79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"17" січня 2017 р. Справа № 909/721/16
Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:
головуючий суддя Бонк Т.Б.
судді Кравчук Н.М.
ОСОБА_1
при секретарі Борщ І.О.
за участю представників сторін:
від позивача (скаржника): ОСОБА_2 (пред-к за довіреністю)
від відповідача : не з'явився
від третьої особи : не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 01.11.2016 року
на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2016 року, суддя Малєєва О.В.,
у справі № 909/721/16
за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", вул.Червоноармійська, 15/2, м. Київ, 01004,
до відповідача: Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76000, в особі філії "Богородчанська дорожня експлуатаційна дільниця", вул. Гагаріна, 12а, м. Богородчани, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77701,
за участю третьої сторони ОСОБА_3 в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача, с. Заріччя, вул.Довбуша, 2, Надвірнянський район, Івано-Франківська область
про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 32 211,83 грн,
рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2016 року у справі № 909/721/16 позов Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування", м.Київ, до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України в особі філії "Богородчанська дорожня експлуатаційна дільниця", про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 32 211,83 грн. - задоволено; стягнуто з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" - 32 211,83 грн. матеріальної шкоди, а також 1378 грн. судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_3, вина якого у дорожньо-транспорній пригоді встановлена Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області, був працівником Богородчанської ДЕД, що є філією ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", то виплачене позивачем страхове відшкодування слід стягнути з відповідача.
В апеляційній скарзі скаржник (відповідач) просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, мотивуючи це тим, що преюдиційність постанови суду у справі про адміністративне правопорушення стосується лише тієї особи, яка притягнута до відповідальності, відтак, суд має дослідити, чи підтверджується належними та допустимими доказами твердження позивача, що саме ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» є належним відповідачем у справі. Посилаючись на ст.ст. 11,13 Закону України «Про автомобільні дороги», п.1 Положення про Державне агентство автомобільних доріг України, скаржник вважає, що відповідальність за відшкодування збитків користувачам автомобільних доріг загального користування у порядку, визначеному законом, покладено саме на Державне агентство автомобільних доріг України, яке є належним відповідачем у справі. Скаржник вважає, що беручи до уваги лише постанову у справі про адміністративне правопорушення, не досліджуючи інших доказів взагалі та відхиляючи доводи про неналежність відповідача у справі, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення залишити без змін, мотивуючи це тим, що, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_3, як працівник Богородчанської ДЕД, що є філією ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", неналежним чином виконував свої обов'язки, що призвело до дорожньо-транспорної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб "Сhevrolet Aveo", який застраховано у ТДВ "Експрес страхування". Щодо доводів скаржника про неналежного відповідача, то позивач посилається на п.1.7 Постанови Пленуму ВГС України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року, згідно з яким стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу; у зв'язку з чим саме ДП «Івано-Франківський облавтодор" є особою відповідальною за завдану шкоду.
В судове засідання представник відповідача та третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи. Апеляційний господарський суд, враховуючи думку присутнього представника позивача, те, що явка представників сторін не визнавалася обов'язковою, що участь представників сторін в судовому засіданні є правом, а не обов'язком сторін, та відсутність інших процесуальних перешкод для розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні на підставі наявних у справі доказів.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзиві, заслухавши пояснення представника скаржника, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.03.2015 року між Товариством з додатковою відповідальністю (ТДВ) "Експрес страхування", як страховиком, та ОСОБА_4, як страхувальником, укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів за програмою "Комфорт" (Договір).
Договір складається з особливих умов страхування, підписаних страховиком та страхувальником (частина А договору), загальних умов страхування (частина Б договору), заяви на страхування.
Відповідно до частини А договору застраховано транспортний засіб CHEVROLET/AVEO, 2012 року випуску, державний номер НОМЕР_1. Даними умовами передбачено, що при ДТП безумовна франшиза становить 0,25% від страхової суми. Строк дії договору з 29.03.2015 по 28.03.2016. Відповідно до умов договору страхова виплата здійснюється СТО, фізичний знос не вираховується.
