номер провадження справи 8/37/16
18.01.2017 Справа № 908/948/16
Суддя Проскуряков К.В., розглянувши скаргу № 008-32/18949 від 13.12.2016 (вх. №09-06/31200 від 14.12.2016) Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ
за позовом: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (69096, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Каховська, 26)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” (69600, Запорізька область, м.Запоріжжя, вул. Теплична, 18)
про стягнення 284 637 962,93 грн. основного боргу за спожиту електричну енергію, 1 929 299,34 грн. втрат від інфляції грошових коштів, 1 405 790,55 грн. річних процентів, 10 687 194,26 грн. пені.
за участю: Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ (01001, Київська область, м. Київ, вул. Городецького, 13)
Представники сторін:
Від позивача (скаржника): ОСОБА_1, довіреність №539 від 22.07.2016 р.;
Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №05 від 16.01.2017 р.;
Від ВПВР: ОСОБА_3, довіреність 905/203-03 від 29.12.2016 р.
14.12.2016 до господарського суду Запорізької області надійшла скарга № 008-32/18949 від 13.12.2016 (вх. №09-06/31200 від 14.12.2016) Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ.
Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2016 р., враховуючи звільнення судді Попової І.А., скарга передана на розгляд судді Проскурякова К.В.
Ухвалою суду від 15.12.2016 р. вказану скаргу прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 18.01.2017 р.
За письмовим клопотанням представників сторін розгляд скарги відбувався без фіксації судового процесу за допомогою технічних засобів.
Представник позивача (скаржника) підтримав заявлені вимоги, викладені у скарзі та пояснив, що 05.12.2016 р. Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” отримано повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ про повернення наказу господарського суду Запорізької області від 03.06.2016 р. у справі №908/948/16 стягувачу без прийняття до виконання, у зв'язку з відсутністю оригіналу довіреності на представника при подачі заяви про примусове виконання рішення. Представник позивача, вважає дії відділу примусового виконання неправомірними, оскільки до заяви від 15.11.2016 р. за вих. №008-32/17418 про прийняття виконавчого документу було додано завірену в установленому законом порядку (ДСТУ 4163-2003) копію довіреності №33 від 31.12.2015 р. директора з питань правового забезпечення ВАТ “Запоріжжяобленерго” ОСОБА_4 В доданій довіреності зазначено повноваження представника щодо пред'явлення виконавчого документу до виконання, а саме “представляти інтереси ВАТ “Запоріжжяобленерго” в державній виконавчій службі” (в тому числі з правом пред'явлення наказу господарського суду та інших виконавчих документів...)”. Про наявність завіреної належним чином копії довіреності представника, як зазначає позивач, вказано як в заяві від 15.11.2016 р. так і в реєстрі на відправлення кореспонденції №77, що був перевірений вузлом спецзв'язку. Оскільки, ані норми Закону України “Про виконавче провадження”, ані норми Інструкції з організації примусового виконання рішень не передбачають при направленні виконавчого документу до виконання надання саме оригіналу довіреності представника, просить суд визнати дії відділу примусового виконання рішень щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання неправомірним, повідомлення від 23.11.2016 р. про повернення виконавчого документа стягувачу недійсним та зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ прийняти до виконання наказ господарського суду Запорізької області від 03.06.2016 р. №13/113 та відкрити виконавче провадження.
Представник відповідача присутній у судовому засіданні проти скарги заперечив, з підстав зазначених у письмових поясненнях від 17.01.2017 р. В обґрунтування пояснень зазначив, що оскільки розстрочка виконання рішення на підставі якого виданий виконавчий документ, скасована, правові підстави для здійснення будь-яких виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Запорізької області у справі №908/948/16 відсутні, вважає дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ правомірними та просить суд скаргу відхилити.
