04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" січня 2017 р. Справа№ 910/17443/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.
за участю представників сторін:
від позивача: Станіславський С.В. - представник за довіреністю б/н від 21.07.2016;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016
у справі № 910/17443/16 (суддя - Морозов С.М.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвибухбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група"
про стягнення 374 472,54 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвибухбуд" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" (надалі - відповідач) про стягнення 374 472,54 грн., з яких 189 547,38 грн. заборгованості за договором підряду № 01.13 на проведення буро вибухових робіт від 10.12.2013, а також 17 707,48 грн. пені, 151 879,42 грн. інфляційних втрат та 15 338,26 грн. 3% річних.
Позов мотивований тим, що відповідачем всупереч умов вищезазначеного договору не було здійснено у повному обсязі оплату вартості виконаних позивачем робіт.
Позивачем було подано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з відповідача 189 547,38 грн. суми основного боргу, 17 577,65 грн. пені, 166 599,78 грн. інфляційних втрат та 16 210,70 грн. 3% річних.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 (повне рішення складено - 28.11.2016) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвибухбуд" 189 547,38 грн. - суми основного боргу, 17 577,65 грн. - пені, 166 599,78 грн. - інфляційних втрат, 16 210,70 грн. - 3% річних та 5 849,03 грн. - судового збору.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" 07.12.2016 (згідно відтиску штемпеля Господарського суду міста Києва на апеляційній скарзі) звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2016 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/17443/16 прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.01.2017.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням територіальної підсудності, оскільки спір у даній справі випливає безпосередньо з діяльності філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" «Соснівський гранітний кар'єр», місцезнаходженням якої є: 08054, Київська область, Макарівський район, с. Соснівка.
20.01.2017 через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає про безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги, зокрема, що апелянтом до суду не надано належним чином засвідченої копії положення про «Соснівський гранітний кар'єр» філію ТОВ «Енергетична група», або довіреності керівника відокремленого підрозділу, з яких би вбачалося, що останню наділено повноваженнями бути стороною (відповідачем) у справі.
В судове засідання 23.01.2017 представники апелянта не з'явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, за адресою вказаною в апеляційній скарзі та витязі з ЄДРПОУ, про що свідчить поштове повідомлення №04116 16037684, яке отримане відповідачем 21.12.2016, разом з тим, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надано.
Представник позивача наполягав на розгляді справи за відсутності представників апелянта, посилаючись на затягування останнім розгляду даної справи. Проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представника відповідача, за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
Як правильно з'ясовано місцевим господарським судом, 10.12.2013 між відповідачем (замовник) та позивачем (підрядник) було укладено договір підряду № 01.13 на проведення буровибухових робіт (надалі - договір), за умовами якого замовник доручає та зобов'язується оплачувати, а виконавець приймає та зобов'язується виконувати буровибухові роботи на кар'єрі "Соснівський гранкар'єр" філія ТОВ "Енергетична група", який знаходиться у Київській області, Макарівському районі, с.Соснівка.
Пунктами 1.3., 1.4. договору передбачено, що обсяг робіт на рік встановлюється згідно планів розвитку гірничих робіт Замовника і обумовлюється листом-замовленням. Вартість всіх доручених виконавцю робіт визначається згідно вартості буровибухових робіт по подрібненню одного кубометра гірничої маси IX кат. міцності по БНіП в щільному тілі, згідно протоколу погодження договірної ціни (додаток №1).
Відповідно до п. 2.1. договору конкретні обсяги робіт на місяць та графік їх проведення встановлюються згідно з планом розвитку гірничих робіт замовника. Проекти буровибухових робіт виконуються виконавцем з обов'язковим узгодженням з замовником.
Згідно з п. 5.1. договору обсяг буровибухових робіт, виконаних виконавцем за місяць по гірничій масі, визначається згідно маркшейдерського заміру блоків, подрібнених вибухом у поточному місяці, незалежно від мети їх подальшої переробки.
Пунктом 5.2. договору сторони узгодили, що виконані виконавцем буровибухові роботи за місяць оформлюються актом ф.№ 2, який є підставою для розрахунку. Акт прийняття виконаних робіт по ф.№ 2 оформляється після проведення кожного масового вибуху. Вартісні показники форм відображаються за рівнем цін, визначених у договірній ціні та відповідно до умов договору.
Відповідно до протоколу погодження договірної ціни на проведення буро вибухових робіт на "Соснівському гранкар'єрі" філія ТОВ "Енергетична група" (додаток № 1 до договору) сторони погодили найменування робіт, один. виміру, ціну без ПДВ, ПДВ та ціну з ПДВ. Вказаний протокол є невід'ємною частиною договору та підставою для взаємних розрахунків та платежів між сторонами.
