ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
17.01.2017Справа №910/21764/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротренд-ЛТД»
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдфілд Україна»
Про стягнення 3 124,31 грн.
Суддя Ващенко Т.М.
Представники сторін:
Від позивача: Гонтаренко А.К. представник за довіреністю № б/н від 15.11.16.
Від відповідача: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агротренд-ЛТД» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдфілд Україна» (далі - відповідач) про стягнення 3 124,31 грн., з яких: 2 623,81 грн. - пені, 500,50 грн. - 3% річних. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 1 378,00 грн. судового збору та 2 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.16. порушено провадження у справі № 910/21764/16 та призначено її до розгляду на 14.12.16.
12.12.16. відповідачем через відділ діловодства суду було подано клопотання про відкладення розгляду справи для надання йому можливості підготувати письмовий відзив на позовну заяву.
В зв'язку з неявкою в судове засідання 14.12.16. представників сторін, розгляд справи було відкладено на 17.01.17., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.
В судовому засіданні 17.01.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 17.01.17. не з'явився, письмового відзиву на позов та контррозрахунку ціни позову не надав, вимоги ухвал суду в даній справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, оскільки рекомендовані повідомлення про вручення відповідачу ухвал суду наявні в матеріалах справи.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.
За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/21764/16.
В судовому засіданні 17.01.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
02.09.16. між позивачем (далі - Продавець) та відповідачем в особі філії в місті Херсон (далі - Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу № 80 (далі - Договір), за умовами якого (п. 1.1) Продавець зобов'язується продати товар, а Покупець - прийняти та оплатити його на умовах, встановленим Договором.
Товаром є пшениця 6 класу, гр. Б, урожай 2016 року у кількості 90 тонн +/-10% (п. п. 1.2.1, 1.2.2 Договору).
Строк дії Договору сторонами погоджено п. 7.1 Договору з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання ними зобов'язань по Договору або до його розірвання.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Згідно з п. 1.3.2 Договору загальна вартість Товару становить 378 000,00 грн. з ПДВ.
Відповідно до п. 2.1 Договору Продавець здійснює поставку Товару до 4 вересня 2016 року включно. Датою поставки Товару є дата, вказана в акті приймання зернового складу, яка відповідає даті відмітки Покупця на ТТН про прийняття Товару.
Позивачем було поставлено відповідачу Товар за Договором на суму 381 637,20 грн., що підтверджується наступними документами: видатковою накладною № 61 від 04.09.16., актами приймання від 04.09.16. № 1197, № 1198, № 1200, товарно-транспортними накладними від 03.09.16. № 058086, № 058085, № 058084.
Крім того, в матеріалах справи наявний рахунок-фактура № 61 від 04.09.16. та довіреність відповідача на отримання матеріальних цінностей від позивача.
Оцінюючи представлені позивачем докази в обґрунтування викладених в позовній заяві обставин щодо поставки Товару за Договором відповідачу, суд дійшов висновку, що на виконання умов Договору позивачем було поставлено Товар на суму 381 637,20 грн.
Суд при розгляді справи приймає до уваги відсутність у відповідача, як Покупця за Договором, будь-яких заперечень та претензій щодо належного виконання Продавцем прийнятих за Договором зобов'язань з поставки Товару.
Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст. ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, представлені позивачем видаткова накладна № 61 від 04.09.16., акти приймання від 04.09.16. № 1197, № 1198, № 1200, товарно-транспортні накладні від 03.09.16. № 058086, № 058085, № 058084, на суму 381 637,20 грн. є належним доказом виконання позивачем зобов'язань за Договором з поставки Товару, а отже виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки Товару на суму 381 637,20 грн. здійснено в межах Договору та належним чином.
Покупець здійснює оплату 100% вартості кожної отриманої від Продавця партії Товару протягом п'яти банківських днів з моменту виконання Продавцем умов Договору з поставки Товару і надання Продавцем наступних документів на поставлену партію Товару: рахунок-фактура Продавця, товарно-транспортна накладна (реєстр накладних) з відміткою вантажоотримувача про приймання Товару; видаткова накладна; податкова накладна; копія свідоцтва платника ПДВ; додаткові документи, надані на вимогу Покупця (п. 3.1 Договору).
Враховуючи приписи вказаного Договору, останнім днем для оплати поставленого за Договором Товару була дата 09.09.16., отже строк оплати є таким, що настав.
Відповідачем відповідно до наявної в матеріалах справи банківської виписки, 26.09.16. було проведено оплату Товару в повному обсязі на суму 381 637,20 грн. в повному обсязі, проте, з простроченням.
