ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
23 грудня 2016 року № 826/8797/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Федорчука А.Б., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-
Англійського підприємства з іноземними інвестиціями «Соломія»
до Київської міської митниці ДФС
про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної
вартості від 19.10.2015 року №100000011/2015/00154/3
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі Товариства з обмеженою відповідальністю спільного Українсько-Англійського підприємства з іноземними інвестиціями «Соломія» (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Київської міської митниці ДФС України (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Київської міської митниці ДФС в особі структурного підрозділу митного посту «Західний» про коригування митної вартості товарів від 19.10.2015 року №100000011/2015/000154/3.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, Відповідачем безпідставно відмовлено Позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначено митну вартість за шостим (резервним) методом, скільки ТОВ СП «Соломія» було подано до митного органу всі необхідні документи, які повністю і об'єктивно підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, заявлених у митній декларації №100250005/2015/115299.
Під час розгляду справи представники Позивача заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили Суд їх задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в позовній заяві.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.
В матеріалах справи містяться письмові заперечення на позовну заяву наданих Відповідачем, в яких останній проти позову заперечував та просив суд в позові відмовити, посилаючись при цьому на те, що надані декларантом документи містять розбіжності, не мають всіх відомостей, які підтверджують відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Враховуючи, що в судове засідання не прибув представник Відповідача, судом було прийнято рішення про розгляд справи в письмову провадженні на підставі частини шостої статті 128 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Судом встановлено, що між «United Teas (Pvt)» (Шрі Ланка, Продавець), з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю Спільним Українсько-Англійським підприємством з іноземними інвестиціями «Соломія» (Покупець), з іншої сторони було укладено Контракт №32 від 21.04.2015 року, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити та передати у власність покупця (Позивача) чай (в подальшому товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його за умовами цього контракту.
На виконання умов вищезгаданого Контракту та відповідно до підписаної сторонами контракту специфікації №4 від 18.08.2015 року фірмою United Teas (Pvt) було поставлено Позивачу цейлонський чорний чай на загальну суму 97655, 50 доларів США.
З метою митного оформлення ввезеного на територію України товару, а саме цейлонського чорного чаю стандартів BOP STD 77, BP1 STD 22, BOPF STD 99, Позивачем подано Відповідачу вантажну митну декларацію №100250005/2015/115299, в якій зазначено митну вартість за основним методом, тобто за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
Київською міською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 19.10.2015 року №100000011/2015/00154/3, яким митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості відповідно до ст.64 Митного кодексу України.
Так, із вищезазначеного рішення вбачається, що Відповідачем вказано на те, що заявлена декларантом митна вартість не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), оскільки у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, декларантом не подано в повному обсязі додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.
Позивач вважає дії Відповідача безпідставними, помилковими та таким, що призвели до порушення чинного законодавства України, а тому звернувся до суду з відповідним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.
У відповідності до пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Згідно з частиною першою статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії.
Відповідно до частини шостої статті 264 Митного кодексу України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 337 Митного кодексу України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із приписами статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Частиною другою статті 53 Митного кодексу України, передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку з митним оформленням товару, в межах зовнішньоекономічного контракту від 21.04.2015 року №32, Позивачем до митного посту «Західний» Київської міської митниці ДФС подано митну декларацію №100250005/2015/115299.
Митна вартість імпортованих товарів була визначена декларантом на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження обґрунтованості визначення митної вартості товару, Позивачем були надані наступні документи: Контракт №32 від 21.04.2015 року, специфікація №4 від 18.08.2015 року, проформа-інвойс 14 UTL/14/2015 від 02.06.2015 року, платіжне доручення в іноземній валюті №1641 від 31.08.2015 року про перерахування авансу в розмірі 10% вартості товару відповідно до специфікації №4 до контракту, сертифікат про проходження товару №А768122 CO/CIS/15/266 від 11.08.2015 року, коносамент (Bill of Landing) №s00280771 від 07.08.2015 року, страховий поліс CRCCQ/15/000992 від 05.08.2015 року, експортна декларація Е50712 від 30.07.2015 року.
Митним органом м/п «Західний» Київської міської митниці ДФС на підставі частини третьої статті 53 МК України повідомлено Позивача про необхідність подачі додаткових документів.
На виконання вимог Відповідача Позивачем надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме прайс-лист б/н від 05.08.2015 року.
