Справа № 161/554/17
Провадження № 1-кп/161/178/17
м. Луцьк 24 січня 2017 року Луцький міськрайонний суд Волинської області під головуванням:
Судді: ОСОБА_1 ,
за участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі в місті Луцьку кримінальне провадження, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017030220000006, від 11.01.2017 року, по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця, жителя та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з неповною вищою освітою,неодруженого, непрацюючого, раніше несудимого, -
за ч.3 ст.402 КК України, -
В обвинувальному акті зазначено, що відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 за №73-ос, від 30.03.2016 року, молодшого сержанта ОСОБА_4 , на підставі рішення атестаційної комісії, від 25.03.2016 року, поставлено на всі види забезпечення та призначено на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії - водієм відділення логістики відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 » ІІ категорії (тип Б).
Згідно указу Президента України, від 14.01.2015 року, в Україні оголошено часткову мобілізацію, у зв'язку з чим, відповідно до ст.1 Закону України «Про оборону України» діє особливий період.
У відповідності до вимог, передбачених ст.72 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, заступник командира полку (окремого батальйону) з виховної роботи підпорядковується командирові та є прямим начальником усього особового складу полку (окремого батальйону).
На посаді заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 начальника відділу персоналу проходить військову службу полковник ОСОБА_6 ..
Відповідно до вимог, передбачених ст.ст.29-32 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі - Статут), військовослужбовці за своїм службовим становищем і військовим званням можуть бути начальниками або підлеглими стосовно інших військовослужбовців. Начальник має право віддавати підлеглому накази, підлеглий зобов'язаний беззастережно їх виконувати. Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Статтею 28 Статуту передбачено, що одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України є єдиноначальність і полягає в наділені командира всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих та наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази.
Відповідно до вимог, передбачених ст.37 Статуту, військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ.
Проходячи військову службу, молодший сержант ОСОБА_4 , відповідно до вимог ст.ст.1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 28-32, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, був зобов'язаний суворо дотримуватись в своїй службовій діяльності вимог Конституції України, Законів України, Статутів внутрішньої служби Збройних Сил України, беззастережно виконувати законні накази та розпорядження своїх командирів, ставитися до них з повагою та бути зразком виконання службового обов'язку.
Однак, молодший сержант ОСОБА_4 , діючи всупереч інтересам служби та наведеним вище вимогам Статутів Збройних Сил України, в період проходження військової служби, відкрито відмовився виконувати наказ начальника в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, чим вчинив непокору за наступних обставин:
Так, 02.08.2016 року, на засіданні атестаційної комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 до молодшого сержанта ОСОБА_4 , було доведено наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України, від 20.07.2016 року, №685-ОС, про вибуття для подальшого проходження військової служби до Східного регіонального управління.
Однак, молодший сержант ОСОБА_4 , висловлював своє незадоволення щодо його переміщення до Східного регіонального управління.
В подальшому, 02.08.2016 року, заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 - начальником відділу персоналу полковником ОСОБА_6 , який головував на вказаній атестаційній комісії, в присутності заступника начальника відділу кадрів майора ОСОБА_7 , старшого юрисконсульта групи правового забезпечення майора юстиції ОСОБА_8 , начальника відділення по роботі з персоналом відділу персоналу майора ОСОБА_9 , відповідно до наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України, від 20.07.2016 року, № 685-ОС, віддано наказ молодшому сержанту ОСОБА_4 вибути для подальшого проходження військової служби до Східного регіонального управління.
Проте, молодший сержант ОСОБА_4 достовірно знаючи, що він являється військовослужбовцем і повинен проходити військову службу за контрактом, маючи реальну можливість виконати вищевказаний наказ, але не бажаючи підкорятися законному наказу свого безпосереднього командира, близько 15 год. 20 хв., 02.08.2016 року,знаходячись у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , що по АДРЕСА_2 , відкрито відмовився виконувати наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України, від 20.07.2016 року, №685-ОС, про вибуття для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_4 , відданий заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 - начальником відділу персоналу полковником ОСОБА_6 ..
Таким чином, молодший сержант ОСОБА_4 , обвинувачується у тому, що він, 02.08.2016 року, близько 15 год. 20 хв., знаходячись у приміщенні штабу ІНФОРМАЦІЯ_2 по АДРЕСА_2 , діючи умисно, усвідомлюючи протиправність своїх дій, всупереч інтересам служби та вимогам ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 16, 28-32, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відкрито відмовився виконувати наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України, від 20.07.2016 року, за №685-ОС, про вибуття для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим вчинив непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника в умовах особливого періоду, крім воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.402 КК України.
11.01.2017 року, під час досудового розслідування, між прокурором військової прокуратури Луцького гарнізону ОСОБА_3 і обвинуваченим ОСОБА_4 укладена угода про визнання винуватості.
Згідно з угодою ОСОБА_4 беззаперечно визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.402 КК України.
Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, позитивно характеризується, вперше притягується до кримінальної відповідальності, що в цілому істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди ОСОБА_4 буде призначене покарання за ч.3 ст.402 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 250 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 грн..
Розглядаючи питання про затвердження угоди суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
Злочини, у вчиненні яких обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим, віднесений до категорії тяжких, внаслідок якого, шкода завдана лише державним інтересам.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 , цілком розуміє положення, передбачені ч.ч.4, 5 ст.474 КПК України, укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу та Кримінального Кодексу України, інтересам суспільства, а кримінальне провадження свідчить про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.
Обвинувачений ОСОБА_4 погоджується на призначення узгодженого покарання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості укладеної між прокурором ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 ..
Керуючись ч.3 п.1 ст. 314, ст.ст. 373, 374, 475 КПК України (в редакції 2012 р.), суд, -
Угоду про визнання винуватості, укладену 11.01.2017 року між прокурором військової прокуратури Луцького гарнізону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, що внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42017030220000006, від 11.01.2017 року, затвердити.
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.402 КК України, призначивши йому узгоджене покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді штрафу у розмірі 250 (двісті п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 (чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень.
На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Волинської області, шляхом її подачі через Луцький міськрайонний суд Волинської області, протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ: ОСОБА_1