Справа № 607/19192/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В.
Провадження № 22-ц/789/18/17 Доповідач - Фащевська Н.Є.
Категорія - 57
16 січня 2017 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Фащевської Н.Є.
суддів - Ходоровський М. В., Щавурська Н. Б.,
з участю секретаря - Сович Н.А.
сторін: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Острозького,70", Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, Державна реєстраційна служба Тернопільського міського управління юстиції про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та реєстрації декларацій про готовність об'єктів до експлуатації та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, треті особи об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Острозького 70», Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, Державна реєстраційна служба Тернопільського міського управління юстиції, про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру за АДРЕСА_8, виданого на ім'я ОСОБА_1 30.10.2015 р., скасування державної реєстрації вищезазначеної квартири за ОСОБА_1, та скасування реєстрації декларацій за №ТП 14252780486 про готовність реконструйованої частини мансардного поверху у квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 67 кв.м., житловою площею 45,3 кв.м. об'єктів до експлуатації, та витребування з користування відповідачки незаконно захопленого нею горища площею 13.5 кв.м. у спільну власність мешканців будинку.
У подальшому позивачка уточнила свої вимоги в частині зобов'язань вчинити дії і просила зобов'язати відповідачку привести квартиру АДРЕСА_9 у стан, який існував до реконструкції а саме відновити 25/100 часток мансардного поверху житлового будинку НОМЕР_1 площею 53,5кв.м.
Позивачка вказала, що у власність відповідачки незаконно перейшло мансардне приміщення будинку, яке повинно перебувати у спільній власності всіх власників квартир будинку. Крім того, договір купівлі-продажу, вчинений від імені ОСОБА_5 в користь позивачки 03.08.2010 р. визнаний судом від 02.09.2013 р. нікчемним.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2016 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Острозького 70», Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, Державна реєстраційна служба Тернопільського міського управління юстиції, про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності та реєстрації декларацій про готовність об'єктів до експлуатації та зобов'язання вчинити дії, задоволено частково.
Вирішено визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2, видане 30 жовтня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_10 загальною площею 67 кв.м., житловою 45,3 кв.м. та скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на зазначений об'єкт нерухомого майна.
Зобов'язано ОСОБА_1 привести квартиру АДРЕСА_2 у стан, який існував до проведення нею реконструкції зазначеного нерухомого майна та відновити 25/100 часток мансардного поверху житлового будинку АДРЕСА_11
У решті позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою на вищезазначене рішення, посилаючись на те, що воно є незаконним, оскільки ухвалене при невірно встановлених обставинах справи, із неналежним застосуванням норм матеріального права. Крім того вказала, що виконання оскаржуваного рішення є неможливим з технічної сторони.
Враховуючи наведене відповідачка просила скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2016 року у частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_2, виданого 30 жовтня 2015 року державним реєстратором реєстраційної служби Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 67 кв.м., житловою 45,3 кв.м. та скасування державної реєстрації права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_1; а також в частині зобов'язання ОСОБА_1 привести квартиру АДРЕСА_4 у стан, який існував до проведення нею реконструкції зазначеного нерухомого майна та відновлення попереднього стану 25/100 часток мансардного поверху житлового будинку АДРЕСА_12 та ухвалити нове рішення у цій частині, котрим, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь головуючого, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ч.3 п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку" від 24.10.2008 р. у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, квартиру за АДРЕСА_13 виданого 30.10.2015 року, скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на зазначений об'єкт та зобов'язання ОСОБА_1 привести дану квартиру у попередній стан та відновити 25/100 мансардного поверху будинку, суд виходив з того, що дане приміщення як допоміжне приміщення багатоквартирного будинку належить всім співвласникам квартир. Крім того, угода, на підставі якої ОСОБА_1 набула право власності та провела реконструкцію спірного приміщення визнана нікчемною на підставі рішення Тернопільського міськрайонного суду від 02.09.2013 року, в зв'язку з тим, що ОСОБА_7, який в подальшому неправомірно відчужив їй це майно, рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 26.10.2010 року відмовлено у визнанні права власності на це приміщення.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду не відповідає вимогам закону та встановленим обставинам по справі, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
За ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмеженій у його здійсненні.
Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
За правилами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» суть приватизації державного житлового фонду полягає у відчуженні на користь громадян України, тобто у їх власність як квартир (будинків), кімнат у квартирах та одноквартирних будинків, де мешкають два і більше наймачів, так і належних до них господарських споруд і допоміжних приміщень (підвалів, сараїв тощо) цього фонду. Причому перелік таких приміщень не є вичерпним. Разом із тим, у багатоквартирних жилих будинках розташовуються і нежилі приміщення, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин, до житлового фонду не входять (ч. З ст.4 Житлового кодексу України) і в результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.
Відповідно до ст.10 Закону України «Про приватизацію житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків та жилої площі в гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї та ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
Конституційний Суд у справі № 4-рп/2004 від 2 березня 2004 року дійшов висновку, що положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» треба розуміти так, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, комори, горища, колясочні і інше) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир багатоквартирних будинків, підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій зокрема, створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступ до нього, власник (власники) не приватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир; питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до Законів України, які визначають правовий режим власності.
Законодавство розділяє поняття допоміжного приміщення та нежитлого приміщення.
Ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення). Нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно-правових відносин. Враховуючи це, саме нежилі приміщення можуть бути предметом договору оренди, купівлі-продажу, тощо.
Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несучо-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Судом встановлено, що згідно Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого 27 листопада 2007 року ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», ОСОБА_3 та ОСОБА_8 є власниками квартири АДРЕСА_14 на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_3 від 24 вересня 2007 року, виданого міським бюро технічної інвентаризації м. Тернополя. Кожному із співвласників належить по 1/2 частині квартири.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 03.09.2015 року НОМЕР_4 ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності 443/1000 часток мансардного поверху житлового будинку у АДРЕСА_15.( Витяг з Державного реєстру від від 15.10.2015 р.).
Згідно Договору про поділ мансардного поверху, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_9 та посвідченого приватним нотаріусом 26.10.2015 р., проведено поділ мансардного поверху в натурі пропорційно належним їм часткам у праві спільної часткової власності, згідно якого ОСОБА_1 набула право власності на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомості, а саме: 1-коридор пл.5,2 кв.м., 2-кімната пл.31,7 кв.м., 3-кухня пл.13,8 кв.м., 4-санвузол пл.2,7 кв.м., 5-кімната пл..13,6 кв.м., загальною площею 67,0 кв.м., житловою площею 45,3 кв.м., що відповідно до висновку з дотримання вимог містобудівної документації та вихідних даних, вимог законодавства, державних будівельних норм, стандартів і правил може бути виділено в квартиру АДРЕСА_5 (технічний паспорт від 01.10.2015 р.).
Відповідачем при реєстрації права власності на зазначене нерухоме майно надано декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстровані управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області 05.10.2015 року, щодо реконструкції 443/100 частин мансардного поверху житлового будинку під квартиру АДРЕСА_6.
Відповідно до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 жовтня 2015 року, індексний номер 46667831 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_7 загальною площею 67 кв.м., житловою 45,3 кв.м.(Витяг з Державного реєстру від 30.10.2015 р. за № 46668324).
Як вбачається із інформації ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 21.06.2016 року за №401/07-2, в інвентарній справі на будинок по АДРЕСА_1 внесено зміни 09.11.2009 року, а саме доміряно та виготовлено поверховий план на мансардний поверх. Наявність горища виключається, тому що мансардний поверх (мансарда), це є поверх у горищному просторі. Вихід на горище в багатоквартирних будинках здійснюється зі сходової клітки (місць загального користування). Оскільки зі сходової клітки мансардного поверху вищезгаданого будинку вихід на горище відсутній, БТІ надати інформацію про наявність горища не має можливості.
Відповідно до інформації, викладеної у листі ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації» від 10.10.2016 року №594/07-2, згідно інвентарної справи станом на 09.11.2009 року висота мансардного приміщення до конька дахового перикриття за адресою АДРЕСА_1 становила 3.10 м.
Згідно із додатком Б до Державних будівельних норм України Житлові будинки. Основні Положення. ДБН В.2.2-15-2005, затверджених наказом Держбуду України 18.05.2005 року №80, Горище - простір між поверхнею покриття (даху), зовнішніми стінами і перекриттям верхнього поверху. Поверх мансардний (мансарда) - поверх у горищному просторі, фасад якого повністю або частково утворений поверхнею (поверхнями) похилої чи ламаної покрівлі.