Представник Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ проти скарги заперечив, в обґрунтування своїх заперечень посилається на п.6 ч.4 ст. 4, ч.1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 р. №1404-VIII та п. 10 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2832/5). Враховуючи наведені норми, зазначив, що до виконавчого документа, який пред'являється до виконання необхідно додавати оригінал довіреності, в якій будуть прописані відповідні повноваження, а не її завірена копія. Оскільки представником Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” при поданні наказу від 03.06.2016 р. №908/948/16 до виконання не було надано відповідну довіреність, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ ОСОБА_5 зазначенй наказ повернуто стягувачу без прийняття до виконання, направивши відповідне повідомлення за вих. №794/20.1/10.
Розглянувши скаргу Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ щодо виконання наказу господарського суду Запорізької області 03.06.2016 р. у справі №908/948/16, суд вважає її такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України «Про виконавче провадження»).
ОСОБА_6 визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій державного виконавця.
Відповідно до статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з частиною 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.
В даному випадку, на розгляд суду передані вимоги:
- про визнання дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ про прийняття рішення від 23.11.2016 р. щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання неправомірними;
- про визнання повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ від 23.11.2016 р. про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання недійсним;
- щодо зобов'язання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ прийняти до виконання наказ господарського суду Запорізької області від 03.06.2016 р. у справі №908/948/16 та відкрити виконавче провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Запорізької області від 18.05.2016 р. у справі №908/948/16 позовні вимоги задоволені частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Запорізький титано-магнієвий комбінат” на користь Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” 284 637 962 грн. 93 коп. основного боргу, виконання рішення розстрочено відповідно до визначеного рішенням графіку.
03.06.2016 р. на виконання рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2016 р. у справі №908/948/16 видано накази.
Рішення господарського суду Запорізької області від 18.05.2016 р. у справі №908/948/16 було оскаржене до апеляційної інстанції та касаційної інстанції. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 р. залишено без змін. Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2016 р. у справі №908/948/16 касаційну скаргу ВАТ “Запоріжжяобленерго” задоволено частково, рішення Господарського суду Запорізької області від 18.05.2016 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.09.2016 року у справі № 908/948/16 в частині задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до Господарського суду Запорізької області.
Згідно з ч. 1 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Пунктом 9 ОСОБА_7 Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено, що права і обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження реалізуються відповідно до статті 19 Закону.
З огляду на ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження” сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Пунктом 10 ОСОБА_7 Інструкції, на яку посилається державний виконавець, визначено, що документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства.
Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.
У відповідності до пункту 3 ОСОБА_7 ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2832/5) заява про примусове виконання рішення подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця у письмовій формі разом із оригіналом (дублікатом) виконавчого документа та квитанцією про сплату авансового внеску, крім випадків, коли стягувач звільняється від сплати авансового внеску відповідно до частини другої статті 26 Закону та у разі виконання рішення Європейського суду з прав людини. До заяви про примусове виконання рішення, яка подається представником стягувача, додається документ, що підтверджує його повноваження. На кожен поданий на примусове виконання виконавчий документ стягувачем подається окрема заява про примусове виконання рішення.
Із наданих до суду матеріалів скарги вбачається, 15.11.2016 року скаржник звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, як того вимагає Інструкція, з заявою № 008-32/17418 від 15.11.2016 року про примусове виконання рішення від 18.05.2016 р. у справі № 908/948/16, до якої надано оригінал наказу господарського суду від 03.06.2016 р., платіжне доручення №26469 від 15.11.2016 р. про сплату авансового внеску та належним чином завірену копію довіреності на представника № 33 від 31.12.2015 р., про що свідчить реєстр відправлення №77.
23.11.2016 р. державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ ОСОБА_5 було прийнято повідомлення №794/20.1/10 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, з посиланням на пункту 6 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції яка набрала чинності з 05.10.2016 року) та п.10 розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2832/5).
У відповідності до ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо:
1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання);
2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання;
3) боржника визнано банкрутом;
4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника;
5) юридичну особу - боржника припинено;
6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону;
7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;
8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим;
9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;
10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок.
