23.01.2017 р. Справа№ 914/64/17
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Бізнес-Парк», м. Львів
до відповідача: Рава - Руська міська рада, м. Рава-Руська, Жовківський р-н., Львівська обл.
про: визнання незаконними рішень Рава-Руської міської ради Жовківського району Львівської області та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
Суддя Долінська О.З.
При секретарі Думин В.Я.
За участю представників:
позивача: Косик Т.О. - керівник;
відповідача: Донцов Н.М. - дор. №24/02-15 від 13.01.2017 р.
На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Бізнес-Парк» до Рава - Руської міської ради про визнання незаконними рішень Рава-Руської міської ради Жовківського районного Львівської області та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки. Ухвалою від 11.01.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 23.01.2017 року.
13.01.2017 року за вх. №147/17 позивач подав до господарського суду Львівської області заяву про забезпечення позову у справі №914/64/17, відповідно до якої просить суд:
- Вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) вчиняти дії щодо проведення будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_2 до вирішення справи по суті.
- Вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (79044, м.Львів, вул. Генерала Чупринки, 71) реєструвати декларацію про готовність об'єкту до експлуатації щодо об'єкта адміністративно-побутової будівлі на АДРЕСА_2 до вирішення справи по суті.
В судове засідання 23.01.2017 року представник позивача з'явився, просить задоволити заяву про забезпечення позову від 13.01.2017 року вх. №147/17 із підстав викладених у ній. Вимоги ухвали суду від виконав.
В судове засідання 23.01.2017 року представник відповідача з'явився, вимоги ухвали суду виконав. У вирішенні заяви про забезпечення позову покладається на розсуд суду.
Вказана заява вх. №147/17 від 13.01.2017 року обґрунтована тим, що відповідно до оспорюваних рішень Рава-Руською міською радою було продано право оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування складських приміщень з розвантажувальною платформою (розвантажувального майданчика) фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3.
Як зазначає позивач, на момент подання позовної заяви на вказаній земельній ділянці ФОП ОСОБА_3 розпочав будівництво нежитлових будівель та споруд на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, виданої йому Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області 04.03.2016 року, яка міститься в матеріалах справи.
ТзОВ «Індустріальний Бізнес-Парк» вважає, що майбутня реєстрація Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області декларації про готовність об'єкту до експлуатації значно утруднить виконання рішення суду у даній справі.
Позивачем, заявлено вимоги про визнання незаконними та скасування рішень Рава-Руської міської ради Жовківського району Львівської області №10 від 30.04.2013 року, №37 від 03.04.2014 року та №2 від 05.08.2014 року та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_2 від 22.09.2014 року, укладеного між Рава-Руською міською радою та ФОП ОСОБА_3 і скасування його державної реєстрації. В той же час, ФОП ОСОБА_3 зареєстрував у Департаменті державної архітектурно - будівельної інспекції у Львівській області декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва адміністративно - побутової будівлі 04.03.2016 року та відповідно отримано можливість здійснити забудову ним спірної земельної ділянки за вказаною вище адресою.
Таким чином, невжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 вчиняти дії щодо проведення будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_2, а також заборони Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у
Львівській області реєструвати декларацію про готовність об'єкту до експлуатації щодо об'єкта адміністративно-побутової будівлі на АДРЕСА_2 утруднить виконання рішення господарського суду та унеможливить реальне відновлення інтересів, на захист яких подано відповідний позов.
Згідно статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Заходи забезпечення позову є однією з важливих гарантій захисту прав та інтересів громадян і юридичних осіб, передбачених процесуальним законодавством.
У статті 67 Господарського процесуального кодексу України наведено вичерпний перелік заходів забезпечення позову в господарському процесі.
Так, відповідно до частини 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.
Забезпеченню позову притаманні такі ознаки як терміновість, тимчасовий характер та відповідність заявленій вимозі.
В пункті 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" роз'яснено, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до абз.2 п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.
Заходи забезпечення позову є однією з важливих гарантій захисту прав та інтересів громадян і юридичних осіб, передбачених процесуальним законодавством.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості (п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову").
У відповідності до пункту 9 вказаної Постанови виносячи ухвалу про забезпечення позову, господарський суд повинен виходити з такого.
Виносячи ухвалу про заборону відповідачеві вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти. Помилковими слід визнавати ухвали, якими боржникам забороняється користуватись їх майном, якщо через особливості цього майна користування ним не тягне знищення або зменшення його цінності.
Такі правила повинні застосовуватись і до інших осіб, яким на підставі статті 67 ГПК України забороняється вчинення дій щодо предмета спору.
Господарський суд не повинен вживати таких заходів до забезпечення позову, які фактично є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Крім цього,при вирішені питання про забезпечення позову судом приймається до уваги зазначену в заяві позивачем практику Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Також у рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Пленум Вищого господарського суду України у п.2.6 постанови №6 від 17.05.2011р. "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" звертає увагу, що забезпечення позову шляхом заборони реєструвати право власності на спірну земельну ділянку, відчужувати її будь-яким способом, передавати в іпотеку, користування, а також використовувати спірну земельну ділянку або її частину допускається за наявності відомостей про можливість вчинення відповідачем дій, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. При цьому суд повинен визначити, чи перебувають заходи забезпечення позову, про вжиття яких заявляє клопотання сторона, у зв'язку із заявленими позовними вимогами та предметом спору, чи є ймовірність утруднення виконання або невиконання в майбутньому рішення суду про задоволення позову в разі невжиття таких заходів.
За таких обставин, суд погоджується з твердженням позивача, що продовження вчинення ФОП ОСОБА_3 вищезазначених дій до ухвалення судом рішення по даній справі, а саме щодо проведення ним будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_2, яка передана йому в оренду за договором оренди земельної ділянки від 22.09.2014 року загальною площею 0,2874 га з кадастровим номером: НОМЕР_1, а також невжиття заходів по забороні Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області реєструвати декларацію про готовність об'єкту до експлуатації щодо об'єкта адміністративно-побутової будівлі на АДРЕСА_2, утруднить виконання рішення господарського суду та унеможливить реальне відновлення інтересів, на захист яких подано відповідний позов, призведе до заподіяння подальшої шкоди правам, свободам та інтересам позивача, а захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних додаткових зусиль та витрат і таким чином знівелює функцію можливого рішення по справі в разі задоволення позовних вимог, як інструмента поновлення порушених прав позивача, оскільки для відновлення своїх порушених прав позивачу доведеться докласти значних додаткових зусиль.
В матеріалах справи №914/64/17 міститься копія декларації про початок виконання будівельних робіт з будівництва адміністративно-побутової будівлі на АДРЕСА_2 виданої ФОП ОСОБА_3, зареєстрованої Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області 04.03.2016 року.
Дані матеріали підтверджують обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, адже у разі будівництва на спірній земельній ділянці нерухомого майна, існує ймовірність утруднення виконання в майбутньому імовірного рішення суду про задоволення позову в разі невжиття таких заходів. Враховуючи те, що предметом спору є визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки укладеного між Рава-Руською міською радою Жовківського району Львівської області і ФОП ОСОБА_3 та скасування його державної реєстрації, заборона вчинення дій, спрямованих на забудову спірної земельної ділянки, у даному випадку є належним і достатнім заходом забезпечення позову. При цьому, забороняти користуватися даною земельною ділянкою у спосіб, не пов'язаний із здійсненням будівництва на ній, немає необхідності, оскільки у такому випадку порушуватимуться вимоги розумності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, а також забезпечення збалансованості інтересів учасників процесу.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 22, 66, 67, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Індустріальний Бізнес-Парк» (вх.№147/17 від 13.01.2017 р.) про забезпечення позову задоволити.
2. Вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) вчиняти дії щодо проведення будівельних робіт на земельній ділянці по АДРЕСА_2, що передана йому в оренду згідно Договору оренди земельної ділянки від 22.09.2014 року загальною площею 0,2874 га з кадастровим номером: НОМЕР_1 до вирішення по суті справи №914/64/17.
3. Вжити заходів до забезпечення позову шляхом заборони Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (79044, м.Львів, вул. Генерала Чупринки, 71) реєструвати декларацію про готовність об'єкту до експлуатації щодо об'єкта адміністративно-побутової будівлі на АДРЕСА_2 до вирішення по суті справи №914/64/17.
Ухвала набирає законної сили в день її винесення (23.01.2017 р.) і підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала підлягає для пред'явлення до виконання протягом 3-х років з дня її винесення.
Суддя Долінська О.З.