04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"18" січня 2017 р. Справа№ 910/13201/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іоннікової І.А.
суддів: Тищенко О.В.
Тарасенко К.В.
секретар Матюхін В.І.
за участю представників:
від позивача: Залевська О.О. (представник за довіреністю)
від відповідача: Астрюхін К.А. (представник за довіреністю)
від третьої особи-1: Мовіле О.С. (представник за довіреністю)
від третьої особи-2: Іваницька Т.Б. (представник за довіреністю)
від прокуратури: Колодчина Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрмедпроектбуд", апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва
на рішення господарського суду міста Києва
від 21.09.2016 року
у справі № 910/13201/16 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом Державного підприємства "Укрмедпроектбуд"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД"
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Міністерство охорони здоров'я України
2) Міністерство фінансів України
за участю прокуратури міста Києва
про визнання договору удаваним
Державне підприємство "Укрмедпроектбуд" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРПРОФМЕД" про визнання Договору поворотної безвідсоткової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015 удаваним правочином.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.09.2016 у задоволенні позову відмовлено.
Суд виходив з того, що між сторонами було укладено саме договір позики, ознак приховання під видом договору позики якогось іншого правочину судом не виявлено, доказів, які свідчать про наявність одночасно умов, які дають підстави суду для визнання Договору удаваним, в розумінні приписів статті 235 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять; відтак, встановивши відсутність розбіжностей між волею сторін та зовнішнім виявом Договору поворотної фінансової допомоги, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для визнання цього договору удаваним.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Державне підприємство "Укрмедпроектбуд" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року у справі № 910/13201/16 та прийняти нове рішення, яким визнати договір поворотної фінансової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015 року удаваним правочином.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому скаржник зазначає, що спірним в даній справі є договір про повернення фінансової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015, однак під виглядом фінансової допомоги між сторонами насправді відбувся інший правочин - дія з часткового повернення коштів, які за кілька днів до укладення договору були отримані відповідачем незаконним шляхом. Скаржник стверджує про нецільове використання бюджетних коштів, які були повернуті відповідачем під виглядом поворотної фінансової допомоги за спірним договором, посилаючись при цьому на акт Державної аудиторської служби України №04-21/2 від 10.08.2016 р., який складено за наслідками проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ДП "Укрмедпроектбуд" за 2015 р. та завершений місяць 2016 р., а також окремих питань фінансово-господарської діяльності підприємства за період з 01.01.2011 р. по завершений місяць 2016 р. Також скаржник зазначає, що судом першої інстанції не надано оцінку відомостям з рахунку відповідача, наданим ПАТ КБ «Євро банк», на який було зараховано спірні бюджетні кошти. Скаржник зазначає, що судом не прийнято до уваги долучене до матеріалів справи роз'яснення Міністерства юстиції України від 19.04.2011 р. «Щодо форми правочинів», де визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочин - це не тільки договір, а більш ширше поняття, правочином є дія особи, внаслідок якої припиняються (зокрема) певні зобов'язання особи. Як зазначає скаржник, 30.12.2015 р. відповідачем вчинено правочин - дію з повернення позивачеві незаконно отриманих бюджетних коштів (частково), внаслідок цієї дії обов'язок позивача з повернення незаконно отриманих бюджетних коштів (62000000 грн.) припинився. Крім того, скаржник зазначає, що судом залишено поза увагою те, що перерахування коштів відповідачеві в розмірі 78786008 грн. та їх часткове повернення під виглядом спірної фінансової допомоги є предметом дослідження в кримінальному провадженні. Скаржник вказує на те, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 79 ГПК України - протиправно не зупинено розгляд справи до закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12014100000000365 від 18.02.2014 р. та прийняття відповідного процесуального рішення; порушено вимоги ст. 27 ГПК України відмовлено в задоволенні клопотання про залучення до участі у справі Міністерства охорони здоров'я України, яке здійснює управління коштами та майном позивача; порушено вимоги ст. 22 ГПК України - відмовлено прокурору в наданні доказів, що могли б прямо вплинути на висновки у справі №910/13201/16 та висловити свою позицію письмово.