20 травня 2009 року Справа № 2а-11882/08/1770
Рівненський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Жуковської Л.А.,
розглянувши в місті Рівне в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі Рівненської області про зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни,
Позивач звернувся з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він наділений правовим статусом дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» користується правом на одержання щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Протягом 2006-2007 років позивачеві така допомога не нараховувалася та не виплачувалася, а за період з січня по листопад 2008 року йому була нарахована та виплачена вказана допомога у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Просить визнати дії відповідача протиправними та зобов'язати останнього нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з січня 2006 року по грудень 2008 року, а також просить зобов'язати відповідача нараховувати зазначену допомогу у вказаному розмірі надалі при нарахуванні пенсії.
В судове засідання позивач не з'явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Подав письмові заперечення, в яких зазначив, що позивач не має права на підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, оскільки має пільги, встановлені для учасників війни, передбачені Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», при цьому посилається на ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Надав довідку про перебування позивача на обліку в Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі від 19.05.2009 рНОМЕР_1 згідно якої ОСОБА_1 отримує надбавку як учасник війни з 27.05.1998 року. А відтак, просить в позові відмовити.
Дослідивши всі фактичні докази у справі, як кожний окремо, так і в їх сукупності, давши цьому достатню і об'єктивну оцінку, суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог.
При цьому суд встановив та врахував таке.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Позивач згідно посвідчення серії Д-І № 653830 має статус учасника війни.
Як вбачається з наданої відповідачем довідки від 19.05.2009 р. № 127001, позивач отримує надбавку як учасник війни з 27.05.1998 р.
Оскільки позивачем самостійно було обрано підвищення до пенсії відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі не було підстав для нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Отже, позовні вимоги щодо визнання дій відповідача неправомірними щодо не нарахування та невиплати позивачу соціальної допомоги, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а також стягнення недоплаченої зазначеної допомоги, до задоволення не підлягають.
Що стосується позовних вимог щодо зобов'язання відповідача в подальшому нараховувати при нарахуванні пенсії щомісячну соціальну державну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то в цій частині позовних вимог слід відмовити за безпідставністю, оскільки згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного суду є захист прав, свобод та інтересів від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, отже це свідчить про те, що призначенням судової влади є захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів учасників правовідносин через здійснення правосуддя. А відтак, звернення до суду повинно бути зумовлене наявністю вже порушеного права, свободи чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв'язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим.
Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Зважаючи на вищевикладене, позивачем не доведено ті обставини на яких ґрунтується його позов, а відповідачем доказана правомірність своїх дій, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Оскільки позивачем не надано доказів понесення судових витрат, то підстав для застосування вимог ст. 94 КАС України у суду немає.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
1. 1. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Рівненському районі про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинення певних дій,- відмовити повністю.
2. 2. Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справу.
Суддя Л.А. Жуковська