ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
20 січня 2017 року м. Київ№ 826/10556/14
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С., суддів Балась Т.П., Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Кабінету Міністрів України
провизнання протиправним та нечинним окремого положення Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною позицію «паспорта громадянина України для виїзду за кордон 87, 15» п. 27 Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795, викладеного у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1098.
У судове засідання, призначене на 18.01.2017, сторони не з'явились та явку своїх представників не забезпечили. При цьому, від позивача через канцелярію суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності. З огляду на викладене, судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.10.2015 за результатами розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі №826/10556/14 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
У мотивувальній частині вказаної ухвали від 06.10.2015 судом касаційної інстанції зокрема вказано, що, зазначаючи у рішенні про те, що за позовом ОСОБА_1 до цього ж відповідача розглядалася схожа справа, суд першої інстанції належним чином не уточнив, що фактично було предметом спору у попередній справі між цими ж сторонами та в даній справі, та чи були предметом розгляду попередньої справи вимоги про визнання протиправним та нечинним п. 27 Переліку платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розміру плати за їх надання, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795 (у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1098) щодо плати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон в розмірі 87 грн. 15 коп. Крім того, Вищим адміністративним судом України наголошено, що у позовній заяві позивач посилався на те, що пропустив строк звернення з вказаним позовом до суду і просив визнати причини пропуску встановленого ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку поважними. Проте, суди як першої, так і апеляційної інстанцій цих вимог не розглянули, не визначили початок перебігу строку звернення до суду з позовом, не з'ясували, коли позивач дізнався чи повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Розглядаючи дану адміністративну справу, суд виходить з положень ч. 5 ст. 227 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України).
Так, у прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 заявлено клопотання про визнання причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними і прийняти за дату, коли він повинен був дізнатися про порушення його прав, свобод та інтересів, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки саме починаючи з цієї дати позивач досяг 18-річного віку (що підтверджується наявною у матеріалах справи копією паспорту громадянина України (а.с. 12-13 т. 1) та набув статусу суб'єкта спірних правовідносин, тобто набув законодавчого права на отримання паспорту громадянина України для виїзду за кордон.
Таким чином, з урахуванням того, що з розглядуваними позовними вимогами позивач звернувся до суду 21.07.2014, а суб'єктом спірних правовідносин став лише ІНФОРМАЦІЯ_1, останнім не пропущено строк звернення до суду, встановлений положеннями ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Водночас, в обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 у позовній заяві, з урахуванням додаткового нормативно-правового обґрунтування правової позиції позивача у даній справі від 04.12.2014, вказано, що сплата установленого Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 «Про державне мито» державного мита за видачу громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон або продовження строку його дії у розмірі 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян покриває вартість витрат, пов'язаних з вчиненням підрозділами Державної міграційної служби дій (послуг) щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка), тобто платна адміністративна послуга за видачу і оформлення Державною міграційною службою паспорта громадянина України для виїзду за кордон входить у вартість державного мита, а тому органи Державної міграційної служби не вправі вимагати повторної оплати тих самих дій (послуг) на підставі іншого нормативно-правового акту, а саме: оскаржуваної Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795, викладеної у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1098. На підтвердження вказаного, позивачем наведено правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 03.12.2013 у справі №21-416а13.
У той же час, суд звертає увагу, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала адміністративна справа №826/7593/14 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів Україна про визнання незаконним та нечинним п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1098 «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг» в частині внесених змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ» і включення до п. 27 Переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795, викладеного у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1098, послуг з оформлення і видачі «паспорта громадянина України для виїзду за кордон» з розміром плати за надання послуги « 87,15 грн.».
При цьому, в якості підстав для звернення з даними позовними вимогами, як вбачається з наявної у матеріалах копії позовної заяви, яка була розглянута у межах адміністративної справи №826/7593/14 (а.с.21-26 т. 1), зазначені підстави, аналогічні тим, які вказані ОСОБА_1 в адміністративній справі №826/10556/14, саме: покриття державним митом, встановленим наведеним вище Декретом, вартість витрат, пов'язаних з вчиненням підрозділами Державної міграційної служби дій (послуг) щодо видачі громадянам України закордонного паспорта на право виїзду за кордон (у тому числі й вартість бланка), на підтвердження чого вказано правову позицію Верховного Суду України, викладену у постановах від 03.12.2013 у справі №21-416а13 та від 17.12.2013 у справі №21-441а13.
За результатами розгляду адміністративної справи №826/7593/14 Окружним адміністративним судом міста Києва винесено постанову від 09.07.2014, яка не оскаржена сторонами та набрала законної сили 18.08.2014, згідно з наявною в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформацією.
З огляду на викладене вбачається, що Окружним адміністративним судом міста Києва розглянуто спір та винесено постанову від 09.07.2014 у справі №826/7593/14, яка набрала законної сили 18.08.2014, з того самого спору і між тими самими сторонами що і в адміністративній справі № 826/10556/14.
Крім того, суд звертає увагу, що різне формулювання позивачем у наведених адміністративних справах позовних вимог не свідчить про різний предмет позову, оскільки фактично в обох справах предметом оскарження є п. 27 Переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.2007 №795, викладеного у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1098, щодо встановлення плати за надання послуг з оформлення і видачі «паспорта громадянина України для виїзду за кордон» у розмірі « 87,15 грн.».
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами.
Враховуючи все викладене вище, суд дійшов до висновку про закриття провадження в адміністративній справі №826/10556/14 на підставі положень п. 4 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 157, 160 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Закрити провадження у справі №826/10556/14.
2. Ухвалу про закриття провадження в адміністративній справі видати особам, які беруть участь у справі.
3. Попередити позивача, що повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя А.С. Мазур
Судді Т.П. Балась
К.М. Кобилянський