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 11.10.2016 р. апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" було прийнято до провадження і розгляд справи призначено на 02.11.2016р.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням, заступник прокурора міста Києва звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року у справі № 910/13201/16 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, а також порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 202, 203, 235 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 43, 104 Господарського процесуального кодексу України При цьому скаржник зазначає, що дія товариства по поверненню держпідприємству безпідставно перерахованих бюджетних коштів є правочином в розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України; дія товариства по поверненню держпідприємству безпідставно перерахованих бюджетних коштів під виглядом безвідсоткової фінансової допомоги є одностороннім правочином та не створює жодних наслідків для сторін. Скаржник зазначає, що ДП "Укрмедпроектбуд" всупереч паспорту бюджетної програми на 2015 рік за бюджетною програмою КПКВК ДБ 2301810 «Будівництво сучасного лікувально-діагностичного комплексу Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» з обсягом бюджетних призначень/бюджетних асигнувань із загального фонду 500000 грн., безпідставно перерахувало товариству "УКРПРОФМЕД" бюджетні кошти в сумі 62000000 грн. На думку скаржника, той факт, що під виглядом договору фінансової допомоги товариством повертались саме безпідставно перераховані держпідприємством бюджетні кошти підтверджується випискою по особовому рахунку ТОВ "УКРПРОФМЕД", наданою ПАТ КБ «Євробанк»; Актами Державної фінансової інспекції від 17.03.2016 р. та 10.08.2016 р. підтверджено факт нецільового використання бюджетних коштів; на даний час частина вказаних коштів в сумі 59830000 грн. арештовані ухвалою апеляційного суду міста Києва від 29.02.2016 р. в рамках кримінального провадження за фактом нецільового використання бюджетних коштів службовими особами ДП "Укрмедпроектбуд".
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі колегії суддів: головуючий суддя Іоннікова І.А., судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.) від 24.10.2016р. апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва було прийнято до провадження для спільного розгляду з апеляційною скаргою Державного підприємства "Укрмедпроектбуд".
27.10.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначає про наступне:
- наявність істотних умов, на які вказував суд першої інстанції в рішенні суду, не спростовує удаваності договору;
- спірний договір не був погоджений Міністерством фінансів України відповідно до п.2 Порядку залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженим постановою КМУ №809 від 15.06.2011 р.;
- сторонами спірного договору не було визначено законного строку або умови щодо повернення коштів, що свідчить про очевидність удаваності спірного договору, оскільки договір не ставив на меті реальність повернення 62000000 грн.;
- так звана фінансова допомога надана фактично грошима позивача (бюджетними коштами), перерахованими відповідачеві позивачем напередодні, інших коштів для надання фінансової допомоги відповідач не мав. Отже, 30.12.2015 р. відповідач насправді повернув частково отримані раніше бюджетні кошти (24.12.2015 р.), проте приховав це під виглядом спірного договору;
- дія з повернення бюджетних коштів, раніше отриманих відповідачем не за цільовим використанням (під виглядом фінансової допомоги) відповідає всім ознакам правочину, оскільки внаслідок повернення 62000000 грн. у відповідача припинився обов'язок повернути незаконно одержані кошти в розмірі 62000000 грн.; повернення коштів - це вольова дія, оскільки відбулася за волею відповідача; породжує правовий насідок - виникнення у держави права на ці кошти, внаслідок чого кошти і були заарештовані в кримінальному провадженні; дія з повернення коштів відповідачем - це дія рівноправного суб'єкта цивільного права; дія з повернення коштів - це правомірна дія, адже на відміну від удаваного спірного договору (яким приховано дію з повернення коштів) не суперечить закону.
31.10.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду від відповідача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому останній просить залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційній скарги без задоволення; відповідач вважає, що судом прийнято рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, при цьому відповідач посилається на відсутність обґрунтувань позовних вимог та відсутність доказів правомірності заявлених позовних вимог.
