Справа №2-3966/09
№ провадження 6/521/43/17
«03 » січня 2017 року Малиновський районний суд м.Одеси у складі:
головуючого судді Целуха А.П.,
при секретарі судового засідання Корнієнко Л.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні подання Малиновського відділу виконавчої служби міста Одеси про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1, -
До Малиновського районного суду м. Одеси надійшло подання з Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1.
Такі вимоги державний виконавець обґрунтував тим, що на виконанні у Малиновському відділі державної виконавчої служби міста Одеса, перебуває зведене виконавче провадження № 52399986 по примусовому виконанню виконавчого листа № 2- 3966/09 від 26.08.2016 року , виданого Малиновським районним судом м. Одеса про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошової суми у розмірі 183424,38 грн.
Відповідно до виконавчого листа № 2-3966/09 від 12.03.2015 року , виданого Малиновським районним судом м. Одеса про стягнення з ОСОБА_1 на користь КС «Козацька» грошової суми у розмірі 49753,00 грн.
Державним виконавцем Харжевською М.В. у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) 13.04.2016,01.09.2016 року винесено постанову про відкриття виконавчих проваджень, про що повідомлено боржника у визначеному законодавством порядку.
Державним виконавцем було вжито наступні заходи примусового виконання рішень, що підтверджують повноту вчинення виконавчих дій, а саме:
направлено запити до реєструючи установ, що до наявності зареєстрованого за боржником майна належного йому на праві власності -
Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об 'єктів нерухомого майна щодо об 'єктів нерухомого майна щодо суб 'єкта - ОСОБА_1 не рухомого майна за боржницею не зареєстровано , наявно встановлена заборона на все майно боржниці.
Згідно довідки ДПІ України про джерела отримання доходів боржників фізичних осіб - інформація стосовно боржників - фізичних осіб щодо сум доходу, нарахованого сплаченого податковим агентом на користь платників податку, та сум утриманого з їх податку в ДРФО відсутня ;
згідно довідки ПФУ про осіб - боржників які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи - інформацію не знайдено ;
згідно довідки ДПСУ про номери відкритих рахунків у банках або інших фінансових установах боржниками - юридичними особами/або фізичними особами - підприємцями - платник податків з таким податковим номером чи серією та номером паспорту на обліку в органах ДПС у боржника є відкриті розрахункові рахунки у банках на які також накладено арешт , але згідно повідомлень банків кошти на них відсутні.
згідно довідки ПФУ про осіб - боржників, які отримують пенсії - інформації не знайдено.
Згідно довідки ВАДБ МВС України в Одеській області боржниця зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_1.
У зв'язку з тим, що боржник ухиляється від сплати заборгованості, що на думку державного виконавця унеможливлює виконання рішення суду, призводить до порушення прав та законних інтересів стягувача, державний виконавець просить суд тимчасово обмежити громадянина України ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа - до виконання ним обов'язків, які покладені на нього рішенням суду.
У зв'язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, в силу ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали подання, оглянувши матеріали справи, суд вважає, що подання державного виконавця не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч.1ст.2 Закону України «Про виконавче провадження»,виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Згідно з вимогами ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень,неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до положень пункту 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» вiд 21.01.1994 року № 3857-XII, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, зокрема, якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Згідно зі ст. 377-1 ЦПК України,вирішення питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до узагальнень Верховного суду України від 01 лютого 2013 року «Про судову практику щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду належить з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Разом із тим, в сенсі ст. 2 протоколу №4 до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, яка є частиною національного законодавства, та ст. 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Питання про визначення поняття "ухилення" боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду чинне законодавство не розкриває.
Статтею 90 Закону України «Про виконавче провадження»,передбачена відповідальність за невиконання законних вимог державного виконавця та порушення вимог цього Закону.
Разом з тим чинне законодавство не містить визначення поняття "ухилення", практика Конституційного Суду України щодо його офіційного тлумачення відсутня.
Як роз'яснив Верховний суд України в Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року, у сучасній українській мові слово "ухилення" тлумачиться так: 1) відступати, відхилятися, вивертатися; 2) намагатися не робити чого-небудь, не брати участі в чомусь; уникати; 3) навмисно не давати відповіді на запитання або говорити про щось інше.
Отже, з погляду значення словосполучення "ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1ст. 6 Закону № 3857-XIIта у п. 18 ч. 3ст. 11 Закону № 606-XIV, позначає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. У зв'язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб'єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов'язання".
Законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а саме за ухилення від їх виконання. У зв'язку з цим з метою всебічного і повного з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин, суду необхідно з'ясувати, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов'язання в повному обсязі або частково.
Ухилення боржника від виконання своїх зобов'язань є оціночним поняттям. Теоретично їх невиконання може бути зумовлене об'єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тривалого відрядження, важкої хвороби тощо. Однак воно може мати й принципово інше походження, суб'єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання тобто він має змогу виконати зобов'язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.
Критерій достатності вжитих боржником з метою належного виконання зобов'язання заходів у кожному конкретному випадку визначається судом.
На момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися і бути об'єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.
У зв'язку із цим про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; ненадання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; неявка за викликом державного виконавця; неповідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб тощо.
Право громадян України на пересування є конституційним правом (ст. 33 Конституції України).
Суду не надано доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 саме ухиляється від виконання зобов'язань за рішеннями суду.
З матеріалів справи вбачається, що подання не містить необхідних відомостей, а саме:
відсутні документи, які б свідчили про здійснення відповідних виконавчих дій щодо сплати боржником суми заборгованості, тобто, не зазначено у поданні та не надано доказів до суду, які саме виконавчі дії було проведено державним виконавцем відносно боржника .
Виходячи зі змісту подання, а також відсутності у матеріалах справи будь-яких документів, які могли б підтвердити саме факт ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов'язань, покладених на неї рішенням суду, а також з урахуванням роз'яснень Верховного суду України в Узагальненні судової практики щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 01.02.2013 року, суд вважає, що подання Малиновського відділу державної виконавчої служби про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника - ОСОБА_1, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України», ст. 377-1 ЦПК України, суд, -
У задоволенні подання Малиновського відділу виконавчої служби міста Одеси про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.
ГОЛОВУЮЧИЙ А.П. ЦЕЛУХ
03.01.17