Усі власники квартир у період з 21.01.2005 р. по 26.09.2005 р. дали ОСОБА_5 згоду на проведення мансардного поверху -надбудови. У вказаний період ОСББ не існувало. Відповідно до довідки ЄДРПОУ №31-27 та Статуту ОСББ співвласників квартир будинку АДРЕСА_1 останнє створене 26.07.2006 р. як некомерційна організація, що обслуговує домашні господарства, метою та предметом діяльності є забезпечення реалізації прав власників будинку на володіння та користування спільним майном членів об'єднання.
Згідно Акту приймання-передачі будинку на баланс ОСББ "Островське70", житлового будинку за АДРЕСА_16 від 31.07.2007 року у будинку відсутнє горище.
Судом з'ясовано характеристику спірного нежитлового приміщення і встановлено, що спірне нежитлове приміщення в будинку за АДРЕСА_17 не належить до категорії допоміжних приміщень, оскільки за своїм цільовим призначенням воно не слугує для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку, і в цьому приміщенні не знаходиться технічне обладнання будинку, без доступу до якого експлуатація житлового будинку неможлива.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи та вищезазначені вимоги закону, колегія вважає, що спірне приміщення, яке є предметом позову ОСОБА_3, не є її власністю та не є допоміжним приміщенням будинку за АДРЕСА_17 чи є його горищем, а є мансардним приміщенням.
Крім того, судом встановлено, що 25 січня 2006 року виконавчий комітет Тернопільської міської ради своїм рішенням надав дозвіл ОСОБА_5 за власні кошти виконати надбудову мансардного поверху над квартирами житлового будинку за АДРЕСА_18. Однією з підстав для прийняття даного рішення стали нотаріально засвідчені заяви власників квартир будинку, в яких вони дали згоду на проведення надбудови. Дане рішення є чинним і в установленому законом порядку не скасоване.
Як вбачається із змісту заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_8 на ім'я голови міської ради від 26.09.2005 року, останні не заперечували проти влаштування та будівництва житлового мансардного приміщення над їх квартирою мешканцями квартири НОМЕР_5 - ОСОБА_7 та ОСОБА_10
На підставі вказано рішення у відповідності до архітектурно-планувального завдання та технічних умов на проектування на замовлення ОСОБА_7 Ліцензованою проектною установою Кооперативно-державним проектно-вишукувальним інститутом "Тернопільагропроект" виготовлено робочий проект "Надбудови мансардного поверху житлового будинку по АДРЕСА_19
По закінченню будівництва ОСОБА_5 споруджено мансарду загальною площею 243,4 кв.м., житловою площею 139,3 кв.м.
Будівництво проведене у відповідності з проектом КД ПВІ "Тернопільагропроект", погодженим Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету ТМР 05.06.2009 року та відповідало будівельним нормам і не порушувало пожежні та санітарні норми, що стверджується висновком Тернопільської міської санітарно-епідеміологічної станції за № 279 від 22.10.2009 р., експертним висновком Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС в Тернопільській області № 418 від 21.10.2009 р. у робочому проекті "Надбудова мансардного поверху житлового будинку по АДРЕСА_20
Той факт, що в заявах ОСОБА_3 та ряду інших співвласників від 25.01.2005 року вказано, що вони не заперечували проти влаштування та будівництва житлового мансардного приміщення над їх квартирами за умови влаштування входу до мансардних приміщень з цих квартир, сам по собі не може бути підставою для визнання мансардного поверху допоміжним приміщенням будинку чи визнання за ними права власності.
Згідно робочого проекту КДПВІ "Тернопільагропроект" надбудови мансардного поверху житлового будинку за АДРЕСА_21 влаштування горища загального користування у цьому будинку не передбачалось, що стверджується листом Управління ДСУ з надзвичайних ситуацій від 04.08.2016 р. за №7-1/21172.
Колегія не приймає до уваги посилання позивачки на те, що вироком Тернопільського міськрайонного суду від 09.08.2011 року, відповідно до якого ОСОБА_7 був визнаний винним у вчиненні злочину передбаченого ч.3 ст.190 КК України (шахрайство), підтверджено факт належності позивачці та іншим власникам квартир у будинку АДРЕСА_21 мансардних приміщень, оскільки згідно ч.4 ст.61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок, з питань чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цієї особою.
Крім того, даним вироком ОСОБА_7 засуджений за те, що зловживаючи довір'ям громадян з метою заволодіння їхніми коштами, а не належними їм квартирами, та без наміру виконати взяті на себе зобов'язання, обіцяв власникам квартир збудувати мансардні приміщення, і оформити після завершення будівництва на них право власності.