02.11.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду від прокуратури міста Києва надійшов лист, в якому зазначено про хід розслідування у кримінальному провадженні за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ДП "Укрмедпроектбуд", а також нецільове використання бюджетних коштів, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.210, ч.5 ст.191 КК України.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 02.11.2016 р. у справі №910/13201/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/13201/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Яковлєв М.Л.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Яковлєв М.Л., Тарасенко К.В.) від 02.11.2016 р. апеляційні скарги Державного підприємства "Укрмедпроектбуд", заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 23.11.2016 р.
Розпорядженням Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 р. у справі №910/13201/16 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/13201/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 23.11.2016 р. апеляційні скарги Державного підприємства "Укрмедпроектбуд", заступника прокурора міста Києва прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 06.12.2016 р.; зобов'язано сторін, прокуратуру надати суду письмові пояснення, в яких викласти позицію щодо клопотання Міністерства охорони здоров'я України про залучення Міністерства охорони здоров'я України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 06.12.2016 р. задоволено клопотання Міністерства охорони здоров'я України та Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" про залучення Міністерства охорони здоров'я України до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача. Залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство охорони здоров'я України. Залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство фінансів України. Розгляд справи відкладено на 20.12.2016. Зобов'язано позивача направити на адресу третіх осіб копії позовної заяви з додатками, рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року у справі № 910/13201/16, апеляційних скарг Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" та заступника прокурора міста Києва з додатками. Зобов'язано третіх осіб надати суду відзиви на апеляційні скарги.
20.12.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду від третьої особи - Міністерства охорони здоров'я України надійшли письмові пояснення, в яких останній просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити та зазначає, зокрема, про те, що спірний договір не був погоджений Міністерством фінансів України відповідно до п.2 Порядку залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженим постановою КМУ №809 від 15.06.2011 р.; звертає увагу на п.3 вказаної постанови, якою встановлено порядок погодження залучення підприємством кредиту (позики).
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Тищенко О.В.) від 20.12.2016 р. розгляд справи відкладено на 18.01.2017. Зобов'язано позивача та відповідача надати суду письмові пояснення щодо правових підстав здійснення оплат за платіжними дорученнями №17 від 22.12.2015 р. на суму 2345669,66 грн., №18 від 22.12.2015 р. на суму 1715985,94 грн., №20 від 22.12.2015 р. на суму 70429419,31 грн., №22 від 22.12.2015 р. на суму 4093099,09 грн., №24 від 22.12.2015 р. на суму 201924,00 грн.; належним чином засвідчені копії документів, які зазначені в вищезгаданих платіжних дорученнях як підстава перерахунку грошових коштів. Зобов'язано третю особу-2 надати суду відзив на апеляційні скарги.
29.12.2016 р. через відділ забезпечення документообігу суду від позивача надійшли додаткові пояснення з додатками на виконання вимог, викладених в ухвалі суду, в яких останній зазначає про підстави перерахування відповідачу 78786008 грн., звертає увагу на роз'яснення Міністерства юстиції України «Щодо форми правочину» від 19.04.2016 р., зазначає про ознаки удаваності спірного договору.
17.01.2017 р. через відділ забезпечення документообігу суду від відповідача надійшли пояснення з додатками на виконання вимог, викладених в ухвалі суду, в яких останній зазначає про правову природу перерахування коштів у розмірі 78786008 грн.
18.01.2017 р. через відділ забезпечення документообігу суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копій документів, що були підставою для сплати 78786008 грн.
Представники сторін, третіх осіб, прокуратури з'явились у судове засідання та надали пояснення по суті спору.