Положеннями частини Б договору страхування (загальні умови страхування) визначено, що страховим випадком є подія, що відбулася під час дії періоду страхування за договором та у місці дії договору, з настанням якої, за умови виконання страхувальником всіх умов договору, виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику в межах страхової суми, а саме пошкодження, зниження або втрата транспортного засобу та/або додаткового обладнання транспортного засобу внаслідок настання, зокрема, дорожньо-транспортної пригоди (п. 3.3).
Довідка, яка видана інспектором з дізнання ВДА м. Яремче страхувальнику ОСОБА_4, засвідчує, що 23.07.2015 на автомобільній дорозі Мукачево-Львів, с. Яблуниця внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб CHEVROLET-AVEO, номерний знак НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження переднього бамперу (а.с.23 Т.1).
Відповідно до довідки про дорожньо-транспортну пригоду №68865832, яка видана ВДАІ Яремчанського МВ УМВС України в Івано-Франківській області, дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 Державного стандарту України 3587-97, внаслідок чого на дорожньому покритті утворились ями та руйнування. За фактом такого правопорушення, яке призвело до ДТП, складено адміністративний протокол за ст. 140 КУпАП (порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт). Матеріали ДТП направлено до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області.
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області визнав винним ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.4 ст.140 КУпАП, та призначив йому штраф (постанова від 19.10.2015 у справі №348/1834/15-п) (а.с.49-50, Т.1). Диспозицією даної статті КУпАП передбачено відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху, що спричинили створення аварійної обстановки або пошкодження транспортних засобів, вантажів, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Вказана постанова набрала законної сили 09.11.2015.
Судом у справі про адміністративне правопорушення встановлено, що ОСОБА_3, будучи відповідальною особою, виконавцем робіт ДРП 1,2 Богородчанської ДЕД, порушив правила, норми, стандарти, що стосуються гарантування безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільної дороги Н-09 Мукачево-Львів, а саме - не ліквідував ямковість на км 210+180, що 23.07.2015 біля 10 год. 50 хв. призвело до пошкодження транспортного засобу "Сhevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_1.
Положеннями ч.4 ст. 35 ГПК України визначено, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Відтак, встановленими фактами для даної господарської справи, які не потребують додаткового доказування, є те, що ОСОБА_3, як працівник Богородчанської ДЕД, що є філією ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", неналежним чином виконував свої обов'язки, що призвело до дорожньо-транспорної пригоди, внаслідок якої було пошкоджено транспортний засіб "Сhevrolet Aveo", який застраховано у ТДВ "Експрес страхування".
З матеріалів справи також вбачається, що заподіяння шкоди застрахованому автомобілю лежить у прямому - причинно-наслідковому зв'язку із неналежним утриманням автодороги.
Також встановлено, що ОСОБА_4 подав позивачу заяву від 27.07.2015 про виплату страхового відшкодування для відновлення автомобіля на розрахунковий рахунок СТО Філія "Універсал-Авто" за вирахуванням безумовної франшизи.
Відповідно до калькуляції №КА-0002094 від 30.07.2015, яка складена Автосервісною філією "Універсал-Авто" Публічного акціонерного товариства "Українська автомобільна корпорація", вартість ремонтних робіт транспортного засобу "Сhevrolet Aveo", державний номер НОМЕР_1, враховуючи вартість нормо-години, кількість нормо-годин, кількість робіт, знижку, вартість запчастин (матеріалів), ПДВ становила 32 786,83 грн.
ТДВ "Експрес Страхування" 11.08.2015 затвердило страховий акт №3.15.955-1, відповідно до якого вищевказану подію визнано страховим випадком за ризиком ДТП і вирішено виплатити страхове відшкодування згідно з договором від 10.03.2015 у розмірі 32211,83 грн. Виплата страхового відшкодування згідно з договором від 10.03.2015 станції техобслуговування, а саме Філії "Універсал-Авто", у розмірі 32211,83 грн підтверджується платіжним дорученням №24759 від 11.08.2015.
Предметом позову є вимога позивача про стягнення завданої виплатою страховою відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 32 211,83 грн. Нормативна підстава позову, як зазначив позивач, - ст.ст. 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування».
Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч.1 ст.352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів. Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування) (ч. 2 ст. 352 ГК України).
За договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ч. 1 ст. 354 ГК України).
