04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"17" січня 2017 р. Справа№ 923/887/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів: Шапрана В.В.
Буравльова С.І.
за участю представників:
позивача: Швець Г.В., довіреність №С15-35 від 13.01.2015,
відповідача: Костюк К.О., довіреність №419/16 від 07.07.2016,
третьої особи: не з'явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4
на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016
у справі №923/887/16 (суддя Нечай О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісплей-Плюс"
до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_4
про визнання поруки припиненою
Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі №923/887/16 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми матеріального та процесуального права.
Крім того, в апеляційній скарзі апелянт зазначив, що матеріальне право за договором поруки б/н від 31.03.2008, припинилось з 28.02.2014, а тому, на думку скаржника, відсутнє і порушення з боку позивача права відповідача на отримання коштів за спірним договором поруки, оскільки позов до нього було подано після припинення матеріального права. Тому застосування позовної давності у п'ять років, про яке зазначив відповідач, є неправомірним.
Відповідач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу просив апеляційний господарський суд відмовити ОСОБА_4 в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 залишити без змін, з огляду на його законність та обґрунтованість.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №923/887/16 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Андрієнка В.В., суддів Шапрана В.В., Буравльова С.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 апеляційну скаргу ОСОБА_4 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 17.01.2017.
В судове засідання, яке відбулось 17.01.2017 з'явились представники позивача та відповідача, які надали суду усні пояснення стосовно доводів наведених в апеляційній скарзі.
Третя особа - ОСОБА_4 (апелянт) в судове засідання, яке відбулось 17.01.2017 не з'явився, повноважних представників не направив, причини неявки суду не повідомив, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвала суду від 19.12.2016) під №04116 15454125.
Враховуючи належне повідомлення апелянта (третьої особи) про час та дату судового засідання, колегія суддів вирішила слухати справу за його відсутності.
За таких обставин постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Приписами ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (в подальшому організаційно-правову форму було змінено на Публічне акціонерне товариство, далі - банк, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісплей-Плюс" (позивач, поручитель) було укладено Договір поруки б/н (далі - Договір поруки), відповідно до умов п. 1.2. якого поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по зобов'язаннях боржника - громадянина України ОСОБА_4, які виникають з умов Кредитного договору №010/04-02/2126 від 31.03.2008 (далі - Кредитний договір), а саме: повернути кредит в розмірі 340 000,00 доларів США, проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках передбачених Кредитним договором, а також виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі (далі - боргове зобов'язання).
30.05.2011 між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", що є правонаступником за всіма правами та обов'язками Відкритого акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Дісплей-Плюс" було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поруки б/н від 31.03.2008 (далі - Додаткова угода - 1), якою Договір поруки було викладено у новій редакції та відповідно до умов якої сторони встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника, що зазначені у п. 1.3. даного Договору, які виникають з умов Кредитного (-их) договору (-ів), вказаного (-их) в п. 1.2. даного Договору, саме: повернути кредит в розмірі зазначеному в п. 1.3. даного Договору, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним (-и) договором (-ами), а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного (-их) договору (-ів) в повному обсязі (далі - боргове зобов'язання).
26.03.2012 між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору поруки б/н від 31.03.2008 (далі - Додаткова угода - 2), відповідно до умов якої поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, випливають з умов Кредитного договору, за умовами якого позичальник зобов'язаний:
- повернути кредит у розмірі 340 000,00 доларів США;
- сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 13,25 % річних або в будь-якому іншому розмірі, зміненому відповідно до умов Кредитного договору, у т.ч. на підставі додаткових угод до нього, укладених після набуття чинності цим Договором;
- сплатити комісії в розмірах, передбачених Кредитним договором;
- сплатити пені, штрафи, передбачені Кредитним договором, а також відшкодувати витрати збитки кредитора, пов'язані з неналежним виконанням позичальником умов Кредитного договору.
17.04.2013 сторонами було укладено Додаткову угоду №3 до Договору поруки б/н від 31.03.2008 (далі - Додаткова угода - 3), якою сторони дали визначення Кредитного договору, з урахуванням всіх змін та доповнень, внесених до нього, або які будуть внесені у майбутньому.
Позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що беручи до уваги умови Договору поруки, з урахуванням всіх змін та доповнень до нього, 6-ти місячний строк пред'явлення банком вимоги до боржника має обчислюватись з дня настання строку виконання основного зобов'язання позичальником за Кредитним договором, тобто з 27.08.2013. Проте банк, на думку позивача, не скористався наданим правом протягом 6 місяців, а тому порука є припиненою з 27.02.2014.
Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що ним було направлено вимогу до боржника протягом визначеного законом строку, та зазначив, що умовами Договору поруки встановлено п'ятирічний строк позовної давності, а тому порука припиняється у відповідності до вказаної умови.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісплей-Плюс", місцевий господарський суд виходив з наступного.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір, у відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поруки, згідно з ч.ч. 1,2 ст. 553 Цивільного кодексу України, поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Згідно з ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Відповідно до п. 24 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" від 30 березня 2012 року №5 відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову.
Умовами Додаткової угоди №010/04-02/2126/5 від 17.04.2013 до Кредитного договору №010/04-02/2126 від 31.03.2008 визначено, що станом на дату її укладення щомісячний платіж становить 2 976,29 доларів США. На період кредитних канікул щомісячний платіж зменшується до розміру:
- 702,82 долари США в квітні 2013;
- 710,58 доларів США в травні 2013;
- 718,43 доларів США в червні 2013;
- 726,36 доларів США в липні 2013.
Крім того, за умовами Договору поруки в редакції Додаткової угоди - 1, борговими зобов'язаннями поручителя є всі зобов'язання боржника перед банком по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають згідно з положеннями Кредитного (-их) Договором (-ів), як це визначено: Кредитним (-и) Договором (-ами), в т.ч. щодо повернення загальної суми кредиту (-ів), а саме 340 000,00 доларів США строком до 30.03.2018, сплати процентів за його (їх) користування, комісійної винагороди, неустойки (пені, штрафів), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним (-и) договором (-ами), а також відшкодування можливих збитків та виконання інших умов Кредитного (-их) договору (-ів) в повному обсязі.
14.01.2014 відповідач звернувся до позивача із вимогою-претензією №140-7-0-16, відповідно до якої просив у тридцятиденний строк погасити заборгованість по Кредитному договору №010/04-02/2126 від 31.03.2008 в сумі 193 465,04 доларів США.
З матеріалів справи вбачається, що позивач вказану вище претензію-вимогу не отримав та вона була повернута відповідачу в зв'язку з закінченням строку зберігання, що свідчить про те, що позивач не з'явився у поштове відділення для отримання вказаного листа, отже не отримав його з власної вини.
05.03.2014 ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" звернулось до Комсомольського районного суду міста Херсона із позовною заявою до ОСОБА_4, який є позичальником за Кредитним договором, та ТОВ "Дісплей-Плюс", який є поручителем за зобов'язаннями позичальника, на підставі Договору поруки, про дострокове та солідарне стягнення заборгованості за Кредитним договором, з урахуванням змін та доповнень, внесених до нього, в сумі 195 928,35 доларів США, що еквівалентно 1 846 996,96 грн, у тому числі: заборгованість по відсоткам - 12 212,28 доларів США, що еквівалентно 115 123,94 грн; по пені за несвоєчасне повернення кредиту - 587,09 доларів США, що еквівалентно 5 534,44 грн; по пені за несвоєчасну сплату відсотків - 595,17 доларів США, що еквівалентно 5 610,61 грн.
Рішенням Комсомольського районного суду міста Херсона від 26.06.2014 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісплей-Плюс" про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісплей-Плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за Кредитним договором №010/04-02/2126 від 31.03.2008 у сумі 195928,35 дол. США, що по курсу НБУ дорівнює 1846996,96 грн (курс НБУ станом на 26.02.2014 становить: 1 дол. США = 9,4269 грн), яка складається з: заборгованість по кредиту - 182 533,81 дол. США (по курсу НБУ - 1 720 727,97 грн), з яких прострочена заборгованість складає 14 552,78 дол. США; прострочена заборгованість по відсоткам - 12212,28 дол. США (по курсу НБУ - 115 123,94 грн); пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 587,09 дол. США (по курсу НБУ - 5 534,44 грн); пеня за несвоєчасну сплату відсотків - 595,17 дол. США (по курсу НБУ - 5 610,61 грн), стягнуто з ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісплей-Плюс" на користь Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" понесені судові витрати у розмірі по 1 827,00 грн з кожного.
Судом встановлено, що відповідачем було направлено позивачу вимогу про погашення заборгованості боржника за Кредитним договором в межах шестимісячного строку, визначеного частиною четвертою статті 559 Цивільного кодексу України, що свідчить про те, що порука за Договором поруки не припинилась.
Разом з тим, позивачем не було доведено суду належними доказами факту припинення поруки за Договором поруки у відповідності до його умов та приписів чинного законодавства України.
Крім того, відповідач зазначив, що ним не було пропущено строк для звернення до поручителя із вимогою, оскільки пунктом 6.9. Додаткової угоди №2 від 26.03.2012 до Договору поруки б/н від 31.03.2008 встановлено, що до всіх правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у п'ять років.
Проте ототожнення позовної давності зі строками, передбаченими ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, є помилковим, оскільки вказані строки мають різну юридичну природу та наслідки, так як позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України), що передбачено у постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року №10.
В свою чергу, строк поруки не вважається строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі №6-1844цс15.
На підставі вищенаведеного та з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов до висновку, що заявлені позовні вимоги є необгрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Дісплей-Плюс" про визнання поруки припиненою.
Беручи до уваги вищенаведене, судова колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі №923/887/16 прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_4 задоволенню не підлягає.
Враховуючи вимоги ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за перегляд рішення в апеляційній інстанції покладається на апелянта.
Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, п.1 ч. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі №923/887/16 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2016 у справі №923/887/16 залишити без змін.
3. Матеріали справи №923/887/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя В.В. Андрієнко
Судді В.В. Шапран
С.І. Буравльов