В судовому засіданні представник третьої особи-2 заявив клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, зазначивши про неодержання копій позовної заяви та апеляційних скарг.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 06.12.16 р. позивача було зобов'язано направити на адресу третіх осіб копії позовної заяви з додатками, рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року у справі № 910/13201/16, апеляційних скарг Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" та заступника прокурора міста Києва з додатками. На виконання вимог ухвали суду позивач надав оригінал поштового опису вкладення та фіскального чеку від 10.12.2016 р. про направлення документів на адресу Міністерства фінансів України, які спростовують твердження третьої особи-2. Під час розгляду справи в судовому засіданні 18.01.2017 р. оголошувалась перерва для додаткового ознайомлення представника третьої особи-2 з матеріалами справи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 27 ГПК України, треті особи, які не заявляються самостійних вимог, користуються процесуальними правами і процесуальними обов'язками сторін, крім права на зміну підстави та предмета позову, збільшення чи зменшення розміру позовних вимог, також на відмову від позову або визнання позову, а тому третя особа-2, яка залучена судом апеляційної інстанції ще 06.12.2016 р., мала право та достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи ще до наступного розгляду справи. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що третьою особою-2 не виконано вимог, викладених в ухвалах суду від 06.12.2016 р., 20.12.2016 р. щодо надання відзиву на апеляційну скаргу. У судовому засіданні 18.01.2017 р. представник третьої особи-2 не змогла дати пояснення щодо причин невиконання вимог, викладених в увалах суду апеляційної інстанції.
У судовому засіданні представником позивача заявлено клопотання про відкладення розгляду справи та надання можливості ознайомитися з наданими відповідачем документами.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є:
1) нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу;
1.1) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, за наявності ухвали суду про таку участь, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
2) неподання витребуваних доказів;
3) необхідність витребування нових доказів;
4) залучення до участі в справі іншого відповідача, заміна неналежного відповідача;
5) необхідність заміни відведеного судді, судового експерта.
Колегією суддів відхилено вказане клопотання через його необґрунтованість, при цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ст. 69 ГПК України, суд обмежений строками вирішення спору та вказує на те, що надані сторонами документи не є додатково поданими доказами, в розумінні ст.101 ГПК України.
В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень, на підставі яких позивач перерахував відповідачу кошти, які в подальшому, як стверджує позивач, і були дією з часткового повернення коштів під виглядом фінансової допомоги. Під час судового розгляду і позивач, і прокурор неодноразово наголошували, що дана справа є суспільно значущою, а тому з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, судом були витребувані документи для з'ясування правової природи грошових коштів, перерахованих позивачем платіжними дорученнями №17 від 22.12.2015 р. на суму 2345669,66 грн., №18 від 22.12.2015 р. на суму 1715985,94 грн., №20 від 22.12.2015 р. на суму 70429419,31 грн., №22 від 22.12.2015 р. на суму 4093099,09 грн., №24 від 22.12.2015 р. на суму 201924, 00 грн. У вищезазначених платіжних дорученнях, копії яких були долучені до матеріалів справи місцевим господарським судом, в призначені платежу вказані відповідні документи, які апеляційна інстанція і витребувала керуючись ст.99 ГПК України, відповідно до якої апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Крім того, згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.102 ГПК України, апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження. Керуючись нормами процесуального законодавства, колегія суддів неодноразово відкладала розгляд апеляційних скарг, неодноразово заслуховувались пояснення учасників процесу, прокурора, розглядались клопотання, досліджувались надані докази, а тому відсутні правові підстави для продовження розгляду апеляційних скарг поза межами встановленого Законом процесуального строку.
18.01.2017 р. від позивача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні №120141400000000365, яке здійснюється Головним слідчим управлінням Національної поліції України та прийняття відповідного процесуального рішення. У судовому засіданні представник позивача зазначав про те, що правовою підставою для застосування ст.79 ГПК України є постанова Вищого господарського суду України у справі №927/801/16 від 29.08.2016 р.
Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.
Господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках:
1) призначення господарським судом судової експертизи;
2) надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування;
3) заміни однієї з сторін її правонаступником.
У зазначеній статті визначено вичерпний перелік обставин, які є підставою для зупинення провадження у справі, судове рішення в іншій справі не передбачено вищевказаною нормою як підстава для зупинення провадження у справі.
З правового аналізу статті 79 ГПК України вбачається, що необхідною передумовою для застосування зупинення провадження у справі мають бути обставини, що перешкоджають розгляду по суті заявлених позовних вимог.