Пунктом 10 ОСОБА_7 Інструкції з організації примусового виконання рішень визначено перелік документів якими мають бути посвідчені повноваження представників сторін, а саме: довіреність фізичної особи; довіреність юридичної особи або документами, що посвідчують право представництва юридичної особи (документом про призначення керівником юридичної особи тощо); рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи управителем спадкового майна; ордером, до якого обов'язково додається витяг з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих дій; дорученням органу чи установи, що уповноважені законом на надання безоплатної правової допомоги або про надання правової допомоги. Документи, що посвідчують повноваження представників, повинні бути оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Оригінали документів, зазначених у цьому пункті, або належним чином засвідчені їх копії долучаються до матеріалів виконавчого провадження. Після пересвідчення наявності у представника належним чином оформленої довіреності оригінал такої довіреності у разі потреби повертається представникові сторони виконавчого провадження. Обмеження повноважень представника на вчинення певної виконавчої дії мають бути застережені у виданій йому довіреності або в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно до ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч. 2 ст. 18 Закону, виконавець зобов'язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ст.3 цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.
Статтею 4 Закону України “Про виконавче провадження” визначені вимоги, яким має відповідати виконавчий документ. Зокрема, ч. 1 вказаної статті закріплено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.
У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
ОСОБА_1 того, згідно із ч. 3 ст. 4 цього Закону, виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов'язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов'язаний мати таку печатку.
Згідно пункту 2 ОСОБА_7 ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2832/5) при перевірці відповідності виконавчого документа вимогам пунктів 3, 4 частини першої статті 4 Закону державний виконавець враховує таке:
повне найменування для юридичних осіб повинно містити інформацію про організаційно-правову форму такої особи відповідно до вимог чинного законодавства;
ім'я фізичної особи (яка є громадянином України) складається з її прізвища, власного імені та по батькові (частина перша статті 28 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України "Про національні меншини в Україні" громадяни, в національній традиції яких немає звичаю зафіксовувати по батькові, мають право записувати в паспорті лише ім'я та прізвище, а у свідоцтві про народження - імена батька та матері;
відсутність коду за Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб) допускається, якщо законодавством країни, на території якої зареєстровано юридичну особу, не передбачено присвоєння юридичній особі такого коду.
Судовий наказ господарського суду Запорізької області про примусове виконання судового рішення по справі № 908/948/16 від 18.05.2016 р. містить всі основні реквізити, які необхідні для забезпечення виконання судового рішення. Жодні визначені законом підстави для повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання відсутні.
Згідно ч. 3 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» представництво юридичних осіб у виконавчому провадженні здійснюється їх керівниками чи органами, посадовими особами, які діють у межах повноважень, наданих їм законом чи установчими документами юридичної особи, або через представників юридичної особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 16 Закону України «Про виконавче провадження» представником юридичної особи у виконавчому провадженні може бути особа, яка відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань має право вчиняти дії від імені такої юридичної особи без довіреності. Повноваження представника юридичної особи у виконавчому провадженні можуть бути підтверджені довіреністю, виданою і оформленою відповідно до закону. Представник може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти така особа. Дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи у виконавчому провадженні можуть міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або у виданій довіреності.
З огляду на матеріали скарги вбачається, що в повідомленні Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ від 23.11.2016 р. відсутні жодні посилання на підстави повернення виконавчого документу без прийняття до виконання відсутні, в чому саме полягає порушення стягувача і яким нормам не відповідає надана до заяви ВАТ “Запоріжжяобленерго” довіреність.
Відповідно до ст. 245, 246 Цивільного кодексу України, форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин. Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.
Оглянувши надані матеріали скарги та докази в її обґрунтування, судом встановлено, що довіреність № 33 від 31.12.2015 р. на представника стягувача ОСОБА_4, видана підприємством Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” відповідає вимогам діючого законодавства, є дійсною, містить всі необхідні реквізити, з визначенням відповідних повноважень та належним чином засвідчена.
