ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.01.2017Справа № 910/19144/16
Господарський суд міста Києва у складі судді Комарової О.С., розглянувши справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест", м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіадата", м. Київ
про: стягнення дебіторської заборгованості в сумі 10 651,08 грн.
За участю представників сторін:
від позивача Ковальчук Ю.В. (представник за довіреністю)
від відповідача не з'явились
Позивач, Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест", 20 жовтня 2016 року звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою б/н від 05 серпня 2016 року до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіадата", про стягнення дебіторської заборгованості в сумі 10 651,08 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2016 року порушено провадження у справі № 910/19144/16 та призначено розгляд справи на 22.11.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 року судом, за клопотанням представника позивача, у відповідності до положень ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, розгляд справи відкладено на 13.12.2016 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2016 року розгляд справи відкладено на 10.01.2017 року.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2017 року розгляд справи відкладено на 24.01.2017 року.
В судовому засіданні 24.01.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та дав пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 24.01.2017 року не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про причини неявки до суду не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Разом з цим, відповідно до положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).
За приписами п. 4.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду в зв'язку з виявленням обставин, які перешкоджають розглядові справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.
Як зазначено в п.п. 4.9 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 частини першої цієї статті можливо лише за наявності таких умов:
- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі або, в разі оголошення перерви в судовому засіданні, - в протоколі такого засідання;
- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору, тобто за їх відсутності суд позбавлений можливості вирішити спір по суті;
- позивач не подав документи, витребувані судом при підготовці справи до розгляду (стаття 65 ГПК) або в порядку статті 38 названого Кодексу, чи не направив свого представника в засідання господарського суду без поважних причин.
Поважними, з урахуванням конкретних обставин справи, вважаються причини, які за об'єктивних, тобто не залежних від позивача, обставин унеможливлювали або істотно утруднювали вчинення ним відповідних процесуальних дій; при цьому береться до уваги й те, чи вживав позивач заходів до усунення цих обставин або послаблення їх негативного впливу на виконання позивачем процесуальних обов'язків, покладених на нього судом. Відповідні докази подаються позивачем і оцінюються господарським судом за загальними правилами статті 43 ГПК.
У разі неповідомлення позивачем таких причин суд вправі, в залежності від конкретних обставин справи, або залишити позов без розгляду, або розглянути справу за наявними в ній доказами.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позивач - Приватне акціонерне товариство "Фарлеп-Інвест", звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіадата" про стягнення дебіторської заборгованості в сумі 10 651,08 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках певні дії по підготовці справи до розгляду, в тому числі витребовує від сторін документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору.
Враховуючи вищезазначені приписи ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, а також предмет спору у справі № 910/19144/16, ухвалами Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 року, від 13.12.2016 року та від 10.01.2017 року зобов'язано позивача надати до суду: докази виставлення (направлення/передачі) відповідачу рахунків-актів на оплату телекомунікаційних послуг за спірний період, у разі їх відсутності надати письмові пояснення з цього приводу; чітко визначити період основного боргу, пені та 3% річних "з" - "по" (число, місяць, рік); детальний обґрунтований розрахунок основного боргу окремо по кожному місяцю із зазначенням суми боргу, дати та суми здійсненої оплати (у разі наявності), періоду нарахування, кількості днів прострочки та розміру нарахувань; детальний обґрунтований розрахунок пені окремо по кожному місяцю із зазначенням суми боргу, дати та суми здійсненої оплати, періоду нарахування, кількості днів прострочки та розміру нарахувань, з урахуванням п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань"; докази часткових оплат наданих послуг (платіжні доручення, банківські виписки, тощо).
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Представник позивача вимог ухвал Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 року, від 13.12.2016 року та від 10.01.2017 року не виконав, про поважність причин невиконання вимог ухвал суду від 22.11.2016 року, від 13.12.2016 року та від 10.01.2017 року суд не повідомив.
В пунктах 1, 2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.03.2012 року № 6 "Про судове рішення" зазначено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: - чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються;- чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; - яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Однак, позивач витребуваних судом ухвалами Господарського суду міста Києва від 22.11.2016 року, від 13.12.2016 року та від 10.01.2017 року документів не надав, пояснень з наданням підтверджуючих документів щодо неможливості їх подання до суду не подав.
В свою чергу, невиконання позивачем свого процесуального обов'язку щодо добросовісного користування належними їм процесуальними правами без поважних причин, свідчить про невжиття останнім заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку наявність достатніх підстав для залишення позову без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з ч. 4 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.
Відповідно ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України про залишення позову без розгляду виноситься ухвала, в якій можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.
Підстави повернення судового збору, яке здійснюється за ухвалою суду, визначені частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір". Зокрема, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням) (п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір").
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 81, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов залишити без розгляду.
2. Копію даної ухвали направити відповідачу у справі № 910/19144/16.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку, передбаченому ст. 106 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.С. Комарова