Згідно з частиною 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Тобто, факти, встановлені у порядку кримінального розслідування, можуть бути обов'язковими для господарського суду лише у випадках, коли предметом спору є цивільно-правові наслідки винних дій. Тобто, питання наявності чи відсутності обставин, визначених нормами чинного в Україні законодавства для визнання спірного договору удаваним, суд може зробити незалежно від наслідків того чи іншого кримінального розслідування на підставі оцінки поданих сторонами доказів.
З огляду на викладене, враховуючи те, що позивачем не наведено правового обґрунтування неможливості розгляду даної справи за наявними у ній доказами, колегією суддів відхилено клопотання позивача про зупинення провадження у справі до закінчення досудового розслідування в кримінальному провадженні, яке здійснюється Головним слідчим управлінням Національної поліції України та прийняття відповідного процесуального рішення.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, третіх осіб, прокуратури, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
29.12.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрпрофмед" (надавач за договором) та Державним підприємством "Укрмедбудпроект" (отримувач за договором) було укладено Договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 (далі за текстом - Договір), згідно пункту 1.1. якого надавач в порядку та на умовах, визначених цим договором, надає отримувачу поворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а останній зобов'язується прийняти поворотну безвідсоткову фінансову допомогу у встановлені Договором строки.
За змістом пунктів 2.1.- 2.2. Договору поворотною фінансовою допомогою за цим Договором є сума коштів у розмірі 62000000,00 грн.; сума коштів поворотної фінансової допомоги може бути збільшена сторонами шляхом укладання додаткової угоди до цього Договору.
Відповідно до пункту 3.1. Договору поворотна фінансова допомога надається надавачем отримувачу в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок отримувача впродовж п'яти банківських днів з моменту підписання цього Договору. Фінансова допомога надається на безоплатній основі (пункт 3.2. Договору).
Згідно пункту 4.1. Договору термін, на який надавач надає поворотну фінансову допомогу отримувачу, встановлюється до 31.12.2017.
Строк користування поворотною фінансовою допомогою може бути продовжений за згодою сторін, що оформлюється письмовими додатковими угодами до цього Договору (пункт 4.2. Договору).
Згідно пункту 5.1. Договору, отримувач повертає надавачу поворотну фінансову допомогу у термін, передбачений пунктом 4.1. Договору.
Відповідно до пункту 5.2. Договору поворотна фінансова допомога повертається у безготівковому порядку на підставі платіжного доручення шляхом перерахування отримувачем грошових коштів на банківський рахунок надавача.
Отримувач має право у будь-який час повністю або частково достроково повернути поворотну фінансову допомогу надавачу (пункт 5.3. Договору).
Поворотна фінансова допомога вважається повернутою отримувачем надавачу в день зарахування грошових коштів на банківський рахунок надавача (пункт 5.4. Договору).
Термін дії цього Договору починається з дня його підписання сторонами і закінчується після повного виконання отримувачем зобов'язань перед надавачем щодо повернення фінансової допомоги (пункт 12.4. Договору).
14.01.2016 р. сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015, якою внесено зміни до пунктів 4.1., 4.2., 5.5. Договору та викладено їх в наступній редакції: «4.1 Термін, на який надавач надає поворотну фінансову допомогу отримувачу, встановлюється до 31.12.2017 р. Надавач має право в односторонньому порядку вимагати від отримувача дострокового повернення поворотної фінансової допомоги, за умови надання надавачу відповідної письмової вимоги не менше як за 5 календарних днів до дати такого дострокового повернення поворотної фінансової допомоги. В разі отримання вимоги про дострокове повернення поворотної фінансової допомоги, отримувач зобов'язаний повернути надавачу вказаний в вимозі обсяг поворотної фінансової допомоги протягом 5 календарних днів з дати отримання відповідної вимоги.
4.2 Строк користування поворотною фінансовою допомогою може бути продовжений або зменшений за згодою сторін, що оформлюється письмовими додатковими угодами до цього Договору. Строк користування поворотною фінансовою допомогою може бути достроково зменшений, в разі отримання від надавача письмової вимоги про дострокове повернення поворотної фінансової допомоги, в порядку визначеному п.4.1 Договору.
