Ухвала від 18.01.2017 по справі 2-2323/11

Справа № 2-2323/11

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2017 року. смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Осадченко С.В.,

за участю: скаржника ОСОБА_1, представника скаржника ОСОБА_2,

представника ДВС ОСОБА_3,

представника стягувача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт.Овідіополь скаргу боржника

ОСОБА_5

до

Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7,

про визнання неправомірними рішень, скасування постанов,

ВСТАНОВИВ :

03.11.2016 року ОСОБА_5 звернувся до Овідіопольського районного суду Одеської області зі скаргою до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6, Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7, про визнання неправомірними рішень, скасування постанов, в обґрунтування якої зазначив, що 19.04.2012 р. Овідіопольським районним судом було видано виконавчий лист на виконання рі­шення Овідіопольського районного суду від 21.03.2012 р. про звернення стягнення на предмет іпотеки - на земельну ділянку, загальною площею 1,70 га., яка розташована на території Прилиманської сільської ради Овідіопольського району Одеської області масив №11, ділянка № 227/2, кадастровий номер 5123783500:02:003:0064, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною визначеною суб'єктом оціночної діяльності на час продажу, в рахунок часткового відшкодування заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «ФФС» за укладеним нею з Публічним акціонерним товариством «Акціонерний комерційний банк Київ» ге­неральним договором № 005/10 про здійснення кредитування для фінансування будівельних ро­біт по житловому комплексу у розмірі 127509426,84 гривень. 24.10.2016 р. на його адресу проживання надійшла копія постанови від 04.10.2016 р. головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконав­чої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7, якою прийнято рішення про стягнення з нього виконавчого збору у розмірі 12 750 942,68 грн. за нібито невиконання ним вищеозначеного рішення суду. Після цього, скориставшись електронним ресурсом «Єдиний державний реєстр виконавчих про­ваджень», він дізнався, що виконавче провадження за рішенням суду відкрито 25.05.2012 p., поста­новою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6 У пунктах два і три цієї постанови зазначено: «2.Боржнику самостійно виконати: рішення суду, а саме, сплатити заборгованість згідно виконав­чого документа у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження. 3. У разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення, розпочати примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій». Вважає що ці дії Відділу примусового виконання рішень та рішення державних виконавців є не­правомірними. Виходячи з резолютивною частини рішення суду та виконавчого листа № 2-2323/11 від 19.04.2012 р., позов стягувача задоволено зверненням стягнення на предмет іпотеки, шляхом про ведення прилюдних торгів. Між тим, всупереч виконавчому документу та закону, державний виконавець Мазур Г.І. покла­дає на нього обов'язок самостійного виконання рішення суду, під загрозою стягнення виконавчого збору та витрат, а державний виконавець Нещадим І.С. незаконно ухвалює постанову про стягнен­ня з нього виконавчого збору, розрахувавши суму виконавчого збору виходячи зі всієї суми забор­гованості TOB «ФФС» перед стягувачем у розмірі 127509426,84 гривень, Відділ примусового вико­нання рішень проставляє на цих незаконних постановах свою печатку. Крім того суб'єктами оскарження порушені вимоги ст.28 Закону України «Про виконавче прова­дження», в редакції, що діяла на дату відкриття виконавчого провадження, якою стягнення вико­навчого збору при звернені стягнення на предмет іпотеки, шляхом проведення прилюдних торгів, взагалі не передбачено, при цьому порушено строк ухвалення постанови по стягнення виконавчо­го збору, яка ухвалена більше чім через 4 роки, після відкриття виконавчого провадження. В зв'язку з викладеним він просить суд визнати неправомірним рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_6, про покладення на ОСОБА_5 обов'язку самостійно виконати: рішення суду, а саме, сплатити заборгованість згідно ви­конавчого документа у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження та пов'язане з невиконання цього обов'язку -примусове виконання рішення суду, із стягненням з мене виконавчого збору та витрат, по­в'язаних з провадженням виконавчих дій; частково скасувати постанову від 25 травня 2012 року за виконавчим провадженням № 33131378 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Депар­таменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_8, виключивши з неї пункти два та три; визнати неправомірним рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_5 виконав­чого збору у розмірі 12 750 942,68 грн.; скасувати постанову від 04 жовтня 2016 року за виконавчим провадженням № 33131378 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_5 Анатолійовича виконавчого збору у розмірі 12 750 942,68 гривень.

Боржник та його представник в судовому засіданні скаргу підтримали та просять суд її задовольнити у повному обсязі.

Представник ДВС в судовому засіданні скаргу не визнала, просить суд у її задоволенні відмовити у повному обсязі, а також подала письмові заперечення на скаргу.

Представник стягувача в судовому засіданні проти задоволення скарги заперечує, просить суд у її задоволенні відмовити, а також подала письмові заперечення на скаргу.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши надані суду письмові докази, суд вважає скаргу безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає у повному обсязі, з наступних підстав.

Відповідно до ст.383 ЦПК України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу порушено їх права чи свободи.

Частиною 2 статті 387 ЦПК України передбачено, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи ДВС і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

ОСОБА_9 в своєї скарзі просить визнати неправомірним рішення державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Мінюсту України ОСОБА_6 про стягнення з нього виконавчого збору та витрат пов'язаних з проведенням виконавчих дій, посилаючись на те, що згідно рішення суду необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки, яке він не міг виконати в добровільному порядку.

Пунктом 4 Статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» № 606/XV від 21.04.1999 року (який діяв у час вчинення дій, що оскарджуються) передбачено в яких випадках строк для самостійного виконання рішення боржнику не надається.

Пунктом 2 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606/XV від 21.04.1999 року (який діяв у час вчинення дій, що оскарджуються) передбачено в яких випадках виконавчий збір не стягується.

Звернення стягнення на предмет іпотеки не входить до вичерпного переліку п.4 статті 25 та пункту 2 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» № 606/ХV від 21.04.1999 року, якими передбачено не надання боржнику самостійного строку для виконання рішення та випадків, при яких виконавчий збір не стягується.

Отже, суд вважає, що дії державного виконавця і складені ним процесуальні документи, що оскаржують ся, відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження» № 606/XV від 21.04.1999 року (який діяв у час вчинення дій, що оскарджуються), в зв'язку з чим у задоволенні скарги відмовляє.

Керуючись ст.ст.383, 386, 387 ЦПК України, ст.ст.25, 28 Закону України «Про виконавче провадження», суд

УХВАЛИВ:

У задоволені скарги відмовити в повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Овідіопольський районний суд Одеської області протягом п'яти днів з дня її ухвалення.

Суддя А.І.Бочаров