ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
16.01.2017Справа №910/20886/16
Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Флюід Менеджмент"
до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро"
про стягнення 91 175,07 грн.
Представники сторін:
від позивача: Марченко О.С. - представник за довіреністю № б/н від 02.12.2016 р.;
Уколова М.В. - представник за довіреністю № б/н від 06.06.2016 р.;
від відповідача: не з'явився.
На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Флюід Менеджмент" до підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро" про стягнення 91 175,07 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 28.07.2015 року між ним та відповідачем укладено договір поставки №1/28-07-15.
На виконання умов договору, позивачем поставлено товар на суму 599 080,08 грн.
Відповідачем здійснено часткову оплату за товар.
У зв'язку з чим, позивач звернувся в суд про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 79 080,08 грн., інфляційних втрат в розмірі 7 867,89 грн., трьох процентів річних в розмірі 4 227,10 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.11.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 05.12.2016 р.
30.11.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.
В судове засідання 05.12.2016 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 16.11.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39213773, 05.12.2016 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 05.12.2016 року розгляд справи відкладено на 16.01.2017 року.
13.01.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.
В судове засідання 16.01.2017 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 16.11.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 39219879, 16.01.2017 р. до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав відзив на позовну заяву.
Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили суд задовольнити позов.
Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 10 000,00 грн. та вважає, що позовні вимоги позивача в іншій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
28.07.2015 між товариством з обмеженою відповідальністю "Тотал Флюід Менеджмент" (постачальник) та підприємством з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-електро" (покупець) укладено договір поставки № 1/28-07-15.
Відповідно до п.1.1 договору постачальник зобов'язується передавати у власність покупцю, а покупець приймати та оплачувати товар в найменуванні, кількості і ціні згідно специфікацій, які після їх підписання сторонами стають невід'ємними частинами даного договору.
Відповідно до п. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно із п. 6 статті 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Положеннями ч. 1 статті 656 ЦК України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Відповідно до п.8.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2016 року, а у частині невиконання зобов'язань - до їх повного виконання.
Згідно з п. 2.1 договору умови поставки товару відповідно до вимог міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс", місце передачі товару додатково узгоджуються між сторонами та зазначаються у специфікаціях.
Строк поставки товару зазначається у специфікаціях (п.2.2 договору).
Відповідно до п. 2.6 договору дата поставки та дата переходу права власності на товар визначаються в залежності від умов поставки товару або датою підписання видаткової накладної або датою підписання транспортного документу (товарно-транспортної накладної, декларації, квитанції тощо).
Згідно з п. 4.1 договору ціна товару узгоджується між сторонами та зазначається у специфікаціях. Договірна ціна, зазначена у відповідній специфікації, є звичайною ціною та відповідає рівню ринкових цін.
Загальна сума договору визначається по фактичній сумарній вартості товару, зазначеного у специфікаціях та прийнятого покупцем по видатковим накладним в період строку дії даного договору (п.4.4 договору).
Відповідно до специфікації №30/07/2015 (додаток №30/07/2015 до договору поставки №1/28-07-15 від 28.07.2015р.) найменування товару: ЗОР д/обробки металів тиском HOUGTON Cindolube 4602, 180 кг на загальну суму 599 080,08 грн. з ПДВ.
Специфікацією встановлено, що строк поставки: 15 серпня 2015 року.
Відповідно до рахунку-фактура №ПРС+У018503 від 06.08.2015 року умовою продажу визначено: термін оплати 05.09.2015.
На виконання умов договору та специфікації позивачем передано відповідачу товар на загальну суму 599 080,08 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною накладною № ПКН+У014921 від 06.08.2015 року.
Товар по вищезазначеній накладній отриманий на підставі довіреності №678 від 06.08.2015 року.
Частинами 1-3 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до п.4.2 договору, покупець оплачує постачальнику поставлений товар у строк не пізніше 30 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної, якщо інший строк оплати за товар не встановлений у специфікаціях.
Оплата товару проводиться покупцем у національній валюті України - гривнях, в безготівковій формі на поточний рахунок постачальника (п.4.3 договору).
Оскільки, в специфікації №30/07/2015 не встановлений інший строк оплати, то враховуючи п.4.2 договору, останнім днем оплати по накладній № ПКН+У014921 від 06.08.2015 року є 05.09.2015 року.
До подачі позову відповідачем здійснено часткову оплату за товар на загальну суму 520 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, а саме:
- 04.08.2015 року в сумі 50 000,00 грн.,
- 05.08.2015 року в сумі 50 000,00 грн.,
- 05.08.2015 року в розмірі 50 000,00 грн.,
- 06.08.2015 року в розмірі 50 000,00 грн.,
- 16.10.2015 року в розмірі 50 000,00 грн.,
- 21.10.2016 року в розмірі 100 000,00 грн.,
- 30.10.2015 року в розмірі 100 000,00 грн.,
- 17.11.2015 року в розмірі 50 000,00 грн.,
- 25.11.2015 року в розмірі 20 000,00 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 19.12.2016 року сплачено частину основного боргу в розмірі 10 000 грн., що підтверджується банківською випискою за 19.12.2016 року.