5.5 На першу вимогу надавача отримувач зобов'язаний протягом 5 календарних днів повернути всю суму коштів визначену п.2.1 Договору.»
На виконання умов вказаного Договору відповідачем перераховано позивачу грошові кошти в сумі 62000000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №29 від 30.12.2015 р., №30 від 30.12.2015 р., що також не заперечується сторонами.
Звертаючись до господарського суду з позовом у даній справі, ДП "Укрмедпроектбуд" вказувало на те, що Договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015 є удаваним правочином, яким сторони приховали інший правочин - дію з часткового повернення бюджетних коштів, перерахованих йому позивачем в розмірі 78786008 грн. щодо яких наразі триває досудове розслідування за частиною 2 статті 210 Кримінального кодексу України, за фактом нецільового використання бюджетних коштів службовими особами ДП "Укрмедпроетбуд".
30.12.2015 р., як зазначає позивач, відповідач частково повернув позивачеві згадані вище бюджетні кошти під видом тимчасової поворотної фінансової допомоги в сумі 62000000,00 грн. за Договором поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015. Отже, як стверджує позивач, за Договором не виникало жодних зобов'язань позивача про повернення коштів спірної фінансової допомоги, а Договір є удаваним правочином, у зв'язку з чим до спірних відносин сторін не можуть застосовуватись положення Цивільного кодексу України про позику, натомість, враховуючи безпідставність перерахування відповідачеві 78786008 грн., застосуванню підлягають приписи глави 83 Цивільного кодексу України (набуття майна без правової підстави).
Відповідно до ст. 235 ЦК України, удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У відповідності до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з ч. 2-4 ст. 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.
Відповідно до ч.1 ст.181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Згідно із роз'ясненнями, викладеними в п.25 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 р. №9, за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені ст. 216 Цивільного кодексу України, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
Аналогічна правова позиція викладена в п.3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів недійсними" від 29.05.2013 р. №11.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, згідно з якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Згідно з частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Договір про надання поворотної безвідсоткової допомоги є договором позики.
Поняття договору позики та його особливостей визначено у параграфі 1 глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Наведена норма не обмежує можливості будь-яких осіб щодо участі в позикових відносинах у статусі позикодавця чи позичальника.
Так, позичальником може бути будь-яка фізична чи юридична особа, яка має цивільну дієздатність. Щодо позикодавця, то чинне законодавство України визначає певні особливості.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" надання грошових коштів в позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, вважається фінансовою послугою.
Згідно статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" під фінансовою послугою розуміються операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - підприємцями.
Відповідно до частини 4 статті 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" можливість та порядок надання окремих фінансових послуг юридичними особами, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, визначаються законами та нормативно-правовими актами державних органів, що здійснюють регулювання діяльності фінансових установ та ринків фінансових послуг, виданими в межах їх компетенції.
Так, розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №5555 від 31.03.2006, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.04.2006 №477/12351, "Про можливість надання юридичними особами - суб'єктами господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, фінансових послуг з надання коштів у позику та надання поручительств" встановлено, що юридичні особи - суб'єкти господарювання, які за своїм правовим статусом не є фінансовими установами, надають фінансові послуги з надання коштів у позику (крім на умовах фінансового кредиту) та поручительств відповідно до вимог цивільного законодавства та з урахуванням вимог законодавства України щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Отже, позикодавцем в договорі про надання в позику грошових коштів з нарахування відсотків може бути тільки особа, яка має спеціальний статус.
Що ж стосується договорів, за якими у позику надаються речі, що визначені родовими ознаками або грошові кошти без отримання відсотків, то позикодавцями у таких договорах можуть бути дієздатні фізичні особи та юридичні особи.
Відповідно до пункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що суб'єктний склад Договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги відповідає вимогам статті 1046 Цивільного кодексу України, оскільки умовами Договору (пункт 3.2.) передбачено, що поворотна фінансова допомога надається позикодавцем позичальнику на безоплатній основі, тобто плата за користування коштами не нараховується та не сплачується.
