ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
17 січня 2017 року Справа № 913/1206/16
Провадження №33/913/1206/16
За позовом Публічного акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ
до Прокуратури Луганської області, м.Сєвєронецьк Луганської області
про стягнення 29 977 грн 52 коп.
Суддя Драгнєвіч О.В.
Секретар судового засідання Дмітрієва К.С.
У засіданні брали участь:
від позивача: ОСОБА_1Ю, юрисконсульт віділу правового забезпечення за довіреністю №744 від 12.12.2016.
від відповідача: ОСОБА_2 прокурор відділу прокуратури Харківської області на підставі довіреності від 25.11.2016 за вих.№ 05/2-441вих-16 (посвідчення № 028256 від 15.08.2014);
Публічне акціонерне товариство “Укртелеком” звернулось до господарського суду Луганської області із позовом до Прокуратури Луганської області про стягнення заборгованості в сумі 21305 грн 73 коп. з оплати телекомунікаційних послуг за договором про надання послуг бізнес-мережі №2306104 від 01.02.2012, додаткової угоди №1 від 01.02.2012 до договору, нарахованих у зв'язку із допущеним простроченням оплати пені в розмірі 407 грн 05 коп., у відповідності до ст.625 Цивільного Кодексу України втрат від впливу інфляційних процесів у розмірі 7300 грн 23 коп., 3% річних - 964 грн 51 коп.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2306104 від 01.02.2012 та додаткової угоди №1, допущення прострочення виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість за період з січня 2014 року по серпень 2016 року.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 02.11.2016 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 28.11.2016.
В судовому засіданні 28.11.2016 оголошено перерву до 14.12.2016.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 14.12.2016 розгляд справи відкладено на 12.01.2017 надано додатковий час сторонам для надання письмових пояснень та документів, необхідних для розгляду спору, за клопотанням позивача у відповідності до ст.69 ГПК України продовжено строк розгляду справи до 17.01.2017 включно.
Позивачем також надані письмові пояснення від 25.11.2016, 13.12.2016, 14.12.2016 з додатковими документами, в яких останній послався на наступне: після закінчення строку договору 31.12.2012 відповідач ухилявся від укладення договорів чи додаткових угод про пролонгацію договору; відповідач не відмовився від послуг, радіоточки продовжували працювати, заяву про відключення послуги відповідач не подавав; правовідносини в сфері функціонування радіоточок врегульовано окремими нормативними актами, зокрема згідно п.5 Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №192 від 15.02.1999, підприємства електрозв'язку забезпечують на договірних умовах експлуатаційно-технічне обслуговування апаратури та технічних засобів оповіщення, зв'язку ЦО, що належать до сфери управління центральних та місцевих органів виконавчої влади, знаходяться в пунктах управління, на підприємствах, установах. Згідно абз.2 п.56 Положення, забороняється самостійно проводити відключення (перенесення на інше місце) апаратури і технічних засобів оповішення та зв'язку ЦО без дозволу відповідного органу ЦО та НС; згідно п.6.2 договору сторона, яка у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин, не має можливості виконати цей договір, зобов'язана повідомити інші сторону про початок чи закінчення дії таких обставин протягом трьох днів, однак, відповідач ніколи не повідомляв позивача, що не має можливості виконувати умови договору через настання форс-мажорних обставин; згідно п.4.1. договору надання послуг за цим договором є платним, відсутність рахунків, чи їх несвоєчасне виставлення, за твердженням позивача, не є, згідно умов договору, підставою для звільнення від їх оплати. Крім того, на підтвердження факту їх виставлення додано копії реєстрів поштових відправлень; відповідно до п.4.4.1 договору абонент повинен оплатити рахунок за послуги не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора.