Відповідно п. 1-1 ч. 1 статті 80 ГПК господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Частина 2 статті 80 ГПК України передбачає, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, факт наявності основної заборгованості у відповідача за договором № 1/28-07-15 від 28.07.2015 року у розмірі 10 000,00грн. спростовано, оскільки, відповідачем сплачено заборгованість, тому суд припиняє провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 10 000,00 грн. у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Факт наявності основної заборгованості за договором № 1/28-07-15 від 28.07.2015 року і в розмірі 69 080,08 грн. у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги позивача визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.
Суд не погоджується з твердженнями відповідача зазначеними у відзиві про необхідність припинення провадження оскільки в травні 2016 року позивач пред'явив позов про стягнення 373 510,15 грн. з тих самих підстав, що і даний позов. До складу суми (373 510,15 грн.) входили і 91 175,07 грн., яку позивач проситься стягнути, та зазначає наступне.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.07.2016 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду 03.11.2015 року у справі №910/8744/16 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-електро" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Флюід Менеджмент" 200 919 грн. 92 коп. заборгованості, 63 654 грн. 42 коп. пені, 4 355 грн. 29 коп. 3% річних, 8 844 грн. 09 коп. інфляційних втрат та 4 161 грн. 80 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
Як вбачається з вищезазначеного рішення стягнення відбувалось по договору № 1/28-07-15 від 28.07.2015 року, проте в частині поставки товару по специфікації № 02/10/2015 від 02.10.2015 на суму 375 000,00 грн. та по накладній № ПКН+УО15869 від 05.10.2015 року.
У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 7 867,89 грн. та 3% річних в розмірі 4 227,10 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд погоджується з розрахунком індексу інфляції в розмірі 7 867,89 грн. та трьох процентів річних в розмірі 4 227,10 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на оплату правової допомоги адвоката в розмірі 3 500,00 грн.
Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з ч.3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".
Пунктом 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21 лютого 2013 року «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.
Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та адвокатом Дучалом Олегом Федоровичем укладено договір №5 про надання правової допомоги.
Відповідно до додаткової угоди до договору №5 про надання правової допомоги від 04.08.2015 року, від 10.11.2016 року на умовах договору та цієї додаткової угоди клієнт дає завдання адвокату та зобов'язується оплатити його послуги, а адвокат зобов'язується відповідно до завдання клієнта надати йому юридичні послуги при стягненні в судовому порядку з підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Катех-Електро» заборгованості за договором поставки №1/28-07-15 від 28.07.2015 року в сумі 79080,08 грн., а також інфляційних втрат та 3% річних.
За послуги визначені в пункті 1 даної додаткової угоди до договору, клієнт сплачує адвокату гонорар в сумі 500 грн. без ПДВ за годину роботи адвоката. Кількість годин роботи зазначаються у звіті адвоката та акті приймання-передачі наданих послуг (п.2 договору).
В матеріалах справи наявний звіт адвоката №1 про надані послуги в якому визначено вартість наданих послуг в розмірі 3 500,00 грн., акт приймання-передачі наданих послуг від 05.12.2016 року, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №3617 від 20.10.2010 року на ім'я ОСОБА_4, наказ від 28.11.2016 року відповідно до якого адвокатом доручено помічнику адвоката Уколовій М.В. вести судову справу № 910/20886/16 в господарському суді міста Києва та платіжне доручення №3677 від 30.11.2016 року про сплату адвокатських послуг в розмірі 3 500,00 грн.
Відповідно до абзацу 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" № 01-8/973 від 14.12.2007, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Частинами 1,2,3 статті 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Таким чином, залучення до участі у справі в якості представника іншої особи є правом, а не обов'язком сторони, і пов'язано лише з волевиявленням самої сторони, як і визначення між цією стороною та найнятим представником оплати останнього за надані цим представником послуги.
При цьому суд зазначає, що результати розгляду справи у суді залежить не від того хто представляє інтереси тієї чи іншої сторони у суді, а від встановлення судом наступних обставин: наявності у позивача права, на захист якого ним подано позов, а також наявності чи відсутності факту порушення такого права або його оспорення.
Враховуючи вищезазначене, витрати на оплату послуг адвоката підлягають задоволенню в сумі 3 500,00 грн.
Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Припинити провадження у справі в частині суми основного боргу в розмірі 10 000,00 грн.
2. В іншій частині позов задовольнити.
3. Стягнути з підприємства з іноземною інвестицією у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Катех-Електро" (04074, м. Київ, вулиця Вишгородська, будинок 14; ідентифікаційний код: 20006134) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Тотал Флюід Менеджмент" (02660, місто Київ, вулиця Червоноткацька, будинок 42-А/1; ідентифікаційний код: 37675989) основний борг у розмірі 69 080 (шістдесят дев'ять тисяч вісімдесят) грн. 08 коп., інфляційні втрати в розмірі 7 867 (сім тисяч вісімсот шістдесят сім) грн. 89 коп., три проценти річних в розмірі 4 227 (чотири тисячі двісті двадцять сім) грн. 10 коп., витрати на послуги адвоката в розмірі 3 500 (три тисячі п'ятсот) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Дата підписання повного тексту рішення 24.01.2017 року.
Суддя С.М.Мудрий