Зі змісту статті 1046 Цивільного кодексу України вбачається, що предметом договору позики можуть бути: а) грошові кошти або б) інші речі, визначені родовими ознаками.
Виходячи із визначення поняття поворотної фінансової допомоги, яке міститься у пункті 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України, предметом договору поворотної фінансової допомоги є грошові кошти, надані на безоплатній основі, та які є обов'язковими до повернення.
З огляду на вищевикладене, предмет Договору поворотної безвідсоткової фінансової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015 відповідає вимогам чинного законодавства, адже ним передбачено надання поворотної фінансової допомоги у вигляді грошових коштів у розмірі 62000000,00 грн. (пункт 2.1. Договору), які надаються на безоплатній основі (пункт 3.2. Договору) та підлягають поверненню у порядку, передбаченому розділом 5 Договору.
Відповідно до статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Як вбачається зі змісту спірного Договору, сторони, скориставшись наданим їм правом, погодили умови щодо терміну надання поворотної фінансової допомоги та порядку її повернення (розділи 4, 5 Договору).
Відповідно до статті 208 Цивільного кодексу України договір укладений в письмовій формі.
Таким чином, істотні умови Договору поворотної фінансової допомоги відповідають вимогам, встановленим законом для даного виду договорів, що підтверджує факт встановлення між сторонами саме правовідносин позики.
Доводи скаржників про те, що спірний договір не був погоджений Міністерством фінансів України відповідно до п.2 Порядку залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, затвердженим постановою КМУ №809 від 15.06.2011 р. не приймаються судом до уваги, оскільки позивачем в суді першої інстанції непогодження Договору поворотної фінансової допомоги з Міністерством фінансів України не заявлялась як підстава недійсності спірного договору.
Правова конструкція статті 235 Цивільного кодексу України передбачає, що сторона, звертаючись до суду із відповідним позовом, має зазначити, для приховання якого саме правочину вчинено спірний правочин.
Зі змісту позовних вимог ДП "Укрмедпроектбуд" вбачається, що останній просить суд визнати удаваним договір поворотної безвідсоткової фінансової допомоги як такий, що насправді є іншим правочином - дією з повернення бюджетних коштів, раніше отриманих відповідачем не за цільовим використанням (під виглядом фінансової допомоги).
Проте, позивач не зазначає, яким саме правочином згідно цивільного законодавства є "дія з повернення бюджетних коштів", що вказує на те, що позовні вимоги сформовані ДП "Укрмедпроектбуд" всупереч викладеним положенням цивільного законодавства щодо наслідків недійсного правочину.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. Вимоги до письмової форми правочину передбачені ст.209 ЦК України, проте зі змісту зазначеної статті не вбачається, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований як дія. Будь-яких належних пояснень та підтверджень щодо вчинення правочину як дії з повернення бюджетних коштів, раніше отриманих відповідачем не за цільовим використанням (під виглядом фінансової допомоги) у письмовій формі скаржники під час апеляційного розгляду справи не надали.
Крім того, апеляційна інстанція звертає увагу на наступне. Господарський кодекс України визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, про що зазначено у статті 1 Кодексу. Даний Кодекс є спеціальним Законом, частиною 1 ст. 193 якого передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Цією ж нормою встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У статті 208 ГК України встановленні наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним. Частина 1 ст. 208 ГК визначає правові наслідки, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, у разі визнання недійсним зобов'язання з інших підстав кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за зобов'язанням, а за неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість грошима, якщо інші наслідки недійсності зобов'язання не передбачені законом.
Як стверджує позивач, досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №12016000000000031 встановлено, що 24.12.2015 службовими особами позивача було перераховано відповідачеві бюджетні кошти в сумі 78786008 грн. Виходячи із позиції слідства, зазначені бюджетні кошти (78786008 грн.) не були передбачені відповідним паспортом бюджетної програми (відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 29.12.2002 №1098 "Про паспорти бюджетних програм"). При цьому, як вважає слідство в кримінальному провадженні №12016000000000031 від 28.01.2016, оплата 78786008 грн. є нецільовим використанням бюджетних коштів, що зумовлює настання відповідальності в рамках частини 2 статті 210 Кримінального кодексу України.
