19 січня 2017 року Чернігів Справа № 825/57/17
ОСОБА_1 окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Кашпур О.В.,
за участі секретаря - Пушенко О.І.,
прокурора - Лепської Н.П.
представника відповідача - ОСОБА_2,
третьої особи - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Заступника прокурора Чернігівської області Юшина Ігоря Володимировича до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,
Заступник прокурора Чернігівської області Юшина Ігоря Володимировича 10.01.2017 звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 районної державної адміністрації Чернігівської області і просив визнати протиправним та скасувати розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 26.04.2011 № 204 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства орієнтовною загальною площею 70 га пасовищ вартістю 358 тис грн на території Іванівської сільської ради Чернігівського району.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що оскаржуване розпорядження підлягає скасуванню виходячи з того, що клопотання ОСОБА_3 про передачу йому в оренду земельних ділянок не відповідає вимогам законодавства, що вказує на порушення порядку при прийнятті розпорядження райдержадміністрацією. Відповідачем не дотримано положень Закону України "Про фермерське господарство" в частині обов'язкових документів та інформації для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та, як наслідок, неналежного виконання посадовими особами ОСОБА_1 районної державної адміністрації покладених завдань. Крім того, Закон України «Про фермерське господарство» передбачає, що заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна бути розглянута по суті. При цьому норми цього Закону не містять імперативної вказівки про задоволення заяви за наявності певних формальних умов, допускаючи можливість прийняття органом державної влади чи органом місцевого самоврядування рішення про відмову в задоволенні заяви без визначення виключного переліку підстав для такої відмови. За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Таким чином законним способом відведення цієї ділянки у користування було б проведення в порядку ст. 134 ЗК України земельних торгів.
Крім того, прокурор зазначає, що у клопотанні до відповідача ОСОБА_3 вказав, що планує займатися фермерським господарством. Оскаржуваним розпорядженням йому надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації на пасовища - для ведення фермерського господарства, що є різними видами використання земельних ділянок. Зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому нормами ЗК України для зміни цього цільового призначення. Відповідач рішень про зміну виду використання земельних ділянок не приймав.
Також позивач наполягає на тому, що завданнями законодавства, яке регулює питання надання земельних ділянок для фермерського господарства, є раціональне використання земель. Разом з тим, за даними Іванівської сільської ради та ОСОБА_1 ОДПІ орендна плата за використання вказаних земельних ділянок ОСОБА_3 не сплачується, оскільки у нього відсутні орендовані земельні ділянки, що свідчить про нераціональне використання земельних ділянок, оскільки бюджет не отримує значні суми коштів у вигляді орендної плати. Наявність нескасованих розпоряджень ОСОБА_1 райдержадміністрації щодо земельної ділянки унеможливлює вирішення питання про надання її в користування іншим особам з метою ефективного та оплатного використання.
Земельна ділянка, щодо якої оскаржуваним розпорядженням надано дозвіл на розробку проектів землеустрою, фактично не використовуються, що призводить до погіршення її якості та властивостей в цілому і ставить під загрозу її подальше ефективне використання, забезпечення збереження та відтворення природної цінності. Враховуючи наведене, прокурор просить скасувати розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації, яким ОСОБА_3 надано дозвіл на виготовлення землевпорядної документації на земельну ділянку для ведення фермерського господарства.
Прокурор в судовому засідання адміністративний позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача позовні вимоги Заступника прокурора Чернігівської області визнав.
Третя особа - ОСОБА_3 не заперечив проти задоволення позовних вимог.
Представник третьої особи - Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області в письмовому клопотанні просив розглянути справу за його відсутності.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Суд вважає, що Заступником прокурора Чернігівської області дотримано шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ст.. 99 КАС України. Так відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Заступник прокурора Чернігівської області встановив факт порушення інтересів держави у грудні 2016 року в зв'язку з надходженням інформації від ОСОБА_1 районної державної адміністрації (лист від 02.12.2016 року № 02-13/2602). Враховуючи наведене, суд вважає, що прокурор звернувся до суду в межах строку, встановленого ст.. 99 КАС України.
Пунктом 1 Перехідних положень Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 визначено, що прокуратура виконує функцію нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина, додержанням законів з цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами виключно у формі представництва інтересів громадянина або держави в суді.
Згідно ч. 2 ст. 60 КАС України прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Судом встановлено, що 24.02.2011 ОСОБА_3 звернувся до ОСОБА_1 районної державної адміністрації із заявою (а.с. 17) про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства на території Іванівської сільської ради Чернігівського району.
За результатами розгляду заяви ОСОБА_3 розпорядженням від 26.04.2011 № 204 (а.с. 14) «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства» ОСОБА_1 районною державною адміністрацією надано дозвіл ОСОБА_3 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовна загальна площа якої становить 70 га пасовищ (вартість 358 тис грн.) на території сільської ради.
Як свідчить лист ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 02.12.2016 № 02-13/2602 розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 26.04.2011 № 204 є чинним, зміни до нього не вносилися, документація із землеустрою на зазначену земельну ділянку не затверджувалася і договір оренди землі не укладався (а.с. 16).
Згідно інформації Управління Держгеокадастру у ОСОБА_1 районі Чернігівської області (лист від 30.11.2016 № 10-28-99.3-6564/2-16 (а.с. 20) за даними Національної кадастрової системи, інформація про присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці орієнтовною площею 70 га на території Іванівської сільської ради Чернігівського району для передачі ОСОБА_3 відсутня. Проект відведення на вищевказану земельну ділянку в період з жовтня 2013 року по 30.09.2016 в Управлінні не погоджувались, інформація про розроблення відповідних проектів в Управлінні відсутня.
