Головуючий 1-ї інст. Заверуха О.Б., Рядок статзвіту №37
Шевченківський райсуд м. Львова. Справа № 22-а-1007/07
Доповідач: Обрізко І.М.
24 вересня 2007 року м. Львів
Обрізко І.М., Багрія В.М., Улицького В.З.
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого
суддів:
за участю секретаря - Фацієвича М.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 04 квітня 2007 року по адміністративній справі №2-а-133/07 за позовом ОСОБА_1до адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради про визнання нечинною постанови про накладення адміністративного стягнення,-
ОСОБА_1. пред'явила в місцевий суд позов до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про визнання нечинною постанови про накладення адміністративного стягнення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначала, що постановою адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради від 15 червня 2006 року на неї було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 51 грн. за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 150 КУпАП. Притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення вважає незаконним, оскільки вона не є власником квартири АДРЕСА_1, а заміна санітарно-технічних вузлів та гіпсокартонної перегородки здійснювалася майстрами під її наглядом, за дорученням власниці квартири. 21 травня 2006 року майстром ЛКП «Добробут - 401» було попереджено власника квартири № 6 про призупинення будівельних робіт по реконструкції квартири, а 22 травня 2006 року складено протокол № 275 про адміністративне правопорушення в якому зазначено, що вона виконала реконструкцію вказаної квартири шляхом влаштування санітарно-технічних приладів та гіпсокартонних перегородок без дозволу Шевченківської районної адміністрації. Адміністративна комісія при винесенні постанови не встановила хто саме провів переобладнання та перепланування, хто є власником квартири та винесла оскаржувану постанову. Через необізнаність у законах, вона постанову не оскаржувала та сплатила штраф. На підставі наведеного, вважає, що в її діях відсутній склад правопорушення передбаченого ст. 150 КУпАП, а тому, постанову слід визнати нечинною.
Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 04.04.2007 року відмовлено в задоволенні позову.
ОСОБА_1. не погодившись із вказаним судовим рішенням, подала апеляцію в якій із-за порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нову постанову, якою задоволити її позовні вимоги.
При цьому вказується на ті ж підстави, що і в позовній заяві, а також на те, що заміна санітарно-технічних вузлів та перегородок не являються способом переобладнання ні перепланування жилого приміщення, а отже не являється об'єктом правопорушення, передбаченого ст.150 КУпАП. Суб'єктом означеного правопорушення, являється особа, котра володіє жилим приміщенням, а у неї лише знаходяться ключі від квартири. Тому вона не вбачає в своїх діях вказаного складу правопорушення.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1., районний суд виходив з того, що відповідач при винесенні оскаржуваної постанови діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи та сторони не заперечують, що 22 травня 2006 року було складено протокол № 275 про вчинення правопорушення ОСОБА_1., передбаченого ст. 150 КУпАП. Того ж дня, позивачка дала пояснення з приводу дій, які їй інкримінувались як правопорушення та в яких підтвердила факт самовільного встановлення гіпсокартонної перегородки та санітарно-технічних вузлів у квартирі АДРЕСА_1. 15 червня 2006 року відбулося засідання адміністративної комісії при Шевченківській районній адміністрації Львівської міської ради на якому розглядався вищевказаний протокол, наслідком якого стало винесення постанови про накладення на ОСОБА_1. адміністративного стягнення. 26.06.2006 року позивачка сплатила накладений на неї штраф за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст. 150 КУпАП про що повідомила відповідача.
Виходячи з п.19 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року за №572, переобладнання і перепланування жилих і підсобних приміщень, балконів і лоджій власниками квартир, наймачами і орендарями може проводитись лише з метою поліпшення благоустрою квартир за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у цьому будинку. Наймачі та орендарі квартир можуть виконати вказані роботи тільки з дозволу власника будинку (квартири).
Об'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.150 КУпАП являється встановлений порядок користування жилим приміщенням, експлуатація жилих приміщень і інженерного обладнання. Об'єктивна сторона полягає окрім іншого, в самовільному переобладнанні, переплануванні жилого чи підсобного приміщення. Суб'єктами являються громадяни і посадові особи. Суб'єктивна сторона характеризується в основному прямим умислом, позаяк особа усвідомлює що порушує правила користування жилими приміщеннями і бажає вчинити подібні дії.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись статтями 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 04 квітня 2007 року без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом одного місяця після набрання нею законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий: Обрізко І.М.
судді: Багрій В.М.
Улицький В.З.