Посилання позивача в якості доказів удаваності правочину на досудове розслідування у кримінальному провадженні №12016000000000031 від 28.01.2016 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 210 Кримінального кодексу України, за фактом нецільового використання бюджетних коштів службовими особами ДП "Укрмедпроектбуд", а також на ту обставину, що наразі сума спірної фінансової допомоги за Договором є арештованою як забезпечення доказів ухвалою апеляційного суду міста Києва від 29.02.2016 у справі №11-сс/796/626/2016, не приймаються судом до уваги, оскільки не є належними та допустимими доказами в господарській справі, оскільки відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обов'язковим для господарського суду при вирішення спору має лише вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили.
Окрім того, обставини щодо нецільового використання бюджетних коштів не є підставою для визнання правочину удаваним.
Колегією суддів досліджено правову природу грошових коштів - 78786008 грн. та встановлено, що вказані кошти було перераховано за платіжними дорученнями №17 від 22.12.2015 р. на суму 2345669,66 грн., №18 від 22.12.2015 р. на суму 1715985,94 грн., №20 від 22.12.2015 р. на суму 70429419,31 грн., №22 від 22.12.2015 р. на суму 4093099,09 грн., №24 від 22.12.2015 р. на суму 201924,00 грн., копії яких містяться в матеріалах справи.
На виконання вимог суду, викладених в ухвалі суду від 20.12.2016 р. (а саме: надання суду письмових пояснень щодо правових підстав здійснення оплат за платіжними дорученнями №17 від 22.12.2015 р. на суму 2345669,66 грн., №18 від 22.12.2015 р. на суму 1715985,94 грн., №20 від 22.12.2015 р. на суму 70429419,31 грн., №22 від 22.12.2015 р. на суму 4093099,09 грн., №24 від 22.12.2015 р. на суму 201924,00 грн. та надання належним чином засвідчених копій документів, які зазначені в вищезгаданих платіжних дорученнях як підстава перерахунку грошових коштів) позивачем надано належним чином засвідчені копії договору №2011/5 на розроблення проектно-кошторисної документації та інженерної підготовки будівельного майданчика на території національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» від 16.08.2011 р., додаткових угод №1, №2, №3, №4, №5 до вказаного договору, договору №2013/7 на роботи з будівництва сучасного лікувально-діагностичного комплексу національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» від 31.12.2013 р., додаткових угод №1, №2, №3, №4, актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 р., актів приймання виконаних будівельних робіт за січень 2014 р.
Отже, як вбачається з платіжних документів, перерахування грошових коштів - 78786008 грн. було здійснено на виконання вищевказаних договорів та на підставі актів приймання виконаних будівельних робіт. При цьому суду не надано доказів на підтвердження визнання недійсними вказаних договорів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що між сторонами було укладено саме договір позики, ознак приховання під видом договору позики якогось іншого правочину судом не виявлено. Позивач у своєму позові не зазначив у відповідності до вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України докази, якими доведено наявність умислу у діях сторін на вчинення іншого правочину, ніж договір позики, доказів, які свідчать про наявність одночасно умов, які дають підстави суду для визнання Договору удаваним в розумінні приписів статті 235 Цивільного кодексу України, матеріали справи не містять, а відтак позовні вимоги Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" про визнання Договору поворотної безвідсоткової допомоги №29/12-15 від 29.12.2015 удаваним правочином є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржників, викладених в апеляційних скаргах, та на які вони посилаються як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційних скарг, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційних скарг, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржників.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Укрмедпроектбуд" та апеляційну скаргу заступника прокурора міста Києва залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року у справі №910/13201/16 - без змін.
2. Матеріали справи №910/13201/16 повернути до господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені законом порядку та строки.
Головуючий суддя І.А. Іоннікова
Судді О.В. Тищенко
К.В. Тарасенко