Як вже зазначалось, підставою для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що документи надані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містять розбіжності та містять всіх відомостей, що підтверджують відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме специфікація №4 до контракту підписана 18.08.2015 року, тоді як імпортування зазначеного товару здійснювалось за інвойсом від 02.06.2015 року №UTL/14/2015, відповідно до специфікації №4 умови поставки СІР-Київ за коносаментом №S00279771 умови постачання CRF декларанту було запропоновано надати додаткові документи, перелік яких встановлений частинами 2 та 3 статті 53 Митного кодексу України.
Так, Відповідач зазначає, що додатково надані документи містять розбіжності та не містять інформації, необхідної для підтвердження заявленої митної вартості, наданий прайс-лист компанії-виробника адресований виключно для фірми ТОВ СП «Соломія» та не розповсюджується на інших суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що суперечить самій суті прайс-листа, біржова інформація не супроводжується іншими документами, що підтверджують дату виробництва та якісні характеристики оцінюваного товару.
З урахуванням вищенаведеного Відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.
Митна вартість визначена із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Кодексу (аналогічно рішення про коригування митної вартості товарів від 25.09.2015 року №100000011/2015/000142/1).
Відповідно до положень статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право серед іншого у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Крім того, частиною шостою установлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України надає підстави для висновку про те, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють органу доходів і зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей у документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в частині другій статті 53 Митного кодексу України.
Водночас, суд зазначає про те, що наявність у митного органу інформації про те, що товар, який задекларований Позивачем, раніше розмитнювався за іншою вартістю, відповідно до іншої митної декларації, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої позивачем митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України та не є підставою для витребовування додаткових документів від декларанта.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного Позивачем розрахунку митної вартості товарів за ціною контрактів Відповідачем не наведено, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої Позивачем митної вартості товарів судом не встановлено.
Таким чином, правильність визначення Позивачем митної вартості товарів за ціною контракту, а також об'єктивна можливість застосування обраного методу за ціною контрактів Відповідачем не спростована.
В частині посилання Митного органу на виявлені у поданих Позивачем документах розбіжності, то Суд зазначає наступне.
Посилання Відповідача, на те, що товари імпортувались за інвойсом від 02.06.2015 року №UTL/14/2015 Суд не бере до уваги, оскільки відомості щодо товару, кількості та ціни, зазначені в спірному інвойсі були попередньо узгоджені 02.06.2015 р. та в подальшому було підписано специфікацію №4 від 18.08.2015 року, якою остаточно визначено асортимент, кількість та ціну товару, умови його поставки та оплати. Отже, імпортування товару було здійснено на підставі специфікації, а не відповідно до інвойсу, як то помилково зазначає Відповідач.
Посилання щодо оплати, зазначені у запереченні Відповідача, Суд зазначає, що до матеріалів справи надано платіжні доручення в іноземній валюті від 26.08.2015 року №1641 та від 05.11.2015 року №1670, що підтверджує сплату коштів за контрактом.
Враховуючи вищенаведене, Суд вважає, подані Позивачем документи, в даному випадку, необхідно вважати належними та достатніми для підтвердження та визначення митної вартості товарів, відповідно, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а застосування резервного методу неправомірним.
Враховуючи вищезазначене, Суд приходить до висновку, що митним органом неправомірно відмовлено Позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товарів за основним методом (за ціною договору).
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з того, що твердження митного органу про неможливість застосування обраного Позивачем методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), є необґрунтованим та безпідставним, а документи, подані Позивачем до митного органу, відповідають вимогам чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а, отже, і підтверджують заявлені Позивачем відомості про митну вартість товарів, суд приходить до висновку, що визначення Відповідачем митної вартості товару та коригування її у сторону збільшення здійснено з порушенням вимог митного законодавства України, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення від 19.10.2015 року №100000011/2015/00154/3.
Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення.
З урахуванням викладеного, Суд приходить висновків про задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 128, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби в особі структурного підрозділу митного посту «Західний» про коригування митної вартості товарів від 19.10.2015 року №100000011/2015/000154/3.
3. Стягнути з Київської міської митниці Державної фіскальної служби за рахунок державних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю спільне Українсько-Англійське підприємство з іноземними інвестиціями «Соломія» (код ЄДРПОУ 25586053) судові витрати в сумі 6 134 грн. (шість тисяч сто тридцять чотири гривні).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук