ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
21 грудня 2016 року № 826/4513/16
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні
за позовомОСОБА_1
доДержавної податкової інспекції у Солом'янського районі ГУ ДФС у м. Києві
про про визнання протиправним та скасування рішення та вимоги,
На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.
Позивач, в особі ОСОБА_1 (надалі - Позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач) про визнання протиправним та скасування податкової вимоги ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві №15555-23 від 28.12.2015 року; визнання протиправним та скасування рішення про опис майна у податкову заставу ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві №2603/26-58-23-01-23 від 28.12.2015 року.
В обгрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що він не погоджується з висновками акта перевірки щодо порушення Позивачем норм Податкового кодексу України при визначенні суми податку на доходи фізичних осіб, оскільки висновки Відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень Позивачем норм Податкового кодексу України є хибними, базуються виключно на суб'єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.
Представник відповідача проти позову заперечував, при цьому посилаючись на те, що під час проведення перевірки встановлено заниження Позивачем податку на доходи фізичних осіб в сумі 21 151,93 грн.
У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України, Особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва зазначає наступне.
Співробітниками Державної податкової інспекції у Солом'янського районі ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на доходи фізичних осіб фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р.
За результатами перевірки складено Акт від 18.09.2015року №4689/26-58-17-01-17-2249919293 (надалі - Акт перевірки).
В Акті перевірки встановлені наступні порушення: пп. 267.8.1а п. 267.8 ст. 267 Податкового кодексу України. п.п. 16.1.3 п. 16.1. ст. 16, 49.1, пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 4, п. 57.1 ст. 57, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163, пп. 164.2.17 «д», п. 164.2, п. 164.1 ст. 164, п. 176.1 ст. 176, п. 179.1 ст. 179 Податкового кодексу України, не подання платником податків податкової декларації про майновий стан за 2014 рік, недекларування доходу в сумі 100171,40 грн., в результаті чого платником податків не нараховано та не сплачено до бюджету ПДФО в сумі 16785,54 грн.
На підставі акту перевірки Контролюючим органом прийнято податкову вимогу № 15555-23, якою збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на доходи фізичних осіб» в розмірі 21151,93 грн., в т.ч. за основним платежем в сумі 16 785,54 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 4 366,39 грн.
Як вбачається з акта перевірки та письмових заперечень Відповідача, під час перевірки встановлено, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» прийнято рішення про анулювання (прощення) частини боргу за кредитним договором в сумі 100 171,00 грн. по клієнту банка ОСОБА_1 Суму списаного боргу було включено банком до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2014 рік з ознакою « 126» (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо).
Враховуючи те, що фізичною особою ОСОБА_1 до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС м. Києва не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2014 рік та не задекларовано отриманий у 2014 році дохід у вигляді додаткового блага на загальну суму 100171,00 грн., Контролюючий орган дійшов висновку про те, що фізичною особою ОСОБА_1 приховано дохід за 2014, який підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб у сумі 1827,00 грн. за ставкою 15% та у сумі 14958,54 грн. за ставкою 17%, відповідно до ст. 167 Податкового кодексу України.
Позивач не погоджуючись з обґрунтованістю зазначених вище доводів Відповідача та, як наслідок, з правомірністю оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, звернувся до суду з даним позовом.
Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства, Суд прийшов до висновку про обґрунтування позовних вимог, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 лютого 2008 між Позивачем і Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» укладено кредитний договір №2203327336, відповідно до умов якого, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» надав Позивачу кредит у розмірі 91 700,00 доларів США, строком до 05.02.2018 року із процентною ставкою за користування кредитом у розмірі 14,00% річних.
Судом встановлено, що у цивільній справі Солом'янського районного суду м. Києва №2-841/11 за позовом ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, рішенням від 15 червня 2011 року, яке залишено без змін Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20 листопада 2012 року, позовні вимоги ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» кредитну заборгованість у розмірі 798 990,60 грн.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 20 грудня 2012 року у справі №2609/28809/12 задоволено заяву ОСОБА_1, розстрочино виконання рішення Солом'янського суду м. Києва від 15 червня 2011 року строком на 10 місяців, починаючи з грудня 2012 року по вересень 2013 року, шляхом щомісячної сплати платежів рівними частинами по 30 число кожного місяця.
Відповідно до ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
З наявних в матеріалах копій платіжних доручень вбачається погашення Позивачем кредиту в сумі 800 810,60 грн.
АТ «Райффайзен Банк Аваль» 17.09.2015 року видало Позивачу довідку №Р1-В70-1/2393, якою зазначено, що зобов'язання ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, за Договором кредиту №2203327336 від 05.02.2008 року, перед АТ «Райффайзен Банк Аваль» погашена в повному обсязі 17.01.2014 року.
Під час проведення перевірки Контролюючим органом встановлено, що АТ «Райффайзен Банк Аваль» прийнято рішення про списання кредитної заборгованості в сумі 100171,40 грн. по клієнту банка ОСОБА_1 За інформацією банку боржнику списано кредитну заборгованість, яка включена банком до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) за 2014 рік з ознакою "126" (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо).
Проте, з Акта перевірки вбачається, що Контролюючим органом не здійснено перевірку того, чи документально підтверджується дотримання банком вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України в частині повідомлення кредитором боржника про прощення боргу, а Відповідач в акті посилається лише на лист АТ «Райффайзен Банк Аваль» від 20.01.2014 року, що суперечить вимогам підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Однак, відповідач, на якого покладено тягар доказування, не надав суду доказів, які б вказували на виникнення у позивача обов'язку щодо сплати податку на доходи фізичних осіб доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, зокрема що банк надіслав, а ОСОБА_1 отримав повідомлення про анулювання боргу.
Таким чином, з урахуванням вимог підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, на думку Суду, сума в розмірі 632773,50 грн. не підлягає включенню до оподатковуваного доходу платника податку, внаслідок чого збільшення Позивачу суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 21151,93 грн. є протиправним, а податкова вимога №15555-23 від 28.12.2015 року та рішення про опис майна в податкову заставу №2603/26-58-23-01-23 від 28.12.2015 року підлягають скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваної податкової вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві №15555-23 від 28.12.2015 року
3. Визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві №2603/26-58-23-01-23 від 28.12.2015 року.
4. Стягнути з Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) судові витрати в сумі 1102,40 грн. (одна тисяча сто дві гривні 40 копійок)
Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя А.Б. Федорчук