23.01.2017 р. Справа № 914/2850/16
За позовом: Публічного акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
до відповідача: Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго», м. Стебник,
про: стягнення заборгованості в розмірі 651 095, 56 грн.
Суддя М. Синчук
при секретарі Х. Карась
За участю представників:
позивача: не з'явився;
відповідача: ОСОБА_1 - довіреність від 05.01.2017 р. бн.
На розгляд господарського суду Львівської області подано позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Національна компанія «Нафтогаз України» до Державного комунального підприємства «Стебниктеплокомуненерго» про стягнення заборгованості в розмірі 651 095, 56 грн.
Ухвалою суду від 11.11.2016 р. провадження у справі порушено, справу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 21.11.2016 р.
В судовому засіданні 21.11.2016 р. оголошено перерву до 05.12.2016 р. Ухвалою суду від 05.12.2016 р. розгляд справи відкладено на 10.01.2017 р. В судовому засіданні 10.01.2017 р. розгляд справи відкладено на 16.01.2017 р. В судовому засіданні 16.01.2017 р. оголошено перерву до 23.01.2017 р.
В судове засідання 23.01.2017 р. представник позивача не з'явився, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, причин неприбуття в судове засідання не повідомив.
В судове засідання 23.01.2017 р. представник відповідача з'явився, надав усні пояснення у справі, просить суд припинити провадження у справі. Відповідач у клопотанні про припинення провадження у справі (вх. №550/16 від 10.01.2017р.) просить винести ухвалу про припинення провадження по справі №914/2850/16, в обґрунтування якого посилається на наступне: - 30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016р. №1730-VIII, згідно частини 3 статті 7 якого передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом; у відповідача - Підприємства теплових мереж «Стебниктеплокомуненерго» станом на день набрання чинності вищезазначеним Законом була відсутня заборгованість за спожитий газ, поставлений за договором купівлі-продажу природного газу від 15.12.2014р. №2206/15-БО-21, тому відповідно до частини 3 статті 7 вищезазначеного Закону нараховані пені, інфляційні та 3% річних підлягають списанню з 30.11.2016р.; - на момент розгляду даної справи у позивача відсутні правові підстави для стягнення вищезазначених сум пені, інфляційні та 3% річних.
Проаналізувавши матеріали справи суд, встановив наступне.
15.12.2014 між позивачем - Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як продавцем, та відповідачем - Підприємством теплових мереж «Стебниктеплокомуненерго», як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу природного газу №2206/15-БО-21 (надалі - Договір), за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України Національною акціонерною компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ на умовах цього договору.
Згідно пункту 1.2 Договору, газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.
Відповідно до пункту 2.1. договору продавець передає покупцю в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 газ обсягом до 1419,5 тисяч куб.м. в тому числі по місяцях кварталів, згідно графіку передбаченого договором.
У розділі 11 договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі-продажу, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 розділу ІІІ книги п'ятої Цивільного кодексу України.
У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 3.1. договору встановлено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.
У відповідності до пункту 3.3. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця.
Позивач на виконання умов Договору протягом січня - грудень 2015р. поставив відповідачу природний газ на загальну суму 4 601 496,67 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами приймання - передачі природного газу.
Вказані акти підписані, зокрема, позивачем та відповідачем без будь-яких зауважень щодо обсягів та якості отриманого природного газу, акти підписані представником відповідача та скріплені відтиском його печатки.
Враховуючи зазначений вид договорів, вбачається, що він є оплатним, і обов'язку продавця за договором поставити природний газ відповідає обов'язок покупця оплатити вартість газу і наданих послуг.
У відповідності до частини 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У розділі 5 договору сторони узгодили ціни на газ. В подальшому, між позивачем та відповідачем було укладено численні додаткові угоди, якими сторони змінювали ціну газу.
У пункті 5.5. договору сторони погодили, що загальна сума вартості природного газу за договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Згідно з пунктом 6.1. договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідач поставлений у спірний період природний газ оплатив із порушенням термінів визначених у пункті 6.1. договору.
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо заперечень відповідача стосовно строку та якості поставленого у спірний період позивачем природного газу. А також, з вищезазначених актів приймання-передачі природного газу вбачається, що акти підписані без заперечень. Отже, позивачем дотримано вимоги договору в частині виконання його зобов'язань за договором.
Відповідно до пункту 9.3. договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Відповідач розрахувався за поставлений природний газ у повному обсязі, але з порушенням встановленого договором строку, в зв'язку з чим, за прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 7.2. договору, позивач нарахував відповідачу 295 256,08 грн - втрат від інфляційних процесів з 15 лютого 2015 р. по 30 листопада 2015 р., 20 793,24 грн - 3 % річних за період з 15 лютого 2015 р по 17 лютого 2016 р. та 335 046,24 грн - пені за період з 15 лютого 2015 р по 17 лютого 2016 р.
Отже, причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором у частині своєчасного розрахунку за поставлений природний газ у 2015р.
30.11.2016р. набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 №1730-VІІІ.
Згідно статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Оскільки відповідач є теплопостачальним підприємством, на нього розповсюджується дія Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
З матеріалів справи вбачається, що заборгованість була погашена відповідачем у повному обсязі до набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
У відповідності до частини 3 статті 7 цього Закону на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Оскільки, станом на день набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" заборгованість за природний газ, поставлений за Договором, була відсутня, то відповідно до частини 3 статті 7 цього Закону нараховані пеня, інфляційні втрати та 3% річних підлягають списанню з 30.11.2016р. Додаткових умов для списання законом не вимагається.
При винесенні ухвали, суд виходив з наступного.
Відповідно до частинам 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'яза вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до статті 2 вказаного Закону його дія поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Згідно з частиною 3 статті 7 Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом. Отже, додаткові умови для списання сум неустойки, інфляційних нарахувань, процентів річних при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності законом, не вимагаються.
У даній справі предметом спору є пеня, інфляційні нарахування та 3% річних, нараховані на основну заборгованість за спожитий в період з січня по грудень 2015 року природний газ, вказана заборгованість за який була у повному обсязі погашена відповідачем 18 лютого 2016 року (останній платіж).
Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі було порушено ухвалою господарського суду Львівської області від 11 листопада 2016 року (а.с.2-3).
На момент звернення із позовом до суду у позивача було право вимагати у відповідача сплатити пеню, інфляційні втрати та 3% річних за несвоєчасну оплату спожитого у 2015 році природного газу, однак таке право скасовано під час провадження у справі, у зв'язку з набуттям чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії".
Оскільки предмет спору на даний момент відсутній, то згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі.
Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1 378 грн. 00 коп.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (206 700 грн. 00 коп.); за подання позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у сумі 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378 грн. 00 коп.).
Відповідно до платіжного доручення №4008533 від 31.10.2016 позивачем було сплачено 9 767 грн 00 коп. судового збору.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернути позивачу суму сплаченого ним судового збору у розмірі 9 767 грн 00 коп., оскільки провадження у справі припиняється з підстави, яка не віднесена до виключень, зазначених в пункті 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", що, відповідно, є причиною для повернення судового збору прокуратурі.
Керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" господарський суд, -
1. Припинити провадження у справі.
2. Повернути Публічному акціонерному товариству «Національна компанія «Нафтогаз України» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) з Державного бюджету України 9 767,00 грн сплачених на оплату судового збору, згідно платіжного доручення №4008533 від 31.10.2016 р.
Суддя Синчук М.М.