ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
27 грудня 2016 року № 826/10333/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування рішення ,
На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві №1244 від 31.12.2015 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що підставою для прийняття спірного рішення слугували висновки Контролюючого органу про наявність у Позивача податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що, як зазначає Позивач, не відповідає дійсності, оскільки перебуваючи на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві Позивач як платник єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі сплачував до бюджету вказаний податок, податкового боргу не мав. Обставина ж помилкової сплати податку на інший казначейський рахунок, як зазначає Позивач, по суті не спростовує факту надходження коштів до бюджету м. Києва та виключає можливість виникнення податкового боргу з цього податку, у зв'язку з чим Позивач не вбачає підстав для прийняття оскаржуваного рішення та просить його скасувати.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про розгляд справи.
Відповідно до вимог ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки плтника податків НОМЕР_2) перебуває на обліку в ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві як платник податків.
З 01 квітня 2015 року Позивач був зареєстрований платником єдиного податку та перебував на спрощеній системі оподаткування, що не спростовано сторонами.
Співробітниками ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві проведена перевірка щодо порушення платником єдиного податку вимог перебування на спрощеній системі оподаткування, за результатами перевірки складено Довідку №1244 від 31.12.2015 року (надалі - Довідка).
В Довідці встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме п.8 п.п.298.2.3п.298.2 ст.298 та абз. 3 п.299.10 ст.299 Податкового кодексу України - наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів (2 та 3 квартал 2015 року), сума податкового боргу 1705,20 грн.
На підставі вказаної Довідки Контролюючим органом прийнято рішення №1244 від 31.12.2015р. про анулювання ФОП ОСОБА_1 реєстрації платника єдиного податку з 01.01.2016 р.
Позивач вважає, що рішенням Відповідача про анулювання реєстрації платника єдиного податку, прийняте з порушенням норм податкового законодавства, Позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин, надалі - ПК України) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 31.1 ст.31 ПК України визначено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до п. 38.1 ст. 38 ПК України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно з п. 300.1. ст.300 ПК України платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій.
Натомість, положеннями п.п. 14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України передбачено, що податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Як вбачається з норм ПК України, однією з підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку є факт існування податкового боргу у такого платника податку.
Згідно п. 299.10 ст. 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 цього Кодексу.
Відповідно ж до п. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків зборів, визначених Податковим кодексом України, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.
У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб'єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом (п. 299.11 ст. 299 ПК України).
Таким чином, за несплату платником єдиного податку узгодженої суми грошового зобов'язання у певний термін законодавцем для такого платника передбачено негативні наслідки у вигляді анулювання реєстрації платника такого податку.
В даному випадку Судом встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку стало відображення у картці особового рахунку Позивача станом на перші числа протягом двох послідовних кварталів 2015 року несплаченого грошового зобов'язання у розмірі 1705,20 грн.
З матеріалів справи вбачається, що протягом травня - листопада 2011 року, Позивачем сплачувалися податки на розрахунковий рахунок №31417698700003 в ГУ ДКСУ України в м. Києві (отримувач - УДКСУ у Дарницькому районі ГУ ДКСУ у м. Києві), зазначені обставини підтверджуються коіями платіжних доручень, наявних в матеріала справи.
Проте, як потрібно було сплачувати на рахунок №31416699700003 в ГУ ДКСУ України в м. Києві (отримувач - УДКСУ у Дарницькому районі ГУ ДКСУ у м. Києві), що призначений для сплати єдиного податку з зичних осіб.
Виявивши згодом факт допущеної помилки при заповненні одного з реквізитів платіжних документів Позивач звернувся із письмовою заявою від 15.01.2016 року до ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві з проханням провести перерахування коштів в сумі 1948,80 грн. з рахунку №31417698700003 на рахунок №31416699700003.
Листом №13229/Гр/26-51-07-02-35 від 16.09.2016 року ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила ФОП ОСОБА_1, що згідно поданої ним заяви від 15.01.2016 року здійснено перерахування 09.03.2016 року коштів на рахунок єдиного податку з фізичних осіб в сумі 1948,80 грн. на розрахунковий рахунок №31416699700003 в ГУ ДКСУ України в м. Києві (отримувач - УДКСУ у Дарницькому районі ГУ ДКСУ у м. Києві), що призначений для сплати єдиного податку з зичних осіб.
Сплата коштів до відповідного бюджету (місцевого бюджету) за податковими зобов'язаннями була здійснена своєчасно, оскільки кошти (єдиний податок з фізичних осіб) хоч і не були перераховані на рахунок в органі казначейства, відкритий для сплати єдиного податку до бюджету Дарницького району м. Києва, однак помилкове зазначення рахунку не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок, та як наслідок до відповідного місцевого бюджету. А тому зазначення неправильного рахунку не може у даному випадку вважатися підставою для висновку про несплату позивачем податкового зобов'язання та застосування до нього штрафу на підставі ст. 126 ПК України.
За аналізу матеріалів справи та норм права, Суд вважає безпідставним посилання Відповідача на наявність у ФОП ОСОБА_1 податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що згідно положень п.8 п.п.298.2.3 п.2 98.2 ст. 298 та абз. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України слугувало б підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку. Більш того, оскаржуване рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку було прийнято 31.12.2015р., що спростовує наявність визначених п. 299.11 ст. 299 ПК України умов для його прийняття.
Під час розгляду даної справи відповідачем в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не доведено суду, а судом не встановлено наявності обставин, передбачених п. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст.298 та абз. 3 п. 299.10 ст. 299 ПК України, для анулювання реєстрації платника єдиного податку, ДПІ не довела законності та обґрунтованості висновків акту перевірки та оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищевикладене, Суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивача щодо визнання протиправним і скасування рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві №1244 від 31.12.2015 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку є обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Необґрунтованість рішення є підставою для його скасування, якщо під час розгляду справи в суді не встановлено фактичних обставин, що надають можливість прийняття оскаржуваного рішення.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Разом з тим, частиною 2 ст.71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Контролюючим органом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві про анулювання реєстрації платника єдиного податку №1244 від 31.12.2015р.
3. Стягнути з Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у місті Києва за рахунок державних асигнувань на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 20 копійок).
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук