61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
17.01.2017 Справа № 905/2498/16 Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Осадчої А.М., суддів Мельниченко Ю.С., Кротінової О.В.
за участю секретаря судового засідання Щитової Л.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РемБудСервіс" м. Маріуполь Донецької області
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м. Маріуполь Донецької області
про стягнення інфляційних нарахувань в сумі 46414,78 грн., 3% річних у розмірі 11227,34 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
23.08.2016 року шляхом направлення поштового відправлення Товариство з обмеженою відповідальністю “РемБудСервіс” м. Маріуполь Донецької області (далі - ТОВ “РемБудСервіс”) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Приватного акціонерного товариства “Металургійний комбінат “Азовсталь” (далі - ПрАТ “МК “Азовсталь”) про стягнення грошового боргу у розмірі 38531,65 грн., 3% річних у розмірі 10964,57 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 25.08.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі №905/2498/16. Розгляд справи відкладався. Строк розгляду спору продовжувався.
Протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 08.11.2016року призначено колегіальний розгляд справи у складі головуючого судді Осадчої А.М., суддів Кротінової О.В., Левшиної Г.В.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.11.2016 року внаслідок перебування суддів Кротінової О.В. у відпустці склад судової колегії змінено: головуючий суддя Осадча А.М., судді Левшина Г.В., Кучерява О.О.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 06.12.2016 року внаслідок перебування судді Левшиної Г.В. у відпустці склад судової колегії змінено: головуючий суддя Осадча А.М., судді Кучерява О.О., Мельниченко Ю.С.
Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 22.12.2016 року внаслідок перебування судді Кучерявої О.О. у відпустці склад судової колегії змінено: головуючий суддя Осадча А.М., судді Кротінова О.В., Мельниченко Ю.С.
21.11.2016 року позивач надав суду письмові пояснення, з яких вбачається, що в резолютивній частині позовної заяви помилково зазначено про стягнення суми грошового боргу, оскільки з самого тексту позовної заяви вбачається, що позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування та 3 % річних за неналежне виконання зобов'язання за договором, тому в резолютивній частині позовної заяви замість стягнення суми грошового боргу слід вважати вірним стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних.
Оскільки за текстом позовної заяви, згідно розрахунку позовних вимог, вбачається, що сума 38531,65 грн. є саме сумою інфляційних нарахувань, відповідач надавав заперечення щодо порядку розрахування цієї суми як інфляційних нарахувань, суд приймає заяву позивача щодо наявності помилки та розглядає позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 38531,65 грн. та 3% річних у розмірі 10964,57грн.
Ухвалою суду від 22.12.2016 року прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, предметом спору є стягнення інфляції у розмірі 46414,78 грн. та 3% річних у розмірі 11227,34 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що у відповідності до умов договору підряду №2012/19ск від 02.11.2011 року позивачем належним чином виконано взяті на себе зобов'язання, виставлено рахунки для оплати виконаних робіт, проте вказані рахунки відповідач сплатив зі значним запізненням, має місце прострочка виконання грошового зобов'язання, тому позивач просить суд стягнути з відповідача суму інфляційних нарахувань та 3% річних на підставі ст.625 Цивільного кодексу України (далі- ЦК України).
На підтвердження викладених у позовній заяві обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору підряду №2012/19ск від 02.11.2011 року, додаткової угоди №2012/19ск/1 від 14.05.2012 року до договору, додаткової угоди №2012/19ск/2 від 14.10.2012 року, додаткової угоди №2012/19ск/3 від 05.02.2013 року, додаткової угоди №2012/19ск/4 від 31.05.2013 року, додаткової угоди №2012/19ск/5, додаткової угоди №2012/19ск/6 від 31.07.2013 року, додаткової угоди №3, 4 від 22.10.2014року, актів виконаних робіт від 02.08.2013 року №2826, №4236/3, №4043/2, №4043/5, №4043/4, №2512, №2508, №4591, №1943/233, №4276, №2655, №4245/2, №4245, №2826-1, №1943/233-1, №4043/2, №4043/5-1, №4276, №4591, 34236/3, №4783, від 19.09.2013 року №4591, №4043/4, №4043/3, №4619, від 30.09.2013 року №4626/2263, №1013/2264, №№949, №1000/2268, від 02.10.2013 року №2410, №4236/1, від 21.10.2013року №4236/2, №4236/4, №4236/3-1, №4724, від 04.11.2013 року №4380, №4638, №4597, №4534, №4522, №4486, №4486-1, №4486, №3053, №4630, №4828, від 20.11.2013року №4236/1, №4263/3, №4236/3-1, №4236/2, №4236/4, від 29.11.2013 року №1000/1/2550, за листопад 2013 року №998/5/2537, №998/4/2538, №998/3/2539, №4984, від 29.11.2013 року №4984, від 04.12.2013 року №5111, №5060, №5086, №4519, від 26.12.2013 року №4583, від 26.12.2013 року №4022, №4990/1, №4990, №5105, №4236/4, №4236/1, №4236/5, №5098, №5061, від 04.12.2013 року №4133, від 31.12.2013 року №998/3/2763, №998/4/2770, №998/5/2771, №998/2/2689 від 30.12.2014 року, рахунків-фактур від 02.08.2013 року №СФ00025, №СФ026, №СФ0027, №СФ0028, №СФ0029, №СФ00030, №СФ00031, №00031, №СФ-32, №СФ-034, №СФ-0036, №СФ-0037, №СФ-0038, №СФ-0039, №СФ-043, №№СФ-0044, №СФ0045, №СФ-00046, від 19.09.2013 року №СФ-047, №СФ-048, №СФ-49, №СФ-50, від 30.09.2013 року №СФ-51, №СФ-52, №СФ-53, №СФ-54, від 02.10.2013 року №СФ-55, №СФ-56, від 21.10.2013 року №СФ-057, №СФ-58, №СФ-59, від 04.11.2013 року №СФ-60, №СФ-61, №СФ-62, №СФ-63, №СФ-64, №СФ0065, від 20.11.2013 року №СФ-066, від 29.11.2013 року №СФ-68, №СФ-69, №СФ-070, від 04.12.2013 року №СФ0071, №СФ-00072, №СФ-0073, №СФ-00074, від 26.12.2013 року №СФ-076, №СФ-0077, №СФ-0078, №СФ-0079, №СФ-0075, від 31.12.2013року №СФ-0080, №СФ-0085, №СФ-0039 від 30.12.2014 року, виписки з особового рахунку з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, довідки управління статистики в м. Маріуполі №04-15/379 від 13.06.2016 року, договору-доручення про надання правової допомоги від 15.06.2016 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1551 від 12.11.2003 року, платіжного доручення №132 від 21.06.2016 року, податкових накладних від 31.05.2013 року №24, №23, №21, №22, від 02.08.2013 року №25, №26, №27, №28, №29, №30, №31, №32, №33, №34, №35, №36, №37, №41, №42, №43, №44, від 19.09.2013 року №50, №49, №48, №47, від 30.09.2013 року №51, №52, №53, №54, №55, від 02.10.2013 року №56, від 21.10.2013 року №57, №58, №59, від 04.11.2013 року №60, №61, №62, №63, №64, №0, від 20.11.2013 року №66, від 29.11.2013 року №68, №69, №70, №67, від 04.12.2013 року №71, №72, №73, №74, від 26.12.2013 року №76, №77, №78, №79, №75, від 30.12.2013 року №80, №85, локального кошторису №5358/1, №5358, №5443, №5520, відомостей ресурсів до локальних кошторисів, виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Статуту підприємства.
В якості правового обґрунтування заявлених позовних вимог ТОВ “РемБудСервіс” посилається на ст.625 ЦК України, ст.ст. 1,15,44,48 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
У клопотанні, яке надіслано на електронну адресу суду 05.09.2016року та отримано через канцелярію суду 09.09.2016 року, відповідач зазначає, що відповідно до п. 3 додаткової угоди №2012/19ск/2 від 14.11.2012 року до договору підряду №2012/19ск від 02.11.2011 року спір має бути передано на розгляд третейського суду внаслідок наявності в укладеному між сторонами договорі третейського застереження, тому провадження у справі має бути припинено.
На підтвердження викладених у клопотанні обставин відповідач надав суду належним чином засвідчені копії відомостей з ЄДРПОУ, Статуту підприємства, курсу долару США у серпні 2016 року, постанови ДАГС від 08.07.2015 року у справі №908/1937/15-г, постанови ВГСУ від 09.07.2015 року у справі №904/1516/15.
У письмових поясненнях, які отримані судом 05.10.2016 року, позивач не погоджується з доводами відповідача про передачу спору на вирішення третейського суду, оскільки сума основної заборгованості відповідача перед позивачем була більше еквіваленту 10000,00 дол США, інфляційні нарахування та проценти річні від простроченої суми основного боргу є правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тому відповідач зобов'язаний сплатити дані суми. Також відповідач зазначає, що в день підписання актів приймання-передачі виконаних робіт рахунки, податкові накладні були передані відповідачу, акти виконаних робіт підписано останнім, вартість виконаних робіт хоч із запізненням, проте сплачено. Доказів передачі вказаних документів позивач не має. Про виконання позивачем взятих на себе зобов'язань свідчать податкові накладні №21, №22, №23, №24 від 31.05.2013 року, №25, №26, №27, №28, №29, №30, №31, №32, №33, №34, №35, №36, №37, №41, №42, №43, №44 від 02.08.2013 року, №47, №48, №49, №50 від 19.09.2013 року, №51, №52, №53, №54 від 30.09.2013 року, №55, №56 від 02.10.2013 року, №57, №58, №59 від 21.10.2013 року, №60, №61, №62, №63, №64, №0 від 04.11.2013 року, №66 від 20.11.2013 року, №67, №68, №69, №70 від 29.11.2013року, №71, №72, №73, №74 від 04.12.2013 року, №75, №76, №77, №78, №79 від 26.12.2013 року, №80, №85 від 31.12.2013 року. Відповідно до банківських виписок, відповідач підтверджує, що оплата проводилася відповідно до договору та рахунків, що містять дату підписання актів.
У відзиві на позовну заяву ПрАТ “МК “Азовсталь” висловлені заперечення по суті заявлених позовних вимог, а саме, відповідно п.4.1.1 договору розрахунок за виконані роботи у розмірі вартості виконаних робіт здійснюється Замовником після підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок Підрядника, вказаний у даному договорі, впродовж 30 банківських днів із дати акцепту рахунку Підрядника, виставленого на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Відповідач зазначає, що позивач припустився помилок при вирахуванні періоду нарахування, який застосовує, оскільки початок відрахування строку, протягом якого грошове зобов'язання повинно бути виконане, згідно приписів ст. 253 ЦК України слід вираховувати з дати акцепту рахунків. Докази підписання та передачі відповідачу пакету документів, що визначені у п. 9.2 договору позивач суду не надав, що унеможливлює ствердження позивача про наявність прострочення виконання грошового зобов'язання. Крім того відповідач у відзиві зазначає, що у разі відмови у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі, слід зменшити суму штрафних санкцій максимально на 80%, з посиланням на приписи ст.233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ст. 83 ГПК України посилаючись на факт знаходження підприємства у зоні проведення антитерористичної операції, збитковість діяльності підприємства, заборгованість державного бюджету по відшкодуванню ПДВ, додаткові фінансові витрати пов'язані з оплатою середньої заробітної плати робітникам призваним на військову службу.
На підтвердження вимог клопотання надав суду копії: наказів №532 від 12.14.2015року, №605 від 25.12.2015року, балансу (звіту про фінансовий стан) на 31.03.2016року, звіту про фінансові результати за І квартал 2016року, довідок про прийом машин, що належать відповідачу, до Збройних сил України, Державної прикордонної служби України, актів списання ТМЦ на витрати пов'язані з відновленням об'єктів після військових дій, розпоряджень про направлення працівників до вимушеного простою, актів на списання до витрат товарно-матеріальних цінностей.
У доповненні до відзиву на позовну заяву, яке отримано судом 20.10.2016 року та 25.10.2016 року, відповідач зазначає, що згідно п. 4.1.1 договору оплата виконаних робіт здійснюється протягом 30 робочих днів із дати акцепту рахунку Підрядника, тому відповідач надає контррозрахунок 3% річних та інфляції.
У письмових поясненнях, які отримані судом 07.11.2016 року позивач зазначає, що зобов'язання, передбачені п. 4.1.1 договору ним виконані, про що свідчить те, що відповідач підписав відповідні акти без заперечень та оплачував виконані роботи після перевірки документально підтверджених Підрядником об'ємів виконаних робіт та використаних Підрядником матеріалів, механізмів та обладнання. Об'єми виконаних робіт та використаних Підрядником матеріалів, механізмів та обладнання є похідними від локальних кошторисів та відображаються у відомостях ресурсів до локальних кошторисів. Локальні кошториси, як і інші документи, зокрема, договори та протоколи договірних цін, що є підставою виникнення господарських зобов'язань, підписуються двома сторонами. Відомості ресурсів до локальних кошторисів є звітом позивача перед відповідачем щодо використання ресурсів відповідно до локальних актів. Саме тому такі відомості підписуються лише позивачем.
У додаткових поясненнях, що отримані судом 21.11.2016 року, позивач зазначає, що розрахунки відповідач міг провести в безготівковій формі лише на підставі платіжного доручення. Розрахунки платіжним дорученням виключають взаємодію позивача та банку відповідача, не потребує спеціального акцепту рахунку та платежу та здійснюються відповідно до приписів ст. 1089 ЦК України та п. 3.1, п. 3.8 Інструкції Нацбанку України “Про безготівкові розрахунки в національній валюті”. Відповідно до п. 1.4 Інструкції під акцептом рахунку слід розуміти згоду відповідача на оплату рахунку. Спосіб акцепту рахунку при розрахунках платіжним дорученням не передбачений законом і може бути виконаних на будь-якому носії. Для цього немає необхідності будь-яким способом спеціально акцептувати рахунок (вимогу) позивача в банку як це відбувається при розрахунках за інкасовими дорученнями. Тому обов'язок відповідача оплатити виконану роботу виникає з моменту згоди на оплату (акцепту) рахунку, виставленого на підставі підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Доказом акцепту є штамп позивача на акті приймання-передачі виконаних робіт. На штампі вказані найменування відповідача, назва відділу, що акцептує рахунок, назва ремонту, сума до сплати без ПДВ, дата акцепту та номер акту, що присвоєний відділом ремонтів для внутрішнього користування, підпис керівника бюро, що акцептував рахунок.
10.01.2017 року на електронну адресу суду від відповідача надійшли копія рахунку-фактури №СФ-0039 від 30.12.2014 року та контррозрахунок інфляційних витрат та 3%річних за вказаним рахунком.
У судове засідання 17.01.2017 року представник позивача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином у спосіб, передбачений чинним процесуальним законодавством.
У судове засідання 17.01.2017 року представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у спосіб, передбачений чинним процесуальним законодавством.
Обізнаність відповідача про призначені судові засідання підтверджується повернутими на адресу суду рекомендованими повідомленнями про вручення поштової кореспонденції останньому. Крім того, в матеріалах справи наявна позиція відповідача стосовно заявлених позовних вимог з наданими на її підтвердження доказами, тому суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності у судовому засіданні уповноваженого представника відповідача.
Розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ст. 80 ГПК України, суд відмовляє у його задоволенні виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Юрисдикція судів, тобто їх повноваження вирішувати спори про право та інші правові питання, поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно правової позиції, що викладена у рішенні Конституційного суду України у справі № 9-зп від 25.12.1997року, частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.
За приписами ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Згідно зі ст. 2 Закону України "Про третейські суди" третейський суд - це недержавний незалежний орган, що утворюється за угодою або відповідним рішенням заінтересованих фізичних та/або юридичних осіб у порядку, встановленому цим Законом, для вирішення спорів, що виникають із цивільних та господарських правовідносин.
Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції відповідно до ст.125 Конституції України.
Здійснення третейським судом функції захисту, передбаченої в абз. 7 ст. 2 та ст. 3 Закону України “Про третейські суди”, є здійснення ним не правосуддя, а третейського розгляду спорів між сторонами у цивільних та господарських правовідносинах у межах права на захист майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних та господарських правовідносин, передбачених ст.55 Конституції України.
Частиною 1 статті 12 ГПК України передбачено вичерпний перелік спорів, підвідомчих господарським судам України. Згідно із ч. 2 ст. 12 ГПК України підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом.
За змістом ст. 2 Закону України “Про третейські суди”, третейська угода - це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом, тобто передумовою укладення третейської угоди та однією з підстав звернення до третейського суду є наявність спору.
Таким чином, у сторін існує виключно правова можливість, а не обов'язок на звернення до третейського суду.
Крім того, для звернення до третейського суду необхідна наявність волі обох сторін. Лише за наявності волі обох сторін про розгляд спору третейським судом, оформленої відповідним зверненням до суду, господарський суд зобов'язаний припинити провадження у справі. До господарського суду сторони таке звернення не надавали.
Як вбачається з п. 3 додаткової угоди від 14.11.2012 року до договору підряду №2012/19сквід 02.11.2011 року, сторони узгодили, що у разі, якщо спори та розбіжності, які виникли у зв'язку з даним договором чи відносно його укладення, зміни, порушення, розірвання, недійсності не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється у відповідності з матеріальним правом України наступним чином: спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10000дол. США за основною сумою заборгованості, вирішуються у господарських судах України; спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10000 дол. США за основною сумою заборгованості вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації "Регіональна правова група", рішення якого є остаточним та обов'язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами у строк, вказаний в рішенні.
Відповідно, приписи п. 3 додаткової угоди застосовуються у разі наявності між сторонами майнового спору за основною сумою заборгованості.
Предмет позовних вимог у справі №905/2498/16 - стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 46414,78 грн. та 3% річних у розмірі 11227,34 грн.
При цьому дані нарахування здійснені внаслідок прострочення оплати основної заборгованості в сумі 6282755,00 грн.(з урахуванням її сплати частками), яка на час звернення до суду є сплаченою у повному обсязі.
Згідно п. 1.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” вимоги про сплату пені та передбачених частиною другою статті 625 ЦК України інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошових зобов'язань хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є основним зобов'язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов'язань, й відтак ці вимоги не можуть бути зараховані як зустрічні в порядку статті 601 ЦК України.
Таким чином, предмет спору не пов'язаний зі стягненням основної заборгованості, а будь-який інший порядок вирішення спорів третейським судом, зокрема, тих, що виникають не у зв'язку з майновим спором за основною заборгованістю, сторони у договорі не передбачили.
Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі на підставі п. 5 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши представлені в порядку статті 43 ГПК України докази, вислухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.
02.11.2011 року між юридичними особами: ПАТ “МК “Азовсталь” (Замовник) та ТОВ “РемБудСервіс” (Підрядник) укладено договір підряду №2012/19ск, за умовами п.п.1.1, 1.2 якого Підрядник зобов'язується своїми силами та/або залученими силами за замовленням Замовника у відповідності з умовами даного договору виконати роботи, передбачені графіком проведення ремонту на ПАТ “МК “Азовсталь” та/або заявками Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити (якщо інше не передбачено положеннями даного договору) виконані Підрядником роботи.
Вартість всіх робіт, що виконуються за договором, визначається договірними цінами, оформленими додатками до додаткових угод до договору підряду, які є невід'ємною частиною договору. Вартість робіт може бути переглянута у випадку зміни об'ємів робіт тільки з ініціативи Замовника. Перегляд договірної ціни обумовлюється відповідними розрахунками та оформлюється сторонами шляхом укладення додаткових угод, які є невід'ємною частиною даного договору (п.п. 2.1, 2.2, 2.3 договору).
Згідно з п.3.2 договору Підрядник зобов'язаний виконати роботи в строк, визначені в узгодженому сторонами графіку.
Пунктом 17.1 сторони погодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012 року, а в частині гарантійних зобов'язань та санкцій за їх порушення - до спливу гарантійного строку.
Сторонами договору підписані в якості невід'ємної частини останнього :
- додаткова угода №2012/19ск/1 від 14.05.2012 року, відповідно до якої Підрядник зобов'язується власними та/або залученими силами за замовленням Замовника у відповідності з умовами даного договору виконати роботи, передбачені графіком проведення ремонту на ПАТ “МК “Азовсталь”, договірними цінами та/або заявками Замовника. Вартість, вид та обсяг всіх робіт, виконуваних за договором, визначаються договірними цінами, які містять посилання на даний договір та є його невід'ємною частиною. Вартість всіх робіт за договором №2012/19ск від 02.11.2011 року з урахуванням всіх підписаних сторонами до нього додаткових угод складає 2300045,00 грн., з ПДВ - 2760054,00 грн. Збільшити суму договору з урахуванням ПДВ на 1319946,00 грн. Сума договору є орієнтовною та складає 4080000,00 грн. всього з урахуванням ПДВ;
- додаткова угода №2012/19ск/2 від 14.10.2012 року, відповідно до якої спори та розбіжності, які виникли з даного договору або у пов'язані з його укладенням, зміною, порушення, розірванням, недійсністю не будуть врегульовані шляхом переговорів, їх вирішення здійснюється у відповідності з матеріальним правом України наступним чином:
· спори, майнові вимоги за якими перевищують еквівалент 10000 дол США (за обмінним курсом НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, вирішуються у господарських судах України (у відповідності з чинним законодавством України);
· спори, майнові вимоги за якими не перевищують еквівалент 10000 дол США (за обмінним курсом НБУ на дату виникнення вимог) за основною сумою зобов'язань, вирішуються в Постійно діючому Регіональному Третейському суді України при Асоціації “Регіональна правова група” (у відповідності з регламентом вказаного суду), рішення якого є кінцевим та обов'язковим для сторін та підлягає виконанню сторонами у строк, вказаний у рішенні.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2013 року, а в частині гарантійних зобов'язань та санкцій за їх порушення - до спливу гарантійного строку;
- додаткову угоду №2012/19ск/3 від 05.02.2013 року;
- додаткову угоду №2012/19ск/4 від 31.05.2013 року;
- додаткову угоду №2012/19ск/5 від 03.07.2013 року;
- додаткову угоду №2012/19ск/6 від 31.07.2103 року, якою збільшено суму договору №2012/19ск від 02.11.2011 року у врахуванням ПДВ на 4800000,00грн. Сума даного договору є орієнтовною та складає всього з врахуванням ПДВ 13680000,00 грн.;
- додаткову угоду №3, 4 від 22.10.2014 року, якою змінено порядок здачі та приймання робіт: Підрядник зобов'язується щомісяця після приймання актів виконаних робіт Замовником, але не пізніше 2-го числа місяця наступного за місяцем виконання робіт надати в службу безпеки Замовника реєстр актів приймання виконаних робіт за відповідний місяць. Реєстр оформлюється за формою Додатку №7 до даного договору. Строк дії договору продовжено до 31.12.2014 року.
Сторонами також підписано локальні кошториси №5358/1, №5358, №5443, №5520 та відомості ресурсів до локальних кошторисів.
Положеннями статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору як угоди (правочину) є сукупністю визначених на розсуд сторін та погоджених ними умов, в яких закріплюються їхні права та обов'язки, що складають зміст договірного зобов'язання (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Зі змісту спірного договору убачається, що у відповідності до вимог статті 181 ГК України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма його істотними умовами щодо: предмету договірного зобов'язання, об'єму робіт, а також їх вартості та строку виконання, відповідальності за порушення його умов.
Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний повноважними представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг цивільної дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений та у судовому порядку недійсними не визнаний.
Відтак, в силу положень статті 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Здійснивши аналіз узгоджених сторонами пунктів договору, суд вважає, що укладений договір за своєю правовою природою є договором підряду, а тому спірні правовідносини за правилами абзацу другого частини 1 статті 193 Господарського кодексу України регулюються відповідними нормами зобов'язального права і глави 61 Цивільного кодексу України.
Приписами частини 1 статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За нормою закону належною підставою для виникнення у замовника обов'язку оплатити виконану виконавцем роботу за договором відповідно до чинного законодавства є прийняття замовником виконаних робіт, підтверджене відповідними доказами.
Порядок здачі-приймання виконаних робіт визначено у розділі 9 договору, а саме: здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами щомісяця або по факту виконання робіт за оформленими актами приймання виконаних робіт (акт форми КБ-2в). Приймання робіт у відповідності з актом за формою КБ-2в не є попереднім прийманням окремих етапів робіт та не тягне за собою перехід ризиків знищення та пошкодження робіт на Замовника. За результатами виконання робіт Підрядник зобов'язаний щомісяця не пізніше 23 числа кожного звітного місяця передати Замовнику оформлені акти за формою КБ-2в, а Замовник зобов'язаний протягом п'яти днів з моменту отримання акту розглянути його та за відсутності зауважень - підписати, після чого передати його (акт) Підряднику.
Додатковою угодою №3, 4 від 22.10.2014 року сторони доповнили розділ 9 договору п. 9.9, відповідно до якого Підрядник зобов'язується щомісяця після приймання актів виконаних робіт Замовником, але не пізніше 2-го числа місяця, наступного за місяцем виконання робіт надати до служби безпеки Замовника реєстр актів приймання виконаних робіт за відповідний місяць. Реєстр оформлюється за формою Додатку №7 даного договору.
Сторонами договору підписані акти приймання виконаних підрядних робіт від 02.08.2013 року №2826, №4236/3, №4043/2, №4043/5, №4043/4, №2512, №2508, №4591, №1943/233, №4276, №2655, №4245/2, №4245, №2826-1, №1943/233-1, №4043/2, №4043/5-1, №4276, №4591, 34236/3, №4783, від 19.09.2013 року №4591, №4043/4, №4043/3, №4619, від 30.09.2013 року №4626/2263, №1013/2264, №№949, №1000/2268, від 02.10.2013 року №2410, №4236/1, від 21.10.2013року №4236/2, №4236/4, №4236/3-1, №4724, від 04.11.2013 року №4380, №4638, №4597, №4534, №4522, №4486, №4486-1, №4486, №3053, №4630, №4828, від 20.11.2013року №4236/1, №4263/3, №4236/3-1, №4236/2, №4236/4, від 29.11.2013 року №1000/1/2550, за листопад 2013 року №998/5/2537, №998/4/2538, №998/3/2539, №4984, від 29.11.2013 року №4984, від 04.12.2013 року №5111, №5060, №5086, №4519, від 26.12.2013 року №4583, від 26.12.2013 року №4022, №4990/1, №4990, №5105, №4236/4, №4236/1, №4236/5, №5098, №5061, від 04.12.2013 року №4133, від 31.12.2013 року №998/3/2763, №998/4/2770, №998/5/2771.
Вищенаведені акти підписано уповноваженими особами Замовника та Підрядника за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств. Акти містять посилання на договір, що беззаперечно свідчить про їх підписання саме на виконання договору підряду №2012/19ск від 08.11.2011 року. Акти підписані сторонами, складені у встановленій формі КБ-2в.
Відповідач не надав суду доказів на підтвердження виявлення недоліків у виконанні робіт.
Виходячи з викладеного, підписані між сторонами акти є належними та допустимими доказами факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, зазначив, що Підрядник не виконав вимоги п. 9.2 договору та не надав суду на підтвердження своїх вимог документів, що підтверджують кількість використаних ним матеріалів, механізмів, обладнання.
Суд не приймає до уваги вищезазначені доводи відповідача виходячи з наступного.
За приписами частин 1, 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до ОСОБА_1 фінансів України від 30.05.11 р. № 31-08410-07-27/13794, факт отримання товарів (послуг) повинен бути підтверджений видатковою накладною постачальника або актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг).
Таким чином, документи, що підтверджують кількість використаних Підрядником матеріалів призначений для надання особі, у якої існують зобов'язання по сплаті за рахунками актів виконаних робіт про розгорнутих відомостей про кількість використаних матеріалів та інші дані. Саме з такою метою вказані документи передбачені договором.
Ненадання документів про кількість використаних матеріалів не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст.613 ЦК України; тому наявність або відсутність даних документів не звільняє відповідача від обов'язку сплатити виконані роботи.
Суд вважає вищевказані акти, якими встановлено фактично повне виконання робіт за договором підряду, доказами на підтвердження остаточної здачі робіт, що є самостійною підставою виникнення у боржника обов'язку здійснити грошовий розрахунок.
У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
З аналізу наведеної норми слідує, що за загальним правилом обов'язок замовника зі сплати підряднику обумовленої в договорі ціни в повному обсязі виникає після остаточної здачі йому результатів роботи.
Як передбачено п. 4.1.1 Замовник сплачує Підряднику вартість робіт, виконаних на основі даного договору та у відповідності з його умовами в наступному порядку: розрахунок за виконані роботи у розмірі вартості виконаних робіт здійснюється Замовником після підписання двостороннього акту приймання-передачі виконаних робіт шляхом оплати грошовими коштами на поточний рахунок Підрядника, вказаний в даному договорі, протягом 30 банківських днів з дати акцепту рахунку Підрядника, виставленого на основі підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Рахунок надається Підрядником не пізніше 2-го числа місяця наступного за місяцем виконання робіт.
Згідно із статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ст.254 ЦК України).
Банківський день - це робочий день, протягом якого банк здійснює банківські операції у системі електронних платежів національного банку України, позначається календарною датою як проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електрон них платежів національного банку України, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.
В матеріалах справи містяться акти виконаних робіт, які містять відмітку «до оплати» та дату проставлення відмітки та рахунки - фактури, які також містять відповідну відмітку та дату акцепту.
Дати акцепта, який міститься на акті та на рахунку не співпадають, оскільки дані відмітки здійснені різними структурними підрозділами відповідача, а саме, на актах - підрозділом, на якому безпосередньо виконувались роботи, а на рахунках - відділом, що веде бухгалтерію підприємства.
При визначенні строку виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт суд виходить з наступного.
Згідно листа ОСОБА_1 фінансів України від 30.05.11 р. № 31-08410-07-27/13794, за своїм призначенням рахунки (рахунки-фактури) не відповідають ознакам первинного документу, оскільки їм не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження чи дозвіл на проведення господарської операції, а носять виключно інформаційний характер. Рахунок-фактура призначений для інформування особи у якої існують зобов'язання по його сплаті про суму до сплати, розрахункові реквізити отримувача коштів та інші дані, необхідні для здійснення оплати.
Пунктом 1.4 Інструкції Нацбанку України “Про безготівкові розрахунки в національній валюті” передбачено, що акцепт - згода на оплату або гарантування оплати документів.
Сторони у п.4.1.1 договору досягли домовленості, що оплата здійснюється протягом 30 банківських днів з дати акцепту рахунку Підрядника, виставленого на основі підписаного сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт. Рахунок надається Підрядником не пізніше 2-го числа місяця наступного за місяцем виконання робіт.
Таким чином, строк оплати вираховується з дати акцепту саме рахунку Підрядника, який надається в формі окремого документу не пізніше 2-го числа місяця наступного за місяцем виконання робіт на підставі даних, які внесені у акт виконаних робіт, що підписаний у вказаному місяці, а не дати акцепту, яка проставлена на акті.
Також невірним у цьому сенсі є ствердження Підрядника, що розрахунки платіжним дорученням виключають взаємодію позивача та банку відповідача, не потребують спеціального акцепту рахунку та платежу та здійснюються відповідно до приписів ст. 1089 ЦК України та п. 3.1, п. 3.8. Інструкції, оскільки Підрядник невірно відносить акцепт рахунку до підстав здійснення платежу, тоді як у даному випадку єдиною метою здійснення вказаного акцепту є саме вирахування строку оплати виконаних робіт, про що сторони домовились при укладанні договору.
Підрядником на виконання умов п. 4.1.1 договору виставлялись рахунки на оплату виконаних робіт від 02.08.2013 року №СФ00025, №СФ026, №СФ0027, №СФ0028, №СФ0029, №СФ00030, №СФ00031, №00031, №СФ-32, №СФ-034, №СФ-0036, №СФ-0037, №СФ-0038, №СФ-0039, №СФ-043, №№СФ-0044, №СФ0045, №СФ-00046, від 19.09.2013 року №СФ-047, №СФ-048, №СФ-49, №СФ-50, від 30.09.2013 року №СФ-51, №СФ-52, №СФ-53, №СФ-54, від 02.10.2013 року №СФ-55, №СФ-56, від 21.10.2013 року №СФ-057, №СФ-58, №СФ-59, від 04.11.2013 року №СФ-60, №СФ-61, №СФ-62, №СФ-63, №СФ-64, №СФ0065, від 20.11.2013 року №СФ-066, від 29.11.2013 року №СФ-68, №СФ-69, №СФ-070, від 04.12.2013 року №СФ0071, №СФ-00072, №СФ-0073, №СФ-00074, від 26.12.2013 року №СФ-076, №СФ-0077, №СФ-0078, №СФ-0079, №СФ-0075, від 31.12.2013 року №СФ-0080, №СФ-0085.
Враховуючи дату акцепту рахунків відповідачем у формі штампу підприємства на кожному з них, суд дійшов висновку, що рахунки №№25, 26, 27, 28, 29, 30, 31 (дата акцепту 21.08.2013 року) мали бути оплачені до 03.10.2013 року, №№32, 34, 36, 37, 38, 39, 43, 44, 45, 46 (дата акцепту 30.08.2013 року) - до 11.10.2013 року, №№47, 48, 49, 50, 51, 52, 53 (дата акцепту 30.09.2013 року) - до 12.11.2013 року, №№54, 55, 56, 57, 58, 59 (дата акцепту 31.10.2013 року) - до 12.12.2013 року, №№ 60, 61, 62, 63, 64, 65, 66, 68, 69, 70 (дата акцепту 29.11.2013 року) - до 16.01.2014 року, №№71, 72, 73, 74, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 85 (дата акцепту 31.12.2013 року) - до 13.02.2014 року, №39 (дата акцепту 31.12.2014 року) - до 13.02.2014 року.
Як вбачається з наданих позивачем виписок з власного банківського рахунку за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року відповідачем здійснено оплату виконаних робіт: 30.09.2013 року в сумі 500000,00 грн., 07.10.2013 року в сумі 267307,54 грн., 07.10.2013 року в сумі 300000,00 грн., 14.10.2013 року в сумі 580822,80 грн., 04.11.2013 року в сумі 49547,60 грн., 11.11.2013 року в сумі 180000,00 грн., 14.11.2013 року в сумі 9023,46 грн., 02.12.2013 року в сумі 32618,94 грн., 58952,40 грн., 77701,20 грн., 89802,00 грн., 111592,80 грн., 09.12.2013 року в сумі 167604,00 грн., 16.12.2013 року в сумі 200000,00 грн., 18.12.2013 року в сумі 14403,41 грн., 23.12.2013 року в сумі 32019,20 грн., 85596,59 грн., 30.12.2013 року в сумі 50000,00 грн., 13.01.2014 року в сумі 50000,00 грн., 21.01.2014 року в сумі 100000,00 грн., 22.01.2014 року в сумі 16000,00 грн., 27.01.2014року в сумі 123304,00 грн., 127046,00 грн., 28.01.2014 року в сумі 24168,00 грн., 03.02.2014 року в сумі 100000,00 грн., 11.02.2014 року в сумі 12567,60 грн., 79900,80 грн., 100000,00 грн., 18.02.2014 року в сумі 100000,00 грн., 19.02.2014 року в сумі 3397,20 грн., 24.02.2014 року в сумі 18204,40 грн., 78164,60 грн., 03.03.2014 року в сумі 41642,40 грн., 100000,00 грн., 102620,80 грн., 11.03.2014 року в сумі 50000,00 грн., 197666,80 грн., 17.03.2014 року в сумі 200000,00 грн., 24.03.2014 року в сумі 150000,00 грн., 300000,00грн., 31.03.2014 року в сумі 300000,00 грн.
Відповідачем в повному обсязі в сумі 6282755,00 грн. сплачено вартість виконаних позивачем робіт за договором підряду №40/130 від 02.12.2014 року.
Таким чином, враховуючи здійснену відповідачем оплату виконаних робіт частково, прострочення виконання зобов'язання за рахунком № 29 на суму 11035,54 грн. має місце з 04.10.2013 року по 06.10.2013 року, за рахунком №30 на суму 95115,60 грн. з 04.10.2013 року по 06.10.2013 року, за рахунком №31 - з 04.10.2013 року по 06.10.2013 року, за рахунком №36 - з 09.10.2013 року по 13.10.2013 року, №37 - з 12.10.2013 року по 13.10.2013 року, №38 - з 12.10.2013 року по 13.10.2013 року, №39 - з 12.10.2013 року по 13.10.2013 року, №43 - з 12.10.2013 року по 13.10.2013 року, №45 - з 12.10.2013 року по 13.10.2013 року, №46 на суму 6417,60 грн. - з 12.10.2013 року по 13.10.2013 року, №51 - з 13.11.2013 року по 01.12.2013року, №52 на суму 32618,94 грн. - з 13.11.2013 року по 01.12.2013року, №53 - з 13.11.2013 року по 01.12.2013 року, №54 - з 13.11.2013 року по 01.12.2013року, №56 на суму 14610,40 грн. за 17.12.2013 року, на суму 206,99 грн. з 19.12.2013 року по 22.12.2013 року, №57 на суму 214610,40 грн. з 13.12.2013 року по 15.12.2013 року, №58 - з 13.12.2013 року по 22.12.2013 року, №59 - з 13.12.2013 року по 22.12.2013 року, №65 на суму 100000,00 грн. з 28.01.2014 року по 02.02.2014 року, №66 - з 17.01.2014 року по 20.01.2014 року, на суму 223304,00 грн. - з 22.01.2014 року по 26.01.2014року, №68 - з 17.01.2014 року по 27.01.2014року, №71 - з 14.02.2014 року по 17.02.2014 року, № 72 на суму 16062,80 грн. з 14.02.2014року по 23.02.2014 року, №73 - з 14.02.2014 року по 17.02.2014 року, №74 - з 14.02.2014 року по 17.02.2014 року, на суму 2141,60 грн. - з 20.02.2014 року по 23.02.2014 року, №76 - з 14.02.2014 року по 23.02.2014року, на суму 100000,00 грн. - з 25.02.2014 року по 02.03.2014року, №77 - 14.02.2014 року по 23.03.2014 року, №78 - 14.02.2014 року по 10.03.2014 року, на суму 8136,80 грн. - з 12.03.2014 року по 23.03.2014 року, №79 - 14.02.2014 року по 16.03.2014року, на суму 181961,20 грн. з 19.03.2014 року по 23.03.2014 року, №80 - 14.02.2014 року по 02.03.2014 року, №85 - 14.02.2014 року по 02.03.2014 року, на суму 500000,00 грн. з 04.03.2014 року по 10.03.2014 року, на суму 450000,00 грн. з 12.03.2014 року по 23.03.2014 року, на суму 300000,00 грн. з 25.03.2014 року по 30.03.2014 року, №39 - з 14.02.2015 року по 09.07.2015 року.
Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на підставі ст.625 ЦК України інфляційні витрати з простроченої суми за актом №51 на суму 89802,00 грн. за листопад 2013 року, №52 на суму 41642,40 грн. за листопад 2013 року, №53 на суму 111592,00 грн. за листопад 2013року, №54 на суму 77701,20 грн. за листопад 2013 року, №55 на суму 36862,80 грн. за листопад 2013 року, №56 на суму 22089,60 грн. за листопад 2013 року, №57 на суму 382214,40 грн. за грудень 2013 року, №58 на суму 75676,80 грн. за грудень 2013 року, №59 на суму 9712,80 грн. за грудень 2013 року, №66 на суму 323304,00 грн. за січень 2014 року, №68 на суму 24168,00 за січень 2014 року, №69 на суму 227046,00 грн. за січень 2014 року, №70 на суму 79900,80 грн. за січень 2014 року, №71 на суму 40472,40 грн. за лютий 2014 року, №72 на суму 26062,80 грн. за лютий 2014 року, №73 на суму 27286,80 грн. за лютий 2014року, №74 на суму 37779,60 грн. за лютий 2014 року, №76 на суму 178164,00 грн. за лютий 2014 року, №77 на суму 109902,00 грн. за лютий-березень 2014 року, №78 на суму 205803,60 грн. за лютий-березень 2014 року, №79 на суму 381961,20 грн. за лютий-березень 2014 року, №75 на суму 67135,20 грн. за лютий-квітень 2014 року, №80 на суму 41642,40 грн. за лютий 2014 року, №85 на суму 602620,80 грн. за лютий-березень 2014 року, №39 на суму 21897,60 грн. за період лютий-червень 2015 року та 3% річних за актами №№25, 26, 27, 28, 32 за період з 13.09.2013 року по 30.09.2013 року, №№29, 30, 31, 34 - з 13.09.2013 року по 07.10.2013року, №№36, 37, 38, 39, 43, 44, 45, 46 - з 13.09.2013 року по 14.10.2013 року, №50 - з 31.10.2013 року по 04.11.2013 року, №№47, 48, 49 - з 31.10.2013 року по 11.11.2013 року, №№51, 52, 53, 54 - з 11.11.2013 року по 02.12.2013 року, №№55, 56 - з 13.11.2013 року по 02.12.2013 року, №№57, 58, 59 - з 02.12.2013 року по 23.12.2013 року, №№60, 61 - з 16.12.2013 року по 13.01.2014 року, №№62, 63 - з 16.12.2013 року по 30.12.2013 року, №№64, 65 - з 16.12.2013 року по 13.01.2014 року, № 66 - з 02.01.2014 року по 03.02.2014 року, № 68 - з 14.01.2014 року по 28.01.2014 року, №№69, 70 - з 14.01.2014 року по 11.02.2014 року, №№71, 73 - з 17.01.2014 року по 18.02.2014 року, №№72, 74 - з 17.01.2014 року по 24.02.2014року, №77 - з 10.02.2014 року по 24.03.2014 року, №№78, 79 - з 10.02.2014 року по 24.03.2014 року, №75 - з 10.02.2014 року по 22.04.2014 року, №80 - з 13.02.2014 року по 03.03.2014 року, №85 - з 13.02.2014 року по 31.03.2014 року.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування вказаних сум, однак розрахунок позивача суд вважає невірним, оскільки останнім помилково визначено дату початку та кінця нарахування з урахуванням дати оплати та здійснено нарахування інфляційних втрат не за повні місяці, а за місяці, в якому оплата мала бути здійснена відповідачем та за місяці, в якому оплата фактично вже була здійснена.
При здійсненні розрахунку суд приймає до уваги роз'яснення, які наведені в розділі 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 17.12.2013року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»,зокрема, нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Здійснивши за допомогою Інформаційно - пошукової системи “Ліга” розрахунок з урахуванням наведених вище періодів прострочення, суд дійшов висновку, що сума 3% річних складає 4448,49 грн., сума інфляційного збільшення суми боргу складає 6483,27 грн.
Виходячи з даного розрахунку, позовні вимоги задовольняються частково у відповідному розмірі.
У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить суд максимально зменшити стягувану суму штрафу на 80% від суми, що підлягає стягненню, посилаючись на те, що м. Маріуполь, на території якого підприємство здійснює свою діяльність, входить до зони проведення антитерористичної операції, що значно ускладнило здійснення господарської діяльності підприємства, в результаті пошкодження залізничного сполучення - основного джерела постачання сировини, відповідач опинився під загрозою зупинки своєї діяльності, ускладнилася логістика поставок. У відповідача мали місце додаткові витрати на поновлення об'єктів інфраструктури, труднощі при здійсненні платежів. До Збройних Сил України було передано значну кількість транспортних засобів, що також негативно вплинуло на господарську діяльність підприємства. У зв'язку зі зниженням обсягів виробництва на підприємстві, персонал переведено на неповний 32-годинний робочий тиждень. Також негативний вплив на виробничий процес чинить заборгованість держави перед відповідачем по сплаті бюджетного відшкодування ПДВ. Крім того, відповідач несе додаткові витрати по сплаті заробітної плати робітникам, призваним на строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.
Розглядаючи дане клопотання відповідача суд виходить з наступного.
Пунктом 2 статті 233 ГК України передбачено, що якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Пункт 3 статті 83 ГПК України надає право суду у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
За змістом ст.625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Тобто, нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, що унеможливлює застосування приписів ст. 233 ГК України, п.3 ст. 83 ГПК України, тому суд відмовляє у даному клопотанні.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, у тому числі витрати на оплату послуг адвоката в сумі 2000,00 грн.
Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд вважає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника, до судових витрат відноситься оплата послуг адвоката виключно у разі, якщо послуги адвоката надавались виключно при розгляді справи та саме за надання цих послуг здійснена оплата.
Статтею 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” зазначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
ОСОБА_2 є адвокатом на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1551 від 12.11.2003 року.
Правовідносини між позивачем, як Клієнтом, та Адвокатом ОСОБА_2 підтверджуються договором -дорученням про надання правової допомоги від 15.06.2016року, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи.
Відповідно до зазначеного договору Адвокат зобов'язується здійснити правове обслуговування Клієнта шляхом представництва його інтересів в господарському суді всіх інстанцій у зв'язку з невиконанням ПАТ “МК “Азовсталь” зобов'язань за договорами №2012/19ск від 02.11.2011 року, №2014/15ск від 24.10.2013 року та №40/130 від 02.12.2014року. Правове обслуговування Адвокатом включає вивчення, аналіз, оцінку документів, пов'язаних зі спорами, підготовку процесуальних документів, представництво інтересів Клієнта у судових засіданнях.
Оплата за роботи, виконані Адвокатом, здійснюється з розрахунку 500 грн., що еквівалентно 20 доларам США за одну годину роботи. Оплата здійснюється на основі рахунку та акту про виконані роботи, які складаються та надаються Клієнту за ініціативою Адвокату по мірі виконання робіт протягом п'яти днів з моменту вручення Клієнту рахунку та акту про виконання роботи (п.п. 2.1, 2.2 договору).
Строк дії договору сторони визначили у розділі 4 договору, відповідно до якого початок дії договору: 15 червня 2016 року, закінчення дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт від 21.08.2016 року, належним чином засвідчена копія якого міститься в матеріалах справи, Адвокат з метою виконання зобов'язань за договором про правове обслуговування Клієнта від 15.06.2016 року у зв'язку з невиконанням ПрАТ “МК “Азовсталь” зобов'язань за договором №2012/19ск від 02.11.2011року виконав наступні роботи: вивчення, аналіз, оцінка документів, пов'язаних зі спором, підготовка процесуальних документів (позовної заяви). На виконання даних робіт Адвокат витратив 4 години. Відповідно до п. 4 договору Клієнт зобов'язаний оплатити правові послуги адвоката з розрахунку 500 грн. за одну годину роботи. Всього за виконання роботи станом на 21.08.2016 року підлягає 2000,00 грн. Адвокат передав, а Клієнт прийняв виконану адвокатом роботу. При наданні акту заяв та зауважень сторін не надходило.
Акт підписано уповноваженими представниками сторін договору та скріплено печаткою ТОВ “РемБудСервіс”.
Платіжним дорученням №132 від 21.06.2016 року позивач сплатив Адвокату суму 6000,00 грн. з посиланням на договір про надання правової допомоги від 15.06.2016 року.
Суд приймає до уваги той факт, що адвокатом ОСОБА_2 вивчено доказову базу та підготовлено позовну заяву, внаслідок чого, суд вважає доведеним факт надання адвокатських послуг при розгляді даної справи, водночас, суд вважає, що розмір витрат на оплату таких послуг, що заявлений до стягнення з відповідача - 2000,00грн. є завищеним.
Як зазначив Вищий господарський суд України в п.11 Інформаційного листа №01-8/155 від 13.02.2002 “Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін і доповнень до деяких інформаційних листів”, вирішуючи питання про розподіл витрат, які підлягають сплаті за послуги адвоката, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням матеріалів конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
Визначаючи необхідний розмір судових витрат для даної справи, суд приймає до уваги наступні фактори в їх сукупності: ціну позову, яка складає 57642,12 грн.; відсутність складності та новизни правових питань, що стосуються доручення; відсутність необхідності великого досвіду для його успішного завершення, наявність численних помилок при виготовленні позовної заяви та розрахунку до неї, необхідність відкладення розгляду справи внаслідок витребування додаткових доказів у справі, участь у судових засіданнях іншого представника відповідача.
За таких обставин, суд зменшує розмір відшкодування витрат на послуги адвоката з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи в розмірі 700,00 грн., розраховує їх пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно з приписами ст.49 ГПК України, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати на послуги адвоката в сумі 132,75 грн.
У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 261,34 грн.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 511, 526, 528, 530, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РемБудСервіс" м.Маріуполь Донецької області до Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" м. Маріуполь Донецької області про стягнення інфляції у розмірі 46414,78 грн., 3% річних у розмірі 11227,34 грн. задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лепорського, 1, ідентифікаційний код 00191158) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РемБудСервіс" (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Миру, 105/41, ідентифікаційний код 31971738) інфляційні витрати у розмірі 4448,49 грн., 3 % річних у розмірі 6483,27 грн., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 132,75 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 261,34 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 17.01.2017 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення суду складено та підписано 23.01.2017 року.
Головуючий суддя А.М. Осадча
Суддя О.В. Кротінова
Суддя Ю.С. Мельниченко