В зв'язку з тим, що відповідачем несвоєчасно здійснено оплату поставленого Товару, позивач нарахував пеню, 3% річних та звернувся з даним позовом до суду.
Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення» рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач своїм правом на подачу письмового відзиву не скористався, доказів на обґрунтування своєї правової позиції у справі на надав.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.
Згідно з ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією із підстав виникнення зобов'язань та обов'язковим для виконання сторонами.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю, яка, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що відповідачем несвоєчасно оплачено поставлений Товар за Договором на суму 381 637,20 грн.
Отже, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 500,50 грн. 3% річних.
Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).
З огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем) (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Судом здійснено перерахунок та встановлено, що періодом для нарахування 3% річних є з 10.09.16. по 25.09.16. та їх розмір становить 500,50 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 623,81 грн. - пені на підставі п. 4.4 Договору, за умовами якого у разі прострочення сплати за Товар, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочки оплати.
Приписами ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Зазначене кореспондується з нормами ст. 617 Цивільного кодексу України згідно якої особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Згідно з ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" № 01-8/344 від 11.04.2005 р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.
З огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що її розмір становить 2 623,81 грн., внаслідок чого вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Отже позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, та відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378,00 грн. покладаються на відповідача.
Додатково суд відзначає, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 2 000,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката, суд встановив наступне.
27.10.16. між позивачем (далі - Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Наша справа» (далі - Об'єднання) було укладено договір про надання адвокатської правової допомоги № 10/27.10.1216р. (далі - Договір від 27.10.16.), за умовами п. 1.1, п. 2.1 якого Клієнт доручає, а Об'єднання бере на себе зобов'язання надавати адвокатську правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором. Об'єднання надає наступну правову допомогу: консультація та складання усіх необхідних документів, в тому числі позовної заяви разом з здійсненням розрахунків для оформлення повного пакету документів та подачі в суд стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдфілд Україна» (ідентифікаційний код юридичної особи 37641298, місцезнаходження юридичної особи (юридична адреса): 01042, місто Київ, вулиця Івана Кудрі, будинок 30) на користь Клієнта пені та 3 % річних внаслідок несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за Договором купівлі-продажу № 80 від 02 вересня 2016 року, що укладений був між Клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдфілд Україна» в особі відокремленого підрозділу - Філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдфілд Україна» у місті Херсон.
За надану Об'єднанням правову допомогу за Договором від 27.10.16. Клієнт зобов'язується сплатити гонорар у розмірі 2 000,00 грн. (п. 3.1 Договору від 27.10.16.).
14.11.16. між Об'єднанням та Клієнтом було підписано та скріплено печатками акт прийому-передачі адвокатської правової допомоги по Договору від 27.10.16.
Згідно відповідної банківської виписки, Клієнт сплатив Об'єднанню 2 000,00 грн. по Договору від 27.10.16.
Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Матеріали справи містять Свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання № 661 від 08.09.10. та Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1 ОСОБА_3.
Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру».
Дія Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в п. 1 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону, в якій зазначається, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
В п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» наголошено на тому, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.
Так, в силу ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.
Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури та затверджених установчим з'їздом адвокатів України 17.11.12., порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час на виконання доручення.
Згідно з п. 80 Рішення Європейського суду з прав людини від 12.10.2006 р. у справі за позовом «Двойних проти України» заявнику відшкодовуються тільки ті судові витрати, які були доведені, що вони були необхідними та фактично понесеними, а також обґрунтованими щодо розміру.
Застосування при розгляді справи вищевказаного рішення можливе з огляду на приписи ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Враховуючи викладене, беручи до уваги обмеження розміру оплати послуг адвоката, враховуючи судову практику про стягнення витрат на оплату послуг адвоката, а також всього викладеного вище, заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 1 562,16 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдфілд Україна» (01042, м. Київ, вул. Івана Кудрі, б. 30; ідентифікаційний код 37641298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротренд-ЛТД» (75100, Херсонська область, Білозерський район, селище міського типу Білозерка, вул. Ценковського, б. 78Г; ідентифікаційний код 40347867) 2 623 (дві тисячі шістсот двадцять три) грн. 81 коп. - пені, 500 (п'ятсот) грн. 50 коп. - 3% річних, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору, 1 562 (одну тисячу п'ятсот шістдесят дві) грн. 16 коп. - витрат на оплату послуг адвоката.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 23.01.17.
Суддя Т.М. Ващенко