Позивач також зазначає, що після закінчення строку дії договору 31.12.2012, відповідач, зокрема, продовжував оплачувати послуги за вказаним договором в 2013 році; пеня відповідачу нараховувалася саме на підставі умов укладеного між сторонами договору, а не виставлених рахунків; з посиланням на п.3.2.6, п.6.2., п.8.2. договору та п.п. 9, п.п.24, п.п.27 п.35, пункти 52, 53, 55 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 позивач вказує на те, що не отримувати телекомунікаційні послуги відповідач міг лише у 2-х випадках - у разі поданні відповідної заяви про відмову від послуги або у разі подання заяви про пошкодження телекомунікаційних мереж та технічних засобів. Оскільки такі заяви відповідачем не подавалися, він вважається таким, що отримував послуги належним чином. Відповідач в порушення п.3.2.5 договору не інформував позивача про зміну своєї адреси місцезнаходження чи припинення діяльності (а.с.74-76; 94-98).
У відзиві на позовну заяву від 24.11.2016 відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог, просив відмовити в позові з посиланням на наступне: неправомірність заявлення позивачем позовних вимог на підставі договору про надання послуг бізнес-мережі №2306104 від 01.02.2012 та додаткової угоди №1 до договору, оскільки строк дії договору, на який було погоджено сторонами надання послуг, закінчився 31.12.2012, що також відповідає умовам укладеної між сторонами додаткової угоди №1 про надання послуг радіомовлення; редакція укладеного між сторонами договору положень про автоматичні умови пролонгації договірних відносин не містила; пропозицій від позивача щодо укладення нового договору або пролонгації умов договору №2306104 від 01.02.2012 на новий строк не надходило, відповідних додаткових угод сторони також не укладали; прокуратурою зобов'язання за вказаним договором №2306104 від 01.02.2012 протягом строку його дії виконані у повному обсязі, що відповідає вимогам укладеного договору та ст.903 ЦК України; наразі з 2014 року по теперішній час прокуратура Луганської області взагалі не користується послугами, що були предметом договору №2306104, вказані послуги відповідачем не отримувалися; водночас позивачем не надано належних доказів на підтвердження дії договору №2306104 від 01.02.2012, наявності договірних відносин між сторонами, на що безпідставно вказує позивач як підставу для нарахування та стягнення відповідних сум з відповідача; не надано доказів, які б підтверджували взагалі факт надання позивачем відповідачу вказаних послуг; рахунки на оплату послуг за спірний період не надходили до прокуратури Луганської області.
Приміщення будівлі прокуратури Луганської області за адресою: м.Луганськ, вул.Коцюбинського, 3, розташоване на тимчасово окупованій території Луганської області, тому відповідно до наказу Генерального прокурора України №123 від 17.11.2014 прокуратурі Луганської області визначено тимчасове місце знаходження за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, просп. Гвардійський, 30, а згідно наказу Генерального прокурора України №198 від 07.09.2015 за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Б.Ліщини, 27. Зокрема, рахунки на оплату послуг на вказані адреси місцезнаходження прокуратури не надходили. Крім того, в рахунках позивача за період січень-листопад 2014 року зазначена неправильна адреса м.Сєвєродонецьк, просп. Гвардійський, 30, проте за вказаною адресою відповідач зареєстрований лише з 18.11.2014, згідно наказу Генерального прокурора України №123 від 17.11.2014, що також свідчить про недостовірність цих рахунків; інформація у відповідача щодо підстав здійснення платежів протягом квітня-грудня 2013 року, а також оригінали документів відсутні, надати пояснення за які саме послуги та за яким договором здійснювалися оплати та платіжні документи не представляється можливим оскільки відповідні платіжні документи залишилися в приміщенні за адресою м. Луганськ, вул.Коцюбинського 3, розташованому на тимчасово окупованій території; підставою для повідомлення про тимчасову зміну місцезнаходження стало укладення між сторонами іншого договору №5225589 від 15.09.2015 про надання інших послуг - послуг телефонного зв'язку; відповідач не звертався до позивача із заявою про відмову від послуги, відключення радіоточок, оскільки строк дії договору закінчився (а.с.87-90; 164-166).
