ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
25 січня 2017 року № 826/8448/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Мазур А.С., суддів Балась Т.П., Літвінової А.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доКабінету Міністрів України Пенсійного фонду України
провизнання постанови Кабінету Міністрів України від 14.03.2016 №167 незаконною, зобов'язання вчинити дії,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, Пенсійного фонду України, в якому просить:
- визнати постанову Кабінету Міністрів України від 14.03.2016 №167 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» незаконною та скасувати;
- зобов'язати Пенсійний фонд України перевести заборгованість пенсії ОСОБА_1 до Райффайзен Банк Аваль, в якому вона обслуговується.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуваною постановою позивача змушено перевести належну їй пенсію до Акціонерного товариства «Ощадбанк», а також кожні шість місяців приходити на відмітку до соціальних служб України для отримання пенсії, що позбавляє позивача свободи пересування, вільного вибору місця проживання, а також вільного залишення території України. Також, позивачем наголошено, що переведення власної пенсії до Акціонерного товариства «Ощадбанк» є для неї незручним, крім того, позивача не влаштовують умови обслуговування у цьому банку, внаслідок чого останню фактично позбавлено засобів для існування.
Позивач під час судового розгляду справи позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.
Представники відповідачів проти задоволення позовних вимог заперечували, вказавши про правомірність оскаржуваної постанови, прийнятої у межах та на підставі наявних у Кабінету Міністрів України повноважень. При цьому, представником Кабінету Міністрів України наголошено на тому, що позивач не навела належних та достатніх доказів на підтвердження конкретних обставин допущеного відповідачем дійсного порушення її прав, свобод та інтересів, а також застосування до неї положень оскаржуваної постанови №167.
Розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 14.03.2016 №167 внесено зміни до ряду постанов Кабінету Міністрів України, а саме:
- пункт 27 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 №1596 «Про заходи щодо виконання статті 3 Указу Президента України від 4 липня 1998 року N 734» викладено в такій редакції: « 27. Уповноважені банки за письмовими запитами органів Пенсійного фонду, органів праці та соціального захисту населення і Мінфіну зобов'язані подавати інформацію про зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки одержувачів та про їх закриття. Обмін інформацією між Мінфіном та АТ «Ощадбанк» щодо здійснення пенсійних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюється на підставі укладеного між Мінфіном та АТ «Ощадбанк» договору про взаємодію.».
- у Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» 1) пункт 3 після абзацу тринадцятого доповнено новим абзацом такого змісту: «Як фактичне місце проживання не можуть зазначатися адреси (місцезнаходження) органів державної влади, місцевого самоврядування, юридичних осіб публічного права, їх підрозділів, будь-яких інших приміщень, за якими внутрішньо переміщені особи фактично не проживають.». У зв'язку з цим абзаци чотирнадцятий і п'ятнадцятий вважати відповідно абзацами п'ятнадцятим і шістнадцятим; 2) абзац шостий пункту 7-1 доповнено реченням такого змісту: «У разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», МВС, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб.».
- у постанові Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» пункт 1 викладено в такій редакції: « 1. Установити, що:
призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. N 509 (Офіційний вісник України, 2014 р., N 81, ст. 2296; 2015 р., N 70, ст. 2312). Виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором;
призначені починаючи з 1 травня 2016 р. внутрішньо переміщеним особам пенсії (щомісячне довічне грошове утримання), усі види соціальної допомоги та компенсації, довічні державні стипендії, що здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, виплачуються через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»;
починаючи з 1 липня 2016 р. виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»;
для ідентифікації одержувачів пенсій, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати їм пенсій здійснюється емісія платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.
Строк дії карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, встановлюється до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації клієнта в установах публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» перші 2 рази кожні шість місяців, у подальшому - кожні 12 місяців. Після завершення строку дії картки вона перевипускається за рахунок публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
За відсутності проходження фізичної ідентифікації одержувачів пенсій публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зупиняє видаткові операції за поточним рахунком до моменту звернення клієнта та щомісяця повідомляє Мінфіну.
Зазначені у цьому пункті виплати припиняються з місяця, наступного за тим, у якому завершився строк дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. У разі продовження строку дії довідки зазначені виплати поновлюються з дати припинення їх виплати.»;
доповнено постанову пунктами 4 і 5 такого змісту:
4. Пенсійному фонду України до 15 квітня 2016 р. розробити та погодити з Міністерством соціальної політики і публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» порядок емісії платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису та порядок обміну інформацією між Пенсійним фондом України та публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України», необхідні для відкриття рахунків одержувачам пенсій.
5. Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України»:
забезпечити до 1 липня 2016 р. відкриття поточних рахунків та видачу платіжних карток за зверненням відповідно до абзацу другого пункту 1 цієї постанови внутрішньо переміщених осіб, які не обслуговуються в публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України»;
не пізніше ніж з 1 серпня 2016 р. розпочати за зверненням клієнтів за власний рахунок виготовлення та обмін існуючих платіжних карток на платіжні картки, які одночасно є пенсійним посвідченням, із зазначенням графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.».