Як передбачено п. 5.4. договору, замовник перед проведенням бурових робіт проводить повну попередню оплату виконавцю за плануємий обсяг буріння, перед проведенням масового вибуху проводить повну оплату за вибухові матеріали і на протязі 15 днів після виконання буровибухових робіт замовник проводить кінцевий розрахунок за фактично виконані роботи.
Згідно з п. 8.6. договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до прийняття рішення про припинення дії договору.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Статтєю 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як передбачено ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі абро на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові
Статтею 843 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Згідно зі ст. 854 ЦК України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем на виконання умов договору було виконано буровибухові роботи на загальну суму 211 992,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за січень 2014 на вказану суму (копія наявна в матеріалах справи).
Разом з тим, наявність підпису уповноваженого представника та відтиск його печатки на вказаному акті свідчить про відсутність заперечень з боку відповідача щодо якості та вартості виконаних позивачем буровибухових робіт.
Отже, враховуючи положення п. 5.4. договору відповідач мав здійснити оплату вартості виконаних позивачем буровибухових робіт за Договором до 29.01.2014р. включно.
Судом апеляційної інстанції в порядку ст. 101 ГПК України встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати вартості виконаних позивачем буровибухових робіт, відповідач виконав частково, сплативши 22 444,62 грн. (2 444,62 грн. 19.06.2014 та 20 000,00 грн. 17.07.2014), про що свідчить банківська виписка з особового рахунку позивача. Тому судом першої інстанції вірно задоволено заяву про збільшення позовних вимог, в якій позивач зазначив, що оплати здійсненні відповідачем за період з 10.12.2013 по 17.07.2014 в першу чергу зараховувалися на погашення попередньої заборгованості. Зазначене не спростовується апелянтом в апеляційній скарзі.
Враховуючи зазначені вище обставини у відповідача за виконані позивачем буровибухові роботи за актом приймання виконаних робіт за січень 2014 існує заборговавність у розмірі 189 547,38 грн.
Натомість, доказів сплати відповідачем заборговавності у розмірі 189 547,38 грн. матеріали справи не містять та, як вбачається зі змісту апеляційної скарги, наявність заборгованості за виконані позивачем буровибухові роботи за актом приймання виконаних робіт за січень 2014 відповідачем не заперечуються.
Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з порушенням територіальної підсудності, оскільки спір у даній справі випливає безпосередньо з діяльності філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" «Соснівський гранітний кар'єр», місцезнаходженням якої є: 08054, Київська область, Макарівський район, с. Соснівка, враховуючи наступне.
Приписами ст. 21 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.
Приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" роз'яснено, що визначаючи територіальну підсудність справи, господарські суди повинні виходити з такого.
Місцезнаходження юридичної особи або фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").
Територіальна підсудність справи за участю відособленого підрозділу юридичної особи визначається відповідно до вимог статті 15 ГПК за місцем знаходження відособленого підрозділу, якому надано право здійснювати повноваження сторони від імені юридичної особи.
Згідно з ч. 2 ст. 15 ГПК України, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором на користь іншої сторони здійснити певні дії. Коли ж юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ (п.4 даної статті), територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 21.11.2006 №3-4096к 06.
Таким чином, територіальна підсудність спору залежить від місцезнаходження відособленого підрозділу лише у разі, коли юридичну особу представляє уповноважений нею на таке представництво відособлений підрозділ.
Отже, у разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.
Пунктом 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 визначено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.
Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
Проте, відповідачем а ні до суду першої інстанції, а ні до апеляційної скарги не надано належним чином засвідченої копії установчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" або положення про філію "Соснівський гранітний кар'єр" ТОВ "Енергетична група", або довіреності, виданою від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" у встановленому порядку керівникові філії "Соснівський гранітний кар'єр", з яких вбачалося б, що останню наділено від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" повноваженнями бути стороною (відповідачем) у справі. Про викладене також правомірно послався у рішенні суд першої інстанції.
Враховуючи встановлені вище обставини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем правомірно з урахуванням положень чинного матеріального та процесуального законодавства для захисту свого порушеного права пред'явлено вимоги до відповідача за встановленою територіальною підсудністю.
А тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 189 547,38 грн.
Приписами ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 6.3. Договору у випадку прострочення терміну оплати платежів замовник зобов'язується сплатити виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення від простроченої суми за кожний день прострочення.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно із ч. 2 статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Аналогічна позиція зазначена в постанові Верховного Суду України від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14).
Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом правомірно було задоволено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача окрім основного боргу пені, 3% річних та інфляційних втрат за заявлені періоди.
Суд апеляційної інстанції перевірив розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, що наданий позивачем та дійшов висновку, що нарахована сума пені у розмірі 17 577,65 грн., 3 % річних у розмірі 16 210,70 грн., та інфляційні втрати в розмірі 166 599,78 грн. - за заявлені періоди є арифметично вірною, а тому правомірно задоволено судом першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43, 101 ГПК України.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.
Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична група" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/17443/16 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 22.11.2016 у справі № 910/17443/16 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/17443/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк