Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51
"16" січня 2017 р. Справа № 911/3994/16
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Приватного підприємства «Мілекс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1»
про стягнення 15688,26 грн.
секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.
за участю представників:
від позивача (в режимі відеоконференції): ОСОБА_1, довір. б/н від 05.12.2016 р.;
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
Приватне підприємство «Мілекс» (далі - ПП «Мілекс», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (далі - ТОВ «Край-1», відповідач) про стягнення 15688,26 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставку товару відповідно до договору поставки № 979 від 01.09.2012 р., у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 15688,26 грн. основного боргу, а також судовий збір.
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2016 р. було порушено провадження у справі № 911/3994/16 та призначено розгляд справи на 16.01.2017 р.
08.12.2016 р. разом з позовною заявою до господарського суду Київської області від ПП «Мілекс» надійшло клопотання № 402а від 05.12.2016 р. (вх. № 25498/16 від 08.12.2016 р.) про участь позивача у судовому засіданні в режимі відеоконференції, в якому буде приймати участь його уповноважений представник ОСОБА_1, забезпечення проведення якої позивач просить доручити господарському суду Волинської області (43010, м. Луцьк, пр. Волі, 54А).
Ухвалою господарського суду Київської області від 09.12.2016 р. клопотання Приватного підприємства «Мілекс» про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції було задоволено.
Представник позивача у судовому засіданні 16.01.2017 р. в режимі відеоконференції позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання 16.01.2017 р. представника не направив, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідачем не надано.
Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 16.01.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
01.09.2012 р. між Приватним підприємством «Мілекс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» (покупець) було укладено договір поставки № 979, відповідно до п. 1.1 якого постачальник постачає і передає у власність покупцеві, а покупець приймає та оплачує товари згідно з замовленнями покупця та товаросупровідною документацією, які складають невід'ємну частину цього договору, на умовах цього договору.
У відповідності з п. 3.1 договору постачальник поставляє, а покупець оплачує товари за цінами, зазначеними у специфікації, затвердженій сторонами.
Згідно з пунктом 3.3 договору, покупець здійснює вчасний розрахунок за товари. Оплата виконується шляхом банківського переказу на рахунок постачальника, зазначений у статті 9 договору, протягом терміну платежу зазначеного у пункті 1.1 додатку № 3 «Спеціальні умови», за умови, що сума платежу не менше 50,00 грн., та що постачальник надасть належним чином оформлені рахунки та накладні (у формі відповідно до інструкцій покупця) на адресу покупця, яка зазначена в статті 9.
Договір був укладений строком до 31 грудня 2013 року. Строк дії договору автоматично продовжується на додаткові однорічні терміни у випадку, якщо не менше ніж на 30 днів до закінчення його строку дії будь-яка сторона не повідомить іншу сторону у письмовій формі про свій намір припинити його дію (п. 8.1 договору).
Як слідує з матеріалів справи, дію договору було продовжено на 2014 рік.
19.09.2014 р. ПП «Мілекс» (сторона 3), ТОВ «Край-2» (сторона 1) та ТОВ «Край-1» (сторона 2) було підписано додаткову угоду б/н про заміну сторони у зобов'язанні до договору № 979 від 01.09.2012 р., відповідно до п. 1 якої сторони дійшли згоди про заміну сторони в зобов'язанні з ТОВ «Край-2» на ТОВ «Край-1» з дати підписання Акту звірки взаєморозрахунків, який є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.
Згідно з п. 2 угоди з дати підписання Акту звірки взаєморозрахунків всі права (як кредитора у зобов'язанні по договору) і обов'язки (як боржника у зобов'язанні по договору) сторони по договору переходять від сторони 1 до сторони 2, і сторона 1 вибуває із зобов'язання по договору як сторона.
У відповідності з п. 3 угоди обов'язок оплатити надані послуги, згідно з умовами договору, які були надані стороною 3 стороні 1, та не були оплачені до дати підписання Акту звірки взаєморозрахунків, оплачуються стороною 2 (ТОВ «Край-1») стороні 3 (ПП «Мілекс»).
Як зазначає позивач, ТОВ «Край-1» розрахувалося з ПП «Мілекс» за зобов'язаннями за договором поставки № 979 від 01.09.2012 р., укладеним з первісним покупцем - ТОВ «Край-2».
У подальшому, ПП «Мілекс» на виконання умов договору № 979 від 01.09.2012 р. було поставлено ТОВ «Край-1» товар на загальну суму 15688,26 грн., що підтверджується видатковими накладними № Б00000142 від 25.02.2015 р. на суму 2910,30 грн., № Б00000109 від 18.03.2015 р. на суму 2910,30 грн., № Б00000110 від 18.03.2015 р. на суму 3478,68 грн., № Б00000001 від 01.05.2015 р. на суму 3478,68 грн., № Б00000002 від 01.05.2015 р. на суму 2910,30 грн., копії яких долучено до матеріалів справи.
ПП «Мілекс» було направлено на адресу ТОВ «Край-1» претензію № 382 від 20.10.2016 р. з пропозицією сплатити протягом 3 банківських днів суму 15688,26 грн.
Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем за отриманий товар за договором поставки № 979 від 01.09.2012 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідач у судове засідання представника не направив, відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів оплати отриманого за договором поставки № 979 від 01.09.2012 р. товару суду не надав.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки № 979 від 01.09.2012 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 15688,26 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Приватного підприємства «Мілекс» у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Край-1» (08120, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Бузова, вул. Леніна, буд. 215А, кім. 3, код 22863249) на користь Приватного підприємства «Мілекс» (45630, Волинська обл., Луцький р-н, с. Княгининок, вул. Фальківська, буд. 1, код 20135363) 15688 (п'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн. 26 коп. основного боргу, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписане 23.01.2017 р.
Суддя В.М. Бабкіна