В силу вимог ч.З ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Так, рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 26.10.2009 р. встановлено, що забудовником мансардного приміщення був ОСОБА_7 Крім того, апеляційний суд, скасовуючи рішення Тернопільського міськрайонного суду від 29.12.2009 р. про визнання за ОСОБА_7 права власності, зазначив, що однією з підстав його скасування було те, що зверненню ОСОБА_7 до суду не передувало його звернення до компетентного державного органу з вимогами про визнання права власності, наявність чи відсутність рішення якого свідчило б про наявність спору про право і відповідно потребу у зверненні до суду.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 14.06.2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 та інших до приватних нотаріусів ОСОБА_7, ОСОБА_11 та інших про визнання нотаріальних дій неправомірними, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду ві 25.07.2013 року, встановлено, що спірне приміщення не є горищем будинку.
У своїй постанові від 21.08.2014 р. Львівський апеляційний адміністративний суд по справі за позовом ОСОБА_3 та інших до реєстратора товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" ОСОБА_12, реєстратора товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" ОСОБА_13, товариства з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_14, ОСОБА_9, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_17 про скасування державної реєстрації, встановив, що спірне приміщення є мансардним поверхом. З таким висновком суду першої інстанції погодився у своїй ухвалі від 20.01.2015 р. і Вищий адміністративний Суд України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та ін. про визнання добросовісними набувачами, Тернопільський міськрайонний суд у своєму рішенні від 05.06.2014 року, яке залишено без змін апеляційним судом 11.09.2014 р., виходив з того, що позивачі є власниками спірного приміщення, і право їх власності не скасовано.
У постанові ВСУ від 23.06.2015 по справі за позовом ОСОБА_8 та інших до ОСОБА_7, ОСОБА_11 та інших про скасування державної реєстрації теж зазначено, що спірне приміщення по АДРЕСА_1 є мансардним приміщенням.
Той факт, що рішенням апеляційного суду Тернопільської області від 26 жовтня 2010 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 у визнанні за ним права власності на мансардне приміщення по АДРЕСА_22 а рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 02 вересня 2013 року визнано нікчемним Договір купівлі-продажу 25/100 часток мансардного поверху житлового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу 03 серпня 2010 року за №3416, згідно якого ОСОБА_7 продав, а ОСОБА_11. купила 25/100 часток мансардного поверху по АДРЕСА_23 сам по собі не може бути підставою для скасування свідоцтва про право власності на квартиру за АДРЕСА_24 виданого 30.10.2015 року на ім'я ОСОБА_1, оскільки законодавчо визначені підстави для подальшої реєстрації права власності на нерухоме майно за ОСОБА_11 були іншими ніж підстави для реєстрації права власності на майно за ОСОБА_7
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Враховуючи встановлені обставини справи та вищезазначені вимоги закону, колегія суддів вважає, що спірне приміщення є мансардним поверхом, а не є горищем чи будь-яким іншим допоміжним приміщенням будинку за АДРЕСА_25 а тому права та інтереси позивачки не порушені, а тому у задоволенні її позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, квартиру за АДРЕСА_13 виданого 30.10.2015 року на ім'я ОСОБА_1, скасування державної реєстрації права власності за останньою на зазначений об'єкт та зобов'язання ОСОБА_1 привести дану квартиру у попередній стан та відновити 25/100 мансардного поверху будинку АДРЕСА_26 слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10 жовтня 2016 року в частині визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - квартиру за АДРЕСА_13 виданого 30.10.2015 року на ім'я ОСОБА_1, скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на зазначений об'єкт та зобов'язання ОСОБА_1 привести дану квартиру у попередній стан та відновити 25/100 мансардного поверху будинку АДРЕСА_1 скасувати і ухвалити в цій часині нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи: об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Острозького,70", Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Тернопільській області, Державна реєстраційна служба Тернопільського міського управління юстиції про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру за АДРЕСА_13 виданого 30.10.2015 року, скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на зазначений об'єкт та зобов'язання ОСОБА_1 привести дану квартиру у попередній стан та відновити 25/100 мансардного поверху будинку АДРЕСА_27
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий Н.Є. Фащевська
Судді: М.В. Ходоровський
Н.Б. Щавурська