В додаткових письмових поясненнях від 12.01.2017 представник позивача зазначив про неможливість надання оригіналу договору, оскільки він знаходиться в м.Луганськ - тимчасово окупованій території; інші докази надання позивачем та отримання відповідачем вказаних послуг, докази виставлення рахунків відповідачу, докази звернення до відповідача щодо пролонгації умов договору, укладення нового - у позивача відсутні; на час розгляду спору за спірний період заборгованість відповідачем не погашена; підставою зарахування позивачем здійснених в 2013 році відповідачем платежів - наявність договору.
В судовому засіданні 12.01.2017 оголошено перерву до 17.01.2017, надано сторонам час для підготовки додатковий пояснень та документів, необхідних для розгляду спору.
Після оголошеної перерви в судове засідання 17.01.2017 прибули представники обох сторін, які вимоги суду не виконали, додаткових пояснень, належного розрахунку 3% річних, інфляційних втрат та пені, окремо по рахункам та додаткових документів в обґрунтування власних правових позицій на надали.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача підтримав раніше надані заперечення, просив в позові відмовити.
В судовому засіданні 17.01.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, надані докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд
01.02.2012 між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (позивач/ оператор) та Прокуратурою Луганської області (відповідач/бізнес-абонент) укладено договір №2306104 про надання послуг бізнес-мережі (надалі - договір; а.с.17-19).
Згідно предмету договору сторони погодили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України, оператор надає бізнес-абоненту телекомунікаційні послуги (ДК 016-97 від 01.01.1999 код 64.20.2 послуги зв'яку інше) бізнес-мережі (надалі - послуги), а бізнес-абонент отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість.
Під бізнес-мережею розуміється система комплексного обслуговування бізнес- абонентів, що забезпечує надання повного спектра телекомунікаційних послуг з підвищеним рівнем обслуговування (п.1.2. договору).
Згідно п.1.4. договору кількість точок проводового радіомовлення до офісу бізнес-абонента зазначаються в додаткових угодах.
В п.2.2. сторони погодили, що перелік та опис послуг, спеціальні умови організації, технічні характеристики і порядок надання послуг бізнес-абоненту визначаються в окремих додаткових угодах до цього договору, що підписуються сторонами по кожному з видів замовлених послуг.
В третьому розділі договору визначені права та обов'язки сторін, зокрема для оператора - у письмовій формі повідомляти бізнес-абонента про підвищення тарифів на послуги, не менше ніж за 7 днів до початку введення в дію нових тарифів (п. 3.1.7); для бізнес-абонента - проводити оплату послуг в порядку та терміни, визначені договором (п.3.2.3); у випадку зміни обов'язкових реквізитів, припинення діяльності або банкрутства чи неплатоспроможності, передбачених в договорі, письмово інформувати оператора протягом 5 днів (3.2.5), забезпечувати доступ технічним працівникам оператора до встановленого додаткового обладнання, для здійснення його профілактичного обслуговування, а також заміни в разі виходу з ладу (3.2.10).
Надання послуг за договором є платним.
В п.4.2. договору сторонами, погоджено кредитний порядок оплати наданих телекомунікаційних послуг.
Зокрема, не пізніше 10 (десятого) числа місяця, що настає за розрахунковим, оператор виставляє бізнес-абоненту рахунок, для оплати вартості наданих послуг. Розрахунковим місяцем вважається кожний календарний місяць року, у межах якого надавалися послуги.
У разі кредитної системи оплати: бізнес-абонент повинен оплатити рахунок за послуги не пізніше останнього місяця, наступного за розрахунковим, шляхом перерахування належної до сплати суми на розрахунковий рахунок оператора. Оплата послуг проводиться у національній валюті України (п.4.4. договору).
Згідно п.4.6. договору оператор має право припинити надання послуг (скоротити їх перелік) у разі порушення строку оплати більш, ніж на один місяць. При цьому оператор надсилає бізнес-абоненту письмове попередження про можливість припинення (скорочення переліку) надання послуг із зазначенням кінцевого строку оплати. Якщо протягом 10 днів після зазначеного в попередженні строку не надійшло підтвердження про оплату оператор має право припинити надання послуг або скоротити їх перелік до повного погашення заборгованості.
Також оператор має право перевести абонента з наступного розрахункового періоду на авансову систему оплати, попередивши письмово не менше, ніж за 20 календарних днів (п.4.7.).
В п.4.8. договору сторони визначили, що тарифи на послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання, встановлюються та застосовуються відповідно до чинного законодавства України. Тарифи на інші послуги встановлюються оператором самостійно. Для розрахунків за цим договором застосовуються тарифи, що діяли на момент надання послуг, визначених в додатках до цього договору. Додатково при оплаті послуг нараховується податок на додану вартість за ставкою, що діє на момент оплати.
Згідно п.4.9. договору вартість послуг зазначається у відповідних додаткових угодах до цього договору.
Як вбачається, в 4.11. договору сторони погодили, що рахунки за надані послуги, а також всю необхідну інформацію стосовно надання цих послуг оператор надсилає бізнес-абоненту за адресою: 98055, м.Луганськ, вул.Коцюбинського 3.
Крім того, загальна сума по договору складає 1198 грн 08 коп. з ПДВ (п.4.12 договору).
У відповідності до п.8.1. договору сторонами визначено, що умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.02.2012 і діють до 31.12.2012.
Матеріали справи свідчать про те, що 01.02.2012 сторонами укладено також додаткову угоду №1 про надання послуг проводового радіомовлення до договору №2306104 про надання послуг бізнес-мережі від 01.02.2012 (а.с.20).
Згідно предмету вказаної додаткової угоди сторони погодили, що оператор (виконавець) надає бізнес-абоненту (замовнику) на території України послуги проводового радіомовлення, а замовник отримує зазначені послуги та сплачує їх вартість відповідно до встановлених тарифів.
Зокрема, в п.2.1. додаткової угоди сторони визначили, що не пізніше 1 робочого дня з моменту набрання чинності цією додатковою угодою виконавець організовує (підтримує) 128 (сто двадцять вісім) точок проводового радіомовлення в офісі замовника, шо розташовані за наступними адресами:
- м.Луганськ- 76 радіоточок;
- Антрацитівський район, - 3 радіоточки;
- м.Красний Луч, - 20 радіоточки;
- Кремінський район - 2 радіоточки;
- м.Лисичанськ, - 11 радіоточок;
- м. Сєвєродонецьк - 4 радіоточки;
- Сватівський район, - 4 радіоточки;
- Лисичансько-Рубіжанська п/о - 5 радіоточек;
- Старобільський район, - 1 радіоточка;
- Троїцький район, - 1 радіоточка;
- Стаханово-Алччевська п/о,(м. Стаханов) - 1 радіоточка,
та надає послуги проводового радіомовлення.
Замовник отримує послуги проводового радіомовлення та сплачує їх вартість згідно із встановленими тарифами (п.2.2. додаткової угоди).
В п.3.2. додаткової угоди сторони погодили, що всі питання, не врегульовані та/або не змінені цією додатковою угодою, регулюються положеннями договору.
Ця додаткова угода набуває чинності з моменту її підписання і діє до моменту припинення дії договору №2306104 від 2012 року.
Як вбачається, 01.02.2012 сторонами також підписано додаток №1.1 до додаткової угоди №1 про надання послуг проводового радіомовлення до договору №2306104 про надання послуг бізнес-мережі від 01.02.2012, в якому сторони погодили тарифи на послуги проводового радіомовлення (а.с.21).
Суд зауважує про те, що позивачем до позову надано посвідчену копію договору про надання послуг бізнес-мережі №2306104 від 01.02.2012 на 3-х аркушах, з якої вбачається, що сторінка договору зі змістом розділів 6, 7, 8, 9 надана двічі (а.с.18-19).
Як досліджено судом, редакція цих розділів в обох копіях сторінок є ідентичною, за виключенням п.8.1. договору, редакція якого в одній копії викладено : «…що умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.02.2012 і діють до 31.12.2012.», а в іншій - «…що умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.04.2012 і діють до 31.12.2012».
Вимоги суду щодо надання для огляду оригіналу договору та належним чином оформленої його копії для долучення до матеріалів справи, сторони не виконали з посиланням на не можливість їх надання, залишення оригіналів на тимчасово окупованій території України, в м. Луганськ.
Враховуючи зазначене, а також те, що сам основний договір №2306104, додаткову угоду №1 та додаток до неї, якою зокрема визначено сторонами предмет договору - послуги проводового радіомовлення, встановлений їх перелік та тарифи, було укладено сторонами саме 01.02.2012, а у розділі 4 додаткової угоди визначено термін її дії - набрання чинності з моменту її підписання (тобто з 01.02.2012) та її дію - до моменту припинення дії основного договору №2306104 (тобто до 31.12.2012), суд враховує п.8.1. договору, в редакції «…що умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли з 01.02.2012 і діють до 31.12.2012».
За твердженням позивача, на виконання умов договору про надання послуг бізнес-мережі №2306104 від 01.02.2012 та додаткової угоди №1 про надання послуг проводового радіомовлення до договору №2306104 від 01.02.2012, позивачем були надані телекомунікаційні послуги, зокрема, послуги проводового радіомовлення за період з січня 2014 року по серпень 2016 року на суму 21305 грн 73 коп., що підтверджується доданими рахунками-актами, оформленими позивачем за вказаний період (а.с.22-53).
Однак, відповідач в порушення п.4.4.1 договору, у строки встановлені договором, розрахунок з позивачем за надані послуги протягом січня 2014 року - серпеня 2016 року не провів, допустив прострочення виконання грошового зобов'язання, у зв'язку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам сторін, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Зокрема, правове регулювання правовідносин сторін здійснюється нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 №1280-ІV та Правилами надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.12 № 295.
Згідно положень ст. 1 Закону України “Про телекомунікації” від 18.11.2003 №1280-ІV телекомунікаційна мережа - комплекс технічних засобів телекомунікацій та споруд, призначених для маршрутизації, комутації, передавання та/або приймання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого роду по радіо, проводових, оптичних чи інших електромагнітних системах між кінцевим обладнанням, а телекомунікаційна послуга - продукт діяльності оператора та/або провайдера телекомунікацій, спрямований на задоволення потреб споживачів у сфері телекомунікацій.
Таким чином, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір про надання послуг бізнес-мережі №2306104 від 01.02.2012 є договором про надання послуг і регулюється нормами глави 63 ЦК України - “Послуги”.
Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України ).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації» та п.п. 6 п.36 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012, споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватись Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підставі укладеного між сторонами договору про надання послуг бізнес-мережі №2306104 від 01.02.2012 та невідємної його частини, додаткової угоди №1 про надання послуг проводового радіомовлення до договору від 01.02.2012, до стягнення заявлено заборгованість в сумі 21305 грн 73 коп. за надані послуги радіомовлення за період з січня 2014 року по серпень 2016 року.
Однак, під час розгляду спору судом встановлено, що строк дії договору №2306104 від 01.02.2012 та невідємної його частини, додаткової угоди №1 про надання послуг проводового радіомовлення до договору від 01.02.2012, сторонами встановлено до 31.12.2012 (п.8.1 договору та розділ 4 додаткової угоди №1 від 01.02.2012).
Відповідно до ст. 631 ЦК України строком дії договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений, зокрема, в ст. 188 Господарського кодексу України (надалі - ГК України).
Згідно з ч. 1 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору також допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст.905 ЦК України).
Наразі в п. 8.5. договору сторони погодили, що зміни до договору можуть вноситися тільки за наявності письмового погодження сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суд зауважує про те, що умовами укладеного між сторонами договору №2306104, на умови якого посилається позивач як підставу своїх вимог, не передбачено автоматичної пролонгації строку його дії.
Разом з тим, як вбачається в наданих рахунках-актах за період з січня 2014 року по серпень 2016 року, позивач вказує про надання телекомунікаційних послуг згідно саме договору №2306104 (а.с.22-53).
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що сторонами вносились відповідні зміни до договору в частині продовження строку його дії чи можливості його автоматичної пролонгації на наступні періоди за умови відсутності заперечень сторін.
Суд звертає увагу також на те, що надані позивачем рахунки-акти складені позивачем останнім днем розрахункового місяця.
Згідно п.4.3. договору сторонами було передбачено не пізніше 10 числа місяця, що настає за розрахунковим, оператор виставляє бізнес-абоненту рахунок для оплати вартості послуг.
Докази своєчасного виставлення позивачем на виконання п.4.3. договору всіх рахунків за спірний період відповідачу в матеріалах справи відсутні. На підтвердження направлення відповідачу рахунків позивачем долучено, зокрема вибірково, копії окремих поштових реєстрів за березень, липень, серпень 2016 року, квітень 2014 року (а.с.78-81) та грудень 2015 року, січень 2016 (а.с.100-101). Однак, з даних реєстрів не вбачається які саме рахунки-акти направлялися/вручалися відповідачу.
За умовами п.4.11 договору сторонами було погоджено, що рахунки за надані послуги, а також всю необхідну інформацію стосовно надання цих послуг оператор надсилає бізнес-абоненту за адресою: 98055, м.Луганськ, вул.Коцюбинського 3.
Відповідач зазначає, що у зв'язку із закінченням строку дії договору №2306104 ним не було повідомлено позивача про зміни в адресі місцезнаходження.
Оскільки приміщення будівлі прокуратури Луганської області за адресою: м.Луганськ, вул.Коцюбинського, 3, станом на 2014 рік розташоване на тимчасово окупованій території Луганської області, тому відповідно до наказу Генерального прокурора України №123 від 17.11.2014 прокуратурі Луганської області визначено тимчасове місце знаходження за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, просп. Гвардійський, 30, а згідно наказу Генерального прокурора України №198 від 07.09.2015 за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, вул. Б.Ліщини, 27.
Натомість позивач надав копію виписки з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копію наказу №123 від 17.11.2014, посвідчені представником відповідача, які як зазначає позивач, були надані відповідачем з метою повідомлення зміни адреси місцезнаходження та направлення рахунків за вказаним договором на правильну адресу.
Відповідач в письмових поясненнях зеперечив дані обставини, вказавши, що дані документи були надані позивачу з урахуванням укладення між сторонами іншого договору №5225589 від 15.09.2015 про надання інших послуг - послуг телефонного зв'язку.
Крім того, з наданих позивачем копій не вбачається коли саме та на виконання якого саме договору відповідачем були надані відповідні копії документів, дата їх посвідчення/передачі відсутня, супровідній лист про надання вказаних документів відповідачем також суду не надано.
Як вбачається, в рахунках позивача за період січень-листопад 2014 року зазначена неправильна адреса місцезнаходження відповідача м.Сєвєродонецьк, просп. Гвардійський, 30, проте за вказаною адресою відповідач зареєстрований лише з 18.11.2014, згідно наказу Генерального прокурора України №123 від 17.11.2014, на підставі якого прокуратурі Луганської області визначено тимчасове місце знаходження за адресою: Луганська область, м.Сєвєродонецьк, просп. Гвардійський, 30.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що на послуги надані за рахунками-актами за період з січня 2014 року по серпень 2016 року на загальну суму 21305 грн 73 коп. не розповсюджуються умови договору про надання послуг бізнес-мережі №2306104 від 01.02.2012 та додаткової угоди №1 про надання послуг проводового радіомовлення до договору №2306104 від 01.02.2012, оскільки договір, на який посилається позивач та додаткова угода №1 до нього від 01.02.2012, припинили свою дію 31.12.2012, іншого позивачем не доведено.
Суд критично оцінює доводи позивача про те, що відповідач ухилявся від внесення змін до договору №2306104 від 01.02.2012 щодо пролонгації його умов на інший період чи від укладення нового договору між сторонами щодо надання телекомунікаційних послуг, зокрема послуг проводового радіомовлення, оскільки на підтвердження вказаних обставин позивачем не надано належних доказів. В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження звернення позивача із пропозицію укласти договір на новий строк.
Суд звертає увагу на те, що укладаючи договір №2306104 від 01.02.2012 сторонами в п.4.12 була погоджена сума договору на час його дії в розмірі 1198,08 грн з ПДВ, а в додатку №1.1. до додаткової угоди №1 погоджено тарифи та види надання послуги радіомовлення.
Натомість, як вбачається з наданих позивачем рахунків, останнім за спірний період відповідачу нараховується щомісячна плата за послуги в сумі 1500 грн в середньому. В матеріалах справи відсутні докази інформування відповідача про тарифи послуги, які застосовуються позивачем.
З огляду на відсутність пролонгації умов договору на новий строк, укладення нового договору, між сторонами залишилися неврегульованими істотні умови, зокрема не погоджено кількість точок проводового радіомовлення, які підлягають обслуговуванню позивачем на замовлення відповідача, їх місцезнаходження, вартість послуг, що надаються, іх види та тарифи, що застосовуються при розрахунку плати, порядок та строки здійснення оплати наданих послуг, процедура виставлення рахунків для здійснення їх оплати, тощо.
Суд також не приймає до уваги доводи позивача про те, що відповідач ніколи не повідомляв позивача, що не має можливості виконувати умови договору через настання форс-мажорних обставин, зокрема тимчасову окупацію території, що за умовами п.6.2 договору не є підставою для звільнення від обов'язку оплатити отримані послуги, оскільки зазначені доводи в запереченнях відповідача як підстави відмови в позові відсутні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з посиланням на п.3.2.6, п.6.2., п.8.2. договору та п.п. 9, п.п.24, п.п.27 п.35, пункти 52, 53, 55 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №295 від 11.04.2012 вказує на те, що не отримувати телекомунікаційні послуги відповідач міг лише у 2-х випадках - у разі подання відповідної заяви про відмову від послуги або у разі подання заяви про пошкодження телекомунікаційних мереж та технічних засобів. Наразі такі заяви відповідачем не подавалися, а тому, як вказує позивач послуги за договором ним отримувалися.
Суд не може погодитися із доводами позивача та вважає їх помилковими з огляду на те, що умови наведені в цих пунктах договору та Правил стосуються прав та обов'язків сторін, які реалізуються під час дії договору, тобто стосуються випадку дострокової відмови споживача від отримання відповідної послуги під час дії договору. Натомість, як було встановлено судом, договір №2306104 від 01.02.2012 припинив свою дію 31.12.2012, а тому підстави у відповідача звертатися до позивача із відповідною заявою про відмову від послуг були відсутні.
Посилання позивача у письмових поясненнях на те, що згідно з положеннями чинного законодавства, зокрема, Положення про організацію оповіщення і зв'язку у надзвичайних ситуаціях, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №192 від 15.02.1999, відповідач є спеціальним користувачем з особливим статусом, обладнання якого позивач не мав права самостійно відключити від телекомунікаційних послуг та без відповідного дозволу відключити надання послуги проводового радіомовлення відповідачу, не спростовує встановленого судом факту закінчення строку дії договору №2306104 від 01.02.2012.
В додаткових поясненнях позивач також зазначає, що відповідачем після 31.12.2012 (закінчення строку дії договору) здійснювалися платежі за вказаним договором в 2013 році, що свідчить, за твердженням позивача, про визнання відповідачем чинності договору №2306104 від 01.02.2012 та правомірності заявлення в подальшому вимог про стягнення утвореної заборгованості за інший період.
Суд не приймає до уваги вказані посилання позивача, враховуючи наступне.
В матеріалах справи наявні копії платіжних доручень за квітень-грудень 2013 року про здійснення відповідних платежів відповідачем (а.с. 127-134).
Однак, як вбачається, в призначенні платежів платіжних доручень міститься посилання на договір №2306104 від іншої дати - 11.04.2012 та на іншу додаткову угоду №4 від 01.01.2013, а тому відсутні підстави вважати, що платежі відповідачем здійснювалися саме на виконання договору №2306104 від 01.02.2012 та додаткової угоди №1 до договору від 01.02.2012.
Сторони вимог ухвали суду про надання відповідних письмових пояснень щодо укладення сторонами вказаних правочинів, про які іде мова в платіжних дорученнях в призначенні платежів відповідача, та надання копій відповідних договорів, залишили без виконання. Відповідач в письмових поясненнях зазначив про те, що у нього відсутня інформація про укладення таких правочинів, а також про підстави здійснення цих платежів.
Крім того, факт здійснення відповідачем окремих платежів в 2013 році з іншим призначенням та зарахування їх позивачем в рахунок погашення заборгованості в 2013 році саме за договором №2306104 від 01.02.2012 та додатковою угодою №1 від 01.02.2012, не спростовує встановлених судом обставин справи, факту закінчення строку дії договору №2306104 від 01.02.2012 та неправомірності заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги саме на підставі договору, який припинив свою дію.
Як вже зазначалося вище, матеріали справи свідчать про те, що позивачем заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з січня 2014 року по серпень 2016 року на загальну суму 21305 грн 73 коп. саме з підстав невиконання відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг бізнес-мережі №2306104 від 01.02.2012 та додаткової угоди №1 від 01.02.2012 до договору.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійним вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач під час судового розгляду наполягав на заявлених вимогах з підстав, зазначених у позовній заяві, підстави та наведене обґрунтування позовних вимог не змінював. Від позивача заяв та клопотань іншого змісту суду не надходило, представником позивача в судових засіданнях такі заяви також не подавались.
За таких обставин, суд при винесенні рішення враховує предмет та підстави позовних вимог, наведені позивачем.
Враховуючи викладене, вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані телекомунікаційні послуги за період з січня 2014 року по серпень 2016 року на загальну суму 21305 грн 73 коп. з підстав заявлених позивачем, задоволенню не підлягають.
Як вбачається, позивачем у зв'язку із допущеним відповідачем простроченням виконання грошового зобов'язання заявляються до стягнення нараховані пеня в розмірі 407 грн 05 коп. за зобов'язаннями жовтня 2015 року - червня 2016 року, у відповідності до ст.625 Цивільного Кодексу України втрати від впливу інфляційних процесів у розмірі 7300 грн 23 коп. розраховані за загальний період з березня 2014 року по серпень 2016 року, 3% річних - 964 грн 51 коп. розраховані за загальний період з 01.03.2014 по 31.08.2016 (а.с.54-60).
В письмових поясненнях позивач підтверджує, що пеня відповідачу нараховувалася саме на підставі умов укладеного між сторонами договору, а не виставлених рахунків.
Суд звертає увагу на те, що пеня, нараховується позивачем на підставі п.5.2. договору №2306104 від 01.02.2012, який припинив свою дію, що є неправомірним.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимоги про стягнення основного боргу, суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині нарахованої пені в розмірі 407 грн 05 коп., втрат від впливу інфляційних процесів у розмірі 7300 грн 23 коп., та 3% річних в сумі 964 грн 51 коп.
Враховуючи встановлені у справі обставини, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.
Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання позову покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства “Укртелеком” до Прокуратури Луганської області про стягнення 29 977 грн 52 коп., з яких: 21305 грн 73 коп.- основний борг, 407 грн 05 коп.- пеня, 7300 грн 23 коп.- втрати від впливу інфляційних процесів, 964 грн 51 коп.- 3% річних, відмовити.
Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.01.2017.
Суддя О.В. Драгнєвіч