Частиною 1 ст.355 ГК України передбачено, що об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно з ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
Позивачем дорожньо-транспортну пригоду визнано страховим випадком, з настанням якого виник обов'язок страховика виплатити страхове відшкодування.
Відповідно до п. 9.7.2 загальних умов договору розмір завданих збитків визначається та страхове відшкодування виплачується страховиком або уповноваженим представником страховика при обранні страхувальником опції "пріоритет СТО", зокрема, за умови перерахування коштів на СТО для здійснення відновлювального ремонту транспортного засобу. При цьому перерахування проводиться безготівково на рахунок СТО, що надала рахунок. Договором передбачено, що одним з варіантів для визначення вартості відновлювального ремонту за опцією "пріоритет СТО" є визначення на базі СТО за вибором страховика на підставі калькуляції СТО із застосуванням цін на запасні частини та вартості нормо-години СТО за вибором страховика, а також рекомендованих виробником транспортного засобу нормативів трудоємності ремонтних робіт. У разі якщо страхувальник при укладенні договору обере опцію "фізичний знос не вираховується", то розрахунок виплати страхового відшкодування буде проводитися без вирахування коефіцієнту фізичного зносу на запасні частини (п. 9.11). Згідно з п. 2.1.19 загальних умов договору франшиза безумовна - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором по кожному та будь-якому страховому випадку. Франшиза визначається у відсотках від страхової суми за договором.
Враховуючи вищевикладені умови, страховиком на підставі калькуляції Філії "Універсал-Авто" здійснено з вирахуванням франшизи страхову виплату у розмірі 32211,83грн, що підтверджується платіжним дорученням.
Виходячи з предмету та підстав позову у даній справі слід враховувати правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 23.09.2015 у справі № 910/22731/14 щодо необхідності розмежування переходу права вимоги (суброгації), яка має місце у даній справі і регулюється положеннями статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України "Про страхування", від зворотної вимоги (регресу), яка регулюється положеннями статті 1191 ЦК України.
Відтак приписи статті 1191 ЦК України не підлягають до застосування у спірних правовідносинах, у зв'язку із чим колегія суддів вважає необґрунтованим посилання на цю статтю при задоволенні позовних вимог у сукупності з положеннями законодавства, які врегульовують суброгацію.
Разом з тим, серед підстав позову Страховою компанією також визначено статтю 993 ЦК України та статтю 27 Закону України "Про страхування".
Згідно з ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Наведена стаття також узгоджується з положеннями ст. 27 Закону України "Про страхування" та надає страховикові право звернутися з вимогою до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.
Як вбачається з доводів скаржника, скаржник не заперечує право позивача на стягнення в порядку суброгації страхового відшкодування, розміру позовних вимог, того факту, що ОСОБА_3 був відповідальною особою, виконавцем робіт ДРП 1,2 Богородчанської ДЕД. Спірним згідно доводів апеляційної скарги скаржник вважає лише питання належності відповідача у даній справі.
Згідно ст. 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг належить, зокрема, передача права на експлуатаційне утримання доріг іншим особам.
Відповідачем не спростовано факту, що він є відповідальною особою за утримання ділянки дороги, на якій сталося ДТП, наслідки якого призвели до виплати позивачем страхового відшкодування. На офіційному сайті Служби автомобільних доріг у Івано- Франківській області http://new.if.ukravtodor.gov.ua/pro_sluzhbu/pro_nas.html зазначено, що всі філії Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" виконують роботи по ліквідації ямковості на дорогах Івано-Франківської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Також відповідачем жодними доказами не спростовувався факт трудових відносин із ОСОБА_3
Відтак, враховуючи вищенаведене, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що сокільки ОСОБА_3, вина якого у дорожньо-транспорній пригоді встановлена Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області, був працівником Богородчанської ДЕД, що є філією ДП "Івано-Франківський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України", виплачене позивачем страхове відшкодування слід стягнути з відповідача.
Апеляційний суд, враховуючи матеріали справи, надавши оцінку наявним доказам, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому підстав для її скасування немає.
Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 20.10.2016 року у справі № 909/721/16 - залишити без змін, апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" від 01.11.2016 року - без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.
Повний текст постанови виготовлений 23.01.2017р.
Головуючий суддя Бонк Т. Б.
Судді Кравчук Н.М.
ОСОБА_1