Вважаючи постанову Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 14.03.2016 №167 незаконною, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
Особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб'єктів владних повноважень визначені у положеннях ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим.
Право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт (ч. 2 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
При цьому, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині (ч. 8 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України).
Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії довідки від 18.05.2016 №1827001205 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована у АДРЕСА_1, має фактичне місце проживання у АДРЕСА_2.
У той же час, за твердженнями позивача, викладеними у позовній заяві, з огляду на прийняття оскаржуваної постанови від 14.03.2016 №167, виплата пенсій внутрішньо переміщених осіб здійснюється виключно через рахунки Акціонерного товариства «Ощадбанк».
На підставі викладеного, вважаючи незаконним обмеження власного права на отримання пенсійних виплат через установи Акціонерного товариства «Ощадбанк» без власного волевиявлення на це, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Розглядаючи справу по суті, суд виходить з такого.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади.
Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.
Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією України.
У силу ч.ч. 1 та 2 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного акту Кабінету Міністрів України, останній містить у собі правові норми, спрямовані на регулювання пенсійного забезпечення внутрішньо переміщених осіб.
Так, нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлює гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, є Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».
Приписами ч.ч. 1-3 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» передбачено, що для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Перереєстрація безробітних, яких у подальшому було зареєстровано як внутрішньо переміщені особи, здійснюється державною службою зайнятості за місцем перебування фактичного проживання особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Кабінет Міністрів України: 1) координує і контролює діяльність органів виконавчої влади щодо вжиття ними необхідних заходів із забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб відповідно до цього Закону; 2) забезпечує проведення моніторингу внутрішнього переміщення осіб, спрямовує діяльність органів виконавчої влади на усунення обставин (умов), що сприяли внутрішньому переміщенню осіб, захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, сприяння поверненню таких осіб до залишеного місця проживання та їх реінтеграції; 3) у разі настання обставин, зазначених у статті 1 цього Закону, які спричинили масове (більше 100 тисяч осіб) переміщення громадян України, або у разі продовження дії обставин, зазначених у статті 1 цього Закону, понад 6 місяців затверджує комплексні державні цільові програми щодо підтримки та соціальної адаптації внутрішньо переміщених осіб із визначенням джерел та обсягів фінансування, контролює їх виконання; 4) здійснює інші повноваження, передбачені цим та іншими законами.
На виконання вказаних законодавчих положень Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 05.11.2014 №637, до якої постановою Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 14.03.2016 №167 внесено ряд змін, зокрема ті, які позивач вважає такими, що порушують її права.
У свою чергу, нормативно-правовим актом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
При цьому, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
У силу п 7 ч. 1 ст. 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право обирати порядок здійснення виплати пенсії.
Пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством (ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
З аналізу наведених законодавчих положень вбачається, що особа, якій призначено пенсію, може самостійно обрати один з двох можливих способів отримання пенсії, а саме: (1) у грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або (2) шляхом перерахування на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Натомість, за твердженням позивача, положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 14.03.2016 №167 обмежено останню у можливості отримувати пенсію виключно через банківські установи Акціонерного товариства «Ощадбанк».
Проте, суд визнає такі твердження позивача безпідставними, оскільки оскаржуваними положеннями постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» від 14.03.2016 №167 визначено, що виплата (продовження виплати) пенсій, що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Такі виплати можуть здійснюватися за бажанням особи з доставкою додому, з компенсацією витрат за надання таких послуг, передбачених укладеним відповідно до пункту 3 цієї постанови тристороннім договором.
Таким чином, внутрішньо переміщених осіб вказаним актом Кабінету Міністрів України не позбавлено права на отримання пенсії за місцем їхнього проживання, яке передбачено положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а твердження позивача в цій частині не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи.
Крім того, суд звертає увагу на таке.
Згідно з ч. 8 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може визнати нормативно-правовий акт незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, повністю або в окремій його частині.
Проте, ані зі змісту позовної заяви, ані зі змісту додатково наданих пояснень з приводу заявлених позовних вимог, не вбачається, якому акту вищої юридичної сили не відповідають положення оскаржуваної постанови. У той же час, цитування позивачем положень Конституції України, а саме: ст. 3, п. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ч. 3 ст. 22, п. 1 ст. 24, ст. 28, ст. 46, які містять загальні декларації щодо прав, свобод та інтересів громадян, а також загальні положення щодо діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, не вказують про незаконність оскаржуваної постанови.
З огляду на викладене, суд вказує, що під час судового розгляду справи доводи позивача не знайшли свого підтвердження.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання її копії повного тексту.
Головуючи суддя А.С. Мазур
Судді Т.П. Балась
А.В. Літвінова