ОСОБА_1 ОДПІ Головного управління ДФС у Чернігівській області від 12.12.2016 № 3493/9/25-22-07-23 повідомлено, що сплата орендної плати за землю по Іванівській сільській раді Чернігівського району ОСОБА_3 протягом 2012-2015 років та станом на дату за 2016 рік відсутня. Відповідно до облікових даних ОСОБА_1 ОДПІ станом на 12.12.2016 ОСОБА_3 не є засновником чи співзасновником фермерських господарств.
За інформацією, наданою Головним управлінням Держгеокадастру в Чернігівській області (лист від 30.11.2016 № 10-25-0.3-32067/2-16 (а.с. 22) накази про затвердження технічних документацій, розроблених на підставі розпоряджень ОСОБА_1 районної державної адміністрації, та передачу в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства ОСОБА_3 не приймались.
Іванівська сільська рада листом від 29.11.2016 № 633 повідомила, що копію розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 26.04.2011 № 204 сільська рада не отримувала. Орендна плата за землю громадянином ОСОБА_3 до бюджету сільської ради не сплачується.
Таким чином, встановлено, що земельна ділянка сільськогосподарського призначення (пасовища) орієнтовною площею 70,00 га, що розташована на території Іванівської сільської ради та дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення якої надано ОСОБА_3 розпорядженням ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 26.04.2011 № 204, не використовується за цільовим призначенням упродовж понад 5 років.
Згідно ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами (ст. 3 ЗК України).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про охорону земель» основними принципами державної політики у сфері охорони земель є: забезпечення охорони земель як основного національного багатства Українського народу, пріоритет вимог екологічної безпеки у використанні землі як просторового базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва.
Частиною 1 ст. 36 Закону України «Про охорону земель» передбачено, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.
Відповідно до ст. 17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, прийняті в межах їх компетенції, є обов'язковими для виконання на відповідній території всіма органами, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами та громадянами.
Станом на час розгляду справи розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 26.04.2011 № 204 є чинним, однак воно не створює прав та обов'язків для сторін, оскільки ОСОБА_3 фактично не розроблено проектної документації, не укладено договору оренди земельної ділянки, а отже не здійснюється її використання та кошти до місцевого бюджету за таке користування не надходять.
Крім того, порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений спеціальним Законом України «Про фермерське господарство».
Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону.
Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов'язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов'язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 цього Закону).
Так, згідно з абзацами 1, 2 частини першої статті 7 Закону України «Про фермерське господарство», в редакції чинній намомент звернення ОСОБА_3 до ОСОБА_1 районної державної адміністрації, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.
У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.
Частинами другою та четвертою статті 7 цього Закону було передбачено, що заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом.
Отже, спеціальний Закон України «Про фермерське господарство» визначав обов'язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які дещо відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Зокрема, в заяві про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства потрібно зазначити не лише бажаний розмір і місце розташування ділянки, але й обґрунтувати розміри земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.
Зазначені вимоги відповідають загальним принципам земельного законодавства (стаття 5 ЗК України) та меті правового регулювання земельних відносин у сфері діяльності фермерських господарств, яка полягає в створенні умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.
Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України «Про фермерське господарство» заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей і обставин. У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, в тому числі щодо наявності трудових і матеріальних ресурсів.
За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Натомість відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов'язковою процедурою - без проведення земельних торгів.
Така правова позиція викладена Верховним Судом України (справа № 6- 248цс16).
Водночас клопотання ОСОБА_3, яке міститься в матеріалах справи, про передачу йому в оренду земельних ділянок не відповідає тим вимогам законодавства, які були встановлені Законом України «Про фермерське господарство» на момент звернення, що вказує на порушення порядку при прийнятті розпорядження райдержадміністрацією. ОСОБА_1 районною державною адміністрацією не здійснено перевірку доводів, висловлених в заяві ОСОБА_3 щодо можливості ведення фермерського господарства, зокрема наявності у третьої особи матеріально-технічної бази.
Як свідчить лист Державної інспекції сільського господарства в Чернігівській області від 29.11.2016 № 05-05/1019 за ОСОБА_3 станом на 29.11.2016 трактори, самохідні шасі, самохідні сільськогосподарські дорожньо-будівельні і меліоративні машини, сільськогосподарська техніка та інші механізми в Чернігівській області не зареєстровані (а.с. 23). Зазначене свідчить про те, що наміру займатися веденням фермерського господарства ОСОБА_3 не мав, необхідна матеріально-технічна база у нього відсутня. Зазначене свідчить про порушення вимог законодавства під час прийняття ОСОБА_1 районною державною адміністрацією оскаржуваного розпорядження.
Відповідно до ст. 43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Враховуючі надані прокурором докази того, що земельна ділянка, дозвіл на розробку проекту землеустрою, якої надано ОСОБА_3В, використовується нераціонально, що призводить до погіршення її якості та властивостей в цілому, ставить під загрозу її подальше ефективне використання, забезпечення збереження та відтворення природної цінності, а також враховуючи те, що при наданні такого дозволу райдержадміністрація не пересвідчилася в тому, чи має заявник намір та можливість вести фермерське господарство, суд приходить до висновку про те, що розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації від 26.04.2011 № 204, яке є чинними, не створило для сторін жодних прав та обов'язків щодо ефективного та раціонального використання земельної ділянки та підлягає скасуванню, а позовні вимоги Заступника прокурора Чернігівської області Юшина Ігоря Володимировича підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження ОСОБА_1 районної державної адміністрації Чернігівської області від 26.04.2011 № 204 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки для ведення фермерського господарства загальною площею 70 га на території Іванівської сільської ради Чернігівського району.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя О.В. Кашпур