Посилання державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ на положення п. 6 ч. 4 ст. 4 та ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, як на підставу повернення без прийняття до виконання не можна визнати обґрунтованим. При цьому, твердження державного виконавця щодо необхідності надання до виконавчого документа, що пред'являється до виконання саме оригіналу довіреності, в якій будуть прописані відповідні повноваження представника, а не її завірена копія, з посиланням на п. 10 Роділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, є формальним.
У разі наявності сумнівів щодо наданої довіреності стягувача державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ не був позбавлений права витребувати у стягувача оригінали довіреності або документів, що уповноважують особу на представництво та здійснити заходи задля виконання судового рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів статей 4, 26 Закону України “Про виконавче провадження” та п. 3 ОСОБА_7 ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. №512/5 (в редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 р. №2832/5) до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ стягувачем - ВАТ “Запоріжжяобленерго” були надані всі необхідні та достовірні матеріали, які необхідні для забезпечення виконання судового рішення.
За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до п. 9.13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012 р. встановлено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.
Згідно з вимогами ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 року по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 року по справі "Чіжов проти України" (заява № 6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов'язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії § 1 статті 6 Конвенції. Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності права, яке захищається пунктом 1 статті 6 Конвенції.
З огляду на викладене, приймаючи до уваги принцип обов'язковості виконання судових рішень які набрали законної сили на всій території України, а також те, що рішення суду набрало чинності, на виконання рішення видано виконавчий документ - наказ від 18.05.2016 р. № 908/948/16, який містить передбачені законодавством (ст. 86 ГПК України та ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження”) ознаки та відомості, суд прийшов до висновку, що дії Головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ ОСОБА_5 щодо прийняття повідомлення від 23.11.2016 р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання є неправомірними.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги про визнання дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ щодо повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання неправимірними та визнання недійсним повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ від 23.11.2016 р. про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання на підставі п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України “Про виконавче провадження” наказу господарського суду Запорізької області від 03.06.2016 р. у справі №908/948/16 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ та відповідача (боржника) відносно поданої позивачем (стягувачем) скарги не спростовують вищевикладене, а отже судом не беруться до уваги з наведених вище підстав.
Щодо вимоги про зобов'язання головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ прийняти до виконання наказ господарського суду Запорізької області від 03.06.2016 р. у справі №908/948/16 та відкрити виконавче провадження, суд зазначає, що суд не наділений повноваженнями виконання за державного виконавця функцій наданих йому Законом України “Про виконавче провадження”. Відкриття виконавчого провадження можливе лише за умови виконання стягувачем певних дій, передбачених Законом.
Абзацом 2 п. 9.13 постанови Пленуму передбачено, що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.
Враховуючи, що наказ на теперішній час знаходиться у стягувача, а рішення (ухвала) суду не може бути умовними, суд не вправі зобов'язати державного виконавця відкрити виконавче провадження. Відтак вимога скаржника про зобов'язання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ прийняти до виконання наказ господарського суду Запорізької області від 03.06.2016 р. у справі 908/948/16 та відкрити виконавче провадження є безпідставною.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що скарга Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” № 008-32/18949 від 13.12.2016 р. (вх. №09-06/31200 від 14.12.2016 р.) на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Скаргу Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” № 008-32/18949 від 13.12.2016 р. (вх. №09-06/31200 від 14.12.2016) на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ, задовольнити частково.
2.Визнати дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ про прийняття рішення щодо повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання неправомірними.
3.Визнати недійсним повідомлення Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 23.11.2016 р.
4.В іншій частині скаргу відхилити.
5.Копію ухвали направити сторонам у справі та Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби МЮУ (01001, Київська область, м. Київ, вул. Городецького, 13).
Суддя К.В. Проскуряков
Ухвала набирає законної сили в день її винесення.