
За таких обставин, позовні вимоги щодо визнання дій відповідача неправомірними щодо не нарахування та невиплати позивачу соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також стягнення недоплаченої зазначеної допомоги, до задоволення не підлягають за їх безпідставністю.
Відтак, позивачу в позові слід відмовити повністю.
Позивач від сплати судових витрат звільнений у встановленому ДКМУ «Про державне мито» порядку (стаття 4).
Керуючись статтями 122, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позивачу - ОСОБА_1 - в позові відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справу.
Суддя підпис М.І. Юрчук
Постанова законної сили не набрала.
«З оригіналом згідно»
Суддя М.І. Юрчук